У статті досліджено вплив інформаційних чинників на процес формування національно-культурної ідентичності сучасної молоді за допомогою соціологічного опитування. У ході дослідження було вивчено думки української молоді щодо їхньої національно-культурної ідентичності.

The article investigates the impact of information factors on the formation of national and cultural identity of today’s youth with the help of a sociological survey of young people in Ukraine. The study examined opinions of young people on their national and cultural identity.

В наш час проблема національно-культурної ідентичності української молоді є болючою з огляду на стрімкий розвиток національних і культурних процесів у галузі інформаційних технологій та усіх сферах суспільного життя, певною мірою, це пов’язано з входженням України до європейського освітнього простору. Проблема національно-культурної ідентичності української молоді належить до тих, від вирішення яких залежить успішне національне та культурне відродження України. Це зумовлюється тим, що суспільству необхідні особистості з високим рівнем культури, розвинутою національною свідомістю та готовністю до розбудови незалежності держави.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання ідентичності неодноразово досліджувалося багатьма авторами. Відомими роботами з цієї проблематики є праці сучасних вчених: Л. Архипенка, А. Бичка, В. Лизанчука, Е. Сміта, Ю. Хабермаса. Ґрунтовні дослідження у цій сфері також належать Ю. Бромлею, В. Котельникову, Г. Палію, П. Ситнику, О. Шморгун та ін. А. Богуш вважав успішним вирішенням проблеми національно-культурної ідентичності особистості шляхом оптимізації сучасних педагогічних засобів. Д. Тхоржевський зазначав, що виховання національної самосвідомості учнів – це невідкладне завдання загальноосвітньої школи. Питаннями формування культурної ідентичності займався вчений Б. Біблер. М. Козловець та Н. Пелагеш вивчали національну ідентичність в умовах глобалізації суспільства.

Мета статті – визначити специфіку впливу інформаційних чинників на процес формування ідентичності української молоді.

Виклад основного матеріалу дослідження. На основі опрацьованих даних визначено поняття національно-культурної ідентичності української молоді як віднесення особи до української нації та ототожнення себе з культурою та традиціями українців, що набувається в процесі індивідуального розвитку, та формує ціннісне ставлення молодої особистості до себе, до інших та до суспільства.

На сьогодні головними інформаційними каналами впливу на свідомість та на формування ідентичності української молоді є мас-медіа, серед яких можна виділити: телебачення, пресу, радіомовлення, Інтернет та кіногалузь. Ці інформаційні чинники мають чималий вплив на молодь і, тим більше на формування у них ідентичності. Звичайно, існує ряд проблем, до який слід віднести відсутність дійсно незалежних ЗМІ, контроль преси з боку фінансово-промислових груп, широке розповсюдження іноземної, в першу чергу – російської інформаційної продукції на території України.

Інформаційно-культурний простір нашої держави формується під впливом могутніх інформаційних потоків зарубіжних країн, заповнений культурними зразками не найкращої якості, чужими ідеалами й цінностями і, по суті, не є національним за своїм змістом. За цих умов засоби масової інформації не сприяють формуванню і зміцненню національно-культурної свідомості молоді, а навпаки виступають потужним і постійно діючим фактором пригнічення та денаціоналізації українців.

Було проведено соціологічне дослідження для з’ясування думок українського населення щодо їхньої національно-культурної ідентичності, а також визначено які інформаційні чинники мають на них найбільший вплив. Об’єктом соціологічного дослідження була молодь України. Предметом дослідження є вплив інформаційних чинників на молодь України. Генеральною сукупністю є вся українська молодь України. Вибірка сформована із молоді віком від 17 до 26 років – це період остаточного становлення власного «я», тобто, остаточного формування особистості та вибору власного життєвого шляху. Загальна кількість становить 70 респондентів. Метою соціологічного дослідження – з’ясувати основні інформаційні чинники, що впливають на національно-культурну ідентичність української молоді.

