Анотація: Стаття присвячена дослідженню сутності та проблематики інституту прокуратури в Україні, виявленню особливостей діяльності прокурорів різних рівнів, аналізу проблем, які виникають у працівників прокуратури при здійсненні ними своїх повноважень, а також запропоновані шляхи їх вирішення.

Ключові слова: органи прокуратури, прокурор, держава, закон, суспільство, розвиток, корупція, права та свободи, громадяни, влада.

Anotation: The article is devoted to the study of the essence and problems of the Institute of Public Prosecutor in Ukraine, the identification of peculiarities of the activity of prosecutors of different levels, analysis of problems that arise at the prosecutor’s office in the exercise of their powers, and also suggested ways of their solution.

Key words: prosecutor’s office, prosecutor, state, law, society, development, corruption, rights and freedoms, citizens, authorities.

Виклад основного матеріалу: В сучасних умовах розвитку українського суспільства значна увага приділяється питанню реформування діяльності ключових державних органів та структур. Не останнє місце в цьому переліку посідає система органів прокуратури. Дискусії щодо того, до якої з гілок влади (виконавчої, як в Нідерландах та Естонії, чи судової, як у Франції та Італії) повинна належати прокуратура та які ж функції мають бути покладені на прокурорів точаться роками, як серед науковців, так і серед практиків. З одного боку, зменшення кількості повноважень, а відповідно і зменшення фінансування здається сумнівною перспективою, а з іншого – значна кількість справ та обов’язків часто негативно впливає на якість роботи самих прокурорів.

Такі питання вже набувають доктринального характеру, а їх вирішення потребує створення робочих груп, значних часових та матеріальних затрат. Проте, досягти певного покращення в роботі прокурорів можна вже найближчим часом. Однак, при цьому необхідно враховувати наступні моменти:

• Насамперед, цей процес потребує певних зусиль, адже діяльність прокуратури, як і будь-якої іншої сталої (консервативної) системи, спрямована на збереження своїх повноважень і функцій. Тому така система не може реформувати себе зсередини, і навіть зовнішнє втручання, скоріш за все, стикатиметься з певним опором на різних рівнях.
• Зміни спрямовані на покращення роботи прокурорів повинні бути реальними, а не косметичними. За роки незалежності імітацій реформ в Україні було значно більше, ніж справді ефективних змін, тому якщо вже і впроваджувати зміни, то вони мають бути якісними, комплексними та дієвими.
• Позитивні зміни в законодавстві – це, безперечно, плюс, однак заміни одного документа іншим не достатньо. Реформувати потрібно не тільки законодавчу базу, а й підходи до прокурорської діяльності, методи такої діяльності та ставлення до неї.

Тому, на мій погляд, для реального покращення роботи прокурора семи кроків буде трохи замало, однак навіть шлях у тисячу миль починається з першого кроку, тож розпочати можна з наступного:

1. Зміна порядку зайняття посади та просування по службі

Положення передбачені чинним законом, а саме проведення кваліфікаційного іспиту, спеціальної перевірки, підготовки та конкурсу є прогресивними порівняно з законодавством частини зарубіжних країн, однак в цілях задоволення інтересів громадськості весь процес варто було б зробити більш відкритим. Для прикладу, запровадити онлайн трансляції всіх етапів конкурсу на зайняття вакантних посад (якщо така процедура відбуватиметься в значних масштабах), а також проведення перевірок на поліграфі при працевлаштуванні та переведенні на вищу посаду.  По-перше, такі дії дозволять уникнути критики і звинувачень у корумпованості,  несправедливості та заангажованості, а, по-друге, частина населення, яка вбачає зраду в абсолютно усіх діях влади, зможе спрямувати свою енергію на виявлення інших, більш суттєвих проблем.

1. Подолання (корупційних) зв’язків.

Цей крок взагалі можна було б вважати самоціллю, адже по суті весь процес реформування державних структур спрямований на подолання, або хоча б зменшення, рівня корупції. Однак, ефективній та справедливій роботі прокурора місцевої прокуратури перешкоджають не мільйонні справи так званої «верхівки», а сімейні, дружні чи інші зв’язки з певними особами в т.ч. посадовими (головою суду, начальником поліції тощо). З метою уникнення таких ситуацій слід запровадити систему розподілу прокурорів по регіонах. Адже значно легше неупереджено та справедливо вести справи у місті, де немає друзів дитинства, колишніх однокласників та хороших сусідів.

• Підвищення посадових окладів

На даний час, заробітна плата прокурора всього в 3—4 рази перевищує встановлену законом заробітну плату техпрацівника, що є абсолютно невиправданою та алогічною ситуацією. Не можна ставити під сумнів важливість будь-якої професії, однак обсяг роботи працівника прокуратури потребує відповідної винагороди. Вимоги до особи, що бажає стати прокурором, умови та графік роботи передбачають значно вищі розміри посадових окладів, ніж ті, що встановленні чинним законодавством. В існуючих умовах в прокуратурі, як правило, залишаються ентузіасти які працюють заради ідеї та особи, що мають додатковий дохід, в т.ч. нелегальний. Заробітна плата повинна стати стимулом та мотивацією, а також бути достатньою для того, щоб прокурор міг без будь-яких сумнівів відмовитись від неправомірної вигоди.

