Беззаперечним є той факт, що християнство та іслам мають спільні корені, і хоч багато в чому віровчення цих двох світових релігій різняться, відкидати спільні ознаки як несуттєві принаймні нерозумно. Українське релігієзнавство зайшло досить далеко у вивченні кожної релігії зокрема, однак, задля того, щоб краще зрозуміти суть і повніше розкрити взаємозв’язок, варто розглядати християнство та іслам не лише окремо одне від одного, а й у порівнянні та протиставленні. На сучасному етапі вивчення взаємодії не лише цих двох релігій, але й їх послідовників, є дуже важливим, оскільки на території України присутні представники обох віросповідань. Виявлення принципових відмінностей та спільних ознак сприятимуть кращому розумінню тієї чи іншої релігії, що, безсумнівно, піде на користь не лише розвитку релігієзнавства в Україна, а й розвитку взаємовідносин між християнами та мусульманами.

Ключові слова: ангелологія, ангел, іслам, християнство

І християнська, і мусульманська традиції мають спільний плацдарм, а саме – іудаїзм, тому їхні вчення про ангелів мають більше спільних ознак, аніж відмінних. Багато позицій, які стосуються і природи ангелів, і їх ролей в історії людства є не просто сильно схожими, а подекуди ідентичними.

З давньоєврейського слова «мал’а́х», яким позначалися ангели в Старому Заповіті, знайшло свій безпосередній переклад в грецькому «ангелос» та було напряму запозичене арабське слово «мала́к», що в перекладі з обох мов мало одне й те ж значення. Відповідно, що у християнській ангелології, що в ісламська під ангелом розуміли саме «посланця» Божого. Припущення щодо часу створення теж збігаються. Більшість християнських богословів, ґрунтуючись на хронології подій, описаних в Біблії, зробили висновок, що ангели були створені до створення матеріального світу та людей. В мусульманській ангелології теж побутує така думка, яка заснована на словах з Корану, де Аллах говорить про створення людини ангелам, називаючи людину намісником, котрого він поставить на землі. [2, c. 407]

Що християнські ангели, що ісламські маляки є духами, яких Бог створив, щоб ті його шанували та виконували його накази. Ангели в обох традиціях виконують роль не тільки Божих посланців, а й дуже багато інших функцій, які на них поклав Всевишній. Все, що роблять ангели є волею Божою, і Бог творить свою волю через них.

В Корані зазначено, що люди не можуть бачити янголів, таке ж твердження присутнє і в Біблії. Про істинний вигляд ангелів знає тільки Бог, а людям ангели можуть показуватися лише в перевтіленому, олюдненому вигляді. Про точну кількість ангелів не говориться ні в Корані, ні в Біблії, але в обох сакральних текстах зазначається, що їхня кількість відома лише Богу, і що вона значно перевищує кількість створених людей.

Ангели в обох традиціях сприймаються як істоти, які не мають статі. Більше того, більшість людських почуттів та страстей їм невідомі, адже вони створенні для служіння Богу, тому їхнім сенсом буття є їхнє єдине призначення, яке ангели, з величезної любові до Творця, виконують з великою радістю та завзяттям. Ангели в обох традиціях є істотами на порядок вище, ніж люди, вони мають значно більше влади над світом та над самими людьми.

Спільним для обох ангелологій є уявлення про ангела-охоронця, якого Бог посилає кожній людині від її народження. Впродовж всього життя ангел не тільки береже людину, а й наставляє її на правильний шлях, тим самим охороняючи не лише від незгод матеріально світу, а й від спокус, які можуть загрожувати її душі. Охороняти людину від злих сил є однією з найважливіших функцій ангела-охоронця. Також кожен ангел, прикріплений до окремої людини, виконує роль посередника між нею і Богом. Саме ангели-охоронці передають Богу всі молитви, а також представляють людину перед ним, заступаючись за свого підопічного. Ангели не покидають людину і після смерті, оскільки є її провідниками у загробне життя. [1, c. 28]

Ангел Джибріл, який передав мусульманам через Мухаммада священне писання, є аналогом християнського архангела Гавриїла. Концепції обох ангелів дуже подібні, більше того, Джибріл є ніби продовженням самого Гавриїла, оскільки і в Корані, і в Новому завіті говориться про Джибріла-Гавриїла, який в свій час сповістив Марії-Марьям благу вість про народження Ісуса-Ісси. [4, c. 233]

Оскільки поняття про ангелів, їх природу та роль в Божому промислі брали свій початок ще в Старому Заповіті, багато в чому ангели в християнському розумінні схожі на ангелів у мусульманській традицій. Дуже багато уявлень щодо їх природи є ідентичними, автором виділені такі з них: спільне походження слова, що відображає головне призначення ангелів, створення ангелів до матеріального світу, уявлення про ангела-охоронця, безстатевість ангелів, не притаманність ангелам людських пристрастей і так далі.

Не зважаючи на велику кількість спільних ознак, між ангелами в християнському розумінні та ангелами в ісламі присутня досить велика різниця. Як відомо, для мусульман Коран та Суна є істиною в останній інстанції, прийнято не просто читати, а й завчати великі фрагменти тексту напам’ять, тому не дивно, що ісламська ангелологія переважно не заходить далі сакральних текстів. Окремі сури чи хадіси, що присвячені ангелам, трактуються більшістю богословів однаково, а будь-яке відхилення від написаного вважається не більше, аніж припущенням. Якщо його не можна підкріпити словами з Корану, то воно вважається хибним. Християнські ж богослови окрім біблійного канону використовують ще й апокрифічну літературу, спираючись у своїх роздумах на значно більшу джерельну базу. Ймовірно, цим частково можна пояснити плюралізм християнської ангелології, протиставивши його більш традиційній ісламській. [3, c. 141]

Наслідком цього плюралізму в християнській ангелології є припущення, ніби ангели не є повністю духовними істотами, а все ж таки мають певну тілесність, яка, щоправда, не є аналогом тієї тілесності, що панує в матеріальному світі. Оскільки в Корані немає нічого,  що могло б породити дискусію щодо рівня тілесності ангелів, цих істот безкомпромісно вважають абсолютно духовними творіннями.

