Присяжнюк Альона Олександрівна
студентка 5 курсу економічного факультету
спеціальності 072 «Фінанси, банківська справа та страхування»
Науковий керівник:
Мамонтова Наталія Анатоліївна
доктор економічних наук, професор
ФІНАНСОВИЙ СТАН ПІДПРИЄМСТВА: СУТНІСТЬ, МЕТА ТА МЕТОДИ АНАЛІЗУ
У статті досліджено основні підходи до трактування сутності фінансового стану підприємства. Розглянуто найважливіші аспекти методик аналізу фінансового стану суб’єкта господарювання. Встановлено ключові групи показників, що використовуються при оцінці фінансового стану підприємства. Подано порядок їх розрахунку у відповідності із формами фінансової звітності, окреслено коротку характеристику та нормативні значення показників. Визначено важливість проведення аналізу фінансового стану підприємства.
Ключові слова: фінансовий стан, активи та пасиви підприємства, фінансова стійкість, ліквідність, платоспроможність, рентабельність, ділова активність, ймовірність банкрутства
THE FINANCIAL STATUS OF THE ENTERPRISE: GIST, OBJECTIVE AND METHODS OF ANALYSIS
The article explores the main approaches to the interpretation of the essence of the financial condition of the enterprise. The most important aspects of methods of analysis of the financial condition of an entity are considered. The key groups of indicators used in assessing the financial condition of the enterprise are identified. The procedure of their calculation according to the forms of financial statements is presented, summary of characteristics and normative values of some indicators are presented. The importance of analyzing the financial condition of the enterprise is determined
Keywords: financial status, assets and liabilities of the enterprise, financial stability, liquidity, solvency, profitability, business activity, probability of bankruptcy
Постановка проблеми. Сучасні умови розвитку економічних відносин, що характеризуються значною нестабільністю та проявом кризових явищ, вимагають від суб’єктів господарювання все більш оперативного реагування на зміни у внутрішньому та зовнішньому середовищах. Так, як підприємства є одним з джерел наповнення державного бюджету, їх ефективне та стабільне функціонування відіграє важливу роль для соціально-економічного розвитку країни.
На сьогодні існує ряд обставин, які негативно впливають на діяльність суб’єктів підприємництва, що не лише погіршують його виробничі та фінансові можливості, а й в кінцевому результаті приводять до банкрутства підприємства та навіть його закриття. Основними факторами, що ускладнюють діяльність підприємств є наявність політичної та економічної нестабільності в країні, а також прояви кризових явищ в світовій фінансовій сфері, що як наслідок веде до погіршення функціонування суб’єктів господарювання.
В свою чергу, успіх підприємницької діяльності, на противагу кризовим ситуаціям, залежить від завчасно проаналізованого фінансового стану підприємства, який дає змогу чітко оцінити його фінансове положення. Адже, фінансовий стан господарюючого суб’єкта – це характеристика його фінансової конкурентоздатності, використання фінансових ресурсів і капіталу, виконання зобов’язань перед державою й іншими господарюючими суб’єктами. Фінансовий стан підприємства відображає всі сторони його виробничо-торговельної діяльності. При цьому оцінка фінансового стану сприяє підвищенню ефективності господарювання та розширенню можливостей розвитку.
Для того, щоб провести оцінку фінансового стану суб’єкта господарювання необхідно чітко розуміти його сутність, мету та безпосередньо методи його аналізу. Проте на теперішній час досі немає єдиного повного визначення сутності поняття «фінансовий стан підприємства». Тому уточнення суті фінансового стану, а також удосконалення методів його аналізу є важливими етапом для покращення не тільки його оцінки, а й діяльності підприємства загалом.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Розвиток підприємництва все більше привертає увагу економістів та науковців. Серед основних тем дослідження є питання, пов’язані із визначенням сутності фінансового стану підприємства, а також методикою його аналізу. Актуальність вивчення фінансового стану обумовлена також низкою вже наявних робіт. Серед вітчизняних та зарубіжних вчених, які зверталися до даної проблематики, варто виділити таких як: Бланк І. О. , Поддєрьогін А.М., Абрютіна М.С., Алексєєв І.В., Войнаренко М.П., Рясних Є.Г., Баканова М.І., Шеремета А.Д., Сайфуліна Р.С., Бандурка А.М., Градова А.П., Іванов Г.П., Забродський В.А., Кізіма Н.Д., Калина А.В., Ковальов В.В., Дем’яненко М.Я., Терещенко О.О. та ін.. Не дивлячись на це, в сучасних умовах соціально-економічного розвитку і тих викликів, які стоять перед стабільним функціонуванням підприємств, стає все більше необхідним чітке розуміння фінансового стану, а також побудова єдиної методології його оцінювання. Адже розгалуженість трактування призводить до використання значного різноманіття показників, частіш за все без певної систематизації, а також чіткого алгоритму здійснення розрахунків, що ускладнюють здійснення оцінки фінансового стану у практичній діяльності підприємств.
