В статті досліджуються основні аспекти соціального служіння протестантських церков у морально-етичному вихованні шкільної молоді. Аналізуються форми, методи, засоби морально-релігійного виховання, що використовуються у освітньо-виховних заходах протестантських церков та узагальнюється практичний внесок протестантів у марально-етичне виховання шкільної молоді.

In the article was probed the basic aspects of social service protestant churches  in spiritually and morally education of school young people. Was analyzed forms, methods, facilities of morally religious education, which are utilized protestant churches and practical result of protestants in spiritually and morally education of school young people.

Постановка проблеми

В той час, коли людство у технічному розвитку прямує уперед семимильними кроками, усе більше зростає розрив між розвитком зовнішнім, тобто науково-технічним прогресом, та внутрішнім, духовно-моральним розвитком людини. Нові соцiально-полiтичнi умови, окрім економічних реформ, у нашій державі  привели до трансформації суспільної свідомості. Демократичні процеси створили відповідні можливості для національно-культурного відродження української нації, котре тісно пов’язане з її духовним оновленням. В останні роки є помітною тенденція до активного зацікавлення релiгiйним життям, що зумовило збільшення кількості релігійних громад, недільних шкіл, священнослужителів тощо. Релігійна сфера стала предметом особливої уваги як вагомий чинник становлення етичних цінностей європейської і світової цивілізації. Усі ці фактори i задекларована у Конституції України стаття про свободу совiстi є характерними ознаками процесу формування в суспільстві цивiлiзованого ставлення до релiгiї. Звернення до релiгiї, як скарбниці духовної культури людства й оберегу національної самобутності українського народу, в сучасних умовах переоцінки вартостей i трансформації iєрархiї цінностей, є логічним i закономірним явищем. Тільки адекватне, а не скептичне  чи гіпертрофоване сприйняття релiгiї з одного боку та її  вiдповiдність нагальним соціально-культурним потребам з іншого, забезпечить функціонування i розвиток останньої як духовно збагачуючого чинника у всіх сферах суспільного життя. Особливого такту, виваженості, компетентності і толерантності вимагає вирішення питання про визначення ролі, місця, механізмів дії релiгiї в освiтньо-виховнiй сфері як середовищі формування нового покоління української нації. Демократичні перетворення і зміни, що відбулися останніми роками у нашому суспільстві, спонукали і уможливили наукові дослідження, пов’язані з проблемою оцінки ролі  та внеску протестантських церков в процес національно-культурного відродження українського населення.

Одвічні духовні цінності необхідно формувати в сучасної молоді, опираючись на наукові знання психології дитини, з урахуванням змінюваності умов життя в соціумі. Отож у нових реаліях розвитку суспільства завдання духовно-морального виховання молоді набуває першочергового значення. Сьогодні окреслену проблему означено на загальнодержавному рівні. Вона розглядається як основа реалізації національної освітньої політики. В ситуації, коли діти зазнають все більшого негативного впливу від засобів масової інформації, комп’ютерних програм, інших чинників, дедалі більше педагогів, вихователів, батьків звертаються до перевірених світовим і вітчизняним досвідом християнських моральних цінностей як найбільш стійких, універсальних, не підвладних ідеологічній і політичній кон’юнктурі. В Україні вже складається система духовно-морального виховання шкільної молоді на християнських моральних цінностях.

В реальному житті нашого суспільства наступив той період, коли необхідно усвідомити, якщо не буде вирішена проблема розвитку і становлення моральної особистості молоді, то ні про які перетворення в нашому реальному житті не може бути й мови. При цьому доцільно уникати однобічного підходу до визначення цілей і змісту виховання, який передбачає і однобічний характер виховної діяльності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Дослідження цієї проблеми проводили як теологи, психологи, так і філософи, історики, політологи й педагоги. Формування української освіти на різних землях у період кін. ХVІІІ – поч. ХХст. було центральною проблемою ряду докторських робіт вітчизняних педагогів – дослідників. Серед них виділяються своєю значущістю роботи М. Євтуха, В. Кеміня, В. Лугового., В. Майбороди. Ґрунтовні дослідження становлення і розвитку українського шкільництва та педагогічної думки Галичини провели Б.Ступарик (докторська дисертація), М.Барна, Д.Герцюк, І.Курляк, С.Лаба, В.Моцюк, (кандидатські дисертації). У їх роботах детально вивчені вітчизняна педагогічна думка, розробка освітньої політики, становлення системи освіти, формування змісту й культурно-освітніх традицій українських навчальних закладів, роль товариств і передової громадськості у боротьбі за рідномовну школу та окремі аспекти, пов’язані з участю Церкви у цих процесах.

