Балашкевич Я. Г.
Національний університет “Острозька Академія”
Філологія англійська
м. Острог, Україна
Науковий керівник:
д. політ. н., проф. Худолій А.О.
МОВНІ ЗАСОБИ ЯК ІНСТРУМЕНТ ВПЛИВУ В АМЕРИКАНСЬКОМУ СУДІ
У статті було описано дослідження промов адвокатів в американських судах, та на основі результатів аналізу їхніх виступів були виявлені мовні засоби впливу в американських судах. Було зазначено, що існують різні типи судових промов. Внаслідок дослідження було сформовано постановку проблеми, коло науковців, які досліджували дану тематику, а також було зазначено останні публікації у сфері юридичної лексики. Було встановлено, що у правовій діяльності завжди наявний цілий комплекс чинників – психологічних, логічних і етичних. Це вимагає від оратора застосування певних закономірностей психологічної організації, точних визначень, чітких суджень і обґрунтування їх доказами, переконань та етичних принципів, що сформувалися у правничій сфері. А нормативність літературної мови забезпечує, своєю чергою, правильне розуміння висловлюваних думок, дотримання відповідних правил при доборі лексики, утворенні граматичних форм, сполученні слів, побудові речень та складанні тексту процесуальних документів. Також судова промова повинна мати чітку форму та мати урочистий характер що зумовлене процесуальними документами.
Ключові слова: суд, судова промова, адвокат, судовий процес, лексичні одиниці, засоби впливу, кумунікація, звинувачувач, прокурор, підсудний.
В статье было проведено исследование речей адвокатов в американских судах, и на основе результатов анализа их выступлений были выведены языковые средства воздействия в американских судах. Было отмечено, что существуют различные типы судебных речей. Вследствие исследования было сформировано постановку проблемы, обзор ученых, которые исследовали данную тематику, а также было отмечено последние публикации в области юридической лексики.
Ключевые слова: суд, судебная речь, адвокат, адвокатура, судебный процесс, лексические единицы, средства воздействия, кумуникация, обвинитель, прокурор, подсудимый.
The article reviewed the speeches of lawyers in American courts, and based on the results of their speeches, linguistic means of influence in American courts were identified. It was noted that there are different types of court speeches. As a result of the study, the problem was formulated, a review of the researchers who studied the subject was done, and also the latest publications in the field of legal vocabulary were observed. It has been established that in a legal activity there is always a whole complex of factors – psychological, logical and ethical. This requires the speaker to apply certain laws of the psychological organization, precise definitions, clear judgments and justification of their evidence, beliefs and ethical principles that have emerged in the legal sphere. And normativity of the literary language, in turn, ensures a correct understanding of the expressed thoughts, adherence to the relevant rules in the selection of vocabulary, the formation of grammatical forms, the combination of words, the construction of sentences and the drafting of the text of procedural documents. Also, the court speech must be clear and have a solemn character as stipulated by the procedural documents.
Key words: court, court speech, lawyer, advocacy, litigation, lexical units, means of influence, cumination, prosecutor, defendant.
Основне соціальне призначення мови – бути засобом комунікації, зберігати і передавати інформацію. Але в юридичній сфері мова використовується не тільки як інструмент формування і висловлення думок, засіб комунікації, але як засіб впливу на індивідуальну та громадську свідомість. Можливість застосування її з метою впливу закладена в самій природі мови та людського спілкування. Мова в значній мірі визначає і обумовлює наше розуміння оточуючого світу та відношення до нього, оскільки саме завдяки їй відбувається відображення існуючої реальності в нашій свідомості. Це дає можливість за допомогою мови потрібним чином впливати на сприйняття дійсності. Можливість впливу за допомогою мови пов’язується також із прагматичною направленістю самого акту комунікації. Ця направленість передбачає досягнення потрібної зміни в уявленнях об’єкта комунікації. Найбільш дієвим способом реалізації цієї направленості є відповідний підбір слів та організація їх у висловлювання. Таким чином, за допомогою мовних засобів та прийомів можна формувати та коригувати сприйняття дійсності [5, с. 44].
На нашу думку мовні засоби впливу мають неосяжний простір для досліджень, а описання та класифікація мовних засобів впливу несе великі можливості для застосування їх як у професійній сфері, так і в повсякденному житті.
