Анотація. У статті визначається поняття соціального страху як набутої форми реагування на небезпеку в ситуації соціальної взаємодії, а також подається опис дослідження взаємозв’язку соціальних страхів та мотивації уникнення невдач у юнацькому віці.
Ключові слова: соціальні страхи, мотивація уникнення невдач, юнацький вік.
Summary. There is the notion of social fear as a formed reaction on danger in situation of social interaction described in the article and there is description of study the relationship of social fears and motivation to avoid failure in adolescence.
Key words: social fears, motivation to avoid failure, youth age.

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’язок із важливими науковими чи практичними завданнями. Проблема страхів давно піднімалась у науково-психологічній літературі, нею займалося багато вчених, психологів та філософів. Чимало досліджень розроблено в контексті вивчення соціальних страхів у молодшому шкільному та підлітковому віці (М. І. Буянов, В. А. Вінс, О. І. Захаров, А. М. Прихожан та ін.), але вивчення соціальних страхів в юнацькому віці залишається недостатнім. Хоча в цьому віковому періоді соціальна ситуація розвитку особистості є особливо важливою, адже відбувається процес прийняття та освоєння нової соціальної позиції – дорослої людини, самостійного члена суспільства, активного суб’єкту соціального процесу. Провідною діяльністю в юнацькому віці є навчально-професійна діяльність. Цей вид діяльності передбачає постійне перебування в ситуації соціальної взаємодії, адже навчальний процес проводиться у фіксованій групі студентів з використанням інтерактивних методів навчання. Від того, на скільки часто та інтенсивно студенти будуть переживати соціальні страхи, буде залежати мотивація досягнення у навчанні, а це в свою чергу буде впливати на їх успішність.

Актуальність дослідження. На сьогодні фактор успішності стає провідним в оцінці людини як суб’єкта соціальної взаємодії. Тому важливо визначити, на скільки тісним є зв’язок між соціальними страхами та мотивацією уникнення невдач у юнацькому віці. Адже мотивація уникнення невдач виключає прагнення досягати успіху, заважає цілеспрямовано рухатись до поставленої мети. А запорукою якісної підготовки кваліфікованих фахівців є саме успішне навчання студентів у ВНЗ.
Аналіз останніх досліджень і публікацій, у яких започатковано розв’язання даної проблеми та виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується означена стаття. Сучасні дослідження проблеми соціальних страхів зробили значний крок вперед. Дж. Боулбі, у своїх працях, широко розкрив причини саме юнацьких страхів. Багато часу присвятив проблемі страхів Речмен. Черясворт, запропонував перелік індикаторів страху. Дослідник О.Кондаш говорить про страх як страх перед випробуваннями. Ф.Перле визначає тривогу як розрив між тепер і «пізніше» або як «страх перед аудиторією».
У вітчизняній психології страх розглядають як сильне емоційне збудження (Н.В.Виноградова, І.Ю.Кулагіна); стан страху пов`язується з фрустрацією соціальних потреб людини (Л.Л.Гозман, Л.А.Грищенко, Н.В.Жутикова, Н.Д.Левитов); з властивостями особистості (В.М.Астапов, Б.С.Братусь, Ф.Є.Василюк, Ю.М.Забродін, Б.В.Зейгарник, В.Д.Менделевич, А.В.Петровський).
Багато вчених (В. Г. Асєєв, Г. О. Вартанян, В. К. Вілюнас, К. Ізард, О. М. Леонтьєв, М. Ш. Магомед-Емінов, А. Маслоу, О. П. Саннікова, Х. Хекхаузен, О. Я. Чебикін та ін.) вказують на дуже важливу роль, яку емоції, зокрема страх, відіграють в мотивації. Визначено, що одним з основних механізмів активізації мотивації досягнення є дуальна мотиваційно-емоційна оцінка ситуації (діада «радість-страх»). З одного боку, емоції розглядаються як складові мотиву, з іншого, самі емоції розглядаються як мотив. В кожному віковому періоді цей зв’язок набуває специфічних ознак.
Розробці цієї тематики присвячена значна кількість наукових робіт західних та вітчизняних вчених, проте в сучасній психологічній науці існує ще багато протиріч навколо цієї проблеми.
