У статті проаналізовано чинний Бюджетний кодекс України. Оцінено діючі загальні правила здійснення бюджетного процесу України. Виявлено недоліки та розбіжності деяких нормативно-правових актів. Проведено детальний аналіз цих невідповідностей та сформульовано шляхи активізації бюджетного процесу в Україні.

Ключові слова: бюджетний процес, бюджетне регулювання, бюджет розвитку, програмно-цільовий метод.

 

В статье проанализировано действующий Бюджетный Кодекс Украины. Проведена оценка действующих правил осуществления бюджетного процесса Украины. Обнаружено недостатки и несовпадения ряда нормативно-правовых актов. Проведен детальный анализ этих несоответствий и сформулированы пути активизации бюджетного процесса в Украине.

Ключевые слова: бюджетный процесс, бюджетное регулирование, бюджет развития, программно-целевой метод.

 

The analysis of operating Budget Code of Ukraine is conducted in the article. An  estimation the operating general rules of the budget process of Ukraine is given. The failings and disagreements between the declared and actual positions to the problems are found out. Detailed analysis of these inconsistencies is held and ways to improve the budget process are governed.

Keywords: budget process, budget management, budget development, program-target method.

 

Разом із здобуттям незалежності перед Україною постало  важливе завдання –  створення власної фінансової і бюджетної систем, а в даний час – їх подальше вдосконалення. Вирішення цього завдання вимагає переосмислення природи бюджету взагалі і місцевих бюджетів зокрема, визначення їх місця і ролі в економічній системі держави, теоретичного обгрунтування процесів формування доходної бази і напрямів витрачання бюджетних коштів, сутності місцевого оподаткування і його ролі в доходах місцевих бюджетів, створення ефективної системи міжбюджетних відносин.

Серйозною перешкодою на шляху зміцнення бюджетів стала нестабільність законодавства, неузгодженість і суперечливість окремих його положень. У зв’язку з цим виняткової актуальності набувають теоретичні і практичні проблеми функціонування  бюджетів, організації міжбюджетних відносин, здійснення місцевого оподаткування.

Аналіз останніх досліджень і публікацій дає змогу зрозуміти, що в даний час питання бюджетів знаходяться в центрі уваги багатьох фахівців, зокрема, вони порушуються у працях вітчизняних вчених О.Василика, В.Гейця, М.Долішного, Б.Кваснюка, Т.Ковальчука, В.Кравченка, В.Лагутіна, І.Луніної, В.Опаріна, В.Федосова, Н.Чумаченка, А.Чухна, С.Юрія. Також окремі питання активізації бюджетного процесу знаходимо у працях: А.Вагнера, Р.Гнейста, К.Рау, Л.Штейна, Р.Аграноффа, Дж.Аронсона, Ш.Бланкарта, Р.Джекмена, Р.Майсгрейва, Ю.Немеца, У.Оутса, М.Перлмана, Г.Райта, П.Рассела, Ч.Тібо, К.Фостера, Дж.Хіллі, С.Чапкової, А.Шаха та інших.

На сучасному етапі розвитку національної економіки України для забезпечення прискореного економічного зростання та розбудови потужної держави необхідно здійснити удосконалення бюджетної політики, підвищення її стимулюючого характеру та підсилення ролі в регулюванні економічного зростання. Останнє, на нашу думку, можливе лише за умов подолання таких проблем:

• неефективної структури економіки, що свідчить про низьку частку наукомістких сучасних виробництв;
• високої зношеності основних фондів, зокрема житлово-комунальної інфраструктури (тепломережі, водопроводи та водовідводи, дороги, залізничні колії тощо);
• недосконалості системи оплати праці та пенсійного забезпечення.

Розв’язання вищезазначених питань потребує цілеспрямованих зусиль у напрямку удосконалення економічної та фінансової політики держави, зокрема, забезпечення спрямованості бюджетної політики на стимулювання економічного зростання, запровадження ефективної моделі державного інвестування, визначення загальнодержавних пріоритетів та розбудови фінансових механізмів їх реалізації.

Водночас потребують реформування механізми бюджетного регулювання економічного зростання у здійсненні державного інвестування. Зроблені лише перші кроки щодо впровадження в бюджетний процес «концепції двох бюджетів», яка застосовується в цілому ряді економічно розвинених країн світу.

Формування бюджету на базі цієї концепції передбачає розмежування бюджетних видатків на видатки споживання та видатки розвитку як на етапі їх планування, так і на етапі їх виконання. Концепція двох бюджетів у різних країнах світу реалізується із застосуванням різних інструментів, найбільш відомими серед яких є бюджет розвитку, стабілізаційна та інвестиційні фонди, банки розвитку. Кожний із зазначених інструментів має свої переваги та недоліки. В Україні концепція двох бюджетів реалізується у формі бюджету розвитку, формування якого перебуває в стадії становлення [1,51].

