ІУДЕЙСЬКИЙ РЕНЕСАНСНИЙ МІСТИЧНИЙ ДОСВІД

У статті розглянуто питання іудейського містичного досвіду. Проаналізовано вплив кабалістичних практик на людину. Досліджено вчення Каббали як містичної течії, яка має добре структуровану та сформовану систему.

Ключові слова: Каббала, Нотарікон, Хекалот, Темура, Дерево Життя.

 

The questions of Jewish mystical experience. The influence of kabbalistic practices on people. Studied the teachings of Kabbalah as a mystical current, which is well structured and the existing system.


Keywords: Kabbalah, Notarikon, Hekalot, Temur, Tree of Life.

Спочатку каббалістичне вчення було відоме було відоме лише у вузькому колі посвячених, а широке розповсюдження ідей почалось тільки після вигнання євреїв з Іспанії у 1492 році. Ця подія сприяла розвитку популярності каббали [4, c. 60]. Зміст так званої «нової каббали» було визначено у вченні Іцхака Лурія Ашкеназі або його ще називали Арі (Ашкеназі рабі Іцхак). Воно здобуло особливої популярності серед інших шкіл Каббали, що сформувались у місті Цефат.

Існує три книги стародавніх євреїв: Тора (що складається з перших п’яти книг Старого Заповіту), Талмуд (коментар до Тори) і Каббала (містичні інтерпретації Тори і роздуми про природу Бога і Всесвіт). Тора відома і як тіло традиції; якщо Тору стануть читати невігласи, то вони здатні отримати користь з практики. Талмуд називається «розумною єврейською душею». Вивчаючи його, можна отримати користь з самого процесу. Каббала в свою чергу була названа «безсмертним єврейським духом», і мудрецям рекомендувалося медитувати на неї. Саме слово Каббала означає «отриманий», тобто отримане від Бога знання. Це слово також свідчить про те, що каббалістичні знання передавалися з вуст у вуста. Насправді, справжня Каббала була усною, таємною традицією, яка ревно оберігалась протягом тисячі років від профанів.

Щодо питання Каббали існують міфологічна та фактична історія походження цієї містичної школи. Міфологічна говорить про те, що каббала – таємна наука, відома ангелам і Богу ще до створення всесвіту. Після того, як Адам і Єва впали в немилість в Едемському саду, ангел навчив їх, як милість Божу можна відновити. Знання, отримане Адамом, було пізніше забуте і втрачене. Та все ж після потопу Бог не лише створив веселку як знак угоди з людством, але також передав Ною і його синам таємне знання, яке було забуте згодом також.   Наступний раз ангел ділився знанням з Авраамом. Далі воно перейшло до Ісака, потім до Якова. Але під час полону в Єгипті це знання спіткала та ж доля як і було перед тим.

У той час воно було знову відкрито Мойсеєм. Він провів 40 днів на вершині гори Синай і отримав від Бога дві кам’яних плити з Декалогом ( 10 заповідей). Містичний сенс цього полягав в тому, що спочатку Мойсей дізнався таємниці Каббали від Бога, але вони були зруйновані під час поклоніння ідолу. Він повернувся на вершину гори, але Бог більше не дозволив розкривати секрети Каббали всім людям. Навпаки, подібно маленьким дітям, їм було наказано, що вони повинні робити і що не повинні відповідно до 10 заповідей та основних законів Тори. Мойсеєві ж, який вже дізнався секрети Каббали, було доручено передати їх своєму братові Аарону і майбутнім єврейським посвяченим у це вчення [2].

Щодо фактичної історії походження можна сказати, що ранні форми єврейського містицизму (якщо не враховувати шаманістських форм, які існували у всіх племенах) навряд чи можна назвати Каббалою. Перші форми єврейського окультизму називалися Хекалот, що означає «сходження». Воно відоме як меркабахська містика. Меркаба – назва трону Господнього на івриті. Мета цієї містики – можливість побачити Бога на троні Своєму. Це було непросте завдання для містиків. Зазора – оригінальний кабалістичний текст.    Але Каббала не може вміститися в одній книзі, це ціла система містичного образу думок і дій. Існує чотири основних напрямки Каббали:

  1. Догматична Каббала, що включає в себе вивчення кабалістичної літератури: Тори, Сефер Єцира, Бахіра, Зохар та ін.
  2. Практична Каббала. Вона пов’язана з виготовленням талісманів і амулетів, використовуючи каббалістичні методи. Методи практичної Каббали не є ні поганими, ні хорошими. Але використовуються в позитивних чи негативних цілях.
  3. Літеральна Каббала. Вона присвячена взаємозв’язку між цифрами та літерами єврейського алфавіту. У стародавньому івриті немає спеціальних позначень цифр; використовуються певні літери алфавіту. Якщо два слова повністю збігаються за числовим значенням, вони впливають один на одного і в деяких випадках вважаються синонімами. Ахева = 13 і Еход = 13. Ахева –  те ж саме, що і еход. Еход на івриті 1. «Ахева» – любов. Отже, Бог – любов. Святе ім’я Гоподь Тетраграматон ЙХВХ = 26 . Так 13 +13 = 26 . Отже, любов (ахева) + єдиність (еход) – рівні якості Бога. Цей процес називається Гематрія

Нотарікон – ще один аспект літеральної магії. Це система пошуку акронімів – слів, в яких перші літери складають нове слово або слова.

Темура – система розташування букв в криптограмі . Це має першорядне значення в інтерпритаціі Тори і при створенні талісманів.

  1. Невисловлена ​​Каббала. Цей напрямок Каббали присвячено вивченню містичного символу – Дерева Життя. Це ключ до всієї каббалістичної системи [2].

