В статті проаналізовано особливості та сучасний стан розвитку ринку екологічно чистої продукції в Україні. Визначено рівень обізнаності та ставлення населення до екологічно чистих продуктів харчування. Наведено чинники, які можуть пояснювати той факт, що екологічні продукти дорожчі за звичайні.

Ключові слова: екологічний маркетинг, екологічно чисті продукти, екологічне маркування.

В умовах погіршення екологічного становища в світі, у свідомості споживачів екологічні орієнтири не просто стають популярнішими, але й основоположними в сфері торгово-економічних відносинах. На сьогодні рівень маркетингу досяг такого рівня, що він бере участь не лише у вирішенні економічних проблем, але й стає все більше соціально значимим. Все активніше в останній період обговорюється питання поліпшення якості життя, якості продуктів. У зв’язку з цим можна відмітити появу нових видів маркетингу.

Дослідження, які проводилися останнім часом, зазначають, що як здоров’я людини, так і стан навколишнього середовища досягнув критичної межі, а це, звісно, викликає стурбованість суспільства. Як варіант, одним із шляхів виходу із цієї ситуації є виробництво екологічно чистих продуктів.

Екологічність продуктів харчування – це глобальна проблема, адже вона пов’язана не лише зі здоров’ям людини, але й має вплив на всю економіку країни. Якість продуктів харчування впливає на рівень життя, на демографічні показники, соціальну активність людини. Для того щоб забезпечити високий рівень життя людини, екологічній безпеці продуктів харчування необхідно приділяти підвищену увагу.

Аналіз останніх досліджень та публікацій свідчить про те, що проблемам екологічної продукції, екобрендингу, екологічного маркетингу приділено неабияку увагу в наукових дослідженнях. Тема екологічного маркетингу є досить популярна, а отже, слід очікувати виникнення нових досліджень та наукових праць. Серед науковців, у працях яких розглянуто зазначені проблеми, слід згадати таких, як Артиш В., Безус Р, Дудар О., Варченко О., Вовк В., Зайчук Т., Кисіль В. та ін. У проведених ними дослідженнях всебічно розглянуті питання теорії та практики екологічного маркетингу, здійснений глибокий аналіз сутності та проблем розвитку ринку екологічно чистої продукції в Україні. Однак вимагають подальших системних досліджень проблеми і перспективи розвитку ринку органічної продукції в трансформаційній економіці України.

Мета статті – здійснити опис сучасного стану ринку екологічно чистої продукції в Україні.

Виклад основного матеріалу дослідження. У сучасних екологічних умовах люди все менше довіряють якості продуктів, що виробляються. Це пов’язано з генною модифікацією продуктів харчування, низьким контролем якості в процесі виробництва продуктів харчування, а також з погіршенням умов навколишнього середовища.

У нинішній екологічній ситуації необхідно просувати на ринок екологічні інновації для зниження екодеструктивного впливу протягом всього економічного циклу. Але простежити вплив на кожній стадії продукту виробництва дуже важко, а з точки зору просування продукту на ринку є не дуже доречним.

Внаслідок цього термін «екологічний товар» набув достатньо відносного значення, тому що це залежить від конкретної ситуації. Так, екологічною часто вважають продукцію [3, с. 55]:

1) яка виготовлена з екологічно чистих матеріалів і не містить речовин, яка можуть мати негативний вплив на здоров’я людини;

2) коли вона проводиться з використанням технології з мінімальним негативним впливом на навколишнє середовище;

3) якщо виробники і постачальники повністю відповідають за безпеку використання продукт не тільки для споживання, а й за вплив на навколишнє середовище;

4) пакувальні матеріали для продуктів нешкідливі, тобто, є можливість утилізувати, або повторно використати.

В цілому, екологічно чисті продукти – це продукти, які сприймаються споживачами як безпечні для здоров’я і ті, які позитивно впливають на людський організм, вони не чинять негативного впливу на навколишнє середовище, і вони не містять небезпечних інгредієнтів.