Питаннями формування основ християнської моралі у процесі духовного відродження  сучасної України займалися Я.Войценко, М.Литвин, В.Малахов. Аналіз реалізації соціального потенціалу церков в історії описаний у праці Історія релігії в Україні, редактор А.Колодний. Актуальні проблеми соціального служіння протестантських деномінацій вивчав В.Докаш. В періодичних видіннях приводяться розрізнені соціальні проекти протестантських церков. Хоча дана тема є обговорюваною у суспільстві та у науковому колі вона не є достатньо розписаною в богословській та релігієзнавчій літературі, досі не було цілісного, об’єктивного, комплексного  історико-педагогічного дослідження, яке розглядало б різні напрямки соціального служіння протестантських церков у співпраці з громадськістю в аспекті морального виховання шкільної  молоді. Це і зумовило вибір теми статті.

Мета:

Мета дослідження – провести аналіз соціального служіння протестантських церков у духовно моральному вихованні шкільної молоді. Дослідити форми, методи та  встановити результати соціального служіння церков у духовно моральному вихованні  шкільної молоді.

Завдання:

1) розкрити основні аспекти соціального служіння протестантських церков у морально-етичному вихованні шкільної молоді;

2) дослідити форми, методи  та  засоби  морально-релігійного виховання, що використовувались у освітньо-виховних  заходах протестантських церков;

3) узагальнити практичний внесок представників протестантських церков у морально етичне виховання шкільної молоді та виділити прогресивні надбання, що можуть бути творчо використані в сучасних умовах співпраці школи, Церкви і громадськості.

Текст

На протязі усієї історії люди знаходилися у постійному духовному пошуку, намагаючись знайти як задовольнити свої духовні потреби. І часто зв’язок матеріального та морального тлумачився невірно. Інколи значимість духовних цінностей підносили за рахунок ущемлення матеріальних потреб людства. В інших випадках матеріальні цінності ставили на перше місце, нехтуючи при цьому моральними проблемами.

Соціальний прогрес, на жаль, не завжди збігається з моральним удосконаленням особи, хоча нерідко за найважливіших соціальних обставин розкривається моральний вимір буття людини. Але у кожному суспільстві у людській свідомості вкладалися певні моральні цінності, ціннісні орієнтації у її поведінці, діяльності, що висвітлює те, заради чого діє і мислить людина саме так, а не інакше.

Однією з найбільш характерних ознак становлення незалежної української держави є повернення до християнства.  Не стала винятком система народної освіти. При вивченні предметів гуманітарного циклу вчителі все частіше звертаються до біблійних текстів. Недаремно 14-15 травня 2010 року в Національному університеті «Острожська академія» проводилась вже друга Міжнародна науково-практична конференція на тему «Наукові докази Розумного задуму в ґенезі та бутті Всесвіту». І одна з секцій конференції мала таку назву: «Роль християнської теології, етики, психології і педагогіки в духовному відродженні людини і суспільства». (( Друга міжнародна науково-практична конференція «Наукові докази розумного задуму в ґенезі та бутті Всесвіту».- http://uosa.uar.net/ua/announce/conference_ua ))

Незмінним залишається прагнення людей пізнати істину, зрозуміти закони життя. Також серед моральних цінностей християнства присутня ідея оптимістичного, радісного сприйняття світу. У щоденному житті маємо безліч факторів, які несуть із собою жаль і смуток. Без віри подолати всі негаразди надзвичайно важко.

Християнство є завершеною цілісною системою поглядів, дотримання яких дозволяє достойно прожити і один день і все життя. У складному процесі формування всебічно розвиненої особистості чільне місце належить моральному вихованню. Зміст морального виховання учнів зумовлений потребами і вимогами суспільства до формування всебічно розвиненої особистості, рівнем його моральності. З огляду на ці чинники, завдання морального виховання в школі – формування жити в гармонії з природою, обов’язку та відповідальності, поваги до закону, до старших. (( Релігієзнавство: підручник: / В.І. Лубський, В.І. Теремко, М.В. Лубська.- К.: Академвидав, 2005.- 431с. ))

Релігія – це одна із важливих сфер людської культури. Особливий вплив на українських дітей і молодь має християнська мораль. Важливе місце у моральному розвитку особи посідають бесіди на морально-етичні теми, тестування, психологічні ситуації, приклад поведінки відомих біблійних героїв.

