Анотація. У статті розглянуто особливості формування необоротних активів ПрАТ «Шепетівський деревообробний комбінат» та запропоновано основні напрями його вдосконалення за критерієм забезпечення фінансової стійкості підприємства.             

Ключові слова: необоротні активи, джерела формування, власний капітал, позиковий капітал.

In the article sources of non-current assets peculiarities in case of private company “Shepetovka’s woodworking factory” are considered, and also the main ways of their improving to ensure the financial stability of the company are suggested.

Key words:. non-current assets, sources, equity, loan capital.

В статье рассмотрено особенности формирования необоротных активов  частного акционерного общества «Шепетовский деревообрабатывающий комбинат», а также предложено основные направления их совершенствования по критерию обеспечения финансовой устойчивости предприятия.

Ключевые слова: необоротные активы, источники формирования, собственный капитал, привлеченный капитал.

Постановка проблеми. Забезпечення процесу управління необоротними активами включає в собі оптимізацію структури необоротних активів, підвищення ефективності їх використання, а також створення необхідних умов для їх формування та вибір найбільш оптимальних джерел фінансування. Остання складова є дуже важливою у процесі управління необоротними активами, так як допомагає забезпечити стабільність фінансового стану підприємства, його платоспроможності та ліквідності. Тому, необхідним є дослідження саме джерел формування необоротних активів та їх вдосконалення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми формування необоротних активів та їх вдосконалення завжди займали значне місце в дослідженнях таких відомих науковців, як Е. Нікбахт, А. Гроппелі,  Е. Ф. Брігхем, Б. Колапс та ін. Проблеми фінансування необоротних активів досліджувалися В.В.Ковальовим, М.М.Крейніною, О.С.Стояновою, Т.С.Пічугіною, О.Б.Крутиком, Л.О.Костирко, В.М.Тимофєєвим та іншими.

Мета статті. Метою дослідження є обґрунтування основних напрямів удосконалення джерел формування необоротних активів ПрАТ «Шепетівський деревообробний комбінат» на основі дослідження теоретичних та оцінки практичних аспектів обраної проблематики.

Для досягнення поставленої мети необхідно виконати такі завдання:

• дослідити особливості джерел формування необоротних активів ПрАТ «Шепетівський деревообробний комбінат»;
• визначити шляхи вдосконалення формування необоротних активів підприємства.

Виклад основного матеріалу. Джерела формування необоротних активів можуть бути власні, залучені та запозичені. Для підприємств пріоритетним є фінансування необоротних активів в першу чергу за рахунок власних коштів, що сприяє збереженню фінансової стійкості, а в разі їх нестачі чи в інших випадках використовуються інші можливі джерела фінансування.

Як свідчать дані, наведені в таблиці 1, у процесі формування необоротних активів ПрАТ «Шепетівський деревообробний комбінат» використовує власний капітал, довгострокові та поточні зобов’язання. Так, протягом 2010 – 2012 років обсяг власного капіталу у фінансуванні необоротних активів зменшився із         4260,0 тис. грн. до 2309,0 тис. грн., що було спричинене суттєвим зменшенням нерозподіленого прибутку у 2010 році та отриманням непокритого збитку у 2011 – 2012 роках.

Таблиця 1

Джерела формування необоротних активів ПрАТ “Шепетівський деревообробний комбінат” за 2010 – 2012 років

Показники	Роки			Абсолютне відхилення		Темп приросту, %
	2010	2011	2012	2011-2010	2012-2011	2011/2010	2012/2011
Власний капітал,        тис. грн.	4260,0	2527,0	2309,0	-1733,0	-218,0	-40,7	-8,6
у % до всього	53,2	32,6	32,5	-20,5	-0,2	–	–
Довгострокові зобов’язання, тис. грн.	1758,0	2685,0	2366,0	927,0	-319,0	52,7	-11,9
у % до всього	21,9	34,7	33,3	12,7	-1,4	–	–
Поточні зобов’язання, тис. грн.	1994,0	2530,0	2435,0	536,0	-95,0	26,9	-3,8
у % до всього	24,9	32,7	34,2	7,8	1,6	–	–
Всього, тис. грн.	8012,0	7742,0	7110,0	-270,0	-632,0	-3,4	-8,2

 

Натомість величина довгострокових зобов’язань зросла з 1758,0 тис. грн. у 2010 році до 2366,0 тис. грн. у 2012 році, що пов’язане зі збільшенням розмірів довгострокових кредитів банків, отриманих підприємством.

Що стосується поточних зобов’язань, то варто зазначити, що їх обсяги у фінансуванні необоротних активів впродовж досліджуваного періоду також збільшились. Так, зокрема, вони зросли у 2011 році на 536,0 тис. грн. або 26,9 % у порівнянні з минулим роком, хоча в 2012 році відбулося незначне зменшення поточних зобов’язань у складі джерел фінансування необоротних активів на  95,0 тис. грн. або 3,8 %.