Отримання переваг, що властиві екологічним товарам, як правило, супроводжується набагато більш високими витратами виробництва, і, отже, їх ціна вище в порівнянні з аналогами. Проте, потрібно зазначити, що в останні десятиліття попит на продукцію сумнівної якості поступово витісняються попит на продукти, які є більш дорогими, але більш високу якість і більш безпечним в споживанні [1, с. 61].

Екологічно чисті продукти стали дуже популярними в Україні, проте попит на ці продукти пов’язаний з певним ризиком, який полягає в тому, що певна категорія споживачів не сприймають екологічно чисті продукти за запропонованими цінами. Часто екологічне виробництво і маркетинг не приносять прибутку, тому компанії не поспішають переходити на нові технології, що забезпечать екологічність виробництва. Варто зазначити, що в Україні ще до кінця не визначено і сам термін «екологічно чисті продукти» в кінці кінців, і зробити це сьогодні дуже складно, через те, що всі етапи виробництва, транспортування та зберігання продукту не мають змінити свої первинні властивості і забезпечують природну якість товарів. Звичайно, деякі підходи існують, але не визначені.

Тому, на нашу думку, в Україні немає «екологічних товарів» як таких. Є продукти з різними екологічними властивостями. Ці властивості у вирішальній мірі визначаються технологією виробництва товарів і вимог до їх використання і утилізації.

Екологічні товари можуть мати і інші назви, такі як:  Оrgаnic, BIО, ECО, то ці продукти вирощені і перероблені відповідно до затверджених еко-стандартів, різні країни використовують різні абревіатури: французи кажуть ecо, англійці оrgаnic, а скандинави BIО. Всі ці терміни об’єднує одне значення: екологічна чистота продуктів, корисність для здоров’я і поживність. Проте на сьогодні, часто навіть професіоналу важко розібратися у всіх маркуваннях, що  підтверджують екологічну чистоту продуктів і товарів. Тому для органічної продукції вибрали і затвердили один знак. Щоб споживач, побачивши його, зрозумів, що товар пройшов сертифікацію і відповідає міжнародним стандартам якості [10].

Щодо екологічного маркування, тобто нанесенням певних відомостей про властивості товару. Українські виробники  все частіше зазначають про «екологічну чистоту» своєї продукції. Деякі виробники продуктів харчування шукають способи відмовитися від методів, які загрожують життю, виснажують ресурси та воду й ґрунт, забруднюють повітря. Інші ж, бажають бути конкурентоспроможними відносно виробників аналогічної продукції і не хочуть навантажувати себе турботами про екологічність. Тому  часто вони наносять на свою продукцію всілякі написи та знаки, які не є затверджені, але стверджують, що продукція «вирощена без використання пестицидів» «натуральна», «біо», «екологічно чиста», , «без консервантів» та інше, що явно вводить в оману споживача [5, с. 65-67].

Однак слід зазначити, що виробники, які насправді вкладають кошти в одержання більш «чистих» та «екологічних» продуктів, не отримують ніякої переваги над іншими виробниками. Тому Держспоживстандарт України запровадив ДСТУ 4518:2008 «Продукти харчові. Маркування для споживачів». В цьому стандарті зазначається: «Екологічне маркування повинно відповідати вимогам ДСТУ ІSО 14020 та ДСТУ ІSО 14021», «Не дозволяється наносити на харчові продукти напис «Екологічно чистий» тощо. Отже, виробники не мають жодних юридичних підстав, щоб використовувати написи «Екологічно чистий продукт», «Застосована найкраща сировина», «100% натуральний продукт», та інші, адже це не передбачено законодавством України [6].

Виробники мають право ставити знаки екологічного маркування «Екологічно чисті і безпечні» і «екологічно чисті» продукти, які пройшли процедуру сертифікації, ще ряд перевірок, починаючи від якості сировини до остаточної оцінки виробництва продукту.

