У статті розглянуто проблему підтримки державою молодіжних організацій, залучення їх до здійснення державної молодіжної політики, показано особливості соціальної діяльності релігійних організацій в Україні.
Ключові слова: молодіжні релігійні організації, соціальна діяльність релігійних інституцій, співпраця органів державної влади з молодіжними організаціями.
Співпраця органів державної влади і молодіжних організацій – це спосіб залучення молоді до розбудови держави, використання потенціалу молоді як в інтересах суспільства, конкретного регіону, так і на благо окремих молодих людей. Важко уявити успішну реалізацію державної молодіжної політики без участі в цьому процесі молодіжних релігійних організацій. Це знаходить переконливе підтвердження в ході вивчення роботи з молоддю в різних регіонах України.
Cпівпраця органів державної влади з молодіжними організаціями є додатковим джерелом організаційних, кадрових, інформаційних, фінансових та інших можливостей, що піднімають ефективність підготовки і проведення кожної акції чи конкретного заходу, а отже, і державної молодіжної політики в цілому. Узагальнюючи дані про молодіжний рух в Україні, співпрацю органів державної влади з молодіжними організаціями на регіональному рівні, можна сформулювати складові їхнього впливу на ефективність здійснення регіональної державної молодіжної політики.
Перша і особливо важлива складова впливу на ефективність здійснення державної молодіжної політики – це якомога ширше залучення молоді до активного суспільного життя. Так, на базі сестринства Св. Юліанії Ольшанської в Обухівському благочинні Київської єпархії УПЦ у 2002 році проводився молодіжний тренінг із ведення благодійних соціальних проектів молодіжними організаціями. Під час тренінгу учасники окреслили головні проблеми соціального служіння релігійних громад та церковних організацій в Україні [3].
Через молодіжні організації молодь стає організатором і учасником різноманітних акцій, заходів, має змогу цілеспрямовано реалізувати себе. Вона, таким чином, бере участь у реалізації програм молодіжної політики, у тому числі державної.
Одним з таких проектів є проекти по організації шкіл молодих лідерів, прикладом якої є проведення в Житомирі конференції з навчання лідерів. Організатором виступив молодіжний відділ навчання лідерів при ВСО ЄХБ України і МБФ „Молодь для Христа – Україна”. На конференцію приїхали служителі з Вінницької, Житомирської, Київської, Кіровоградської, Полтавської, Сумської, Чернігівської областей. Відповідальний за навчання лідерів при молодіжному відділі ВСО ЄХБ України Андрій Талько вірить, що конференція принесе користь там, куди поїде кожний з її учасників [4, с. 18].
Основним, що спонукає до створення більшості молодіжних релігійних організацій, є спільність інтересів певної групи молоді та її бажання досягти визначеної мети ефективнішими способами, передусім з допомогою можливостей, які надає саме оргнізація. Можливості молодіжних організацій у підвищенні суспільної активності молоді далеко не вичерпані. Вирішуючи цю проблему, молодь більш суттєво впливатиме на формування і ефективність впровадження регіональної державної молодіжної політики. Співпраця органів державної влади з молодіжними організаціями в цьому контексті полягає у сприянні збільшенню чисельності організацій, розширенні інфраструктури всеукраїнських молодіжних організацій в регіонах, збільшенні кількості молодіжних організацій на місцях, підвищенні активності молодіжних організацій та їхнього авторитету і впливу на молодь [9].
Активну позицію щодо залученя молоді до вирішення проблем сучасного суспільства займають протестантські церкви. В приміщені Українського національного інформаційного агентства відбулась прес-конференція «Підсумки діяльності євангельських церков України у 2008 р.: духовні та соціальні аспекти», за участю заступника голови Держкомнацрелігій України Миколи Новиченка та керівників об’єднань євангельських церков. Підводячи підсумки своєї діяльності у 2008 році, керівники євангельських церков України, серед іншого, відзначили наступні напрямки роботи: духовно-виховна та освітня робота з дітьми та молоддю (робота у 6000 недільних школах та дитячих клубах, діяльність 15 приватних шкіл, організація понад 3500 таборів відпочинку, проведення музично-концертних заходів тощо), робота з безпритульними дітьми (функціонують 74 сиротинці) [5].