Метою статті є визначення взаємозв’язку мотивації уникнення невдач та соціальних страхів у осіб юнацького віку.
Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів. Важко знайти людину, яка б ніколи не відчувала страху. Страх належить до категорії фундаментальних емоцій людини. Емоції страху виникають у відповідь на дію реальної або уявної небезпеки.
Незважаючи на своє негативне забарвлення, страх виконує різні функції в психічному житті людини. Як реакція на загрозу він дозволяє уникнути зустрічі з нею, граючи захисну адаптовану роль у системі психічної саморегуляції. Страх може виконувати певну соціалізаційну або навчальну роль у процесі формування особистості [6].
В даний час існують різні класифікації страхів. Згідно з однією з них, все різноманіття даних емоційних станів можна розділити на природні, соціальні та екзистенційні страхи. До першої групи належать страхи, які безпосередньо пов’язані із загрозою життя чи здоров’я людини, друга представляє острах і побоювання за зміну свого соціального статусу, третя група страхів пов’язана з глибинною сутністю людини і характерна для всіх людей незалежно від конкретних ситуацій [11].
Перейдемо до більш детального розгляду соціальних страхів.
Соціальні страхи – це умовні рефлекси, що набуваються нами при співіснуванні з іншими людьми. Вони є частиною того виховання, яке ми одержуємо від вчителів і батьків, і частиною тих правил і умов, якими просочене соціальне середовище.
Аналіз змісту, природи та особливостей прояву соціального страху дозволив встановити, що це психічне явище поєднує в собі ознаки як біологічного страху, так і тривоги. Соціальний страх визначають як відповідь на небезпеку, причому загрозливі об’єкти мають визначений характер, а спогад про небезпеку бере свій початок з минулого травматичного досвіду особистості [1].
Під соціальним страхом ми розуміємо емоцію, яка виникає у відповідь на «соціальну ситуацію загрози», переживається як очікування або передбачення небезпеки (невдачі, критики, втрати та ін.), при виконанні діяльності в певних умовах.
Особливо гостро питання соціального страху постає, коли мова йде про осіб юнацького віку. Це зумовлено тим, що в цьому віці на даному етапі психологічного розвитку в період вікової кризи відбувається зміна соціальних ролей, визначений рубіж, що найбільш актуальний для старшокласників. Виникає очікування змін у майбутньому (і не завжди позитивних, сприятливих, але і негативних, тривожних) тому, що юність це певний етап дозрівання і розвитку людини, що лежить між дитинством і дорослістю [8].
Юність − це період прийняття відповідальних рішень, що визначають усе подальше життя людини: вибору професії і свого місця в житті, сенсу життя, вироблення світогляду і життєвої позиції, супутника життя, створення своєї сім’ї. Найважливіший психологічний процес юнацького віку – становлення самосвідомості і стійкого образу своєї особистості, свого “Я” [3].
На жаль, в юнацькому віці особа часто зустрічається з ситуаціями соціальних контактів, які можуть лякати її. Адже вона потрапляє в нове соціальне середовище (студентська група, колектив), а нове – завжди невідоме і викликає страх.
З поміж усієї сукупності соціальних страхів, які спостерігаються в осіб юнацького віку, виділяють вісім найголовніших різновидів, що утворюють чотири пари страхів. До них належать: страхи керівництва і підпорядкування, страхи успіхів і невдач, страхи близьких соціальних контактів та страхи оцінок [4].
Соціальні страхи безпосередньо пов’язані з унікальною здатністю людини до прогнозування і розгляду варіантів розгортання подій. Ситуація, варіанти розв’язку якої ми не можемо визначити точно, примушує нас придумувати їх самостійно. Все нове, несподіване і незвичайне, примушує нас побоюватися, бо наслідки невідомі. І якщо ситуація, результат якої неясний, виникає і турбує нас достатньо часто, на неї формується умовний рефлекс – страх [7].