Майбутнє нашої держави, що має багату тисячолітню християнську культуру, залежить від християнського виховання, від змісту тих цінностей, які закладаються в серця молоді, від усвідомлення ідентичності зі своїм народом, його історією, традиціями, від мудрої книжки, рідного слова.

Релігійна сфера нині стала невід’ємною частиною нашої духовної культури та освіченості. Релігійний чинник завжди відігравав і відіграє важливу роль у суспільних процесах, що розгортаються на теренах Хмельниччини. Специфіка релігійного середовища нашого краю полягає в тому, що поліконфесійний фактор тісно пов’язаний з поліетнічним, поряд з традиційним православ’ям тут діють релігійні громади ще трьох десятків конфесій та церков. Серед них – релігійні громади національних меншин (католики, старообрядці, вірменська, лютеранська церква, іудеї, мусульмани). На теренах області діють 1608 релігійних організацій, які об’єднують 4 єпархіальні управління, одну дієцезію, три обласних об’єднання протестантських церков, 15 монастирів, 17 місій, 7 духовних навчальних закладів. За кількістю релігійних організацій Хмельниччина посідає одне з чільних місць в Україні. (( Хмельницький поліконфесійний та багатонаціональний.-http://www.proskurov.info/index.php?option=com_content&view=article&id=435:20 ))

Сто п’ятдесят  релігійних громад має обласне об’єднання Церков євангельських християн баптистів (голова Радомський В.С.), центр якого розташований в передмісті Кам’янця-Подільського. Тут також діє благодійна місія, що дає можливість церкві забезпечувати гуманітарною допомогою низку дитячих інтернатних установ області, деякі будинки-інтернати для людей похилого віку, інвалідів, сиріт, одиноких громадян тощо.

За фінансової та матеріальної підтримки членів церков ЄХБ на базі освітніх закладів міста та району організовуються табори відпочинку для дітей, а також проводиться оздоровлення дітей-інвалідів та дітей-сиріт незалежно від вірувань. На базі церкви ЄХБ «Віфлеєм» діє Хмельницький Регіональний Біблійний Коледж.

Протестантські церкви на сьогоднішній день відіграють величезну роль у морально-етичному вихованні шкільної молоді та покривають весь спектр соціальних потреб, що виникли в нашому суспільстві.

Наркоманія.  Кількість наркоманів зростає в усьому світі, в тому числі і в Україні. Наркоманія в Україні, на думку спеціалістів, давно набула ознак епідемії. Кількість людей, які вживають наркотики близько 100 тисяч (за офіційними даними). Реальна цифра людей, що вживають наркотики, за оцінками МВС, в 10-12 разів більша, і складає 800-900 тисяч, а тенета наркобізнесу ловлять все нові жертви. За даними Інтерполу, в Україні зареєстровано 65 тисяч розповсюджувачів наркотиків. (( Фактори, які становлять загрозу для генофонду української нації.-http://ua.textreferat.com/referat-2154-2.html ))

Молоді необхідно усвідомити, що вживання наркотиків не просто шкодить здоров’ю людини, а й знищує, вбиває її. Наркоманія – це насамперед проблеми молоді. Дослідження показали, що середній вік початку прийому наркотиків – 13-15 років, а в деяких містах нашої країни ще менший – 9-13 років. Наркоманія – це важка хвороба, яка дуже швидко розвивається. Середня тривалість життя людини після початку регулярного прийому наркотиків становить 7 років. Наркомани рідко доживають до 30-річного віку. Як свідчать дослідження, часто вживати наркотики починають зовсім випадково, через цікавість. Молодь “знайомиться” з наркотиками на дискотеках і вечірках, в компанії з друзями. Існують й інші причини збільшення кількості наркоманів, а саме: економічна криза, безробіття, проблеми в особистому житті. Все це змушує людину за допомогою наркотиків шукати “кращого життя”, але це життя без майбутнього.

Проблема величезна, і вирішити її не так-то просто. «Пристебніть його наручниками до батареї, і хай так сидить, вже нічим не допоможеш!» – реальні голоси багатьох лікарів. Як це не сумно, але багато батьків, що змучилися, бачать вирішення у фізичній смерті своїх дітей. «Краще я один раз переплачу, чим житиму в цьому пеклі», – говорить багато хто. «Помреш ти – помру і я», – говорять інші. Але є Той, Хто є Великим Цілителем, здатним відновити тіло і душу людини. Бог торкається до людей через свою Церкву. Силами євангельських церков в Україні було відкрито багато центрів допомоги алкоголікам і наркоманам.  Більшість пройшовши реабілітацію одружується і народжує здорових дітей. Хотілося б відзначити, що життя наркомана пов’язане з щоденними правопорушеннями, крадіжками і насильством. Маючи від 600 до 700 чоловік, що повернулися до соціально здорової поведінки, ми усвідомлюємо, що суспільство отримало захист від тисяч різних злочинів, знаходячи замість правопорушників повноцінних, щасливих громадян.