Соціальна діяльність релігійних організацій України характеризується багатовекторністю напрямків роботи та пошуком нових сфер, де така праця є необхідною і корисною суспільству. Релігійні спільноти реалізують свої соціальні проекти за допомогою добровільних пожертвувань та спонсорських надходжень, отриманих від благодійних організацій, приватних осіб, одновірців як в Україні, так і за кордоном, шляхом створення благодійних організацій, чернечих громад, організації волонтерської допомоги з боку вірних.
Особливо слід відзначити динамічне розгортання останнім часом волонтерського руху за участю християнських конфесій. Суть його полягає у створенні невеликих груп віруючих, які надають адресну соціальну, медичну та патронажну допомогу інвалідам, хворим, громадянам похилого віку, дітям-сиротам, опікуються засудженими в місцях позбавлення волі.
Так від початку 2001 року при Львівській Богословській Академії існує студентський рух «За Життя» («Pro Life»). Ініціатором руху став Інститут родини та подружнього життя Львівської Богословської Академії. Підставою і головною причиною створення такого руху є жахлива практика абортів, які легалізовані в Україні і підкріплені чинним законодавством. Користуючись досвідом країн Заходу, де існують активні групи захисту ненароджених людських осіб і їхня діяльність впливає на законодавчі органи влади, які змушені накладати на практику абортів певні обмеження, була створена група, яка у своїй діяльності не обмежується лише тематикою абортів, але розповідає про належне християнське подружжя, християнську любов. Членами руху «За Життя» була розроблена програма для шкіл та вищих навчальних закладів, в якій говорилося «про природний спосіб планування сім’ї, засудження контрацепції як злочину проти любові, дошлюбних та позашлюбних статевих стосунків» [4, с. 17].
В 2001 року рух «За Життя» відкрив «Порадчу кімнату» на базі шпиталю ім. Андрея Шептицького. В цій кімнаті є телефон «гарячої лінії». Консультантами працюють активісти руху. Цей порадчий центр покликаний надавати консультації жінкам, які перебувають у скрутному становищі, хочуть зробити чи вже зробили аборт, або не мають матеріальних засобів, необхідних для народження дитини тощо [4, с. 17].
Молодіжними організаціями формується громадська думка в суспільстві щодо вирішення молодіжних проблем, що має неабиякий вплив на становлення державної молодіжної політики і її здійснення відповідно до сподівань молоді. Саме діяльність молодіжних релігійних організацій сприяє поширенню вагомих моральних засад серед найактивнішої верстви населення – молоді [1, с. 211].
З благословення патріарха УПЦ КП Філарета 6 – 7 грудня 2008 року в Полтаві відбувся Третій всеукраїнський форум керівників православного молодіжного руху «Сучасний стан та шляхи розвитку православних молодіжних організацій». Захід присвячений проблемам розвитку православних молодіжних братств та організацій УПЦ КП, їх ролі в духовно-моральному оздоровленні молодого покоління нашої держави. Форум проходив на базі Полтавського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти ім. М.Остроградського. Пленарне засідання відкрив Голова Синодального управління у справах молоді єпископ Полтавський і Кременчуцький Федір, який зазначив, що православний молодіжний рух з року в рік зміцнюється, православні молодіжні організації стають більш згуртованими, проявляють дисциплінованість, усвідомлюючи себе невід’ємною частиною церковного організму, а саме в цьому і полягає сила та запорука їх діяльності. Доповідач наголосив на тому, що хоч молодіжний православний рух досяг певного рівня розвитку, проте не позбавлений проблем. Під його керівництвом діють літні православні молодіжні, дитячі та сімейні табори відпочинку, де діти і молодь невимушено прилучаються до церковного життя і особливо зміцнюються у вірі та благочесті. «Відрадно те, – зауважив Голова Управління, – що кількість літніх таборів щороку зростає і вони стають невід’ємною частиною життя парафій, молодіжних братств та організацій» [8].
З точки зору Держкомнацрелігій, в релігійному середовищі України в перспективі зміцнюватимуться позитивні тенденції, пов’язані з утвердженням нормальної життєдіяльності релігійних організацій. Вони набуватимуть все більше ознак повноправних саморегульованих суб’єктів суспільного життя.