Дослідження вітчизняної психології показують, що одним з основних механізмів активізації мотивації досягнення є дуальна мотиваційно-емоційна оцінка ситуації. Емоціям відводиться досить важлива роль у формуванні та актуалізації мотивації досягнення успіху та мотивації уникнення невдач. Особлива увага приділяється діаді «радість-страх» (В. К. Вілюнас).
За результатами аналізу літератури, в якій представлений віковий аспект проблеми (І. Р. Алтуніна, В. Г. Асєєв, О. С. Баликіна, І. С. Кон, Г. Крайг та ін ), з’ясовано, що в юнацькому віці розширюються межі емоційної та мотиваційної сфери особистості. Прояви емоцій стають більш різноманітними. Формуються механізми саморегуляції та психологічного захисту. Змінюється характер страхів [5]. Мотивація набуває чіткої ієрархічної структури.
Ситуації досягнення успіху сприяють зниженню соціальних страхів та закріпленню в рисах особистості мотивації досягнення успіху. Ситуації невдач сприяють закріпленню соціальних страхів, які, в свою чергу, будуть сприяти розвитку мотивації уникнення невдач (відносно стійке намагання людини уникнути невдач у життєвих ситуаціях, пов’язаних з оцінкою результатів її діяльності іншими людьми), та її закріпленню у рисах особистості [9].
При переважанні мотивації уникнення невдачі провідними факторами, що актуалізують її, є ситуативні фактори (несхвалення близьких людей і членів сім’ї; несхвалення з боку керівника/викладача; низьке матеріальне становище; невміння маніпулювати людьми; відсутність кар’єрного зростання; відсутність іміджу; негативні відносини в колективі/групі; відсутність суспільного визнання) [2]. В цілому перелічені фактори сприяють виникненню соціальних страхів.
Соціалізація особистості юнака у сфері діяльності пов’язана з розширенням можливостей освоєння нових видів діяльності, можливостями зростання, кваліфікації і професійної майстерності, освоєнням суміжних професій тощо [10]. Соціалізація страхів у сфері діяльності, таким чином, може бути пов’язана і зі звуженням таких можливостей, тобто особи юнацького віку серйозно побоюються, що вони не зможуть добре навчатися, чесно і продуктивно працювати й заробляти, підвищувати свій професіоналізм.
Таким чином, «напрошується» висновок, що соціальні страхи можуть бути причиною фіксації мотивації уникнення невдач або одним із показників, що свідчать про переважання цього виду мотиву.
Для того, щоб перевірити чи дійсно існує взаємозв’язок між соціальними страхами та мотивацією уникнення невдач в осіб юнацького віку, ми провели емпіричне дослідження на базі Національного університету «Острозька академія». Вибірку склали 75 студентів (по 15 студентів з кожного курсу навчання). Для збору даних ми використали комплекс психодіагностичного інструментарію, який складався з таких методик: Тест мотивації досягнення успіху та уникнення невдач А. Реана, Опитувальник ієрархічної структури актуальних страхів особистості (ІСАС) та авторська Методика «Соціальні страхи».
Провівши психометричні заміри та обробивши отримані дані за допомогою методів математичної статистики, ми отримали такі результати:
1) зі всієї кількості осіб виявилося: 48% (36 осіб) – мотивованих на уникнення невдач, 33,3% (25 осіб) – мотивованих на досягнення успіху та 18,7% (14 осіб) – ті, які не мають яскраво вираженого мотиваційного полюсу;
2) найбільша кількість студентів мотивованих на уникнення невдач навчається на І курсі – 60% осіб, а з кожним наступним курсом ця кількість зменшується: ІІ курс – 53%, ІІІ курс – 46,6%, IV курс – 40% та V курс – 40% осіб;
3) мотивація уникнення невдач частіше спостерігається серед дівчат, ніж серед хлопців, незалежно від курсу навчання;
4) соціальні страхи є домінуючими над біологічними у студентів на всіх курсах навчання;
5) виявлено динаміку прояву соціальних страхів з I-ого по V-ий курс навчання студентів (тобто, страхи найбільше виражені на І-ому та ІІ-ому навчальних курсах, і становлять 61% та 62,4% відповідно, менше проявляються на ІІІ-ому та IV-ому курсах – 56,4% та 54,4%, – а на V-ому курсі вони знаходяться майже на одному рівні з біологічними страхами – 51,4%);
6) помічено, що дівчата на кожному курсі навчання інтенсивніше переживають соціальні страхи, ніж хлопці, причому, в 70% дівчат та 53,3% хлопців показник страху перевищує норму;
7) за допомогою коефіцієнта рангової кореляції Спірмена було встановлено, що зв’язок між соціальними страхами та мотивацією уникнення невдач існує (тобто, схильність до мотивації досягнення успіху зменшує соціальні страхи, а схильність до мотивації уникнення невдач – підвищує).
