У статті розглянуто проблематику української воєнної журналістики. Було досліджено чому цивільні журналісти-телевізійники зіштовхуються із перешкоджанням їхньої діяльності на території проведення бойових дій, а також чому деяких із них було позбавлено акредитації. Досліджено чому до сьогодні журналісти не можуть забезпечити суспільство належною кількістю матеріалів із «гарячих точок».

Ключові слова: воєнна журналістика, телебачення, АТО, «112», «Громадське».

В статье рассмотрена проблематика украинской военной журналистики. Было исследовано почему гражданские журналисты-телевизионщики сталкиваются с препятствием их деятельности на территории проведения боевых действий, а также почему некоторые из них были лишены аккредитации. Исследовано почему до сих пор журналисты не могут обеспечить общество надлежащим количеством материалов из «горячих точек».

Ключевые слова: военная журналистика, телевидение, КТО, «112», «Громадське».

The article deals with the problems of Ukrainian military journalism. It investigated why civilian journalists, TV reporters face obstruction of their activities on the territory of the fighting, and why some of them were denied accreditation. Investigated why the journalists can not provide the society a significant amount of material from the “hot spots”.

Keywords: military journalism, TV, counter terrorist operation, “112”, “Hromadske”.

Актуальність. В країні, де проводиться антитерористична операція, суспільству необхідно знати, що відбувається на території проведення бойових дій. Однак, як виявилося на практиці, журналісти не готові висвітлювати події на Донбасі. Спеціальні кореспонденти новинних телеканалів зіткнулися із перешкоджанням їх діяльності, а також позбавленням акредитації.

Мета та завдання дослідження. Виходячи з актуальності й ступеня наукової розробки проблеми, метою дослідження є оцінка якості цивільних журналістів у якості воєнних, а також виявлення тенденцій щодо розвитку воєнної журналістики в Україні.

Предмет дослідження. Предметом дослідження є українська військова журналістика в період АТО.

Об’єкт дослідження. Об’єктом дослідження є український військовий журналіст в період АТО.

Методи дослідження. При дослідженні теми в роботі було використано такі загальні наукові методи: конкретизація, аргументи, порівняння та метод узагальнення, за допомогою якого було зроблено загальні висновки.

Сучасних українських військових журналістів за рівнем і якістю підготовки умовно можна розділити на три спектри: випускники спеціальностей, які передбачають наявність бойової підготовки (кафедри інформаційно-психологічного протиборства Військового інституту КНУ ім. Шевченка, Львівського вищого воєнно-політичного училища за спеціальністю «Воєнна журналістика», Академії сухопутних військ ім. Сагайдачного тієї ж спеціальності); випускники традиційних факультетів журналістики з мінімальним рівнем підготовки (також відомі як громадянські чи цивільні журналісти); мобілізовані журналісти (кореспонденти, фотокореспонденти, оператори, телеведучі загальноукраїнських і регіональних ЗМІ), які тепер є прес-офіцерами підрозділів.

Ключовою подією, яка дозволила зробити такий розподіл, стала відмова Міністерства оборони від практики підготовки військових журналістів у грудні 2006 року, опираючись на досвід європейських країн. Міністр оборони А. Гриценко пояснив це тим, що громадянські журналісти цілком в змозі виконувати обов’язки спеціалізованих. Однак відмова відбулася не в повній мірі [2].

Після закриття спеціальності «воєнна журналістика» в Академії сухопутних військ у тому ж році, єдиним закладом в Україні, в якому проводиться підготовка добре обізнаних у військовій справі профільних журналістів є Воєнний інститут КНУ ім. Шевченка [3]. Сьогодні кафедра готує фахівців за чотирма випускним спеціальностями: «міжнародна інформація», «міжнародні відносини», «зв’язки з громадськістю» і «журналістика».

Майбутні військові журналісти отримують у ВІКНУ дипломи бакалавра і магістра. Підготовка здійснюється в рамках співпраці між двома вузами в структурі КНУ: викладачі Військового інституту читають курсантам військові дисципліни, а професії журналіста їх навчають фахівці з Інституту журналістики. Кількість навчальних годин між цими двома блоками розділені приблизно порівну. До слова, за цей напрямок відповідають усі професори, які раніше викладали в Академії сухопутних військ.

За словами начальника кафедри зарубіжної військової інформації ВІКНУ, кандидата історичних наук, доцента Якова Жаркова, в даний час на спеціальність «журналістика» щорічно набирають від п’яти до восьми осіб. Це і є весь кадровий резерв України на цьому напрямі, оскільки інші вузи військових журналістів не готують. «Немає сенсу відкривати нові кафедри, оскільки в Збройних силах України просто немає такої кількості посад, на які могли б претендувати випускники-військові журналісти. Якщо необхідність в таких фахівцях зросте, досить буде збільшити держзамовлення хоча б до 18-20 місць», – говорить Яків Жарков [1]. Держзамовлення не було збільшено, і тому цілком закономірною виглядає нестача кадрів протягом часу, поки відбувається АТО. До речі, воєнна кафедра не є марною, тому що, наприклад, штат інформаційного агентства Держприкордонслужби на 30-40% складається із вихованців ВІКНУ ім. Т. Шевченка [1].

Не зважаючи на плин часу, влада України продовжує Західну практику стосовно воєнних кореспондентів. У березні 2015 року Міністерство оборони України відібрало 40 кандидатів з числа мобілізованих цивільних журналістів. Для них було проведено тижневий тренінг, після якого їх було призначено на посади прес-офіцерів [10]. На сьогоднішній день на сайті Міністерства інформаційної політики України розміщене оголошення від 08/07/2016, стосовно проекту «Embedded journalists», який передбачає закріплення журналіста за військовою частиною в зоні АТО, і запрошують журналістів взяти участь [8].

Окрім цього гостро поставлене питання про акредитацію спеціальних кореспондентів загальноукраїнських телеканалів і видань. Основною перевагою профільних журналістів є те, що в ідеалі вони повинні бути закріплені за військовими частинами чи підрозділами. У громадянських чи цивільних журналістів таких можливостей немає, що ставало перешкодою потрапити на передову чи призводило до курйозних випадків і непорозумінь.

1 серпня 2014 року на Донбасі зник журналіст каналу «112»  Роман Гнатюк. За словами Гнатюка, він разом з двома колегами пройшов російську і українську митниці, однак на блокпосту в Амвросіївці їх затримали, як заявив репортер, бійці батальйону «Кривбас» до з’ясування особи. Наступного дня, за словами журналіста, ставлення до них різко змінилося – стало неадекватним і грубим. В свою чергу прес-офіцер батальйону «Кривбас» Андрій Міхейченко на своїй сторінці у Facebook повідомив про те, що троє журналістів, були затримані у зв’язку з тим, що на фотографії в паспорті одного з них не було штампу встановленого зразка [5].

Цивільні журналісти, які, в основному, здобули поверхневу і короткотривалу підготовку на тренінгах чи спеціальних курсах із воєнної підготовки, звичайно, не повністю розуміють про що можна писати чи говорити, а про що – ні, не застраховані від банальних помилок [11].

Згідно із заяви прес-центру штабу АТО [4], журналісти «Громадського» Анастасія Станко і Костянтин Реуцький опублікували сюжет, в якому чітко відзняті позиції військових, їхні обличчя, зброя і предмети, що могли стати орієнтирами для ворога. У заяві виголошено прохання позбавити акредитації вищезгаданих журналістів. Через декілька днів медійникам поновили акредитацію. Головним доказом їх правоти виявився лист офіційного представника Youtube, який підтвердив, що відео було опубліковано 8 липня 2016 року, а не напередодні, як заявляли в прес-центрі штабу АТО [9].  З одного боку, відео могло бути завантажено і на інші ресурсах, але подібних доказів військові не надали. Тому відкривається інша сторона ситуації. Якщо СБУ задовольнив даний доказ і журналісти виявилися правими, то прес-центр цілеспрямовано перешкоджає роботі журналістів. Випадок із Станко і Реуцьким не єдиний. В зв’язку із «засвіченням» позицій українських військових, акредитації було позбавлено журналіста і оператора телеканалу «Україна» Олени Власенко і Олексія Коваленка.

З випадками перешкоджання журналістській діяльності зустрілись й інші журналісти, що підштовхнуло їх до масового протесту в соцмережах проти командування АТО. Суть протесту зводиться до того, що журналістам перешкоджають працювати в гарячих точках, а також обмеження їх діяльності на території проведення АТО. «У підсумку цей супровід перетворюється в конвой. Ми повинні заїжджати за супроводжуючим, навіть якщо його місцезнаходження немає в маршруті. А вони відмовляються їхати, кажуть, що їм страшно на передовій або що хочуть спати. Або, бувало, приїжджаємо на місце – а супроводжуючі не орієнтуються!», – кореспондент «Подробиць» Ірина Баглай [6].