1. Встановлення пріоритетів на користь якості роботи

Не секрет, що заохочення працівників прокуратури, а також притягнення їх до дисциплінарної відповідальності, як правило, відбувається на підставі аналізу кількісних показників діяльності. В той час, як якісне виконання посадових обов’язків, справедливість та забезпечення верховенства права відходять, в кращому випадку, на другий план. Виправдувальний вирок для прокурора, який підтримує державне обвинувачення в суді, чи укладення угоди про примирення в жодному випадку не стає його позитивною характеристикою. Така ситуація не забезпечить просування по службі, тому доказова база має бути зібрана в будь-якому випадку і будь-якими способами. Це призводить до деформації правосвідомості працівників прокуратури та стає однією з основних причин упередженого ставлення й недовіри суспільства до прокурора.

1. Освіта та самоосвіта

Поняттям «освіта» у даному випадку охоплюється не формальна вимога щодо наявності диплома про вищу освіту, мова йде про загальну правничу компетенцію, обізнаність, знання мов тощо. Складно уявити покращення роботи прокурора без ознайомлення останнього з рішеннями ЄСПЛ. Оскільки український переклад страсбурзької практики становить лише незначну частину усіх судових рішень, знання іноземних мов на рівні розуміння юридичних текстів вже за кілька років має стати обов’язковою умовою роботи в органах прокуратури.

1. Співпраця замість конкуренції

Про конкуренцією прокурорів і адвокатів скоро почнуть ходити легенди, однак конкуренція у залі судового засідання не повинна переростати у запеклу ворожнечу поза ним. В цьому контексті цікавою видається ідея співпраці та перейняття досвіду від адвокатів. Прикладом може стати нещодавно запроваджена програма професійного розвитку «Адвокат майбутнього». Спрямованістю програми є підтримка співтовариства адвокатів, що прагнуть підвищувати якість правової допомоги, впроваджувати реформи у сфері правосуддя, розвивати професійну спільноту тощо. Аналогічні ініціативи працівників прокуратури та органів прокурорського самоврядування, що сприятимуть обміну досвідом та налагодженню співпраці, можуть стати ще одним інноваційним кроком на шляху професійного розвитку прокурорів усіх рівнів.

Аналогічна співпраця можлива і з державними структурами. Особливої уваги заслуговує методика інформування населення, яка успішно реалізується Міністерством фінансів України – зокрема публікації інфографіки на офіційній сторінці у мережі Facebook та щотижнева рубрика #фінграмотність. Презюмується, що окрім інформування суспільства щодо діяльності ГПУ та прокуратур різних рівнів, публікація відповідних матеріалів позитивно впливатиме на підвищення рівня правової культури населення, а в перспективі ще й сприятиме полегшенню роботи прокурора.

• Покращення матеріальної бази та автоматизація роботи

Такий крок потребує значних матеріальних витрат, але є цілком виправданим та доцільним.  Автоматизація роботи передбачає: а) автоматичний розподіл справ між прокурорами, що слугуватиме своєрідною гарантією від незаконного політичного, матеріального чи іншого впливу на прокурора; б) запровадження автоматизованої системи реєстрації відвідувачів, що стане запорукою прозорості діяльності прокуратури та дозволить попередити або виявити випадки отримання неправомірної вигоди. Покращення матеріальної бази, в свою чергу, сприятиме підвищенню ефективності діяльності прокурора в частині підтримання державного обвинувачення в суді та представництва інтересів громадянина або держави у визначених випадках.

Таким чином, кожен з цих кроків може стати першим на шляху до реальних змін,спрямованих на підвищення ефективності роботи прокурора. Але тільки комплексний підхід до реформування зможе забезпечити реальне покращення роботи прокурора кожного рівня.

 

Список використаних джерел:

 

1. Глаговський В. Становлення і розвиток української моделі прокурорського нагляду на сучасному етапі (концептуальні проблеми) / В. Глаговський, М. Руденко // Право України. – 1996. – № 1. – С. 43-46. 2. Грицаєнко Л. Р. Конституційно-правовий статус прокуратури України : [підручник] / Л. Р. Грицаєнко. – К. : БІНОВАТОР, 2007. – 544 с.
2. Закон України “Про прокуратуру” [Електронний ресурс] // Відомості Верховної Ради України. – 2015. – Режим доступу до ресурсу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1697-18.
3. Закон України “Про запобігання корупції” [Електронний ресурс] // Відомості Верховної Ради України. – 2014. – Режим доступу до ресурсу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1700-18.
4. Конституція України [Електронний ресурс] // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – Режим доступу до ресурсу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80.
5. Малюга В. Система принципів організації та діяльності прокуратури: суть, класифікація / В. Малюга // Вісник прокуратури. – 2001. – № 6. – С. 31-36.
6. Михайленко О. Прокуратура суверенної України: час становлення спливає / О. Михайленко, В. Ковальський // Юридичний вісник України. – 2000. – № 48. – С. 76-79.
7. Особливості організації і діяльності прокуратури в зарубіжних країнах [Електронний ресурс] // Підручники для студентів онлайн. – 2017. – Режим доступу до ресурсу: http://stud.com.ua/30378/pravo/osoblivosti_organizatsiyi_diyalnosti_prokuraturi_zarubizhnih_krayinah.