У статті охарактеризовано структурно-композиційні особливості інавгураційної промови, проаналізовано такі елементи структурно-композиційних особливостей як привітання та прощання в інавгураційних промовах президентів України.
Ключові слова: інавгураційна промова, політична промова, композиція.
Дослідження структури тексту будь-якої тематики не залишалося поза увагою різних дослідників та науковців. Проте останніми роками актуальним об’єктом дослідження науковців стали політичні промови. Науковці досліджують не лише виступи державних діячів України, але і промови відомих закордонних політиків, що вказує на актуальність дослідження цієї тематики. Важливою її віхою є інавгураційні промови, які дають можливість громадянам дізнатися про програмні та майбутні дії новообраних президентів. Завдання дослідників, використовуючи різні методи дослідження текстів, визначити чи справді ці виступи містять інформацію про майбутню діяльність президента. Тому виникає необхідність дослідження структурно-композиційних особливостей текстів інавгураційних промов вищого рівня.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Досліджень на тему структурно-композиційних особливостей текстів інавгураційних промов є не дуже багато.
Серед науковців, які досліджували інавгураційні промови можна виділити таких: Т. В. Бурмістенко та М.О Ярошевська [2] (дослідження французьких інавгураційних промов) Л. І. Стрій [6] (дослідження інавгураційних промов президентів України), М. Д. Гулей [2] (дослідження інавгураційних промов президентів Франції).
Мета статті: проаналізувати структурно-композиційні особливості привітання та прощання в інавгураційних промовах президентів України.
Виклад основного матеріалу. Відомі дослідники в галузі президентської риторики К. Кемпбелл і К. Джеймісон вважають, що інавгураційній промові характерні усі риси епідейктичної промови, оскільки вона є важливою складовою церемонії, в ній з’єднуються осмислення минулого та майбутнього держави на тлі сьогодення, вживається елегантний літературний стиль і прийоми посилення, перебільшене акцентування того, що вже відомо суспільству [1] .
На сьогодні важливим елементом вивчення дослідників стало питання з’єднання поетики та лінгвістики в контексті вивчення композиційних структур у різних видах тексту [2]. Політична промова розглядається як текст певного типу, яка створює різноманітність комунікативної ситуації тексту та визначається певними лінгвостилістичними особливостями на кшталт аргументованого характеру розгортання тексту, об’єктно-суб’єктивного способу організації інформації, авторської інтенції, безпосередньої та постійної петиції до адресата, специфіку якого відповідно визначають односпрямовані та спеціально організовані мовленнєві засоби.
Інавгураційна промова теж регламентується у своїй будові певними правилами, які складаються з композиційної структури. Сюди належать семантичні блоки, тобто їхнє чергування, поєднання, вживання рамкових компонентів. Тому будь-яка інавгураційна промова складається з таких компонентів: етикетні формули привітання, прощання, це залежить від їх фінального розміщення в промові. Як відомо, українські інавгураційні промови подають варіативні способи цих важливих структурних елементів. Привітання в інавгураційній промові є зверненням до аудиторії, якою виступає український народ та зарубіжні гості, які є присутні під час інавгурації, тому апеляція на адресата говорить про те, до кого звертається президент. Також не менш важливим є ранжування в привітанні – від найважливіших адресатів до менш важливих для адресанта.
У своїй інавгураційній промові Л. Кучма звертається до українського народу так: «Шановні співвітчизники! Високоповажні зарубіжні гості!» [4]. Президент не використовує ідентифікацію щодо українського народу, вживаючи при цьому слово співвітчизники. Автор насамперед звертається до українського народу, а лише потім до закордонних гостей, тим самим ставить українських громадян на перший рівень. Майже в самому кінці промови майбутній президент Л. Кучма звертається з такими словами: «Дорогі співвітчизники! Шановне зібрання!» [4]. У цій формі звернення замість слова «шановні» використано слово «дорогі», тобто автор звертається до народу вже з меншою офіційністю, а фраза «шановне зібрання» – звертання до усіх присутніх, що охоплює іноземних гостей. Відповідно до цього звертання автор відокремлює адресатів – співвітчизники на першому місці, та запрошені гості на другому, не менш важливому місці. Такий спосіб привітання є узагальненим, тому включає всіх адресатів.