У ході дослідження було виявлено, що сучасна українська молодь вважає, що для відродження та процвітання України необхідна побудова держави, заснованої на принципах рівних можливостей, соціальної справедливості і верховенства права та, безперечно, національна ідея. Усі опитані респонденти були української національності, з яких 45% розмовляє українською мовою, 30% – російською, а 25% – російською та українською. Проблема громадянської ідентичності певною мірою пов’язана з мовним питанням, що використовують деякі політики та політичні сили з метою провокування штучних конфліктів в суспільстві. Проте аналіз соціологічних даних демонструє, що усвідомлення людиною себе як громадянина України не детерміноване вибором лише української мови повсякденного спілкування.

Розподіл україномовних, російськомовних та осіб для яких українська та російська рівною мірою є мовами повсякденного спілкування, свідчить про взаємодію мовців згідно з моделлю дифузії – вільного «змішування» двох рівноправних і однаково поширених мов з невеликою перевагою україномовного населення.

Загалом в Україні українська та російська мова є основними мовами спілкування на території України. Основна мова спілкування тісно пов’язана з регіоном, в якому проживає респондент. Так, Захід України є майже суцільно україномовним, мешканці Південного регіону та міські жителі на Сході переважно російськомовні, міста Центрального регіону – двомовні [4].

На запитання «Чи хотіли б Ви змінити свою національність на будь-яку іншу?», 100% відповіли «ні». Враховуючи той факт, що 30% опитаних розмовляють російською мовою постійно, ніхто з них не хоче змінити свою українську національність.

Більша частина респондентів, кількість яких складає 79% вважають, що людина повинна належати лише до однієї нації, частина опитаних зазначили що особа не має належати до жодної конкретної національності, визнаючи себе просто людиною.

Серед опитаних 93% відносять себе до української культурної традиції, а лише 7% зазначають що їм важко відповісти на це запитання, про що може свідчити недостатність знань цих респондентів у даній сфері. Культурна традиція є важливим елементом який має відноситись до культурно-національної ідентичності української молоді. Як зазначає Е. Сміт, обійтися на етапах націєтворення без культурних чинників практично неможливо, оскільки вони об’єднують спільноту. Завдяки культурним складникам відбувається посилення стабільності та згуртованості населення.

Так, за результатами опитування української молоді на запитання «Чи є у Вас ідеал?» дали позитивну відповідь тільки 20% респондентів. Ця самооцінка певною мірою є індикатором культурної ідентичності. Вже сама наявність ідеалу у структурі цінностей особистості є свідченням її духовного потенціалу, здатного протистояти прагматизму суспільства споживання і тиску масової культури. До того ж жадоба споживання не завжди відповідає можливостям індивідів, що спричиняє гострі емоційні стреси та зриви.

Заохочуючи прагматичні погляди на життя, масова культура нав’язує думку щодо першочергового значення індивідуальних потреб, особистих інтересів над суспільними. Пропагується така цінність, як «індивідуалізм», що визнає пріоритет прав особистості, її свободи і незалежність від суспільства і держави. Ця цінність тісно пов’язана з такими поняттями, як свобода, рівність можливостей, конкуренція, особистий успіх. З огляду на те, що у нашому суспільстві тривалий час домінуючими вважалися суспільні інтереси, пропагування індивідуалізму призводить до психологічної розгубленості, моральної дезорієнтації певної частини населення, особливо молоді. Зрозуміло, що такий стан речей аж ніяк не сприяє зміцненню духовного і психічного здоров’я населення.

Дослідженням було встановлено, що сучасна українська молодь для відродження та процвітання України вважає необхідною побудову держави, засновану на принципах рівних можливостей, соціальної справедливості і верховенства права та, безперечно, національної ідеї. Серед опитаних респондентів були усі з українською національністю і вони рішуче ствердили, що не хочуть змінювати свою національність на будь-яку іншу. Велика частина опитаних (93%) відносять себе до української культурної традиції, це означає, що молоде покоління усвідомлює значення явищ національної культури, виходячи зі своїх сучасних уявлень про культурні надбання. Тому національно-культурні цінності є вічними і постійно збагачуються та доповнюються новими гранями художнього смислу, а історична дистанція в часі дає можливість осягнути та інтерпретувати культурні цінності минулого, подивитись більш глибоко і зрозуміти складні проблеми національної культури сьогодення. Це, у свою чергу, поповнює знання про рідну культуру, прищеплює вміння адекватно сприймати культурні цінності, виховує почуття національної гідності та патріотизму, допомагає стати активними суб’єктами культурного середовища, здатними до особистісної інтерпретації, збереження та поширення народних традицій, національних культурних цінностей.