Кардинально різними думками щодо природи ангелів є питання про їх смертність. В Корані зазначено, що ангели є смертними, коли ж християнська ангелологія позиціонує ангелів як безсмертних істот. В Корані зазначається світло, як субстанцію, з якої Аллах створив ангелів, коли ж в Біблії подібне уточнення не має місця.

У християнському вченні про ангелів дуже велике місце займає ангельська ієрархія, за основу якої береться праця Діонісія Ареопагіта, коли ж ангелологія ісламу значно відстає у цьому питанні, оскільки про ієрархічну структуру ангелів не згадується в Корані, а отже, будь-яка думка є не більше, аніж спекуляція. У свій час Валіуллах ад-Дахлаві запропонував свою класифікацію ангелів, згідно з якою перша група ангелів відповідає за всесвітній порядок, друга хрупа утворюється внаслідок змішання ніжних запахів, Третя – людські душі, наближені до вищого сонму. Вони не перестають чинити справи, що дозволяють їм врятуватися і приєднатися до ангелів, поки з них не скинуть тілесну оболонку, і тоді вони підуть шляхом ангелів і будуть вважатися одними з них. [1, c. 82]

Особливої уваги для порівняння заслуговує історія Люцифера та Ібліса, які вважаються головними антагоністами в християнській та мусульманській традиціях відповідно. В християнстві, як відомо, Люцифер був найближчим до Бога херувимом, який через власну гординю відмовився покоритися Богу і цим самим виявив бажання стати вище нього. Ібліс, як і Люцифер, відмовився прихилити коліно перед новим творінням Аллаха, замахнувшись на те ж, що і його християнський аналог. В обох випадках спільним є лише сюжет, оскільки Люцифер був ангелом, коли ж Ібліс по природі своїй був джином. Поняття джинів є оригінальним мусульманським уявленням, ці істоти є третьої расою, яку Аллах створив з вогню. Вони мають значно більше спільного з людьми, аніж з ангелами, і бувають як добрими, так і злими. Злі джини, що пішли за Іблісом, є аналогом занепалих християнських ангелів, які стали бісами після того, як примкнули до повстання Люцифера, однак ісламські джинни не мають нічого спільного з ангелами. [5, c. 38]

Ще однією вагомою відмінністю у віровченні ісламу та християнства є розуміння пекла та ролі ангелів у його існуванні. Згідно мусульманській ангелології існує дев’ятнадцять ангелів, які підтримують пекельне полум’я і карають грішників, виконуючи свою роль, покладену на них Аллахом. Господарями ж «християнського пекла» являються біси, які хоч колись і були ангелами, однак були покарані і вигнані Богом.

Деякі християнські богослови, що займалися питаннями ангелології, ґрунтуючись на апокрифічних текстах, дійшли висновку, що ангели – «сини Божі» – вступали у шлюб з «людськими дочками», і від їхнього союзу з’являлися могутні велетні нефіліми. На противагу подібній гіпотезі, традиціоналістська ісламська ангелологія сприймала положення щодо безстатевості ангелів і відкидала будь-який подібний зв’язок як апріорі неможливий.

Отож,  автор розглядає християнську ангелологію як плюралістичну, а ісламську як більш традиційну. Подібна тенденція склалася тому, що християнські теологи будували свої уявлення про янголів не лише на основі біблійному каноні, а й на апокрифічних творах, надаючи певним уривкам різного, іноді навіть діаметрально протилежного значення. Мусульмани ж формували свою ангелологію на основі Корану та Суни, сприймаючи текст настільки буквально, наскільки це можливо. Різна джерельна база і різних підхід до її трактування викликав деякі відмінності у розумінні сутності і природи ангелів. Основними відмінностями є: розуміння ангельської тілесності, смертності, здатності ангелів пізнавати, роль ангелів у функціонуванні пекла і тому подібне.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аль-Ашкар, Умар Сулейман. Мир благочестивых ангелов / Умар Сулейман аль-Ашкар; перев. Э. Р. Кулиев. – М. : Мир, 2008. – 99 с.

2. Архистратиг Михаил и непобедимое воинство небесное. Акафист. Молитвы. Чудеса. М.: Даръ, 2009. – 537 с.

3. Ас-Сухейми, Салихю Основы веры в свете Корана и Сунны / Проф. Салих ас-Сухейми, Абд ар-Раззак аль-Бадр, Ибрахим ар-Рухейли – Перевод с арабского Кулиева Э. Р. – Баку, «Абилов, Зейналов и сыновья», 2003. – 322 стр.

4. Бенчев И. Иконы Ангелов. Образы небесных посланников / Иван Бенчев. –  М.: Интербук-бизнес, 2007 – 314 с.

5. Гулаков О. Святые отцы об ангелах / О. Гулаков // Журнал Московской Патриархии. – М, 1984. – Выпуск 11. – С. 38-48.

6. Книга ангелов: Антология христианской ангелологии / сост.  і прим.  Д. Дорофеев. – СПб. : Амфора, 2005. – 560 с.