Мета. Метою дослідження є вивчення теоретичних основ, економічної сутності фінансового стану підприємства та обґрунтування методики його оцінки.
Виклад основного матеріалу. Фінанси підприємств є базовою ланкою фінансової системи країни, оскільки саме тут створюються валовий внутрішній продукт і національний дохід – основні джерела фінансових ресурсів. На даному етапі розвитку ринкових відносин спостерігається поглиблення економічно-політичної кризи та значний її вплив на економіку країни. Тому суб’єктам господарювання стає необхідною розробка швидких та злагоджених дій, ефективних механізмів та інструментів при формуванні та використанні фінансових ресурсів, які можливі при добре проаналізованому фінансовому стані підприємства. Адже фінансовий стан в першу чергу відображає сукупність економічних параметрів, що характеризують наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів суб’єкта господарювання.
На противагу значній кількості наукових праць щодо досліджень фінансового стану, єдиного визначення його сутності досі немає. Більшість трактувань, які наведені в нормативно-правових документах та науковій літературі не розкривають значення, або характеризують його не повністю, тому повне висвітлення терміну «фінансовий стан підприємства» можливе лише після глибокого дослідження основних підходів до тлумачення даного поняття.
А.М. Поддєрьогін формулює суть фінансового стану як комплексного поняття, яке є результатом взаємодії усіх складових системи фінансових відносин суб’єкта господарювання, визначається сукупністю виробничо-господарських чинників і характеризується систематичністю показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів. Науковець чітко розмежовує сутність даного поняття з іншими економічними категоріями, виходячи із того, що фінансовий стан є результатом не лише аналізу сукупності показників, а і системою виробничо-господарських факторів [6].
За визначенням Н. В. Колчіної: «фінансовий стан підприємства характеризує кінцеві результати його діяльності» [4]. Білик М. Д. розглядає фінансовий стан підприємства як «реальну (фіксовану на момент часу) і потенційну фінансову спроможність підприємства забезпечити певний рівень фінансування поточної діяльності, саморозвитку та погашення зобов’язань перед підприємствами й державою. Кількісно фінансовий стан можна виміряти системою показників, на підставі яких здійснюється його аналіз» [1].
На думку Ониська С.М. та Марич П.М. фінансовий стан підприємства характеризується забезпеченістю його фінансовими ресурсами, які необхідні для стабільного проведення його діяльності, доцільністю розміщення та ефективністю використання ресурсів, фінансовими взаємовідносинами з іншими юридичними і фізичними особами, платоспроможністю та фінансовою стійкістю [5].
Одне з найповніших визначень поняття «фінансового стану підприємства» наведено у фінансовому словнику-довіднику за редакцією М.Я. Дем’яненка, де серед його характеристик на перший план виступає якісна сторона діяльності підприємства, а саме: «Фінансовий стан – це комплексне поняття, що відображає якісну сторону його виробничої та фінансової діяльності та є результатом реалізації усіх елементів зовнішніх і внутрішніх фінансових відносин підприємства. Він формує систему показників, які відображають стан капіталу в процесі його кругообігу, здатність розраховуватися за своїми зобов’язаннями і забезпечувати ефективне фінансування своєї виробничої діяльності на певний момент часу» [2].
Таким чином, можна стверджувати, що фінансовий стан є одним з найважливіших характеристик функціонування будь-якого підприємства. Він є сутнісною характеристикою, а також результатом взаємодії фінансових відносин підприємства в певний період, що визначається сукупністю виробничо-господарських факторів, характеризується системою показників, що в кінцевому результаті відображає реальну та потенційну можливість суб’єкта господарювання, забезпечуючи при цьому достатній рівень фінансування фінансово-виробничої діяльності та здатність ефективно здійснювати її в майбутньому.