Як висновок, можна сказати, що іудейська містика представлена містичною школою, яка має назву Каббала. Течія складалась з чотирьох основних напрямків: догматична каббала, літеральна, практична та невисловлена. Характерним для догматичної каббали було звернення до догм кабалістичної літератури. В основі літеральної лежить взаємозв’язок цифр та літер єврейського алфавіту. Використання кабалістичних методів – мета практичної Каббали. Вчення про Дерево Життя як центр всієї містики кабалістичної школи лягло в основу невисловленої Каббали.

Каббала розкриває таємний зміст Тори. Вважається, що в Святому Писанні існує глибокий містичний код. Невідповідність законам світобудови розглядається каббалістами як причина всіх проблем як людства  в цілому, так і кожного індивіда окремо. За мету містики-каббалісти ставлять духовне вдосконалення особистості. Саме це дозволить людині зрозуміти, яке при її призначення в матеріальному та духовному світах.

Кожна людська душа має певні функції у матеріальному світі. Саме для виконання завдань і створена людина. Ввжається, що душа до тих пір буде втілюватись в матеріальному світ, допоки не «вивчить свій урок». Вона має своюособливість, яка властива лише їй, яку вона має усвідомити. За допомогою Каббали цю мету можна досягнути, тоді душа перестане втілюватись. «Гман Тикун» – кінцеве виправлення – стан, в якому досягається мета. Досягнення цього стану – мета Каббали.

Практична Каббала – особливий аспект Каббали загалом. Вона заснована на вірі в те, що ритуали, молитви, внутрішні вольові акти дають змогу людині активно втручатись в божественно-космічний процес історії, тому що кожному «збудженню знизу» (людина) не може не відповісти «збудження зверху» (Бог).

У Торі, згідно Талмуду, існує чотири рівня розуміння:

–        «пшат» – просте розуміння тексту, сприймання його безпосередньо;

–        «ремез» – буквально означає «натяк»;

–        «драш» – інтерпретація, тлумачення;

–        «сод» – таємниче знання.

Каббала розглядається іудаїзмом як четвертий, найбільш глибокий рівень розуміння Тори. Кабала – це мудрість, що розкриває секрети реальності Творця, створення світу, внутрішнього рівня розуміння Тори [4]. Це останній рівень розуміння Тори.

Каббалу можна розглядати не лише як містичне вчення, але і як своєрідна філософія. Як і кожна філософська система, Каббала має свої поняття.

«Ейн соф» – Сам по Собі Бог – це Сутність, яку неможливо осягнути ніякими духовними практиками, які притаманні цьому вченню. Сам термін «Ейн соф» у перекладі означає «нескінченність». Бог виступає як Сутність, яка не має ні початку, ні кінця.

«Цімцум» – це визначення у своєму містичному вченні використовував Іцхак Лурій. Описував він цей процес як утворення вільного місця у всесвіті шляхом стиснення світла, де було утворено все, що існує.

«Хаацала» – натхнення, еманація. Варто зазначити, що саме поняття Каббала швидше за все запозичила з грецької філософії. Духовний світ, за їхнім вченням, має ряд ступенів, через які проходить «світло» (духовність) від Бога. В залежності від того, як низько знаходиться ступінь , тим менше духовності отримує душа. Саме «світло», проходячи крізь пласти, має здатність слабшати.

Мiж Вceвишнім i душeю нa пoчaтку її духoвнoгo рoзвитку рoздiляють чoтири «духoвних свiти»:

–        oлам xаацілут – свiт блaгорoдства;

–        oлам xабра – свiт ствoрення;

–        oлам xайеціра – свiт ствoрення, свiт ангaлів;

–        oлам xаас – свiт дiї [5].

Кoжeн з цих свiтiв рoзділeний нa плaсти, звaні Сeфірoт.

«Сeфірот»  –  схeма будoви Сeфірoт – в однині «сфіра», впeрше тeрмін був викoристaний у Сeфeр Йецирa. Кoжeн з духoвних свiтів, як ввaжають кабaлiсти, рoзділeний нa дeсять ступeнiв, якi і нaзиваються «сфірoт».

«Душа» – Кабала говорить, що джерелом душі є Всевишній, що вона безсмертна і перероджується до тих пір, поки не підніметься через всі духовні ступені до самого джерела «світла» – Всевишнього [6].

«Тора» – Книга Зогар стверджує, що Тора була створена до світу, і що вона була “інструкцією” з його створення. Виходячи з цього, Кабала говорить, що книга Тори містить всю інформацію про наш всесвіт, деякі кабалісти шукають “приховані коди”, які допоможуть їм зрозуміти будову світу [3].

Загалом, Каббала як містична течія іудаїзму має добре структуровану та сформовану систему вчення. Містичну практику Каббали можна визначити як вплив людиною на світи, які не є матеріальними, не входять до матеріальної субстанції. Завдання Каббали – навчити людину не обмежуватись лише матеріальним, адекватно сприймати свою нематеріальну субстанцію.

Список використаної літератури:

  1. Вук Г. Это мой Бог. Еврейский образ жизни. – Иерусалим, 1997. – 357 с.
  2. Герхард Ш. Г. Основные течения в еврейской мистике. – М.: Иерусалим: Мосты культуры Гешарим, 2004. –  511 с.
  3.  Герхард Ш. Г. Основные течения в еврейской мистике. – М., Иерусалим, 2004. – 178 с.
  4. Дубнов С. Краткая история евреев. В 3-х ч. Ч. ІІІ. – СПб, «Общественная польза», 1911. – 158 с.
  5. Кравцов М. А. Книга о праведнике. // Шимон Р. Фрагменты из книги «Зогар». – М.: Гнозис, 1994. – С. 197 – С. 253
  6. Минин П. М. Главные направления древне-церковной мистики // Мистическое богословие. – К., 1991.

Залишити відповідь