Певні зміни відбулися також і в структурі джерел формування необоротних активів. В першу чергу, варто відзначити, суттєве скорочення у фінансуванні частки власного капіталу з 53,2 % у 2010 році до 32,5 % у 2012 році. Водночас питома вага довгострокових зобов’язань за аналогічний період зросла з 21,9 % до 33,3 %, а поточних зобов’язань – з 24,9 % до 34,2 %.

Для забезпечення фінансової стійкості підприємства необхідно, щоб необоротні активи фінансувалися за рахунок власних та довгострокових позикових коштів. Можливими є два варіанти стратегії оптимізації джерел формування необоротних активів, кожен з яких має дві стадії.

Стосовно першого варіанту стратегії, на першій стадії потрібно перевірити виконання умови, згідно з якою необоротні активи мають фінансуватися виключно за рахунок власного та довгострокового позикового капіталу. У разі невиконання цієї умови необхідно привести сформовані джерела відповідно до цієї умови. На другій стадії джерела порівнюються зі сформованою вже на підприємстві оптимальною структурою капіталу, яка приймається за цільову за певним критерієм, у відповідність до якої необхідно привести джерела фінансування.

Перша стадія другої стратегії аналогічна першій стратегії. При цьому на другій стадії відбувається пошук загальної оптимальної структури, враховуючи  існуючу структуру джерел фінансування і структуру капітал [1, c. 147 – 148].

З огляду на вищезазначені стратегії формування необоротних активів, на нашу думку, повинно поєднуватися із забезпеченням нормальної фінансової стійкості підприємства, оскільки абсолютна фінансова стійкість обмежує можливості залучення зовнішніх джерел коштів, а за інших типів фінансового стану підприємство стає неплатоспроможним.

Нормальна стійкість фінансового стану підприємства передбачає виконання таких умов: ВОЗ< 0; ВДД³ 0; ОД ³ 0, де ВОЗ – надлишок або нестача власних оборотних засобів, ВДД – надлишок або нестача власних і довгострокових джерел формування запасів, ОД – надлишок або нестача основних джерел формування запасів.

Виходячи з вартості необоротних активів і запасів та приймаючи наявну вартість довгострокового позикового капіталу ПрАТ «Шепетівський деревообробний комбінат» у 2012 році, визначимо необхідну суму власного капіталу для забезпечення фінансової стійкості підприємства.

Для цього припустимо, що ВК + ДЗ – НА – З = 0.

Тоді ВК = НА + З – ДЗ = 7110 + 4793 – 2366 = 9537 (тис. грн.)

При цьому виконуються такі умови фінансової стійкості:

ВК – НА – З = 9537 – 7110 – 4793 = -2366 (тис. грн);

(ВК + ДЗ) – НА – З = (9537 + 2366) – 7110 – 4793 = 0;

(ВК + ДЗ + ККБ) – НА – З = (9537 + 2366 + 486) – 7110 – 4793 = 486 (тис. грн.),

де  ВК – власний капітал, ДЗ – довгострокові зобов’язання, ККБ – короткострокові кредити банків, З – запаси.

Таким чином, маємо нормальну фінансову стійкість підприємства, якій задовольняють умови: ВОЗ< 0, ВДД= 0, ОД > 0.

Відносні показники фінансової стійкості матимуть наступний вигляд:

1)       коефіцієнт структури покриття довгострокових вкладень = 2366 / 7110 = 0,3 при нормативному значенні < 0,4;

2)       коефіцієнт маневреності власного капіталу = (9537 – 7110) / 9537 = 0,3 при нормативному значенні > 0,2 – 0,5;

3)       коефіцієнт реальної вартості основних виробничих засобів у майні підприємства = 3936 / 9537 = 0,4 при нормативному значенні 0,3 – 0,5;

4)       коефіцієнт інвестування = 9537 / 3936 = 2,4 при нормативному значенні > 1.

Отже, бачимо, що у разі збільшення величини власного капіталу підприємства до 9537 тис. грн. усі відносні показники фінансової стійкості, при розрахунку яких береться до уваги вартість необоротних активів, не порушують встановлених для них нормативів.

Виходячи з цього, оптимальною буде структура джерел формування необоротних активів, при якій поєднується застосування власного і довгострокового позикового капіталу із переважанням першого. Базуючись на проведених розрахунках, можемо запропонувати наступну структуру:

а)                частка довгострокового позикового капіталу у фінансуванні необоротних активів = 2366 / 7110 × 100 % = 33,3 %;

б)               частка власного капіталу у фінансуванні необоротних активів підприємства = (7110 – 2366) / 7110 × 100 % = 66,7 %.

Для того, щоб отримати оптимальну структуру капіталу для фінансування необоротних активів підприємства, визначимо можливі напрями підвищення стабільності джерел їх формування.