Спершу слід зазначити, що існуть декілька видів судових промов. У суді виступають з промовами прокурор (звинувач) та адвокат (захисник). Як правило, визначають прокурорську (звинувачуючу) та адвокатську (захисну) промови. Іноді в судових суперечках беруть участь громадський обвинувач і громадський захисник, цивільний позивач і цивільний відповідач (або їхні представники); потерпілий та його представник; нарешті – підсудний, у ролі захисників якого можуть виступати його близькі родичі, опікуни чи піклувальники.
Змістом судової промови завжди є певні думки, ідеї, доводи, міркування, пропозиції. Вони неминуче пов’язуються з особистим ставленням людей до результатів дослідження, емоційним сприйняттям інформації, психологічним станом переконаності чи непереконаності в правильності зроблених висновків.
У психологічній структурі судових дебатів виділяються такі компоненти, як психологічні властивості та якості виступаючого, психологія сприйняття промови і впливу останньої на формування судового переконання.
Судовий ритор не має права застосовувати незаконні засоби і методи для відстоювання своєї позиції, наполягати на твердженнях, які не підкріплені матеріалами справи. Він не має також права навмисно затягувати судовий розгляд справи, свідомо вводити суд і осіб, які присутні в залі судового засідання, в оману. Тільки моральні засади здатні забезпечити досягнення поставленої мети.
Мова прокурора і адвоката звернена в першу чергу до складу суду. Це головний її адресат і в кримінальному, і в цивільному процесі. Кожен виступ неодмінно починається зверненням до суду: Шановний суддя, шановні присяжні засідателі. У силу процесуальних норм оратор не може прямо звернутися до присутніх у залі суду. Ladies and gentlemen of the jury, you may have read some highly irresponsible articles suggesting that trials such as this, conducted under the Anti-Terrorism Act, resemble witch hunts [9].
Мовні засоби вживаються для маніпулювання підсвідомістю людей. Соціолінгвісти окреслюють процес маніпулювання терміном “мовленнєве маніпулювання”. Найчастіше цей термін розглядають у контексті мовного спілкування в системі засобів масової інформації чи агітаційному виступі безпосередньо перед аудиторією, а також у судовій промові захисту чи обвинувачення під час судового процесу. У ширшому розумінні трактують як мовленнєве спілкування, коли один з комунікантів розглядає себе як суб’єкт впливу, вважаючи співрозмовника об’єктом.
Мовленнєвий вплив у широкому розумінні ототожнюється з мовленнєвим спілкуванням загалом, що відбувається через те, що в будь-якому мовленнєвому спілкуванні комуніканти прагнуть досягти певних позамовленнєвих цілей, які в результаті призводять до регуляції діяльності співрозмовника [3, с. 16].
У працях юристів щодо культури судової промови нерідко висловлюється думка, що промова має бути образною, емоційною, але в той же час деякі автори цілком слушно застерігають ораторів-початківців від невиправданого захоплення художніми засобами. Адже в промові все повинно бути підкорене єдиній меті – переконанню присутніх у доведеності істини. Якщо ж кількість емоційних елементів впливу цьому лише заважає – вони будуть у ній недоречними.
Зрозуміло, що для судової промови є характерною авторська оцінка фактів, яка може виражатися конструкціями: I suppose, I think та ін.
I suppose, a person who commits a crime under this statute is individually responsible and liable for punishment [11]. За їх допомогою оратор намагається залучити усіх учасників процесу до своїх міркувань. Дослідження свідчать, що обвинувальна промова відрізняється більшою категоричністю міркувань у порівнянні із захисною, що виражається у вживанні таких конструкцій, як: I declare, I assure you та інших дієслів, яким властивий відтінок категоричності думки. In response to the silence of those here present, I declare this testament legal according to the local authorities [9].
У захисній промові категоричність присутня не завжди, особливо у тих випадках, коли в адвоката немає можливостей оспорювати кваліфікацію злочину, і здебільшого виражається застосуванням виразів на кшталт: I think, in my opinion, I hope, тощо.
If my client confronts with such a situation, I hope that he would not commit a second offense [10]. Хоча це й несе негативний вплив на аудиторію, що може похитнути позицію захисту.
Важливим засобом мовного впливу на учасників судового засідання є точність слововживання, коли оратор привертає увагу суду до важливих, на його погляд, явищ.