Також опитування вказує на те, що молодь отримує інформацію про події в Україні та світі найчастіше використовуючи Інтернет – 36% опитаних, 32% отримують інформацію переглядаючи телебачення, 21% респондентів дізнаються новини від знайомих, і лише 7% з преси і 4% з радіостанцій.

Це пояснюється тим, що Інтернет став доволі розповсюджений і загальнодоступний, 86% респондентів вказали що мають постійний доступ до Інтернету і використовують його щодня. Тому, не дивно, що інформацію про усі новини більшість дізнаються з Інтернету. Телебаченням зараз користуватися значно дешевше, аніж передплачувати або купувати пресові видання, що значною мірою спричиняє різкий інформаційний попит, перш за все, на телебачення. 79% молоді дивляться телевізор виключно коли мають вільний час і в більшості лише новини, інколи розважальні передачі, такі як: 95-квартал, Розсміши коміка, Х-фактор, Україна має талант, Голос країни.

На запитання «Чи читаєте ви пресу?» відповіді були такі: 22% – так, 21% – ні, 57% – інколи. Опитування показало, що молодь майже не читає друкованих видань та недостатньо знає які є загальноукраїнські газети. Більша частина молоді читає електронні версії видань в Інтернеті.

На запитання інтерв’юера «Якби у Вас була б можливість вибрати книгу зарубіжного автора, яку Ви дуже хотіли б прочитати, якому перекладу цієї книги Ви віддали б перевагу – українському чи російському?» – 69% відповіли, що віддають пріоритет українському, 7% – хотіли б читати в оригіналі, і 17% – російському перекладу.

З опитування випливає, що найбільше українська молодь користується Інтернетом, тому можна зробити висновок, що саме мережа Інтернет серед інформаційних чинників впливає найбільше на сучасну молодь України. Більша кількість української молоді доволі активно володіє вміннями користування мережею Інтернет, застосовує його щоденно для різного виду робіт, та витрачає на нього багато часу. Інтернет підсилює процес опосередкованого спілкування людей, учасники якого найчастіше мають поверхневі, неглибокі міжособистісні відносини. Виникаючі тут контакти часто носять сурогатний, неповноцінний характер. Це веде до скорочення впливу найближчого оточення на особистість підлітка як засобу соціального контролю, порушенню механізмів детермінації позитивного поводження. Більше того, можливість анонімної участі в мережевому спілкуванні нерідко формує в молодих людей представлення про вседозволеність і некараність будь-яких проявів у мережевому середовищі.

Отже, в результаті дослідження було визначено, що такий інформаційний чинник як Інтернет, доволі негативно впливає на молодь і на формування у неї національно-культурної ідентичності. Тому, було б доцільно, щоб засоби масової інформації взяли на себе місію вироблення національної ідеології, яка буде орієнтована на оптимістичну перспективу. Одним з вагомих компонентів такої ідеології може стати пропагування в засобах масової інформації ідеї згуртування молоді навколо спільних цінностей – національних, фізичних, психічних, соціальних та духовних.

Список використаних джерел та літератури

1. Козловець, М. Феномен національної ідентичності: виклики глобалізації [Текст]: монографія / М.А.Козловець. –Житомир: ЖДУ ім. І. Франка, 2009.‑ 558 с.
2. Лизанчук, В. Феномен невмирущості нації [Текст] / В. Лизанчук. –К., 2004. ‑ 257 с.
3. Пелагеша, Н. Україна в смислових війнах постмодерну: трансформація національної ідентичності в умовах глобалізації [Текст]/ Н. Пелагеша. – К. : НІСД, 2008. –209 с.
4. Рух добровольців «Простір свободи», Українська мова втрачає позиції в освіті та книговиданні [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://dobrovol.org/article/271/– Назва з екрану.
5. Українська ідентичність і консолідація країни. Національна ідея [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://buklib.net/books/24274/. – Назва з екрану.
6.  Український націоналізм як будівник результативної української нації і держави [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.universum.lviv.ua/journal/2012/4/kolisn.htm. – Назва з екрану.