Кожне підприємство намагається досягнути такого фінансового стану, за якого воно б мало змогу ефективно розпоряджатися своїми фінансовими ресурсами, а також своєчасно розраховуватися з іншими суб’єктами фінансових відносин. Тому важливим етапом при дослідженні фінансового стану є проведення його ефективного аналізу.
Метою аналізу фінансового стану підприємства є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільного функціонування підприємства і виконання ним зобов’язань перед бюджетом, банками та іншими установами [2].
При оцінці фінансового стану підприємства та виявленні нових можливостей підвищення ефективності формування й використання фінансових ресурсів можуть застосовуватися різні методи аналізу. До основних методів та прийомів аналізу фінансового стану належать такі, як: вертикальний аналіз, горизонтальний аналіз та аналіз відносних показників (коефіцієнтів).
Визначення у відсотках структури досліджуваного об’єкта, наприклад структури активів, пасивів, прибутку від звичайної діяльності, операційних витрат тощо, лежить в основі проведення вертикального аналізу. Він допомагає порівняти відносні показники за іншими підприємствами, що істотно різняться за абсолютними показниками обсягів виробництва і залучених фінансових ресурсів. Горизонтальний аналіз показує зміну показників у часі з розрахунками абсолютних і відносних відхилень (темпів). На практиці горизонтальний та вертикальний аналізи доповнюють один одного, зокрема при побудові аналітичних таблиць.
Що стосується аналізу відносних показників, або як його ще називають аналізу коефіцієнтів, то на сьогодні існує понад 200 відносних аналітичних показників, які можна розраховувати на основі фінансової звітності. Необхідність кожного конкретного коефіцієнта суворо визначається метою аналізу. Тому до здійснення аналізу необхідно з’ясувати, з погляду якого користувача він виконується, його мету та регламентовані або рекомендовані кількісні значення показників.
При цьому розглядаючи фінансовий стан як систему, можна виокремити окремі його складові, аналіз яких, по суті, і є найкращим методом аналізу фінансового стану підприємства. На погляд науковців, до основних елементів, які характеризують фінансовий стан підприємства, слід віднести: ліквідність та платоспроможність, фінансову стійкість, ділову активність, рентабельність та ймовірність настання банкрутства. Ці складові фінансового стану, кожна окремо, мають свою методичну базу, систему фінансових показників та факторів, які на них впливають. Водночас не можна стверджувати, що кожний елемент функціонує окремо і не пов’язаний зі зміною іншого, адже вказані елементи перебувають в певній залежності один від одного.
Ліквідність та платоспроможність розраховуються за статтями балансу підприємства і в кінцевому результаті відображають його фінансові можливості у певний період діяльності. Їх показники характеризують кредитоспроможність підприємства, що є комплексним поняттям і означає його спроможність погашати заборгованість не тільки в даний момент, а й у майбутньому. Високий рівень кредитоспроможності свідчить про те, що суб’єкт господарювання вчасно і в повному обсязі розраховувалось за усіма отриманими позиками, має стійкий фінансовий стан. Показники ліквідності підприємства наведено в таблиці 1.
Таблиця 1
Показники ліквідності підприємства
Що стосується фінансової стійкості підприємства, то вона передбачає, що ресурси, вкладені в підприємницьку діяльність, повинні окупитись за рахунок грошових надходжень від господарювання, а отриманий прибуток забезпечувати самофінансування та незалежність підприємства від зовнішніх залучених джерел формування активів. Оцінка фінансової стійкості підприємства має на меті об’єктивний аналіз величини та структури активів і пасивів підприємства і визначення на цій основі міри його фінансової стабільності й незалежності, а також відповідності фінансово-господарської діяльності підприємства цілям його статутної діяльності.
У складі абсолютних показників фінансової стійкості виділяють групу показників наявності джерел формування запасів та групу показників забезпеченості запасів джерелами їх формування.