Для того, щоб вказати на тестований продукт використовують знак, що зображує стилізованого під зелений паросток журавлика на фоні Землі, і символізує життя на нашій планеті.

Знак «Зелений журавлик» (рис. 1) можна побачити на упаковці етикеток різних продуктів, товарів, продуктів, матеріалів і інформації медіа-організацій, що надають послуги. Це підтверджує екологічні переваги і безпеку продукції відзначений як той, що провів екологічну сертифікацію і контроль за дотриманням екологічних стандартів на всіх етапах життєвого циклу.

Рисунок 1 Знак “Зелений журавлик”

Під знаком розташовується код екологічного стандарту, на відповідність якому пройшла сертифікацію маркована ним продукція.

Знак «Зелений журавлик» визнаний міжнародною спільнотою як знак сертифікації системи відповідності згідно ISО 14024 (ДСТУ ISО 14024) «Екологічні маркування та декларації – Екологічне маркування І типу – Принципи та методи» і входить до міжнародного реєстру Глобальної мережі екологічного маркування (GEN) (рис. 2).

Рисунок 2 GEN – Глобальна мережа екологічного маркування

Сайт «Орган екологічної сертифікації та маркування» описує мету, нормативно-правову базу, а також перелік товарів і послуг, які мають відповідний сертифікат [7].

Овочі та продукти, які за органічними технологіями можливо виростити в Україні, можуть бути важливим стимулом для оздоровлення жителів не тільки великих міст, а й сільського населення. А це сприятиме залученню грошових потоків для інвестування гармонійного й успішного розвитку овочівництва навколо великих міст і особливо столиці України, де володіють більшою інформацією щодо цінності продуктів, виготовлених за органічними технологіями.

Отож, в Україні ринок екологічно чистих продуктів має певні особливості:

– Критерії класифікації товарів до екологічно безпечних є розпливчастими і неструктурованими. Багато споживачів вважають, що приставка «біо» є гарантія екологічної чистоти, в загальному, термін «екологічна безпека» інтерпретується всіма (100%) респондентів, як відсутність консервантів, синтетичних добавок і барвників;

– він швидко росте, що робить його особливо привабливим для учасників ринкових відносин, проте, доступ до цього ринку вимагає значних інвестицій і характеризується високим ризиком;

– сформувався окремий і важливий сегмент споживачів екологічно чистих товарів, у першу чергу продуктів харчування, – це діти. Насичення ринку екологічно чистими товарами для цього сегменту населення повинно стати першочерговим завданням [2, с. 33].

Крім того, що до особливостей розвитку екологічно чистої продукції в Україні належить швидке зростання її масштабів та затребуваності споживачами, сюди також можна віднести той факт, що покупці звертають увагу на місце виробництва, все частіше споживачі роблять вибір на користь продуктів, що вироблені саме в Україні.

Існує поширена думка, що органічні продукти завжди стоять на порядок дорожче за свої традиційні аналоги. Логіка у цьому проста: органічний – це модно, органічний – це якісно, органічний – це безпечно, а, відповідно, органіка – задоволення не з дешевих.

Для того, щоб спростувати чи підтвердити гіпотезу про те, що еко-товари на порядок дорожчі за звичайні, ми провели порівняльний аналіз цін на відносно однакову продукцію [5, с. 14-15].

Так, ми вирахували середню ціну серед інтернет-магазинів екологічних товарів («Бабусина Торбинка», «Мак-Вар Екопродукт», «Селиська сироварня», «Фіра», «Херсонський завод екологічно чистих продуктів», «Еко-лавка») та серед звичайних супермаркетів (Наш Край, Еко-маркет, Вопак). В таблиці наведені вже визначені середні ціни:

Таблиця 1

«Порівняльна таблиця цін на продукти харчування між інтернет-магазинами екологічних товарів та серед звичайних супермаркетів»

Вид магазину     Назва продукції	Екологічні інернет-магазини (Бабусина Торбинка, Мак-Вар Екопродукт, Селиська сироварня, Фіра, Херсонський завод екологічно чистих продуктів, Еко-лавка)	Звичайні супермаркети (Наш Край, Еко –маркет, Вопак)
Сир твердий (за 1 кг)	225 грн	130 грн
Яйця курячі (за 10 шт)	39 грн	21 грн
Гречка (за 1 кг)	48 грн	37 грн
Сік фруктовий (за 3 л)	85 грн	36 грн
Варення (за 0,5 л)	60 грн	40 грн
Кефір (за 0,5 л)	30 грн	10 грн

Отже, з результатів дослідження можна зробити висновок про те, що екологічна продукція дорожча за звичайну. Особливо це видно на молочній продукції, так, наприклад в звичайних магазинах твердий сир в середньому коштує від 70 до 200 гривень, а в Селиській сироварні ціна на кілограм сиру може сягали 355 гривень.

На нашу думку, завищені ціни – це не завжди результат того, що фермери і торговці є жадібними. Справа може бути в тому, що доводиться використовувати дорогі технології або ручну працю, а це дорого.

Проте важливо пам’ятати, що попит формує пропозицію, і тому коли в продуктовому кошику середньостатистичного покупця  буде більше продуктів з маркуванням «еко», коли попит на здорову органічну їжу виросте, тоді і вартість на них відповідно знизиться.

Ми виокремили такі чинники, які можуть пояснювати той факт, що екологічні продукти дорожчі за звичайні:

• Ферма, яка працює з органічними продуктами, не отримує субсидії з державного бюджету, як звичайна ферма, і цей факт дозволяє побачити справжню вартість органічної їжі.
• Ціни на звичайні продукти харчування не відображають вартість екологічного очищення того чи іншого продукту, ми просто платимо те, що нам наказано.
• Екологічне сільське господарство потребує великого числа працівників і їх інтенсивного управління кожен день.
• Екологічне сільське господарство, як правило, менше ніж звичайна ферма, так що воно не може заощадити за рахунок обсягів своєї продукції і знизити ціну на продукти, як роблять звичайні великі ферми.
• Органічна їжа вимагає сертифікації.
• Натуральний продукт менше зберігається.
• Екологічно чисті продукти вимагають екологічно-чистих допоміжних ресурсів.

Для того, щоб дізнатися наскільки населення правильно розуміє поняття «екологічний товар», ми провели дослідження. Для цього ми обрали метод опитування, збирання інформації на основі анкетування. Цей метод доцільно застосовувати з метою уточнення загальної проблематики і формулювання дослідницьких гіпотез, а також для уточнення й перевірки даних, отриманих іншими методами. Отож, для того щоб визначити наскільки населення України обізнане у сфері екологічного маркетингу, нами було проведено анкетування.

Опитування було проведено у Волинській області у трьох містах: Луцьк, Ковель, смт Стара Вижівка. Ми обрали для дослідження саме ці міста для того, щоб спростувати або підтвердити гіпотезу про те, що у більших містах населення більше обізнане у питаннях екологічного маркетингу ніж в менших. Також міста знаходяться в одному регіоні, але є різними за розмірами та кількістю населення. Так, Луцьк – найбільше (217 225 жителів), Ковель – середнє (69 195 осіб), смт Стара Вижівка – найменше (5231 жителів). Серед респондентів, загальна кількість яких становить – 150 (по 50 в кожному місті), найбільша частка (49% ) це люди віком від 21 до 45 років, найменше людей похилого віку – 17%. Також, варто зазначити, що було опитано 58 чоловіків та 92 жінки.

Розроблена анкета складалася з 10 основних питань (переважно закритого типу) й декілька загальних запитань про респондента. Основну увагу при цьому приділено таким питанням: – Що, характеризує продукт як «екологічно чистий»? – Чи має значення на думку респондента чи вироблено продукт без використання хімікатів, пестицидів, генно-модифікованих організмів (ГМО)? – Чи вважає респондент розвиток виробництва сертифікованих екологічно чистих продуктів харчування в Україні перспективним? – Чи знають респонденти про те, що продукти харчування, які маркуються як «екологічно чисті», повинні обов’язково мати відповідний сертифікат якості?

Отож, з висновків опитування жителів м. Луцьк, більшість покупців, тобто респондентів, згодні купувати екологічно чисту продукцію за умови, якщо ціна на неї буде на 30-40% вищою порівняно з тією продукцією, яка вирощена за звичайними технологіями. З них 73 (36,5%) респондентів погодилися купувати екологічно чисту продукцію. Це є досить високим показником, оскільки близько 30% усіх респондентів взагалі не могли визначитися через свою необізнаність із зазначеного питання, а 13,5% заявили, що не мають потреби купувати таку продукцію, тому що вирощують її на власних дачних і садових ділянках. Люди віком 50-60 років виявляють найбільшу зацікавленість до екологічно чистої продукції. Це може бути пов’язано з їх підвищеним піклуванням про здоров’я, а також молодь до 25 років, адже вони традиційно прагнуть до всього нового. Люди 35-45 років ставляться до споживання такої продукції переважно нейтрально.

В м. Ковель результати відрізняються, проте не кардинально. Порівняно з жителями Луцька, респонденти з Ковеля витрачають на продукти харчування на 10 % менше свого бюджету. Якщо в Луцьку цей показник – 42%, то в Ковелі 32%. Щодо Старої Вижівки, то тут практично всі показники були дещо нижчими ніж в містах. Зокрема, велика частина респондентів не готова переплачувати великий відсоток за сертифіковані екологічні продукти, 58% опитаних відповіли, що готові переплатити, але не більше ніж 10-20%.

Отже, з результатів опитування можна зробити висновок, що ринок екологічно чистої продукції в Україні набуває все більшої популярності. Особливим попитом ці продукти користуються у великих містах. Зважаючи на екологічну ситуацію в країні, люди стараються всілякими способами покращити стан свого здоров’я, і тому згодні платити навіть в декілька разів більше за якісну продукцію.

В Україні за останні десятиліття відбувся активний розвиток виробництва екологічно чистих продуктів харчування. Проте нашу думку, виробникам ще потрібно багато часу, щоб їх продукти стали насправді екологічними. Ми вважаємо, що не існує «екологічних товарів» як таких. Існують товари з різними екологічними властивостями. Ці властивості вирішальною мірою визначаються технологіями виробництва товарів, а також вимогами до їх використання та утилізації.

Список використаних джерел та літератури

1. Артиш В. І. Розвиток світового ринку органічної продукції [Текст] / В. І. Артиш // Економіка АПК. – 2010. – № 3. – С. 113-116.

2. Безус Р. М. Ринок органічної продукції в Україні: проблеми та перспективи [Текст] / Р. М. Безус, Г. Я. Антонюк // Економіка АПК. – 2011. – № 6. – С. 47 – 52.

3. Бурляй А. П. Роль України у формуванні пропозиції європейського ринку органічної продукції [Текст] / А. П. Бурляй, О. О. Гуцаленко // Економічний часопис – ХХІ. – 2013. – № 11-12 (2). – С. 15-18.

4. Воскобійник Ю. П., Гаваза Є. В. Ємність ринку органічної продукції в Україні [Текст] / Ю.П.Воскобійник, Є.В.Гаваза // Агроінком. – 2013. – № 4-6. – С. 7 – 10.

5. Дудар О. Т. Розвиток органічного агровиробництва в Україні [Текст] / О. Т. Дудар // Економіка АПК. – 2012. – № 3. – С. 121-126.

6. Органік в Україні / Федерація органічного руху України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //оrgаnic.cоm.uа/uk/hоmepаge/2010-01-26-13-39-01.

7. Орган екологічної сертифікації та маркування [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ecоlаbel.оrg.uа/. – Назва з екрану.