Президент В. Ющенко у своїй промові виокремив національний пріоритет як самий важливий для нього: «Дорогий мій український народе, гості, шановна українська громадо, шановний український Хрещатику і Майдане!» [5]. В. Ющенко проголошував свою промову на Майдані Незалежності. У самому привітанні автор звертається до п’яти адресатів, від загального звертання до українського народу, до метонімічного адресата – Хрещатика та Майдану. Спочатку було звертання до українського народу, як до найважливішого адресата. Другими за рангом стали гості, які були присутні на інавгурації, третє звертання – за національним критерієм, та вищезгадане метонімічне звертання. Незрозумілим моментом в привітанні В. Ющенка залишається відокремлення таких понять як «український народ» та «українська громада». Це по суті синонімічні поняття, не потрібно було використовувати їх разом. Оскільки можуть виникнути суперечності щодо того, що автор розмежовує ті поняття. Щодо звертання до Хрещатика та Майдану, автор наголошує на актуальності ролі помаранчевої революції, унаслідок чого В. Ющенко став президентом. Проте звертання до тих, хто підтримував президента може призвести до зменшення кількості прихильників автора.
Дещо інший спосіб привітання в інавгураційній промові обрав В. Янукович. Він використав таке привітання: «Шановні народні депутати! Дорогі співвітчизники!» [3]. Оскільки промову він виголошував у Верховній Раді, спочатку привітання було на адресу депутатів, лише потім до українців. Виходячи з цього можна зробити висновок, що депутати є пріоритетом, а не український народ.
У своїй інавгураційній промові П. Порошенко звертається до українського народу з такими словами: «Дорогі співвітчизники, від Львова до Донецька, від Чернігова до Севастополя!» [6]. Тобто автор не виділяє народ за мовною чи національною ознакою. Він наголошує на тому, що межі країни на Заході, Сході, Півночі, Півдні – це єдина Україна. Президент обрав місто Севастополь, наголошуючи на тому, що Автономна Республіка Крим є частиною української землі. В промові президент звертається до мешканців Донеччини та Луганщини російською мовою, наголошуючи: «Дорогие наши братья и сестры, сограждане!» [6]. Такий метод привітання дає адресатам відчуття єдиного народу, до якого належить і президент. Автор уникає національно-орієнтовані звертання, оскільки в державі на той час відбувалася складна політична ситуація, тому цей спосіб є вдалим для толерантного відношення до громадян країни.
За синтаксичною структурою формули звернень мають двочленну будову, тобто: «ад’єктив + звернення». До ад’єктивної складової належать прикметники «дорогий» і «шановний», та окремі випадки вживання прикметників «високоповажний», «український», «народний». Звертання в більшій мірі є субстантивом іменником у формі кличного відмінка (у множині використовується з формою називного відмінка), що називає людей за родинним, дружнім, територіальним-державним критерієм: співвітчизники, друзі, брати і сестри, народ, громада, зібрання. Переважає двочленна форма звернення, інші є поодиноким випадком [7].
Завершальним структурним елементом є форма прощання, що має в інавгураційній промові певну своєрідність. Завершення промови є важливим композиційним і змістовим елементом, тому виділення певних позицій дає відображення про цілі новообраного президента. В інавгураційних промовах президентів України наявне звернення до божественної сили, що говорить не тільки про релігійну ознаку, але і про Україну як християнську країну.
Президент Л. Кучма в промові використав таку прощальну форму: «Хай Бог додає нам сил у цій святій справі!» [4]. У цій репліці автор поєднав релігійні та державні цінності як основну програму новообраного президента. Боже благословіння потрібне президенту для його дій на такій важливій посаді. Л. Кучма говорить, що він сподівається на підтримку Господа не тільки як глава держави, а і як простий громадянин. Він закликає увесь народ до спільної «святої» справи, в якій допоможе рука Божа. Така позиція притаманна для усіх президентів під час інавгураційної промови.
В. Ющенко завершальну фразу виголошує так: «Слава вам кожному! Слава Господу Богу і слава Україні!» [5]. На відміну від іншим завершальним фраз автор прославляє не тільки Господа, він славить кожного українця та промовляє патріотичне гасло.
Президент В. Янукович, імідж якого був «православний президент» у своїй промові виголошує такі останні слова: «І хай у цьому праведному устремлінні нам допоможе Господь!» [3]. В цьому закінченні теж автор ототожнює себе з народом України.
Головна завершальна фраза в інавгураційній промові П. Порошенка звучить так: «Мир нам! Нехай нас благословить Господь! Слава Україні!» [6]. Крім благословення Господа, автор бажає головної цінності українському народу – миру. І також виголошує патріотичне гасло – Слава Україні!
Сугестивну силу молитви в промовах досліджує у своїх працях науковець І. Ю. Черепанова, яка наголошує, молитва має певний вплив на свідомість та підсвідомість реципієнтів і надає інавгураційній промові сакрального змісту, тому після ці фрази сприймають як священний текст. Окрім звернень до Господа та вживання патріотичних гасел завершальна частина інавгураційної промови складає узагальнювальну частину, яка концептуально виражає головну ідею промови [7]. В промові Л. Кучми основна ідея – «Я вірю в Україну, в її яскраву зорю щасливу долю, в добробут і процвітання свого народу. І в ім’я цього буду працювати» [4]. Автор говорить від власного імені, не ототожнюючи себе з народом, а виступаючи певною особистістю, яка формулює ідею народу. У цій частині використовуються займенники «я», на відміну від основного тексту промови, де в більшості промовах вживаються займенники «ми». Президент В. Ющенко, повторюючи звернення вжиті на початку і впродовж усього виступу, використовує імператив і форми 2-ої особи однини для діалогічного звернення, однак вживання займенника «мої» створює ефект певного протистояння [7] наприклад: «…над нами мільйонами голосів завжди лунатиме гімн України. Все що задумано, шановні мої друзі і співвітчизники, збудеться! Вірте в Україну, любіть Україну, служіть Україні!» [5]. Така політична риторика характерна для передвиборчої кампанії з її гаслами, проте в інавгураційній промові має незначну семантичну вагу. Риторичний прийом – залучення паралельних синтаксичних конструкцій – посилює сугестивний потенціал останній висловів, але працює на фактичність комунікації, зводячи до мінімуму її інформативність [7].
Завершальна фраза у промові В. Януковича звучить так: «Я розраховую на вашу підтримку, а також на підтримку міжнародної спільноти, яка прагне бачити нашу країну сильною і стабільною» [3]. Автор виступає від власного імені не ототожнюючи себе з громадянами країни. Проте в кінці фрази можемо спостерігати, що країну він називає нашою. Остання фраза у промові П. Порошенка: «Ми – народ, що був одірваний від своєї великої Батьківщини Європи – повертаємося до неї. Остаточно і безповоротно» [6] вказують на чітку ідею інавгураційної промови – шлях вступу до Європейського Союзу, підтвердженням цього є використаний займенник «ми», тому, що автор говорить про його та українського народу головну мету.
Висновки. Дослідженню текстів політичних та інавгураційних промов приділяють увагу достатня кількістю науковців, які вивчають цю тему з різних аспектів. Політична промова розглядається як текст певного типу, яка створює різноманітність комунікативної ситуації тексту та визначається певними лінгвостилістичними особливостями.
Композиційна структура текстів інавгураційних промов складається з привітання, прощальної фрази та основної ідея, яку хоче донести автор. Загалом у промовах президенти України використовували різні форми привітання. Щодо прощальної фрази, то більшість авторів використовували релігійну тематику та деякі вживали патріотичне гасло. В основних ідеях містилися програми щодо майбутньої діяльності президента та Уряду.
Список використаних джерел та літератури
1. Бурмістенко, Т. В. Французька інавгураційна промова та її лінгвопрагматичні особливості [Електронний ресурс] / Т. В. Бурмістенко, М. О. Ярошевська. – Режим доступу: irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis– Назва з екрану.
2. Гулей, М. Д. Лексико-граматичні особливості та композиційна структура французької політичноï промови [Електронний ресурс] / М. Д. Гулей. – Режим доступу: http://library.univer.kharkov.ua/ – Назва з екрану.
3. Інавгураційна промова президента України Віктора Януковича повний текст [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://news.bigmir.net/ukraine/248798. – Назва з екрану.
4. Інавгураційна промова президента України Леоніда Кучми [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.brama.com/news/press/991130kuchmainaugural.html. – Назва з екрану.
5. Промова президента України Віктора Ющенка на Майдані [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.pravda.com.ua/articles/2005/01/23/3006391/. – Назва з екрану.
6. Промова Президента України Петра Порошенка на інавгурації [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://tsn.ua/politika/promova-prezidenta-ukrayini-petra-poroshenka-na-inavnuraciyi-povniy-tekst-353552.html. – Назва з екрану.
7. Стрій, Л. І. Ритуальні жанри українського політичного дискурсу: структурно-семантичний і лінгвопрагматичний аспекти [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://onu.edu.ua/pub/bank/userfiles/files/science/rada%20philology/%D0%94%D0%B8%D1%81%D0%B5%D1%80%D1%82%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F%20_%D0%A1%D1%82%D1%80%D1%96%D0%B9.pdf. – Назва з екрану.