До першої групи належать показники, що відображають різний рівень охоплення окремих видів джерел формування запасів:
- власні джерела формування запасів (Дв) – різниця між величиною власного капіталу підприємства і величиною його необоротних активів: Дв=ВК-НА, де ВК – власний капітал підприємства (підсумок розділу I пасиву балансу “Власний капітал”); НА – необоротні активи (підсумок розділу І активу балансу “Необоротні активи”);
- власні і довгострокові позикові джерела формування запасів (Двп) – сума власних джерел формування запасів та величини довгострокових зобов’язань і забезпечень: Двп = Дв+ДЗ = (ВК + ДЗ)- НА, де ДЗ – довгострокові зобов’язання (підсумок розділу II пасиву балансу “Довгострокові зобов’язання і забезпечення”);
- загальна величина основних джерел формування запасів (Дз) дорівнює сумі попереднього показника і величини короткострокових кредитів банків і позик: Дз = Двп + КК = (ВК + ДЗ + КК) – НА, де КК- короткострокові кредити банків і позики, що залучаються для формування запасів (сума ряд. 1600–1610 пасиву балансу).
Названим показникам наявності джерел формування запасів відповідають три показники другої групи – показники забезпеченості запасів джерелами їх формування:
- надлишок (+) або нестача (-) власних оборотних коштів (Е1): Е1=Дв-3, де 3 – запаси підприємства (р. 1100 розділу II активу балансу “Оборотні активи”);
- надлишок (+) або нестача (-) власних і довгострокових позикових джерел формування запасів (Е2): 2 = Двп -3;
- надлишок (+) або нестача (-) загальної величини основних джерел формування запасів (Е3): Е3=Дз-3.
Відповідно до показника забезпечення запасів і витрат власними та позиченими коштами можна назвати такі типи фінансової стійкості підприємства:
1) абсолютна фінансова стійкість (трапляється на практиці дуже рідко) – коли власні оборотні кошти забезпечують запаси й витрати;
2) нормально стійкий фінансовий стан – коли запаси й витрати забезпечуються сумою власних оборотних коштів та довгостроковими позиковими джерелами;
3) нестійкий фінансовий стан – коли запаси й витрати забезпечуються за рахунок власних оборотних коштів, довгострокових позикових джерел та короткострокових кредитів і позик, тобто за рахунок усіх основних джерел формування запасів і витрат;
4) кризовий фінансовий стан – коли запаси й витрати не забезпечуються джерелами їх формування і підприємство перебуває на межі банкрутства.
Фінансово стійким можна вважати таке підприємство, яке за рахунок власних коштів спроможне забезпечити запаси й витрати, не допустити невиправданої кредиторської заборгованості, своєчасно розрахуватись за своїми зобов’язаннями.
Для оцінки фінансової стійкості підприємства використовується також велика кількість відносних показників фінансової стійкості, які доповнюють оцінку абсолютних показників фінансової стійкості (див. табл.2).
Таблиця 2
Показники фінансової стійкості підприємства
| Показники | Норм значення | Формула розрахунку | Зміст |
| Коефіцієнт автономії | ≥0,5 | Власний капітал/ Активи | Показує питому вагу власного капіталу в загальній сумі засобів, авансованих у його діяльність |
| Коефіцієнт концентрації позикового капіталу | <0,5 | Зобов’язання /Активи | Показує питому вагу зобов’язань у структурі джерел фінансування |
| Коефіцієнт фінансової залежності | 1<Кфз<2 | Активи/ Власний капітал | Показує скільки активів припадає на 1 грн власного капіталу |
| Коефіцієнт фінансової стійкості | 0,75–0,9 | (Власний капітал+Дов. зобов’язання)/ Активи | Показує, яку частку активів підприємство здатне фінансувати за рахунок власного капіталу і капіталу, залученого на довгостроковій основі і свідчить про його здатність залишатися платоспроможним в довгостроковій перспективі |
| Коефіцієнт фінансування ризику | <1 | Зобов’язання/ Власний капітал | Показує обсяг залучених коштів, що припадає на кожну гривню власних, вкладених в активи підприємства коштів, і характеризує рівень залежності підприємства від зовнішніх джерел фінансування |
| Коефіцієнт маневреності власного капіталу | 0,3–0,5 | Власний оборотний капітал/Власний капітал | Показує, яка частина власного оборотного капіталу перебуває в обороті, тобто у тій формі, яка дає змогу вільно маневрувати цими коштами, а яка капіталізована. |
| Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами | >0,1 | Власний оборотний капітал/ Оборотні активи | Показує рівень фінансування оборотних активів за рахунок довгострокових джерел фінансових ресурсів |
Ділова активність визначається системою критеріїв, зокрема таких як: місце підприємства на ринку конкретних товарів, географія ділових відносин, репутація підприємства як партнера, активність інноваційно-інвестиційної діяльності, конкурентоспроможність.