Проблеми ВІЛ інфікованих. В найближчі кілька років не можна очікувати зниження захворюваності на ВІЛ-інфекцію. Про це повідомила голова Комітету з питань протидії ВІЛ-інфекції / СНІДу та іншим соціально небезпечним хворобам Світлана Черенько. За розрахунковими даними кількість ВІЛ-інфікованих в популяції втричі перевищує кількість офіційно зареєстрованих випадків захворювання, що вимагає посилення роботи по їх виявленню. Значна кількість ВІЛ-інфікованих не стає на облік або ухиляється від диспансерного спостереження. (( Кількість ВІЛ-інфікованих в Україні не знизиться.-http://gazeta.ua/index.php?id=329246 ))

Всесвітній банк прогнозує збільшення кількості ВІЛ – інфікованих в Україні у два рази до 2014 року – це приблизно 820 тис. осіб. В Україні з моменту появи цього захворювання офіційно зареєстровано понад 117 тис. ВІЛ – інфікованих людей, 21,7 тис. хворих на СНІД, і майже 12 тис. осіб з моменту появи ВІЛ/СНІДу в Україні вже померло – дані на кінець 2006 року.

Але експерти стверджують, що ці дані сильно применшено і реальна кількість ВІЛ-інфікованих складає близько 400 тис. осіб. (( В Україні до 2014 року вдвічі збільшиться кількість ВІЛ-інфікованих.- http://ua.korrespondent.net/tech/295160 ))

З огляду на поширення ВІЛ/СНІДу, особливі зусилля докладають церкви і деномінації на ниві боротьби з цим страшним захворюванням. Координацію їхньої діяльності фактично здійснює Всеукраїнська рада Церков і релігійних організацій (ВРЦРО). Саме ВРЦРО виступила засновником міжконфесійного діалогу у сфері подолання епідемії ВІЛ/СНІДу в Україні шляхом прийняття та впровадження “Концепції участі Церков та релігійних організацій України у протидії епідемії ВІЛ/СНІДу” і “Стратегії участі Церков та релігійних організацій України у протидії епідемії ВІЛ/СНІДу”, що є унікальним досвідом.

Нещодавно, у рамках візиту в Україну виконавчого директора Об’єднаної програми ООН з ВІЛ/СНІДу (ЮНЕЙДС), заступника Генерального секретаря ООН Пітера Піота, разом з Її Королівською Величністю Крон-Принцесою Норвегії Метте-Мерит, яка є спеціальним представником ЮНЕЙДС, відбулася зустріч з членами Всеукраїнської ради Церков і релігійних організацій. Сторони обговорювали ключові досягнення внутрішньо та міжцерковної взаємодії у сфері ВІЛ/СНІДу та вузлових проблем релігійно-церковної участі в протидії поширення епідемії в Україні. Доречно зауважити, що завдяки підтримці ЮНЕЙДС місяцем раніше вийшла друком книга “Участь Церков та релігійних організацій України у боротьбі з поширенням епідемії ВІЛ/СНІДу та роботі з людьми, що живуть з ВІЛ/СНІДом ”.

Християнські конфесії динамічно розгортають волонтерський рух. Суть його полягає у створенні невеликих груп віруючих, які надають адресну соціальну, медичну та патронажну допомогу інвалідам, хворим, громадянам похилого віку, дітям-сиротам, опікуються засудженими в місцях позбавлення волі. (( Історія релігії в Україні: у 10-ти т. // Редколегія: А.Колодний (голова) та ін. Пізній протестантизм в Україні. Т.6. (п’ятидесятники, адвентисти, свідки Єгови) // за ред.П.Яроцького. – Київ – Дрогобич, 2007. ))

Бездомність – це соціальне становище людини, зумовлене відсутністю в неї жилого приміщення (будинку, квартири, кімнати тощо), яке б вона могла використовувати для проживання/перебування і в якому могла бути зареєстрованою. Тривожною тенденцією в даний чає є активне зростання чисельності бездомних громадян та безпритульних дітей, які займаються бродяжництвом.