В процесі аналізу джерел формування необоротних активів підприємства було виявлено, що для їх фінансування залучається власний капітал, а також довгостроковий і короткостроковий капітал. Така структура джерел фінансування не відповідає вимогам стабільності, оскільки присутнім є високий рівень ризику фінансової стійкості і платоспроможності. Виходячи з цього, першочергового значення набуває скорочення частки короткострокового позикового капіталу та збільшення частки власного і довгострокового позикового капіталу, що використовуються для формування необоротних активів. Зростання вартості власного капіталу можливе за рахунок збільшення статутного капіталу, додаткового та іншого додаткового капіталу, а саме за рахунок отримання ажіо від реалізації випущених акцій, дооцінки необоротних активів, безоплатного отримання необоротних активів від інших юридичних та фізичних осіб.

Вагомим джерелом збільшення власного капіталу є зростання нерозподіленого прибутку підприємства, що впродовж останніх років показує негативну тенденцію, що вилилася у збитковість та нерентабельність діяльності.

Щоб постійно забезпечувати зростання прибутку, треба шукати невикористані можливості його збільшення, тобто резерви зростання. Резерви виявляються на стадіях планування та безпосереднього виробництва продукції і її реалізації.

У процесі виявлення джерел збільшення прибутку виділяють три етапи:

1) аналітичний – на цьому етапі виявляють і кількісно оцінюють резерви;

2) організаційний – розробка комплексу організаційних, економічних, соціальних заходів, які мають забезпечити використання виявлених резервів;

3) функціональний – практична реалізація заходів та здійснення контролю за їх виконанням [2, c. 183].

Основними джерелами збільшення прибутку ПрАТ «Шепетівський деревообробний комбінат» є збільшення обсягу випуску та реалізації продукції (робіт, послуг); зниження витрат на виробництво і реалізацію продукції; економія і раціональне використання коштів на оплату праці робітників та службовців; запровадження досягнень науково-технічного прогресу, що дозволяють підвищити продуктивність праці.

Що стосується позикового капіталу, то його використання для фінансування необоротних активів підприємства повинно обмежуватись лише довгостроковим капіталом, який повністю сформований довгостроковими кредитами банків.

Залучення позикових коштів є зручним способом негайного вирішення фінансових проблем підприємства, але, водночас, це велика загроза для його фінансової стійкості та незалежності. Саме тому для забезпечення стабільності джерел формування необоротних активів варто використовувати лише довгостроковий позиковий капітал, однак альтернативою застосуванню кредитів має стати пошук шляхів приросту власних коштів підприємства [3].

За ситуації, що склалася на підприємстві відмовитися від використання банківських кредитів неможливо, проте виявлений раніше кризовий стан фінансової стійкості ПрАТ «Шепетівський деревообробний комбінат» свідчить про існуючу потребу у нарощенні власних коштів, які б забезпечили формування необоротних активів, а також дозволили б поліпшити стан фінансової стійкості і платоспроможності підприємства.

Висновки. Отже, першочергового значення у процесі формування необоротних активів підприємства ПрАТ «Шепетівський деревообробний комбінат» набуває підвищення стабільності джерел їх фінансування. Досягнути цього можна за рахунок збільшення у структурі джерел власного капіталу та збереження невисокої частки довгострокового позикового капіталу при поступовій повній відмові від фінансування необоротних активів підприємства за рахунок короткострокових позикових коштів. Такі зміни у структурі джерел формування дозволять не лише оптимізувати процес утворення необоротних активів, але й дадуть можливість виходу із кризового фінансового стану і забезпечать підвищення фінансової стійкості підприємства. Вагомим джерелом збільшення власного капіталу є зростання нерозподіленого прибутку підприємства. Щоб постійно забезпечувати зростання прибутку, треба шукати невикористані можливості його збільшення, тобто резерви зростання. Основними джерелами збільшення прибутку досліджуваного підприємства є збільшення обсягу випуску та реалізації продукції (робіт, послуг); зниження витрат на виробництво і реалізацію продукції; раціональне використання коштів на оплату праці робітників та службовців; запровадження досягнень науково-технічного прогресу.

 

 

 

Список використаних джерел:

1. Чорна М. В. Особливості здійснення політики фінансування необоротних активів / М. В. Чорна, С. О. Зубков // Вісник. ДонДУЕТ. – 2005. – № 3 (27). – С. 145 – 153.
2. Викиданець І. В. Методи оптимізації структури капіталу підприємства // Вісник Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського. – 2009. – № 3. – С. 208 – 215.
3. Зубков С. О. Класифікація джерел фінансування необоротних активів // Економічна стратегія і перспективи розвитку сфери торгівлі та послуг: Збірник наукових праць. – Харків: ХДУХТ, 2005. – № 1. – С. 263 – 269.