Найзагальнішими абсолютними показниками, за якими можна зробити достатньо інформативні висновки щодо загальних тенденцій розвитку суб’єкта господарювання, його ділової активності, є обсяг капіталу, інвестованого в діяльність підприємства, обсяг доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та прибуток. Тому в процесі аналітичного дослідження ділової активності підприємства найчастіше зіставляють темпи зміни цих показників за декілька періодів. Чим вищі темпи зростання доходу від реалізації продукції і прибутку, тим перспективнішим є вкладання додаткового капіталу в діяльність підприємства. Оптимальним вважають таке співвідношення темпів зростання названих вище показників: >
,
Це співвідношення ще називають “золотим правилом економіки підприємства”, або економічною нормаллю, і трактують як найбільш бажане співвідношення між темповими значеннями основних абсолютних характеристик ділової активності.
Також істотно відображають рівень ділової активності підприємства показники оборотності, що показують скільки отримано чистої виручки на одиницю фінансових ресурсів або активів. Нормативних значень для показників ділової активності не встановлено. Загально прийнятим є постулат: чим меншими є строки обертання окремих видів активів, тим швидше вивільняються кошти і розширюються можливості підприємства щодо їх подальшого використання. Основні показники для аналізу ділової активності наведено нижче.
Таблиця 3
Показники ділової активності підприємства
| Показники | Формула розрахунку | Зміст |
| Коефіцієнт оборотності активів | Чистий дохід/ Середньорічна вартість активів | характеризує ефективність використання підприємством усіх наявних ресурсів незалежно від джерел їх залучення |
| Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості | Чистий дохід/ Середньорічна вартість дебіторської заборгованості | Показує, скільки разів за рік обернулися кошти, вкладені в розрахунки, тобто скільки разів ця заборгованість утворюється та погашається протягом року |
| Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості | Чистий дохід/ Середньорічна вартість кредиторської заборгованості | Показує швидкість обертання кредиторської заборгованості підприємства за період, що аналізується, розширення або зниження комерційного кредиту, що надається підприємству |
| Строк погашення дебіторської заборгованості | відношення тривалості звітного періоду (360 днів) до коефіцієнта оборотності дебіторської заборгованості | Показує середній період погашення дебіторської заборгованостей. |
| Строк погашення кредиторської заборгованості | відношення тривалості звітного періоду (360 днів) до коефіцієнта оборотності кредиторської заборгованості | Показує середній період погашення кредиторської заборгованостей. |
| Коефіцієнт оборотності запасів | Чистий дохід/ Середньорічна вартість запасів | Показує, як часто обертаються запаси для забезпечення поточного обсягу продажу |
| Коефіцієнт оборотності власного капіталу | Чистий дохід/ Середньорічна вартість власного капіталу | Показує ефективність використання власного капіталу підприємства. |
Рентабельність підприємства – це відносна характеристика фінансового результату діяльності підприємства, що комплексно відображає ефективність використання ним матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Що стосується показників рентабельності, то вони характеризують відносну прибутковість, чи прибутковість, що вимірюється у відсотках до витрат чи ресурсів. Вони відображають ефективність роботи підприємства в цілому, прибутковість різних напрямків діяльності (виробничої, підприємницької, інвестиційної), окупність витрат і т. д. Перевагою показників рентабельності порівняно з показниками прибутку є більш широкі можливості порівняння. Позитивним для підприємства є зростання цих показників, що надає можливості подальшого його успішного розвитку. Показники рентабельності підприємства представлено в таблиці 4.
Таблиця 4
Показники рентабельності підприємства
З метою передбачення неплатоспроможності, зокрема забезпечення стабільного фінансового стану, підприємствам необхідно проводити оцінку ймовірності настання банкрутства. Даний метод допоможе спрогнозувати вплив несприятливих зовнішніх й внутрішніх чинників на функціонування суб’єкта господарювання та забезпечити безперебійний виробничий процес.
Найпоширенішими моделями дослідження ймовірності настання банкрутства є такі, як: двохфакторна модель оцінки ймовірності банкрутства, оцінка ймовірності банкрутства на основі Z-рахунку Альтмана, модель Конана і Гольдера, модель Спрінгейта, модель Таффлера і Тішоу, модель Фулмера. В Україні використовується модель О. Терещенка. Дана модель існує у двох варіантах. Перший – це універсальна модель, що включає 6 показників і побудована на основі даних 850 підприємств різних галузей. Друга модель містить 10 показників і враховує диференціацію підприємств за галузями.