Точних цифр не існує через те, що діти постійно мігрують по різним регіонам України. Фактично, дані до статистики потрапляють лише по тим дітям, яких зареєструвала кримінальна міліція у справах неповнолітніх. Зараз це близько 126 тисяч дітей, яких можна зарахувати до дітей без батьківської опіки, які проживають на вулиці. І це є дуже різні діти. Деякі з них постійно проживають на вулиці, деякі мають основний центр свого життя на вулиці, але повертаються до батьків. Дуже багато дітей можна ще повернути до сім’ї, але в більшості випадків сама сім’я потребує допомоги. (( Здійснення соціальної роботи центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді у 2009 році.- Хмельницький, 2010р. ))

Євангельські церкви не пройшли стороною мимо цієї проблеми. Дійсна праведність, за словами апостола Якова, полягає в увазі до сиріт (Якова 1:27) Силами прихожан церков, громадської організацій «Нова надія», служіння «Діти вулиць» організовано регулярне годування дітей на вулицях.  З дітьми проводяться постійні бесіди, їм виявляється психологічна підтримка, видається необхідний одяг. Це вже значний показник, свідоцтво того, що комусь не все одно. Діти є діти, і тут дуже важливо не ділити їх на своїх і чужих.

Протягом останніх 19 років є можливість вільно проповідувати Слово Боже  та навчати дітей. При церквах союзу ЄХБ легально працюють Недільні школи, дитячі садки, ясла, та навіть класи для батьків. Усього по Україні працює понад 1400 Недільних шкіл, які відвідують 70 000 дітей, де з ними працюють близько 4 000 кваліфікованих вчителів. (( Статистика религиозных организаций в Украине.- http://www.risu.org.ua/ru/index/resourses/statistics/ukr2010 ))

В Україні діє єдина програма навчально-виховного циклу, яка складається з:

викладання  дітям уроків Біблії у класах НШ. Для цього широко використовується національна програма “Ключ”;

виховання  дітей на засадах християнської моралі, як невід’ємної частини навчального процесу;

євангелізаційних  заходів, спрямованих на знайомство та спілкування з дітьми, а також їх знайомство з Христом. Для цього діють клуби “АВАНА” та “Майбутнє України”, поштовий дитячий відділ “Друг по листуванню”, програма “Алло, друг”, “Християнський ляльковий театр”;

організації  дозвілля дітей: дитячі клуби, літні табори відпочинку, різноманітні поїздки та екскурсії.

Виховання дітей під час проведення християнських таборів дає величезний результат. Так Церквою євангельських християн-баптистів „Стрітення Господнє” було організовано дитячий табір, який діяв у червні 2009р. протягом тижня. Його основною ме­тою визначили змістовний відпочинок та спілкування. Сорок п’ять хлопчиків та дівчаток з райцентру та навколишніх сіл, віком від 7 до 15 років щоденно відвідували заняття з християнської  етики, спроектовані на сьогодення, гуртки за інтересами, брали участь у загальнотабірних іграх.

З цією метою усіх учасників ді­лили на невеличкі групи, щоб ко­жному можна було приділити мак­симум уваги. Діти мали можливість обрати для занять у цих міні-групах те, що їм ближче: спорт та рухливі ігри, заняття драмгуртка чи студії декоративно-прикладного мистецтва, вокалу. Щодня учасни­ки табору демонстрували перед однолітками те, чому навчились за день: чи це розучена нова пісня, чи міні-спектакль, чи іграшка, ви­готовлена власними руками. З дівчатками та хлопчиками займа­лась команда спеціально підготов­лених тренерів. Вони влас­ним прикладом заохочували дітво­ру моделювати нестандартні ситуації, знаходити рішення, організо­вувати оригінальні заходи. Чого вартував лише „смішний футбол”, у якому команда лідерів була пе­реодягнена у костюми казкових героїв і грала за іншими, ніж за­звичай, правилами. Ко­жен день програма перебування в таборі змінювалась це особливо подобалось відпочиваючим. (( Відпочинок – задля зміцнення духовності. // Вперед.2009. № 26(9544). С. 4 ))

Профілактична робота з гаслом «за здоровий спосіб життя» проводиться з підлітками під час проведення спортивних заходів. Прикладом таких змагань є нещодавно проведений на стадіоні „Юність” у смт. Ярмолинці міні-футбольний турнір за участю дітей віком 11-14 років. Ініціаторами змагань виступила  міжнародна громадська організація „Наша спа­дщина” за участю волонтерів церкви  ЄХБ «Стрітення Господнє». Особливістю було те, що діти утворювали команди без допомоги дорослих. На думку ор­ганізаторів, це допоможе їм у майбутньому швидко згуртуватися, виявляти організаторські здібності. Учасники змагань за тиждень до по­чатку реєструвалися, давали назви і складали власний девіз, який їм сподобався. У турнірі брало участь чотири збірні. Матчі проходили за цікавих ігрових обставин, напру­жено, з боротьбою.