Те, що на І курсі навчання у ВНЗ студенти частіше та інтенсивніше переживають соціальні страхи, ніж студенти-старшокурсники, зумовлено новою соціальною ситуацією (академічна група), новою соціальною роллю (студент), частковим розірванням контактів з батьками та друзями тощо. Відповідно було виявлено, що студенти молодших курсів більше орієнтовані на уникнення невдач у діяльності, ніж на досягнення успіху. Адже процес навчання у ВНЗ відрізняється від шкільного процесу, тому головним для них є адаптуватись так, щоб, в першу чергу, не зазнати провалу. Причому, дівчат більше мотивованих на уникнення невдач, ніж хлопців, тому інтенсивність прояву соціальних страхів у них вища. Це пояснюється тим, що для хлопців успішність в діяльності є більш важливим фактором при оцінці їх як особистості, ніж для дівчат. Тому вони, в основному, мають орієнтацію на досягнення успіху.
Отже, роблячи висновок, варто підкреслити, що в юнацькому віці соціальна ситуація розвитку особистості є особливо важливою, адже відбувається процес прийняття та освоєння нової соціальної позиції – дорослої людини, самостійного члена суспільства, активного суб’єкту соціального процесу. Тому в цей період найвища ймовірність виникнення та розвитку безлічі соціальних страхів, які здатні нанести велику шкоду як самим юнакам, так і їх майбутньому.
В перспективі хотілося б дослідити, як зміниться інтенсивність переживання соціальних страхів у студентів-випускників через 1-2 роки після закінчення ВНЗ.

ЛІТЕРАТУРА
1. Айке Дональд. Страх. Энциклопедия глубинной психологии / Дональд Айке. − М., 1998. – С. 520-532.
2. Буянова М. В. Социально-психологические факторы мотивации достижения: дис. кандидата психол. наук: 19.00.05 / Буянова Марианна Викторовна. – СПб., 2004. – 179 с.
3. Леви Владимир Львович. Приручение страха / Владимир Леви. – М.: Метафора, 2006. – ISBN 5-85407-004-9.
4. Лемещук В. Динаміка соціальних страхів сучасних юнаків (ч. 2) / В. Лемещук // Практична психологія та соціальна робота. – К., 2007. – С. 71 – 78.
5. Леонтьев А.Н. Потребности, мотивы, эмоции / А.Н. Леонтьев – М., 1971. – С. 14.
6. Линдслей Д. Эмоции / Д. Линдслей // Экспериментальная психология; под редакцией С. С. Ственса. – М., 1999.
7. Овчарова Раиса Викторовна. Практическая психология образования [Текст] : учеб. пособие для студ. вузов, обуч. по напр. и спец. психологии / Р.В. Овчарова. – М. : Академия, 2003. – 447 с. – ISBN 5-7695-0899
8. Ольховецький С.М. Вплив страху на стосунки з товаришами, колегами та підлеглими у підлітковому та юнацькому віці / С. Ольховецький // Актуальні проблеми психології. Том I.: Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. Максименка С.Д., Карамушки Л.М. – К.: Міленіум, 2003. – Ч.9. – С. 75-78.
9. Психологія особистості: Словник довідник / За ред. П. П. Горностая, Т. М. Титаренко. – К.: Рута, 2001.
10. Райс Ф. Психологія підліткового і юнацького віку. – СПб.: Вид-во “Пітер”, 2000. – 510 с.
11. Щербатых Юрий Викторович. Избавиться от страха? Это просто! / Юрий Щербатых. – М.: Эксмо, 2006. – ISBN 417-6-127-26912-2.