Мартинюк О.А.
магістрант, спеціальність «Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії»
Науковий керівник: Конопка Наталія Олегівна
к.і.н., доцент кафедри міжнародних відносин
Стратегічна концепція НАТО 2010 р. та Декларація Уельського саміту НАТО 2014 р.: порівняльний аналіз
У статті здійснено порівняльний аналіз двох доктринальних документів НАТО, що окреслюють трансформацію підходів Альянсу до питань безпеки та оборони, що відбулась у зв’язку з агресією Росії проти України. Стратегічна концепція НАТО 2010 р. є основоположним документом організації, що визначає її політику у галузі оборони та безпеки на десятиріччя, період її реалізації запланований з 2010 по 2020 рр. Декларація Уельського саміту 2014 р. є першою чіткою демонстрацією того як НАТО змінило свою оборонну політику під впливом акту російської агресії проти України. Нашим завданням є дослідити зміст та суть кожного з документів та зробити їх порівняльний аналіз, з’ясувати тотожні та відмінні риси кожного з них.
Ключові слова: Стратегічна концепція (2010), Декларація Уельського саміту, оборона та безпека, трансформація, НАТО, російська агресія.
The article provides a comparative analysis of two NATO doctrinal documents outlining the transformation of the Alliance’s approaches to security and defense in response to Russia’s aggression against Ukraine. NATO’s 2010 Strategic Concept is the founding document of the organization, which defines its defense and security policy for decades, while its implementation period is planned from 2010 to 2020. The Declaration of the 2014 Welsh Summit is the first clear demonstration of the fact how NATO has changed its defense policy under the influence of the act of Russian aggression against Ukraine. Our task is to explore the content and essence of each of the documents and make a comparative analysis, to find out the identical and distinctive features of each of them.
Key words: Strategic concept (2010), Declaration of the Welsh summit, defense and security, transformation, NATO, Russian aggression.
Оборона та безпека НАТО є ключовою метою створення Альянсу. Країни-члени організації постійно працюють над вдосконаленням цієї системи, можливості пристосуватись до нових викликів і загроз та ефективної протидії цим чинникам. З цих причин змінюється структура організації, політичний та військовий напрямки роботи, різновиди військових підрозділів та їх завдання, інструменти протидії, формати співпраці з іншими акторами міжнародних відносин тощо. Саме тому Альянсом передбачена розробка нормативно-правової бази, політичних та воєнних доктрин, у котрих визначено стратегію організації у короткостроковій, середньостроковій та довгостроковій перспективі.
Упродовж 19-21 листопада 2010 р. у португальському Лісабоні відбувся 22-й саміт НАТО. Стратегічної концепції Альянсу (нагадаємо, що попередня була прийнята ще у 1999 р. на Вашингтонському саміті НАТО і за десятиріччя свого існування досить застаріла).
Можемо проаналізувати, що передумови нової Стратегічної концепції 2010 сформувалися як результат низки факторів. По-перше, це поява сучасних загроз (міжнародний тероризм, кіберзагрози), належна протидія вже усталеним загрозам (зброя масового ураження, розгортання балістичних ракет), а також проведення операцій під проводом НАТО, що були важливими для підтримки миру. По-друге, це необхідність врегулювання проблеми невідповідності ресурсів та можливостей країн-членів Альянсу згідно з програмою миру та стабільності, а також необхідності у належному захисті свободи та безпеки країн-членів НАТО. Програмою передбачалося якісне структурне оновлення організації, її політичного та військового сектору.
Насамперед, пропонуємо розглянути спектр загроз, котрі були визначені Альянсом та з якими він має намір боротися. Стратегічна концепція НАТО (2010) визначає, що існує ризик військової загрози внаслідок регіональних суперечок чи спроб політичного залякування, які можуть загрожувати безпеці вздовж кордонів Альянсу. До кола нових або відносно нових типів загроз віднесено: міжнародний тероризм; екстремізм; зброю масового ураження; доступ терористичних угрупувань до ядерних, хімічних, біологічних видів зброї; кібератаки, що спрямовані на сучасні системи зв’язку; здійснення диверсійної діяльності, наслідком якої є виведення з ладу стратегічних об’єктів електропостачання; морське піратство; загроза ракетного удару; екологічні проблеми та зміна клімату.