Кожна модель має свої переваги та недоліки, тому підприємству потрібно застосовувати їх комплексно й завчасно (навіть якщо підприємство функціонує добре і є рентабельним), завдяки цьому можна попередити проблеми й уникнути їх.
Таким чином, дослідивши основні методи аналізу фінансового стану підприємства, можна стверджувати, що даний комплекс показників є базою життєздатності суб’єкта господарювання й основою його розвитку в конкурентному середовищі. Оскільки правильна оцінка фінансового стану потрібна як для його керівників, власників, так і для інвесторів, партнерів, кредиторів, державних органів, проведення аналізу є необхідною складовою діяльності будь-якого підприємства. Адже за допомогою визначення фінансового стану, суб’єкт підприємництва має можливості щодо постійного стабільного перевищення доходів над витратами, вільного маневрування грошовими коштами підприємства, здатності шляхом ефективного їх використання забезпечити безперервний процес виробництва і реалізації продукції, а також затрати на його розширення і оновлення
Висновок. За сучасних ринкових відносин все більше уваги почали приділяти ефективному функціонуванні підприємств. Адже рівень їх фінансової стійкості впливає на загальну систему економіки країни, що в цілому відображає її розвиток та можливості. Проте, щоб домогтися стабільності в фінансовій діяльності суб’єкту господарювання необхідно ретельно аналізувати його фінансовий стан, щоб забезпечити ефективне формування і використання своїх фінансових ресурсів.
Під час дослідження виявилося, що до сьогодні не існує єдиного трактування фінансового стану. Це пов’язано з низкою факторів, які вплинули на дану економічну категорію впродовж її історичного розвитку. Але можна стверджувати, що фінансовий стан є сутнісною характеристикою, а також результатом взаємодії фінансових відносин підприємства в певний період, що визначається сукупністю виробничо-господарських факторів, характеризується системою показників, що в результаті показують реальну та потенційну можливість суб’єкта господарювання, забезпечуючи при цьому достатній рівень фінансування фінансово-виробничої діяльності та здатність ефективно здійснювати її в майбутньому.
При оцінці фінансового стану підприємства та виявленні нових можливостей підвищення ефективності формування й використання фінансових ресурсів можуть застосовуватися різні методи аналізу. До основних методів та прийомів аналізу фінансового стану належать такі, як: вертикальний аналіз, горизонтальний аналіз та аналіз відносних показників (коефіцієнтів).
Розглядаючи фінансовий стан як систему, можна виокремити окремі його складові, аналіз яких, по суті, і є аналізом фінансового стану підприємства. На погляд науковців, до основних елементів, які характеризують фінансовий стан, слід віднести: ліквідність та платоспроможність, фінансову стійкість, ділову активність, рентабельність та ймовірність настання банкрутства. Ці складові фінансового стану, кожна окремо, мають свою методичну базу, систему фінансових показників та факторів, які на них впливають.
Список використаних джерел
- Білик М. Д. Сутність і оцінка фінансового стану підприємств / М. Д. Білик // Фінанси України. – 2005. – № 3. – С. 117-128.
- Дем’яненко, Г.О. Фінансовий аналіз [Текст] : підручник / Г.О. Дем’яненко, О.Є. Чорна. – К. : Центр учбової літератури, 2008. – 392 с.
- Дропа Я. Б., Терешко О. М. Формування фінансових ресурсів підприємств в сучасних умовах розвитку фінансової системи // Житомир: ЖДТУ, 2016. С. 60–62.
- Колчина Н.В. Финансы предприятий : учебник / под ред. Н. В. Колчиной. – М. : Финансы ; ЮНИТИ, 1998. – 413с.
- Онисько С. М. Фінанси підприємств : підручник / С. М. Онисько, П. М. Марич. – 2-ге вид., випр. і допов. – Львів : Магнолія 2006, 2010. – 366 с.
- Поддєрьогін А.М. Фінансова стійкість підприємств у економіці України: монографія / А.М. Поддєрьогін, Л.Ю. Наумова; Держ. вищ. навч. закл. «Київ. нац. екон. ун-т ім. Вадима Гетьмана». – К.: КНЕУ, 2011. – 184 с.