У цій статті розглядаються акціонерні товариства в Україні, досліджено їх поділ на публічні та приватні типи. З’ясовано, що в основі сучасного поділу товариств на публічні та приватні типи лежить процес розміщення акцій. Досліджено критерій, який був ключовим при поділі АТ на відкриті та закриті.
Ключові слова: акціонерне товариство, тип товариства, розміщення акцій
Public offering as a key criterion of the division of joint stock companies into private and public in Ukraine
In this article the companies (corporations) in Ukraine are considered, researched their division into public and private types. It is found out that the basis of modern division of companies into public and private types is the process of public offering. Investigated criterion that was key in the separation of companies into open and closed.
Keywords: joint stock companies, type of the company, public offering

Акціонерні товариства є поширеною формою господарських товариств не тільки за кордоном, але і в Україні. Правовий статус АТ визначається Цивільним і Господарським кодексами України [1], а також Законом України «Про акціонерні товариства» від 17 вересня 2008 року. Відповідно до ч.1 ст.3 ЗУ «Про акціонерні товариства» акціонерним товариством в Україні є господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями [2]. У ч. 1 ст. 3 цього ж закону закріплені найбільш істотні ознаки АТ, що, власне, зумовили назву цього виду господарських товариств – акціонерні (наявність акцій як найдрібнішої частки статутного капіталу, в результаті володіння якими виникають корпоративні права, що посвідчуються специфічним цінним папером з тією ж назвою – акція) [3, с.225]. Відповідно до закону України (далі – ЗУ) «Про цінні папери та фондовий ринок» акція – іменний цінний папір, який посвідчує майнові права
його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства,
включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного
товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини
майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на
управління акціонерним товариством, а також немайнові права,
передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств, і законодавством про інститути спільного інвестування [4].
В Україні немає єдиного типу акціонерних товариств. Ч.6. ст.152 ЦК України передбачає поділ АТ за типом на публічні та приватні [5]. Автор Карпенко Г.В. у своїй статті «Нормативно-правове забезпечення корпоративного управління: проблеми залучення інвестицій на вітчизняні підприємства» зазначає, що залежно від здатності акцій товариства вільно обертатися (тобто змінювати власника без згоди інших акціонерів або товариства) акціонерні товариства поділяються на публічні (ПАТ) та приватні (ПрАТ) [6, с.44]. Поділ AT на публічні і приватні відповідає практиці регулювання акціонерних відносин у праві Європейського Союзу (далі – ЄС). Здатність акцій вільно обертатися є основною, але не єдиною особливістю цих типів товариств.
До реформи законодавства про акціонерні товариства (2009-2011 роки) акціонерні товариства ділилися, відповідно до Закону «Про господарські товариства» [7], на відкриті і закриті, при чому кількість акціонерів закритих товариств законодавчо не обмежувалася. Ж.Талліно у своїй статті зазначав: «Існує можливість припустити, що публічні АТ – це відкриті, а приватні АТ – закриті. І саме практична діяльність цих компаній повинна забезпечити відмінність між ними» [8, с.3]. Основний критерій для поділу товариств на відкриті та закриті – здатність акцій вільно обертатися або ж, як зазначає Оксана Вінник у підручнику «Господарські товариства і виробничі кооперативи» наявність або відсутність обмеження руху їх учасників (акціонерів) [9, с.66]. Товариства, акції яких розповсюджувалися шляхом підписки і вільно продавалися та купувалися на фондовому ринку, називались відкритими. Інший вид, що існував, – закриті АТ, могли розповсюджувати свої акції серед заздалегідь обмеженого кола осіб. Спочатку законодавчо не було врегульовано порядок відчуження акцій ЗАТ, а тому на практиці це питання вирішувалося в установчих документах ЗАТ по-різному: закріпленням у цих документах положень щодо права відчужувати акції ЗАТ лише іншим його учасникам чи самому товариству із закріпленням заборони відчужувати акції третім особам [9, с.67].
Як вже зазначалося раніше, ключовою ознакою сучасного поділу АТ в Україні на типи, а саме приватні та публічні, є розміщення ними акцій. ЗУ «Про цінні папери та фондовий ринок» закріплює визначення поняття «розміщення цінних паперів». Згідно із його п.18 ст.1 розміщення цінних паперів – відчуження цінних паперів у визначений проспектом емісії цінних паперів спосіб. А відповідно до п.15 ст.1 цього ж ЗУ «проспект емісії цінних паперів» – документ, що містить інформацію про розміщення цінних паперів та інші відомості, передбачені цим та іншими законами, що визначають особливості розміщення певних видів цінних паперів.