9 березня 2005 року відбувся Молодіжний круглий стіл на тему: «Віруюча молодь і виклик сучасному світові», де зібралися представники різних конфесій Криму. Ця зустріч відкриває нову сторінку міжконфесійного й міжнаціонального діалогу в Криму, сприяє міжконфесійному взаєморозумінню, є одним із найважливіших соціальних механізмів, що виступає гарантом миру і стабільності в Криму. У зібранні взяли участь 20 представників релігійних організацій [5].
Серед значної частини науковців, що займаються молодіжними проблемами, вважається, що рівень державної підтримки діяльності громадських молодіжних об’єднань, організацій, різноманітних фондів, ініціативних груп, іноваційних проектів є недостатнім. Недостання підтримка молодіжних організацій – одне з багатьох невирішених питань державної молодіжної політики. Молодіжний рух, молодіжні релігійні організації як чинники позитивного впливу на ефективність здійснення регіональної державної молодіжної політики ще далеко не вичерпали своїх можливостей.
У співпраці органів державної влади і молодіжних організацій окреслилися і добре себе зарекомендували ряд форми роботи, які надають можливості більшого використання організаційного потенціалу молодіжних організацій. Серед них можна виділити наступні: сприяння створенню різних координаційних структур з метою узгодження молодіжного руху, концентрації зусиль на необхідних напрямах роботи; методична підтримка молодіжних організацій; сприяння навчанню лідерів і активістів молодіжного руху; зустрічі керівників регіонів з представниками молодіжних організацій; включення представників молодіжних організацій до складу дорадчих органів при органах державної влади на місцях; виступи молодіжних лідерів, активістів у засобах масової інформації; участь керівників областей, районів, міст у заходах, що проводяться молодіжними організаціями [1, с. 270].
Проте підтримка молодіжних організацій, залучення їх до здійснення державної молодіжної політики далеко не завжди є адекватною реаліям сьогодення і потенціалу молоді, особливо активної.
Список використаних джерел
1. Головатий Н.Ф. Соціологія молоді: Курс лекцій. – К., 1999. – 437 с.
2. Головенько В.А. Український молодіжний рух у ХХ столітті. – К., 1997. – 221с.
3. Державна молодіжна політика в Україні. – [Цит. 2008, 13 листопада]. – Доступний з: <http://http://www.politik.org.ua/vid/bookscontent. php3?b=4& c=>
4. Досвід розробки та здійсненя регіональної молодіжної політики: основні проблеми та шляхи їх подолання: Наук. звіт / Я.В. Немирівський. – К., 1996. – С.13 – 18.
5. За даними Державного комітету України у справах релігій. – [Цит. 2008, 13 листопада]. – Доступний з: <http://www. naiau.kiev.ua/tslc/pages/biblio/visnik/nomer10/all_som.html>
6. Закон України “Про молодіжні та дитячі громадські організації” // Урядовий кур’єр. – 1999. – 12 січня. – № 4. – С. 10.
7. Піддубна В. Релігійні організації як юридичні особи // Право України. – 2005. – №4. – С. 107 – 109.
8. Про свободу совісті та релігійні організації. Закон України від 23 квітня 1991 року № 987-XII. – [Цит. 2009, 21 січня]. – Доступний з: < http:// www.rada-gov.ua.>
9. Співпраця держави і молодіжних громадських організацій: складові впливу на ефективність державної молодіжної політики. – [Цит. 2009, 21 січня]. – Доступний з: <http://golob.narod.ru/volchet.html>
10. Фучеджі В. Д. Релігійні організації як суб’єкти цивільного права. – Дис … канд. юридич. наук. – Харківський національний університет внутрішніх справ, Харків, 2006. – 174 с.
SUMMARY
Katerina Yakunina
Collaboration of the state and religious organizations of youths
In the article the problem of support of organizations of youths, bringing in of them the state is considered to realization of public youth policy, the features of social activity of religious organizations are shown in Ukraine.
Keywords: religious organizations of youths, social activity of religious institutsiy, collaboration of public authorities, are with organizations of youths.
Інші записи: