Військова допомога малих держав: оцінка ефективності балтійської підтримки України

Богдан Михайлович Гаврилюк ННІМВНБ, Факультети/інститути No Comments

УДК 327.56:355.02

ГАВРИЛЮК Б.М

слухач магістерського рівня групи ЗММВ11

Національного університету “Острозька академія”

Науковий керівник:

МАТВІЙЧУК Н.В.

Старший викладач Національного університету                                                                        “Острозька академія”, кандидат історичних наук,                                                                          старший викладач

 

Військова допомога малих держав: оцінка ефективності балтійської підтримки України

Анотація

Стаття аналізує ефективність військової допомоги країн Балтії Україні через призму концепцій Smart Defense та гібридної солідарності. Запропоновано багатовимірну модель оцінювання, що враховує відносний обсяг допомоги, оперативність постачань, технологічну нішевість та інституційну координацію. На основі емпіричних даних Ukraine Support Tracker доведено, що балтійські держави входять до групи найбільш активних донорів у відносному вимірі. Обґрунтовано роль малих держав як безпекових “підсилювачів” у межах НАТО та ЄС.

          Ключові слова: військова допомога, Smart Defense, ефективність донорства, малі держави, Україна, країни Балтії.

Annotation

The article analyzes the effectiveness of military assistance provided by the Baltic states to Ukraine through the lens of the Smart Defense concept and the framework of hybrid solidarity. It proposes a multidimensional evaluation model that takes into account the relative volume of assistance, the timeliness of deliveries, technological niche specialization, and institutional coordination. Based on empirical data from the Ukraine Support Tracker, the study demonstrates that the Baltic states rank among the most active donors in relative terms. The role of small states as security “amplifiers” within NATO and the European Union is substantiated.

          Keywords: military assistance, Smart Defense, donor effectiveness, small states, Ukraine, Baltic states.

Вступ

Повномасштабна війна Російської Федерації проти України стала одним із найбільш масштабних збройних конфліктів у Європі після Другої світової війни та радикально змінила параметри міжнародної безпеки. У нових умовах міжнародна військова допомога перетворилася з інструмента зовнішньої політики на ключовий елемент функціонування колективної оборонної архітектури. Проте обсяг фінансових ресурсів не є єдиним показником її ефективності. Досвід 2022–2025 років засвідчив, що своєчасність постачань, технологічна релевантність переданих систем, координація у межах коаліцій та політична мобілізація суспільства можуть відігравати не меншу роль, ніж абсолютний економічний масштаб держави-донора.

У цьому контексті країни Балтії – Естонія, Литва та Латвія – становлять особливо показовий кейс. Попри обмежені людські та фінансові ресурси, вони увійшли до числа найбільш активних донорів України у відносному вимірі. За даними міжнародних моніторингових інструментів, частка військової допомоги, наданої цими державами, у співвідношенні до їхнього ВВП є однією з найвищих у Європейському Союзі. Такий рівень залученості малих держав у масштабний міждержавний конфлікт потребує окремого теоретичного й емпіричного аналізу.

Традиційні підходи до дослідження військової допомоги здебільшого зосереджуються на великих державах, спроможних забезпечувати значні обсяги фінансування та озброєння. Водночас роль малих держав часто розглядається як допоміжна або символічна. Однак балтійський досвід демонструє, що вплив донорів не прямо залежить від їхнього економічного масштабу. Умовами ефективності можуть виступати швидкість ухвалення рішень, нішевість технологічної спеціалізації, інституційна гнучкість та наявність широкого суспільного консенсусу.

Таким чином, постає наукова проблема: яким чином малі держави здатні досягати стратегічно значущого ефекту в умовах великомасштабного конфлікту, маючи обмежені ресурси? Чи можна говорити про специфічну модель ефективності, відмінну від логіки великих держав-донорів?

          Метою статті є комплексний аналіз ефективності військової допомоги країн Балтії Україні з використанням багатовимірної моделі оцінювання, що враховує не лише фінансові показники, а й оперативність, технологічну нішевість та інституційну координацію. Теоретичною рамкою дослідження виступають концепції Smart Defense та гібридної солідарності, які дозволяють поєднати раціональний безпековий розрахунок із нормативною та суспільною мобілізацією.

Завданнями дослідження є:

  1. Визначити критерії оцінки ефективності військової допомоги малих держав.
  2. Проаналізувати емпіричні показники підтримки України з боку Естонії, Литви та Латвії.
  3. Оцінити роль нішевої спеціалізації у межах концепції Smart Defense.
  4. Виявити взаємозв’язок між державною політикою та громадянською мобілізацією.
  5. Сформулювати теоретичні та практичні імплікації для подальших досліджень безпекової політики малих держав.

          Методологія: багатовимірна модель оцінки. Аналіз ґрунтується на поєднанні теорії малих держав [12] та концепції Smart Defense, започаткованої на саміті НАТО в Чикаго 2012 року [10]. Принципи pooling and sharing, спеціалізації та кооперації дозволяють малим державам підвищувати ефективність оборонних витрат.

Запропонована модель оцінювання включає:

– Відносний обсяг – допомога у співвідношенні до ВВП.

– Оперативність – швидкість від політичного рішення до постачання.

– Технологічна нішевість – концентрація на спеціалізованих напрямах.

– Інституційна координація – роль у формуванні міжнародних коаліцій.

Емпіричною базою слугують дані Ukraine Support Tracker (Kiel Institute) [6] та офіційні звіти міністерств оборони балтійських держав [7–9].

  1. Емпіричні показники ефективності

Згідно з Ukraine Support Tracker станом на кінець 2024 року [6]:

– Естонія надала допомогу на рівні понад 1,3% ВВП.

– Литва – близько 1,1% ВВП.

– Латвія – близько 1,0% ВВП.

Для порівняння, середній показник великих держав ЄС становив менше 0,4% ВВП.

Литва передала ПЗРК Stinger ще до початку повномасштабного вторгнення, що демонструє випереджальне сприйняття загрози. Естонія стала одним із ключових партнерів України у сфері кіберзахисту. Таким чином, у відносному вимірі балтійські держави входять до групи найбільш активних донорів.

  1. Smart Defense та нішевість

Концепція Smart Defense, сформульована в документах НАТО під час Чиказького саміту 2012 року, передбачає раціоналізацію оборонних витрат шляхом кооперації, спеціалізації та спільного використання ресурсів (pooling and sharing) [10]. Її ключова ідея полягає в тому, що держави, особливо з обмеженим військовим і фінансовим потенціалом, можуть підвищувати власну безпекову ефективність не через пропорційне нарощування витрат, а через концентрацію на тих напрямах, де вони здатні забезпечити максимальну додану вартість для Альянсу.

Для малих держав Smart Defense фактично означає перехід від кількісної логіки до логіки якісної спеціалізації. У цьому контексті балтійські країни демонструють послідовну реалізацію нішевої стратегії, що відповідає теоретичним підходам до поведінки малих держав у сфері безпеки [1].

По-перше, Естонія зробила ставку на кібербезпеку та цифрову інфраструктуру. Наявність Центру передового досвіду НАТО з кібероборони в Таллінні, а також попередній досвід протидії кібератакам (зокрема події 2007 року), сформували інституційну основу для розвитку компетенцій у сфері цифрової стійкості. Підтримка України в цьому вимірі включала консультативну допомогу, обмін досвідом захисту державних реєстрів та зміцнення кіберзахисту критичної інфраструктури. Такий напрям не потребує надмірних фінансових ресурсів, але має стратегічно значущий ефект у сучасному мережево-центричному конфлікті.

По-друге, Литва зосередилася на технологічно спеціалізованих напрямах, зокрема антидронових системах EDM4S та постачанні переносних зенітно-ракетних комплексів. Така нішевість дозволяє невеликій державі бути незамінною у конкретному сегменті коаліційної підтримки. Водночас, ранні рішення Литви щодо передачі озброєння продемонстрували високу оперативність, що підсилює ефективність самої моделі.

По-третє, Латвія активно інвестує у розвиток безпілотних платформ і суміжних технологій, поєднуючи підтримку України з модернізацією власних оборонних спроможностей. Нішевість у сфері БПЛА та мобільних систем дозволяє їй діяти в межах принципів гнучкої спеціалізації, що відповідає сучасним тенденціям трансформації війни.

Таким чином, реалізація Smart Defense у балтійському виконанні не обмежується формальним членством у коаліціях, а передбачає свідому концентрацію ресурсів на напрямах, де малі держави мають інституційні або технологічні переваги. Це дозволяє їм досягати асиметричного впливу, який перевищує їхній формальний економічний масштаб.

У ширшому теоретичному вимірі така стратегія підтверджує тезу про те, що малі держави можуть компенсувати структурні обмеження через інноваційність та спеціалізацію. Нішевість стає не ознакою слабкості, а інструментом стратегічного позиціонування в межах багатосторонніх безпекових архітектур.

  1. Громадянське суспільство та гібридна солідарність як множник ефективності

Однією з ключових особливостей балтійської моделі підтримки України є високий рівень інтеграції державної політики та громадянського суспільства. На відміну від багатьох великих держав, де військова допомога переважно централізована і залежить від бюджетних процедур, у країнах Балтії спостерігається синхронізація урядових рішень із суспільною мобілізацією.

Згідно з даними Flash Eurobarometer (2024), рівень підтримки військової допомоги Україні в Естонії та Литві стабільно перевищує 80% [4], що свідчить про наявність стійкого суспільного консенсусу. Така підтримка знижує політичні ризики для урядів і дозволяє ухвалювати швидкі рішення без тривалих внутрішніх дебатів.

Показовим прикладом є литовська кампанія “Radarom!”, у межах якої громадяни зібрали десятки мільйонів євро на закупівлю радарних систем і безпілотників для України. Аналогічні ініціативи в Естонії спрямовувалися на забезпечення ЗСУ засобами зв’язку та кіберзахисту. Важливо, що ці ініціативи не функціонували паралельно до державної політики, а доповнювали її, створюючи ефект мультиплікації.

У межах запропонованої моделі гібридної солідарності це явище можна інтерпретувати як поєднання нормативної мобілізації та раціонального безпекового розрахунку. Суспільство сприймає підтримку України не як зовнішньополітичний жест, а як інвестицію у власну безпеку. Відтак гібридна солідарність проявляється не лише на рівні державних інституцій, а й на рівні горизонтальних соціальних мереж.

Це дозволяє стверджувати, що громадянське суспільство в країнах Балтії виконує функцію безпекового “підсилювача”, зменшуючи транзакційні витрати ухвалення рішень та підвищуючи легітимність довгострокової підтримки.

  1. Історичні аналоги стратегічної мобілізації: порівняльний вимір

Для глибшого розуміння балтійської моделі доцільно розглянути її у ширшому історичному контексті. Хоча кожен випадок має власну специфіку, низка історичних прикладів демонструє подібну логіку стратегічної мобілізації малих держав.

Польська підтримка Української Народної Республіки у 1920 році базувалася на усвідомленні ролі України як буферної зони проти більшовицької Росії. Скандинавська допомога Фінляндії під час Зимової війни 1939 року мала форму добровольчого та матеріального сприяння, що компенсувало обмеження нейтралітету.

Спільним для цих кейсів є розуміння конфлікту за межами власної території як такого, що безпосередньо впливає на національну безпеку. Водночас балтійський випадок має принципову відмінність – інтегрованість у інституційну структуру НАТО та ЄС. Якщо історичні аналоги характеризувалися частково неформальною або ситуативною підтримкою, то сучасна балтійська допомога відбувається в межах багатосторонніх коаліцій і фінансових механізмів (зокрема European Peace Facility) [3].

Таким чином, балтійська модель поєднує історичну логіку стратегічної мобілізації з сучасною інституційною координацією, що значно підвищує її стабільність та масштабованість.

  1. Висновки

Проведений аналіз дозволяє сформулювати кілька узагальнюючих положень.

По-перше, ефективність військової допомоги малих держав визначається не абсолютними ресурсами, а їх відносною інтенсивністю та швидкістю мобілізації. У випадку країн Балтії високий відсоток ВВП, спрямований на підтримку України, у поєднанні з оперативністю ухвалення рішень створює значущий стратегічний ефект.

По-друге, принципи Smart Defense забезпечують раціоналізацію допомоги через спеціалізацію та кооперацію. Нішеві напрями – кібербезпека, антидронові системи, цифрова інфраструктура – дозволяють малим державам досягати непропорційного впливу.

По-третє, гібридна солідарність, що поєднує державну політику та громадянську мобілізацію, виступає множником ефективності. Підтримка України інституціоналізована як елемент національної безпеки.

З теоретичної точки зору результати дослідження уточнюють уявлення про роль малих держав у міжнародній безпековій системі. Вони здатні виступати не лише об’єктами гарантій великих союзників, а й активними агентами формування порядку денного, виконуючи функцію безпекових “підсилювачів”.

Практичне значення дослідження полягає в можливості трансформації поточної військової підтримки у довгострокову промислову та технологічну кооперацію. Подальші дослідження можуть бути спрямовані на кількісну оцінку впливу оперативності допомоги на результати бойових операцій, а також на порівняльний аналіз моделей підтримки інших малих держав Європи.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

  1. Archer C., Bailes A., Wivel A. Small States and International Security. London : Routledge, 2014. 256 p.
  2. Buzan B., Wæver O., de Wilde J. Security: A New Framework for Analysis. Boulder : Lynne Rienner, 1998. 239 p.
  3. Council of the European Union. Council Decision (CFSP) 2021/509 establishing a European Peace Facility. Brussels : EU, 2021. 72 p.
  4. European Commission. Flash Eurobarometer: EU’s response to the war in Ukraine. Brussels : European Commission, 2024. 64 p.
  5. Keohane R. After Hegemony: Cooperation and Discord in the World Political Economy. Princeton : Princeton University Press, 1984. 290 p.
  6. Kiel Institute for the World Economy. Ukraine Support Tracker 2024. Kiel : IfW, 2024. URL: https://www.ifw-kiel.de
  7. Ministry of Defence of Estonia. Annual Defence Report 2023. Tallinn : MoD, 2023. 45 p.
  8. Ministry of Defence of Latvia. Defence Funding and Assistance Report 2023. Riga : MoD, 2023. 48 p.
  9. Ministry of National Defence of Lithuania. Annual Activity Report 2023. Vilnius : MND, 2023. 52 p.
  10. NATO. Smart Defence Initiative. Chicago Summit Declaration. Brussels : NATO, 2012. 15 p.
  11. NATO. Wales Summit Declaration. Brussels : NATO, 2014. 23 p.
  12. Thorhallsson B. Small States in the European Union: What Do We Know and What Would We Like to Know? Cambridge Review of International Affairs. 2018. Vol. 31, No. 2. P. 17–35.
  13. Walt S. The Origins of Alliances. Ithaca : Cornell University Press, 1987. 321 p.
, , , ,

Залишити відповідь