У статті розглянуті особливості застосування засад справедливості, розумності та добросовісності у практиці вітчизняних судів. Крім того, було проаналізовано позиції Верховного Суду України з цього питання.
Ключові слова: засади, справедливість, добросовісність, розумність.
The article describes the features of principles of justice, reasonableness and conscientiousness application in the judicial practice of the domestic courts. Besides, the positions of the Supreme Court of Ukraine concerning this issue were described.
Keywords: principles, justice, reasonableness, conscientiousness.
Постановка проблеми. Незважаючи на досить скупе законодавче визначення принципів справедливості, добросовісності та розумності, що, проте, спричинене їхньою морально-етичною сутністю та неможливістю повного формального закріплення, вказані принципи цивільного права відіграють колосальну роль у процесі вирішення конкретних справ судами України та формуванні судової практики загалом. Важливість цих принципів підкріплена і тим, що вказані категорії є одними з визначальних засад цивільно-правового регулювання суспільних відносин і вживаються в багатьох положеннях ЦК України [3]. Все це говорить про те, що судами України такі засади мають бути враховані на найвищому рівні, що включає як посилання на них поряд з іншими нормами права, так і самостійне значення аналізованих принципів.
Аналіз останніх досліджень та публікацій. Проблема застосування засад справедливості та добросовісності у практиці вітчизняних судів досліджувалося такими науковцями як Бакалінська О. О., Бурлаков С. Ю., Демінська А. А., Карпечкін П. Ф., Бойко А. О. та ін. Проте і досі не було зроблене комплексне дослідження цієї проблеми в контексті уніфікації судової практики Верховним Судом України (надалі – ВСУ).
Завдання дослідження полягає у створенні комплексного аналізу практики застосування аналізованих принципів вітчизняними судами всіх інстанцій в контексті позиції Верховного Суду України.
Виклад основного матеріалу. На рівні українського законодавства принципи справедливості, добросовісності та розумності є не лише галузевими принципами цивільного права. Так, відповідно до Рішення Конституційного Суду України (надалі – КСУ) від 1 грудня 2004 № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес), було, зокрема, вирішено, що “охоронюваний законом інтерес”, треба розуміти як простий легітимний дозвіл, що є самостійним об’єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам [1]. Таким чином КСУ, фактично, прирівняв принципи справедливості, добросовісності та розумності до решти загальоноправових принципів. Проте, крім того що законодавець визначає багато різних підходів до застосування аналізованих принципів при створенні певних нормативно-правових актів, цікаві приклади містить і судова практика застосування принципів справедливості, добросовісності та розумності.
Першим аспектом важливості аналізованих принципів для формування судової практики є їх колосальна роль при визначенні розміру моральної (немайнової) шкоди, що зумовлене насамперед імперативними вимогами ЦК України, про які йтиметься в наступному підрозділі. Для прикладу можна навести рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 26 червня 2007 р. у цивільній справі № 2-1128/20076. У вказаному рішенні суд частково задовольняючи позов зазначив, що, враховуючи характер і тривалість порушень права працівника на оплату праці, глибину моральних страждань, з урахуванням вимог розумності і справедливості позивачці належить відшкодувати 300,00 грн. моральної шкоди [8].
У іншій схожій справі, № 2-770/20087, задовольняючи позов, Бердянський міськрайонний суд у мотивувальній частині судового рішення від 29 січня 2008 р. зазначив, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Судом встановлена вина відповідачів у навмисному позбавленні життя батька позивачки, внаслідок чого вона зазнала значних душевних страждань, які призвели до погіршення її здоров’я. Суд вважає, що сума відшкодування є розумною і справедливою, оскільки йдеться про людське життя, яке є безцінним [7].
Ще одним яскравим прикладом важливості засад справедливості добросовісності та розумності при визначенні розміру моральної (немайнової) шкоди є рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області у справі № 22ц‑-2431/078 від 11 квітня 2007 р. у мотивувальній частині якого суд відзначив, що судом першої інстанції розмір моральної шкоди судом визначено без урахування характеру та конкретних обставин по справі, а тому, виходячи із засад розумності, виваженості, справедливості та проценту втрати професійної працездатності позивача, колегія суддів вважає за необхідне рішення суду першої інстанції змінити, знизити його суму до 16.000,00 грн. та ухвалити нове рішення про стягнення її з відповідача [4].