Наявний стан справ значно ускладнює реалізацію стратегічного завдання України щодо забезпечення прискореного економічного зростання та потребує удосконалення механізму бюджету розвитку. На нашу думку, досягнення цієї мети можливе за умови удосконалення існуючої моделі планування та фінансування видатків перспективного характеру таким чином:

• визначити бюджет розвитку Державного бюджету як складову спеціального фонду Державного бюджету та запровадити планування й облік надходжень та видатків до бюджету розвитку на рівні окремого документа, який має формулюватися як Додаток до Державного бюджету на відповідний рік та затверджуватися Верховною Радою України;
• переглянути джерела формування загального та спеціального фонду Державного бюджету шляхом включення наступних пунктів:

1) надходжень від приватизації державного майна (повністю або частково);

2) державних зовнішніх та внутрішніх запозичень;

3) зборів за спеціальне використання природних ресурсів;

4) інших неподаткових надходжень;

5) доходів від операцій з капіталом, зокрема, надходжень від продажу основного капіталу, надходжень від реалізації державних запасів, надходжень від продажу землі та нематеріальних активів;

• забезпечити здійснення через бюджет розвитку Державного бюджету фінансування бюджетних програм, які спрямовані переважно на економічний розвиток.

Запропонована модель, на нашу думку, як на загальнодержавному, так і на місцевому рівнях, буде ефективно функціонувати, дозволить реалізувати принцип відповідності напрямів видатків, що мають перспективний характер, загальнодержавним пріоритетам та створюватиме сприятливе підґрунтя для організації інформаційно-аналітичного забезпечення.

Дослідження авторів засвідчують, що при управлінні ресурсами, очікувані результати бюджетних витрат не обґрунтовуються, а управління бюджетом зводиться головним чином до контролю відповідності фактичних і планових показників.

Діючі на сьогодні соціальні стандарти далекі від сучасних економічних реалій, застосовуються без урахування економічних можливостей держави та не враховують міжнародних норм [2]. Однією із основних складових бюджетного механізму забезпечення соціальних стандартів має виступати, окрім фінансового планування та прогнозування, система взаємоузгодження стратегічних пріоритетів у плануванні бюджету на коротко- та середньострокову перспективу на основі програмно-цільового методу ( далі – ПМЦ).

ПЦМ бюджетування  можна розглядати як більш високий рівень організації фінансових відносин, перехід до якого може бути здійснений після досягнення ефективного стану реалізації принципів ефективного фінансування. Представимо порівняльну характеристику в  підходах до бюджетного управління в таблиці 1.2.

 

 

Таблиця 1

Порівняльна характеристика в підходах до бюджетного управління [1, 56]

 

У бюджетній практиці програмно-цільовий метод передбачає бюджетні видатки, які мають здійснюватись на цілі, що відповідають середньостроковій або довгостроковій стратегії розвитку держави. За такого підходу увага зосереджується не на тому, як витратити більше коштів на соціальну сферу, а на тому, як надані послуги відповідають потребам громадян. Відповідно для визначення результативності програм розробляється низка показників, за допомогою яких можна оцінити результати використання коштів.

Отже, запровадження запропонованої моделі формування бюджету розвитку на загальнодержавному рівні потребує певного реформування системи управління державними фінансами та відповідного удосконалення методологічної і нормативно-правової бази, що регулює організацію бюджетного процесу України. Разом з тим переваги, які можна отримати в разі втілення в життя цієї моделі, а саме: підвищення керованості системи управління державними фінансами щодо фінансового забезпечення реалізації стратегії прискореного економічного зростання, забезпечення прозорості бюджетної політики та контрольованості її з боку суспільства – дають змогу рекомендувати її для практичного впровадження у бюджетний процес.

Отже, для вирішення перерахованих проблем необхідно прийняти комплекс  заходів, спрямованих на: переосмислення призначення кожного із закріплених у діючих нормативних правових актах інструментів  ПЦМ, децентралізацію управління бюджетними коштами; вдосконалення міжбюджетних відносин; створення правового підґрунтя до запровадження середньострокового бюджетування; підвищення ефективності та прозорості використання бюджетних коштів; встановлення безпосереднього зв’язку між виділенням бюджетних коштів та результатами їх використання; розробку та реалізацію бюджетних програм, орієнтованих на кінцевий результат.

Література:

1. Ісмаїлов А.Б. Бюджетний процес та напрями його удосконалення // Фінанси України. – 2011. – № 8. – С.26-28.
2. Януль І. Є. Бюджетний процес в Україні та напрями його вдосконалення // Фінанси України. – 2009. – № 9. – С.25 – 29.
3. Бюджетний кодекс України від 02.12.2012 року N 2456
4. – VI. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http : //www.zakon.rada.gov.ua
5. Закон України «Про Державний бюджет Україна на 2012 рік»  від 17.11.2012 р. N 4282 – VI. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http : //www.zakon.rada.gov.ua.