Основним завданням, яке ставив перед собою Альянс є колективна оборона. У документі наголошувалося на тому, що організація повинна мати не лише основні військові сили та засоби, що є у розпорядженні НАТО, але й спеціальні та резервні, оснащені необхідною матеріально-технічною базою, що здатні оперативно та у потрібній кількості перекидатися у зону виконання завдання.
Стратегією передбачено залучення інших сторін, партнерів НАТО, зацікавлених у вирішенні конфліктних ситуацій, протидії загрозам та встановленні миру. «Організація Північноатлантичного альянсу зацікавлена у розширені кола партнерів і продовжуватиме співпрацювати у цьому напрямку, як у військовій так і в політичній площині» , – сказано у документі.
З’ясувавши ключові вектори діяльності Альянсу, закріплені у цьому документі, можемо виділити три основні принципи на яких побудована Стратегічна концепція НАТО (2010):
– Колективний захист. Члени НАТО завжди будуть допомагати один одному у разі нападу на одну з країн-учасниць Альянсу, відповідно до статті 5 Вашингтонського договору;
– Кризовий менеджмент. У цій тезі наголошується на тому, що НАТО має унікальний політичний та військовий потенціал, що дозволяє вирішувати організації низку важливих стратегічних завдань під час операцій.
– Кооперативна безпека. Альянс братиме активну участь у зміцненні міжнародної безпеки, через залучення країн-партнерів та інших міжнародних організацій, буде здійснювати контроль над обігом зброї, ініціювати поступове та дзеркальне скорочення різних типів озброєння. У цьому ж пункті зазначено, що НАТО тримає відкритими двері для всіх європейських демократій, які відповідають стандартам організації і прагнуть стати повноцінними членами Альянсу .
Стратегія наголошувала на тому, що організація не розглядала жодну країну як свого ворога, водночас наголошувалося, що у випадку загрози щодо будь-якого члена організації, дії Альянсу будуть рішучими.
У третьому розділі – «Кооперативна безпека» – йшлося про необхідність скорочення ядерної та звичайної зброї, відведення подібного роду озброєння від кордонів НАТО, шляхом всеохоплюючої співпраці з Росією. Такі дії, на думку членів Альянсу, допомогли б встановити облік реальних запасів стратегічних ядерних ракет РФ та посприяли б поступовому взаємному скороченню ядерного озброєння. Можемо зробити припущення, що договірною основою для здійснення цього задуму мали б стати американсько-російські договори СНО-3 та ДРСМД .
На думку незалежного міжнародного політичного аналітика Михайла Багратуні співпраця між НАТО та Росією мала на той момент стратегічне значення, оскільки вона сприяла створенню спільного простору миру, стабільності та безпеки попри те, що Росія та НАТО не розділяли достатню кількість цінностей для справжньої стратегічної співпраці . У планах НАТО було продовжувати двосторонню співпрацю, уникати будь-яких взаємних конфронтацій, будувати партнерські відносини на основі «Основоположного акту про взаємні відносини» співпрацю і безпеку між Російською Федерацією і Організацією Північноатлантичного договору» та «Римської декларації» . На саміті сторони домовились проводити політичні консультації та співпрацювати у сферах побудови спільної протиракетної оборони, проведення спільних операцій для боротьби з тероризмом, наркотиками, піратством, забезпечення міжнародної безпеки.
Поза рамками Стратегічної концепції вважаємо за необхідне окреслити інші ініціативи, котрі стали результатами Лісабонського саміту, подальше втілення яких також вплинуло на трансформацію оборонної та безпекової політики НАТО.
По-перше, було підписано Декларацію глав держав та урядів країн про їх внесок у діяльність Міжнародних сил сприяння безпеці (ІSAF) в Афганістані. По-друге, окреслено реформування структурних підрозділів НАТО. Союзники домовились про основу для нової командної структури НАТО, яка більш ефективно та економічно відповідатиме встановленому рівню амбіцій організації. Кількість вищих штабів у Структурі військового управління було зменшено з одинадцяти до семи, відбулося скорочення військового персоналу майже на третину. По-третє, було окреслену нову карту ПРО (протиракетна оборона), що здатна захистити під «ракетною парасолькою» країни-члени Альянсу та гарантувати їхню безпеку.