Крім вимог самого ЦК України про врахування засад справедливості та розумності при визначенні моральної (немайнової) шкоди, суди також використовуються у своїй практиці роз’яснення вищих судових інстанцій. Так, у мотивувальній частині судового рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 15 березня 2007 р. у справі № 22ц-341/079 відзначалося, що визначаючи до стягнення 500,00 грн. моральної шкоди, суд першої інстанції не в повному обсязі врахував роз’яснення, викладені в п. 9 постанови Пленуму ВСУ від 31 березня 1995 р. № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” про те, що розмір відшкодування зазначеної шкоди суд повинен визначати залежно від характеру й обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат і з урахуванням інших обставин, при цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Проте місцевий суд не врахував зазначені вище роз’яснення Пленуму, а також те, що джерело душевних страждань позивача ліквідоване, оскільки пошкоджені електроприлади протягом місяця були відремонтовані. Тому стягнення моральної шкоди в указаному розмірі буде надмірним. Таким чином, судова колегія вважає, що з урахуванням характеру й обсягу моральних страждань а також виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, на його користь має бути стягнено 200,00 грн. моральної шкоди [5].
Другим аспектом фундаментальності принципів справедливості, добросовісності та розумності для судової практики є те, що вони виступають своєрідною призмою за допомогою якої визначається чи відповідали правовідносини загальноправовим засадам чи порушували їх. У цьому контексті цікавим та важливим для формування судової практики є рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 14 лютого 2014 року у справі № 732/1793/13-ц, де суд зазначив, що умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача. КСУ виходив з того, що вимога про нарахування та сплату неустойки за договором споживчого кредиту, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки, із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов’язання, неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором [6].
Відображенням української судової практики застосування принципів справедливості та розумності в цілому та прецедентної практики Верховного Суду України зокрема є Рішення ВСУ від 18 листопада 2009 року у справі № 6‑12041св09. Так, під час розгляду вказаної справи судом було встановлено, що задовольняючи частково позовні вимоги та стягуючи на користь позивача 200.000,00 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач зазнав моральних втрат унаслідок притягнення його до кримінальної відповідальності та незаконного перебування під вартою 26 місяців 5 днів. Проте судова колегія ВСУ вирішила не погодитися з висновка попередніх судів. Мотивовано це було тим, що визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами рівності, поміркованості, розумності, справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення. ВСУ вказав, що судом повно досліджено обставини справи, проте не наведено переконливих обставин щодо визначення розміру відшкодування. За таких обставин, виходячи із засад розумності, поміркованості і справедливості, ураховуючи характер та обсяг моральних страждань, які зазнав позивач у зв’язку з незаконним порушенням кримінальної справи, незаконним затриманням та обранням міри запобіжного заходу, розмір відшкодування моральної шкоди унаслідок незаконних дій органів дізнання, досудового слідства, було визначено у розмірі 50.000,00 грн. [2]. При цьому, ВСУ не дає обґрунтування, що стосувалося б самої суті справи, а тому, на нашу думку, вказане рішення є суперечливим, що проте не змінює його обов’язковість.
Висновки. Таким чином, принцип справедливості, добросовісності та розумності у практиці вітчизняних судів мають колосальний вплив на формування судової практики. Проте судами по-різному тлумачиться “дух” цих загально правових засад що призводить до суперечностей. Крім того, напрямок, заданий вищезгаданим прецедентом ВСУ для формування судової практики судами нижчих інстанцій суперечить світовим аналога, де засади справедливості, розумності та добросовісності тлумачяться більшою мірою на користь постраждалої сторони.
ЛІТЕРАТУРА
- Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 № 18 рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) // Вісник Конституційного Суду України. – № 6. – 2006. – С. 15.
- Рішення Верховного Суду України від 18 листопада 2009 року у справі № 6 12041св09 : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/6931487.
- Бурлаков С. Ю. Застосування категорій справедливість, добросовісність і розумність у цивільному праві: питання теорії та практики / С. Ю. Бурлаков : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.journal.yurpayintel.com.ua/2011/2/article04/.
- Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2007 р. у справі № 22ц -2431/078 : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/2093234.
- Рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 15 березня 2007 р. у справі № 22ц-341/07 : [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/1062211.
- Рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 14 лютого 2014 року у справі № 732/1793/13-ц : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/37142599.
- Рішення Бердянського міськрайонного суду від 29 січня 2008 р. у справі № 2-770/20087 : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/4615022.
- Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 26 червня 2007 р. у справі № 2-1128/20076 : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/2595191.