Однозначно, проблем із акредитацією і з перешкоджанням роботи журналістів зі сторони штабу АТО не було, якби, на території бойових дій, як це передбачала підготовка профільних факультетів, працювала достатня кількість кваліфікованих воєнних журналістів, за плечима яких чотири – чи п’ятирічна підготовка [7].

Висновок. У 2006 році Міністр оборони А. Гриценко відмовився від практики підготовки військових журналістів. Єдиним закладом на території України, який продовжує випускати воєнних кореспондентів є Воєнний інститут КНУ ім. Шевченка. Щороку у ВНЗ набирають 5-8 осіб. Коли почалося АТО Міністерство оборони зіткнулося із нестачею спеціалізованих кадрів, і до сьогодні проводить набір серед цивільних журналістів. Відносини між деякими спеціальними кореспондентами і представниками офіцерського складу ЗСУ не повністю врегульовані та не налагоджені, через що спецкорів позбавляють акредитації і їм доводиться переживати утиски зі сторони штабу АТО.

Список використаних джерел

1. Гривинский Р. Как возродить военную журналистику? [Електронний ресурс] / Роман ГРИВИНСКИЙ // \”День\”. – 2014. – Режим доступу до ресурсу: http://m.day.kyiv.ua/ru/article/media/kak-vozrodit-voennuyu-zhurnalistiku.

2. Гриценко в честь праздника ликвидировал военных журналистов [Електронний ресурс] // Новости Украины. – 2302. – Режим доступу до ресурсу: http://from-ua.com/news/71061-gricenko-v-chest-prazdnika-likvidiroval-voennih-zhurnalistov.html.
3. Дроздов О. Як війна на Сході розстріляла українську журналістику // 112. UA Інформаційна агенція [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ua.112.ua/analityka/yak-viyna-na-shodi-rozstrilyala-ukrayinsku.
4. ЗАЯВА ПРЕС-ЦЕНТРУ ШТАБУ АТО [Електронний ресурс] // Прес-центр штабу АТО. – 2016. – Режим доступу до ресурсу: https://www.facebook.com/ato.news/posts/1240015722675898.
5. Зниклий у зоні АТО український журналіст звинуватив у викраденні батальйон Кривбас [Електронний ресурс] // Корреспондент.net. – 2014. – Режим доступу до ресурсу: http://ua.korrespondent.net/ukraine/politics/3402397-znyklyi-u-zoni-ato-ukrainskyi-zhurnalist-zvynuvatyv-u-vykradenni-batalion-kryvbas.
6. Касьяненко С. Журналисты Украины восстали против командования АТО в Facebook [Електронний ресурс] / София Касьяненко // Подробности. – 2016. – Режим доступу до ресурсу: http://podrobnosti.ua/2061212-zhurnalisty-ukrainy-protestujut-iz-za-prepjatstvovanija-rabote-v-zone-ato.html.
7. Марія Д. Військовий журналіст — це група крові, або Чим цивільний журналіст відрізняється від військового [Електронний ресурс] / Дачковська Марія // Media Sapiens. – 2016. – Режим доступу до ресурсу: http://osvita.mediasapiens.ua/mediaprosvita/education/viyskoviy_zhurnalist_tse_grupa_krovi_abo_chim_tsivilniy_zhurnalist_vidriznyaetsya_vid_viyskovogo/.
8. Проект «Embedded journalists» [Електронний ресурс] // Міністерство інформаційної політики України. – 2016. – Режим доступу до ресурсу:http://mip.gov.ua/ru/content/proekt-embedded-journalism.html.
9. СБУ поновила акредитацію журналістам «Громадського» Станко та Реуцькому (коментар Горчинської) [Електронний ресурс] // Детектор медіа. – 2016. – Режим доступу до ресурсу: http://detector.media/community/article/118252/2016-08-30-sbu-ponovila-akreditatsiyu-zhurnalistam-gromadskogo-stanko-ta-reutskomu-komentar-gorchinskoi/.
10. У Києві почали навчання мобілізовані журналісти, які стануть прес-офіцерами в АТО [Електронний ресурс] // Телекритика. – 2015. – Режим доступу до ресурсу: http://ru.telekritika.ua/profesija/2015-03-16/104943.
11. Шандро В. Ми ведемо війну за роботу на війні, — журналісти, що працюють у зоні АТО [Електронний ресурс] / Василь Шандро // Громадське радіо. – 2015. – Режим доступу до ресурсу: https://hromadskeradio.org/programs/na-svizhu-golovu/my-vedemo-viynu-za-robotu-na-viyni-zhurnalisty-shcho-pracyuyut-u-zoni-ato.