Під час обговорень у форматі Ради Росія-НАТО, Північноатлантичний альянс запропонував Російській Федерації ініціативу побудови спільно проекту ПРО, було обговорено можливе використання території РФ у якості транзитного шляху для транспортування невійськових вантажів місії ISAF, наголошено на важливості спільної боротьби з тероризмом та піратством (в рамках операції «Океанський щит» ).
26-ий Саміт НАТО в Уельсі, відбувся 4-5 вересня 2014 р. Першочерговим завданням цієї зустрічі було вирішення питання навколо трансформації формату місії НАТО у Афганістані. Нагадаємо, що попередня місія ISAF, завершувалась у кінці 2014 р. Проте тодішній прем’єр-міністр Великої Британії Девід Кемерон наголосив на необхідності вирішити питання російської агресії проти України й форсувати протидію загарбнику. У першій статті Декларації Уельського саміту засуджуються агресивні дії Росії: «Ми, глави держав і урядів країн – членів Північноатлантичного альянсу, зібралися в Уельсі в переломний момент у євроатлантичній безпеці. Агресивні дії Росії проти України ґрунтовно змінюють наше бачення щодо всієї Європи, вільної і мирної». Також до Росії було висунуто ряд вимог: «Ми вимагаємо від Росії дотримання норм міжнародного права і своїх міжнародних зобов’язань; припинення незаконної окупації Криму; утримання від агресивних дій проти України; виведення своїх військ; зупинення потоку зброї, обладнання, людей і грошей через кордон для сепаратистів; і зупинення розпалювання напруженості вздовж і поперек кордону з Україною». Осмислення та відповідь Альянсу були досить оперативними. Великобританія та Німеччина представили дві нові ініціативи щодо європейського оборонного співробітництва, відомі під назвою Об’єднані експедиційні сили (JEF – Joint Expeditionary Force) та Рамкова концепція націй (FNC – the Framework Nations Concept) .
Об’єднані експедиційні сили JEF (до їх складу входять 9 країн: Велика Британія, Нідерланди, Данія, Норвегія, Швеція, Фінляндія, Латвія, Литва, Естонія) можемо вважати корпусом високої мобільності, що адаптується до швидкого реагування та злагодженої співпраці підрозділів, призначений для підвищення здатності Великобританії швидко реагувати на виклики в будь-якій точці світу із союзниками або від імені міжнародних організацій, таких як ООН та НАТО. Щодо FNC – ініціативи Німеччини – то її метою є збалансоване регулювання потенціалу усіх союзників по НАТО для створення цілісних бойових груп. У контексті зміни оборонної політики НАТО FNC відображає доволі прагматичний підхід до співпраці: держави-союзники активно співпрацюють у сфері безпеки та оборони, зберігаючи повний суверенітет, і при цьому отримують координацію від центру НАТО. Така співпраця значною мірою підсилює цілісність Альянсу.
У Декларації Уельского Саміту зазначено, що НАТО посилять ряди Сил реагування НАТО (NRF – The NATO Response Force ), шляхом створення нових підрозділів, які зможуть швидко реагувати на виклики та загрози. Як частину NRF створено Об’єднану оперативну групу підвищеної готовності (VJTF – Very High Readiness Joint Task Force) або «Вістря спису», нову рушійну ініціативу Об’єднаних сил, яка зможе розгорнутись протягом декількох днів з метою реагування на виклики, що виникають – особливо на периферії території НАТО.
Висновки
Таким чином, проаналізувавши Стратегічну концепцію НАТО (2010) можемо дійти до наступного висновку. У перспективі на наступне десятиліття НАТО визначило ряд реальних та потенційних загроз, що на думку країн-членів могли б підірвати або вже частково вразили (безпекову та оборонну складові організації. До пріоритетів майбутнього напрямку роботи Альянсу включено 3 складові: колективний захист, кризовий менеджмент, кооперативна безпека.
