Сучасний розвиток ринкових відносин в Україні значно змінює економічне середовище функціонування підприємств. Однією з головних ознак цього середовища є конкуренція товаровиробників які набули повної самостійності та відповідальності за результатами своєї фінансово-господарської діяльності.
Така відповідальність насамперед виявляється в обов’язку виконувати свої зобов’язання перед бюджетом та іншими суб’єктами господарювання. Необхідною умовою виконання зобов’язань перед контрагентами є звичайно достатній рівень ліквідності та платоспроможності підприємства, яка є умовою його фінансової стійкості, стабільних перспектив у відносинах з кредиторами, що обумовлює актуальність обраної теми дослідження.
Вивченням питань, що стосуються  ліквідності та платоспроможності займаються  В.М.Серединська, О.М.Загородна, В. Ковальов, Н. Тарасенко та ін.
Мета дослідження полягає у обґрунтуванні шляхів забезпечення ліквідності та платоспроможності підприємства як необхідної передумови його стабільного розвитку.
В сучасних ринкових умовах ліквідність і платоспроможність підприємства вважаються одними з основних характеристик діяльності суб’єктів господарювання. Аналіз ліквідності та платоспроможності дозволяє відповісти на питання, у якій мірі підприємство може покривати свої поточні борги, який рівень надійності цього покриття, визначити ефективність фінансового менеджменту на підприємстві.
На думку Н. Тарасенка, ліквідність – це спроможність підприємства перетворювати свої активи на гроші без втрат їх ринкової вартості для покриття всіх необхідних платежів у міру настання їх строків та швидкість здійснення, цього перетворення.
Платоспроможність – це  можливість  підприємства  наявними грошовими ресурсами своєчасно погасити свої строкові  зобов’язання [4; 93].
Здійснення постійного аналізу ліквідності та платоспроможності підприємства є необхідною умовою забезпечення його сталого фінансового стану та розвитку. Важливим етапом аналізу ліквідності та платоспроможності підприємства є розрахунок та оцінка абсолютних і відносних показників. Саме за допомогою цих показників можна детально проаналізувати стан ліквідності та платоспроможності на підприємстві [2; 85].
Коефіцієнти ліквідності та платоспроможності підприємства у галузі виробництва гумових та пластмасових виробів ВАТ «Київгума»  за 2008-2010 роки не відповідали умові абсолютної ліквідності. При цьому коефіцієнт поточної  ліквідності у 2008 році становив 1,163, а у 2010 році 1,130, це відповідно означало, що  робочий  капітал  був від’ємним  і  частина  довгострокових активів ВАТ «Київгума»  була профінансована за рахунок короткострокового капіталу, а отже підприємство порушувало правила фінансування, і йому загрожувала неплатоспроможність. Основною причиною низького стану даного показника є значні обсяги кредиторської заборгованості на підприємстві, котрі перевищують обсяги дебіторської заборгованості та інших поточних активів підприємства.
Стосовно коефіцієнта швидкої ліквідності, то він був більшим нормативного значення, крім того поступово збільшувався і абсолютний приріст за 2008-2010 роки становив 0,133.
Щодо коефіцієнта абсолютної ліквідності на ВАТ «Київгума», то він  сягав мінімального значення і був нижчим за нормативне значення (<0,2).
Відповідні середні показники підприємств даної галузі в Україні за 2008-2010 роки також не відповідали критеріям абсолютної ліквідності і в кращому випадку сягали мінімальних значень.
Якщо порівнювати отримані дані з теоретично визначеним співвідношенням, то стан абсолютної ліквідності як середньогалузевих показників підприємств так і досліджуваного нами підприємства ВАТ «Київгума» є критичним.
Проаналізувавши показники ліквідності ВАТ «Київгума» було визначено, що структура балансу прямо впливає на ліквідність та платоспроможність підприємства. Тому для даного підприємства для того, щоб оптимізувати основні коефіцієнти, які визначають ліквідність та платоспроможність, варто збільшувати оборотні активи, при цьому зменшуючи поточні зобов’язання, доцільно буде здійснити реструктуризацію його активів та пасивів, з метою оптимізації фінансування даного суб’єкта господарювання, насамперед підвищити ефективність управління необоротними і оборотними активами, важливим є також здійснення заходів щодо прискорення погашення дебіторської та кредиторської заборгованостей, увага керівництва підприємств повинна бути також зосереджена на виборі оптимального рівня і раціональної структури оборотних активів з урахуванням специфіки діяльності підприємства та виборі оптимального рівня джерел формування оборотних активів.

Література:

1.    Господарський Кодекс України за станом на 16 січня 2003 року N 436-IV –   [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.
2.    Базілінська О. Я. Фінансовий аналіз: теорія та практика: навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл.] / О. Я. Базілінська — К.: Центр учбової літератури,  2009. — 328 с.
3.    Кіндрацька Г. І., Білик М. С., Загородній А. Г. Економічний аналіз: Підручник  / За ред. проф. А. Г. Загороднього. – 3-тє вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2008. – 487 с.
4.    Литвин Б. М., Стельмах М. В. Фінансовий аналіз: Навч. посіб. – К.: «ХайТек Прес», 2008. – 336 с.
5.    Філімоненков О.С. Фінанси підприємств: Навчальний посібник. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2002. – 360 с.