Отже, згідно із ЗУ «Про акціонерні товариства» публічне акціонерне товариство може здійснювати публічне та приватне розміщення акцій. У разі публічного розміщення акцій акціонери не мають переважного права на придбання акцій, що додатково розміщуються товариством.
Приватне акціонерне товариство може здійснювати тільки приватне розміщення акцій. У разі прийняття загальними зборами приватного акціонерного товариства рішення про здійснення публічного розміщення акцій до статуту товариства вносяться відповідні зміни, у тому числі про зміну типу товариства – з приватного на публічне. Цікаво, що зміна типу товариства з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням.
Відповідно до п.1 ч.5 ст.9 ЗУ «Про акціонерні товариства» першим етапом створення акціонерного товариства є прийняття зборами засновників рішення про створення акціонерного товариства та про закрите (приватне) розміщення акцій. Пізніше на шостому етапі відповідно до прийнятого рішення відбувається закрите (приватне) розміщення акцій серед засновників товариства. Тобто, розміщення акцій є важливим та невід’ємним етапом створення АТ, оскільки як тільки приймається рішення про створення товариства, одночасно приймається рішення про приватне розміщення акцій – розміщення серед засновників (заздалегідь визначеного кола осіб). Без прийняття такого рішення на цьому етапі будь-які подальші дії з метою заснувати АТ не матимуть ніякого юридичного значення.
Порядок розміщення акцій визначається ЗУ «Про цінні папери та фондовий ринок», який був прийнятий 23 лютого 2006 року, а набрав чинності 12 травня того ж року, а також численними рішеннями Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі – НКЦПФР). Прийняття Закону стало важливою подією в українській правотворчості, оскільки він значною мірою модернізував законодавство про регулювання обігу цінних паперів, зокрема акцій, в Україні. Раніше центральним актом у цій сфері виступав ЗУ «Про цінні папери і фондову біржу» від 18 червня 1991 року [10].
Варто зазначити, що позитивні відгуки про цей Закон існували ще до його прийняття. Зазначалося, що Закон спрямований на приведення норм, що регулюють питання обігу цінних паперів та функціонування фондового ринку в Україні, у відповідність із положеннями європейського законодавства, а також із положеннями Цивільного та Господарського кодексів України [11, с.1]. Цей закон вдало оновив численні правові норми та впровадив нові щодо регулювання процесів випуску та обігу цінних паперів в Україні [12, с.2]. Наприклад, використання термінів «приватне розміщення» та «публічне розміщення» свідчить про орієнтацію нового закону на досвід західних країн та адаптацію законодавства України про цінні папери до світових стандартів.

Список використаних джерел
1.Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 18–22.
2. Про акціонерні товариства: Закон України від 17 вересня 2008 р. // Відомості Верховної Ради. – 2008. – № 50–51.
3. Вінник О.М. Науково-практичний коментар до Закону Про акціонерні товариства / О.М. Вінник – К.: Юрінком Інтер, 2009. – 311 с.
4. Про цінні папери і фондовий ринок: Закон України від 23 лютого 2006 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 31.
5. Цивільний кодекс України від 5 квітня 2001 р. / Відомості Верховної Ради. – 2001.
6. Карпенко Г. В. Нормативно-правове забезпечення корпоративного управління: проблеми залучення інвестицій на вітчизняні підприємства // Г. В. Карпенко, А. П. Данькевич / Фінанси України. – 2009. – №7. – С. 39-46.
7. Про господарські товариства: Закон України від 19 вересня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 49.
8. Талліно Ж. Проект закону «Про акціонерні товариства» та його адаптація до потреб підприємств і узгодження з міжнародними стандартами та acquis ЄС / Ж. Талліно, А.Чепка // Вісник. –№3. – 2007. – С.1,3-4.
9. Вінник О.М. Господарські товариства і виробничі кооперативи / О.М. Вінник // Київ:Знання, 1998. – 309 с.
10. Про цінні папери і фондову біржу: Закон України від 18 червня 1991 р. // Відомості Верховної Ради. – 1991. – № 1201-ХІІ.
11. Коментар Інституту проблем законодавства ім. Ярослава Мудрого до проекту Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 15 липня 2005 р. № 7818 наявний у правовій базі «Ліга». – С. 1-8.
12. Берт С. Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок»: порівняльні коментарі до деяких положень щодо розкриття інформації на фондовому ринку та використання інсайдерської інформації / С.Берт / Юридичний радник. – №3. – 2006.