Після нагородження всіх переможців та пе­реможених чудовими призами та грамотами, для учасників та вболівальників зробили невелике вгощення, а далі показали п’ятнадцятихвилинну кінострічку про життя відомого футболіста. Висновок одного з організаторів: „Потрібно частіше проводити такі заходи для дітей, варто привчати їх до здорово­го способу життя, дарувати їм любов та піклу­вання, чого багато з них не одержує сповна вдома, на вулиці, а також у школі” знайшов підтримку в усіх учасників змагань.

На закритті, учасники висловили свої думки з приводу подібних турнірів. Відгуки виявились напрочуд похвальними. Члени оргкомітету побажали школярам усіх гараздів, устремління до вершин, і пообіцяли ще неодноразово влашто­вувати схожі змагання. (( Терлецький В. Турнір порадував дітей / В.Терлецький // Вперед. 2009. № 44 (9562). С. 8 ))

Релігійні спільноти реалізують свої соціальні проекти і програми, створюючи місії та фонди. Відомими є “Українська місія благовістя” (ЄХБ); християнська місія “Віфлієм” (ХВЄ); ХПО «Нова Надія».

Так наприклад християнська просвітницька організація «Нова Надія» займається розробкою та розповсюдженням духовно-просвітницьких програм для дітей, молоді та сімей, профілактикою наркоманії, алкоголізму, куріння, СНІДу, венеричних хвороб, абортів; друком та виданням книг, брошур, іншої друкованої продукції. Допомога дітям-сиротам у знаходженні прийомних сімей, які мають непохитні християнські принципи. (( Діяльність.- http://novanadaja.org/203.html ))

Важливу роль у соціальному служінні релігійних організацій відіграють благодійні фонди. Окремі з них за сумлінну і кропітку діяльність, спрямовану на розв’язання актуальних проблем суспільства, удостоєні різних відзнак.

Висновки

Отже, діти – це майбутнє нашої країни, наших церков, наших родин. Тому духовно маральне виховання молоді це водночас велика відповідальність і джерело радості для християн.

Духовно моральне виховання – виховна діяльність спрямована на формування стійких моральних якостей, потреб, почуттів, навичок і звичок поведінки на основі ідеалів, норм і принципів моралі, участі у практичній діяльності. Його основу складають загальнолюдські та християнські цінності, мо­ральні норми, які є регуляторами взаємовідносин у су­спільстві.

Так як гріх є головною причиною нещасть, самотності, бездуховності в суспільстві, то соціальне служіння церков не включає в себе тільки матеріальну допомогу, воно йде спільно з духовною настановою у якій пояснюється людині як перебудувати своє життя відповідно до Божої волі.

Головне в морально – етичному вихованні дітей протестантськими церквами це заохочення дітей до змін у власному духовному житті, щоб жити побожним життям, принципи якого, записані у Святому Письмі. Це мета – гідна праці кожного християнського педагога.

Суспільно корисна діяльність конфесій з дітьми та молоддю характеризується багатовекторністю, наявністю суспільно значимих проектів, пошуком нових форм ведення роботи.

Активність релігійних організацій на ниві соціального служіння обумовлює високий рейтинг довіри до них у суспільстві.

Для соціальних програм та різноманітних форм діяльності протестантських течій парадигмальною є соціогуманітарна євангелізація, яка включає такі різновиди соціального служіння: робота з малозабезбеченими, багатодітними сім’ями, хворими та інвалідами; євангелізаційні програми у місцях відбування покарання; євангелізаційно-реабілітаційна робота з особами, що належать до груп ризику – алкогольно – та наркозалежними, безпритульними; організація дитячої таборово – відпочинкової роботи для дітей із багатодітних та малозабезпечених сімей, організація недільних школ та клубів, проведення спортивних заходів.

Отже, протестантські церкви  відіграють величезну роль у морально-етичному вихованні шкільної молоді та покривають весь спектр  соціальних потреб, що виникли в нашому суспільстві.