Короткостроковими та довгостроковими стратегіями втілення завдань Організації стали:
• питання зміни формату місії у Афганістані
• проведення реформування організації,
• побудова ефективної протиракетної оборони.
Справжнім приводом до трансформації оборонної безпекової концепції НАТО з 2014 р. стали агресивні дії Російської Федерації проти України, впровадження на практиці концепції «гібридної війни», що втілилась у анексії Криму, підтримці сепаратистів на Донбасі, здійсненні кібератак на сервери урядових структур України тощо. Відбулася переоцінка пріоритетів стратегії НАТО. Було надано негативну оцінку діям РФ, разом з тим для Альянсу було необхідно зробити переоцінку двосторонніх відносин, перейти від політики партнерства до стримування.
Уельський саміт НАТО 2014 р. став відправною точкою у трансформації Стратегічної концепції НАТО (2010), що вперше зазнала корінних змін. Насамперед, було утворено ряд нових підрозділів, що здатні оперативно реагувати на загрозу та розгортатись у обмежені строки. Це, зокрема, ініціативи Великої Британії та Німеччини: Об’єднані експедиційні сили (JEF – Joint Expeditionary Force) та Рамкова концепція націй (FNC – the Framework Nations Concept). Революційним стало рішення країн-членів про створення у складі Сил реагування НАТО нових підрозділів, які зможуть швидко реагувати на виклики та загрози. Як їх частину створено Об’єднану оперативну групу підвищеної готовності (VJTF – Very High Readiness Joint Task Force), яка зможе розгорнутись протягом декількох днів з метою реагування на виклики, що виникають – особливо на периферії території НАТО.
Джерела та література
- Декларація Уельського саміту. 2014. URL: https://www.nato.int/cps/uk/natohq/official_texts_112964.htm?selectedLocale=uk (дата звернення:13.09.2020).
- Нова стратегічна концепція НАТО: комплексний підхід. Аналітична записка. Національний інститут стратегічних досліджень. 21.07.2010. URL: https://niss.gov.ua/doslidzhennya/nacionalna-bezpeka/nova-strategichna-koncepciya-nato-kompleksniy-pidkhid-analitichna (дата звернення: 08.07.2020).
- Allied leaders agree on NATO Missile Defence system. URL: https://www.nato.int/cps/en/natohq/news_68439.htm?selectedLocale=en. 20 Nov. 2010. (дата звернення: 18.07.2020).
- Bagratuni M. Russia and the 2010 NATO Strategic Concept: New Era of Partnership or Wishful Thinking? A Policy Update Paper. Canadian Defence & Foreign Affairs Institute. Calgary. April, 2011.
- Ilie M., Ilie A., Gheorghe I. The new strategic concept NATO 2010. URL: http://journal.dresmara.ro/issues/volume2_issue1/06_ilie.pdf (дата звернення 12.11.2020).
- NATO Summit 2014: PM end of summit press conference. 2014. URL: https://www.gov.uk/government/speeches/nato-summit-2014-pm-end-of-summit-press-conference (дата звернення: 20.08.2020).
- Russia could achieve Ukraine incursion in 3-5 days – NATO general. Reuters. 02.04.2014. URL: https://de.reuters.com/article/uk-ukraine-crisis-breedlove-idUKBREA310J820140402 (дата звернення 25.07.2020).
- Strategic Concept For the Defence and Security of The Members of the North Atlantic Treaty Organisation. URL: https://www.nato.int/lisbon2010/strategic-concept-2010-eng.pdf (дата звернення: 23.07.2020).
- Брежнєва Т. Концепція рамкових країн НАТО як напрямок розвитку нових оборонних можливостей Альянсу. Аналітична записка. Національна безпека. Національний інститут стратегічних досліджень. Дніпро. 2017. URL: http://old2.niss.gov.ua/articles/2901/. (дата звернення:20.09.2020).
- Желєзняк І. Трансформація Північноатлантичного Альянсу. URL: https://nato.pu.if.ua/old/journal/2009/2009-11.pdf. (дата звернення: 28.09.2020).