Неточне слововживання може призвести до неправильних висновків і навіть до помилкового формулювання обвинувачення, що є неприпустимим. У кожній судовій справі за словом стоять права та інтереси особи, і рішення, прийняте в ній, особливо в кримінальному процесі, може виявитися доленосним. Щоб усі формулювання були істинними, слід знати і активно застосовувати основні закони мислення, аби правильно його упорядковувати у словесних формах.
Таким чином, переконливість є важливою якістю судової промови і досягається шляхом словесного обґрунтування тез і висновків. Найкраща форма підготовки судової промови – це складання детальних тез промови Правильна побудова тез судової промови вимагає від оратора чіткого розуміння, що є головним, а що другорядним і допоміжним. Без цього її проголошення не має сенсу. Тому судовий оратор має володіти логікою міркування – умінням обґрунтовувати свою правоту і логічно доводити неспроможність тез опонента [2, с. 89].
Загальновідомо, що мова правників досить специфічна, вирізняється своєрідною юридичною термінологією, відповідною структурою по будови речень і тексту. Наприклад, часто вживаються словосполучення дієслівного типу, дієприслівникові і дієприкметникові звороти, пряма мова.
Однією з особливостей мови державних обвинувачів і адвокатів-захисників є використання складних речень. Однак перевантаження тексту такими реченнями небажане [1, с. 151].
Отже, у правовій діяльності завжди наявний цілий комплекс чинників – психологічних, логічних і етичних. Це вимагає від оратора застосування певних закономірностей психологічної організації, точних визначень, чітких суджень і обґрунтування їх доказами, переконань та етичних принципів, що сформувалися у правничій сфері. А нормативність літературної мови забезпечує, своєю чергою, правильне розуміння висловлюваних думок, дотримання відповідних правил при доборі лексики, утворенні граматичних форм, сполученні слів, побудові речень та складанні тексту процесуальних документів. Також судова промова повинна мати чітку форму та мати урочистий характер що зумовлене процесуальними документами.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
- Артикуца Н. В. Основи вчення про юридичний термін і юридичну термінологію : зб. наук. праць. – Вип. 24. – Ч. 1. – К.: ВПЦ “Київський університет”. – 2008. – с 240.
- Бейл Ф., Каппс Д., Плауден В., Сендфорд К. Організація професійної діяльності юриста: теорія і практика. – К., 2006.
- Дубровская Т. В. Судебный дискурс: речевое поведение судьи (на материале русского и английского языков) / Т. В. Дубровская. –М.: Изд-во “Академия МНЭПУ”, 2010. – 351 с.
- Загурський О. Б. До питання права на репліку в судових дебатах // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України (Збірник наукових статей викладачів юридичного факультету). – Випуск 7. – Івано-Франківськ, 2002.
- Монахова Т. В. Лексичні засоби мовленнєвого маніпулювання // Луксичні засоби мовленнєвого маніпулювання: зб. наук. праць. – Вип. 24. – Ч. 1. – К.: ВПЦ “Київський університет”. – 2013. – С. 269-280
- Нікуліна Н.В. Вироблення національної автомобільної наукової термінології в 20-30-і роки ХХ століття / Н.В. Нікуліна // Вісник: Проблеми української термінології. – Львів: Львівська політехніка, 2002. – № 503. – С. 88-92.
- Рабінович П.М. Основи загальної теорії держави і права [Електорнний ресурс] : навч. посіб. / П.М. Рабінович // вид. 9-е, зі змінами. – Львів: Край, 2007. – 192с. – Режим доступу: http://lvivpravo.at.ua/_ld/3/312__.-2007-_____-2.pdf
- Яцишин Н. П. Юридична термінологія як спеціалізована система правових понять [Електронний ресурс] / Н. П. Яцишин // Термінологічний вісник. – 2013. – Вип. 2(2). – С. 99-103. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/terv_2013_2(2)__19.
- Court decisions [Електронний ресурс]. – 2017. – Режим доступу до ресурсу: www.law.justia.com/cases
- The Trial Series [Електронний ресурс]. – 2017. – Режим доступу до ресурсу: www.thetrialseries.com
- Updated statute of the international criminal tribunal for the former Yugoslavia / United Nations – Official edition. – Brussels, 2009. – 79 c.