В статті автор досліджує сутність реформ, які відбуваються останнім часом, і головним чином викликані сукупністю факторів, які здійснюють тиск на адвокатуру Великобританії. Висвітлено основні зміни професійних правил діяльності англійської адвокатури, яка була сформована протягом століть і не зазнавала до цього часу суттєвих змін.
Іn this article the author studies essence of reforms that is recently and are generally caused by set of factors that carry out impact on legal profession of Great Britain. It is submitted the main changes of professional rules of activity of English legal profession which was created within many centuries and didn’t give in to essential changes till this time.
Ключові слова: Англія, адвокат, баристер, соліситор, реформа, англійська адвокатура.
Традиційно ринок юридичних послуг в Англії обслуговувався головним чином представниками двох професій: соліситорами та баристерами, взаємодія між якими здійснювалась за досить простою схемою. Соліситори, маючи безпосередній, прямий зв’язок з кінцевим клієнтом-замовником юридичних послуг, по мірі необхідності залучали до роботи баристерів – в основному у випадках, коли була необхідність у представництві і веденні справ у судах. Баристери володіли практично виключною прерогативою на таку роботу в силу їх невід’ємного права виступу в судах. З іншого боку, баристери не мали прямого доступу до кінцевого клієнта-замовника і отримували всі вказівки (інструкції) від соліситорів.[1, 202]. Відповідно, адвокатура позначалась, як і позначається досі, терміном “referral profession”, тобто спеціалісти, яких залучають і наймають інші юристи – соліситори, а не клієнт.
Слід відмітити, що правові форми здійснення юридичної діяльності баристерів і соліситорів також відрізнялись. Якщо соліситори в основному об’єднувались в товариства, то в професійно-етичних правилах для баристерів на це була пряма заборона. Вони не могли працювати на принципах товариства ні з соліситорами, ні всередині своєї професії (тобто об’єднуватись в товариства з іншими баристерами також було неможливо).
Тому буквально до зовсім недавнього часу ( до квітня 2010 року) баристер, стаючи партнером в юридичній компанії, повинен був перекваліфікуватися на соліситора і зареєструватися в якості останнього. Існувало також багато інших характеристик, за якими можна було виявити кардинальні відмінності між соліситорами і баристерами.
Проте, під тиском ринкових відносин англійська адвокатура відмовилась від частини своїх багатовікових традицій. На думку деяких науковців, реформування і лібералізація професійних правил може дозволити англійській адвокатурі витримати жорстку конкуренцію на сучасному ринку юридичних послуг з його новими особливостями і новою розстановкою сил учасників [6].
Професія адвоката в Англії та Уельсі, нараховує багатовікову історію і оточена незмінною аурою респектабельності і престижу. Але в останні роки система англійської адвокатури піддалась різним реформам та змінам. Реформи повинні були привести до урівняння конкурентоздатності обох професій. Фактично це деякою мірою і відбулося. Але, нажаль, міри виявились недостатніми. Адвокатура продовжувала відчувати свою “вторинність” на ринку юридичних послуг. Парадокс виявлявся в тому, що традиційно якість підготовки спеціалістів в системі адвокатури (як соліситорів, так і баристерів) вважалась (і вважається) надвисокою; те саме можна сказати і про якість послуг, що надаються, вартість яких при цьому відносно невисока (що, загалом, робить послуги соліситорів більш ніж конкурентоздатними з аналогічними послугами, що надаються іншими учасниками юридичного ринку) [3]. Тим не менше, останнім часом адвокатура вцілому переживала не найкращі часи. Це не могло не призвести до зменшення кількості кадрів (на різних рівнях і в різних областях спеціалізації). І, відповідно, назріла необхідність в подальших реформах. Деякі з реформ настільки радикальні і масштабні, що адвокатура опинилась у стані потрясіння і навіть у стані шоку. Зокрема, це стосується і так званого status quo, який з часом в професійному співробітництві між баристерами і соліситорами починає трохи змінюватися. Соліситори отримують право вести справи і виступати від імені клієнтів в судах нижчих, а потім і вищих інстанцій, хоча, це – не автоматичне право: соліситору потрібно отримати додаткову кваліфікацію і зареєструватися в якості соліситора адвоката. Баристери, природно, відчули деяку конкуренцію зі сторони раніше дружньої професії – соліситорів. Очевидно також, що був покладений початок стиранню чіткої грані між традиційними повноваженнями та сферою діяльності баристерів і соліситорів [2,116].
Після вступу в силу Закону про юридичні послуги в 2007 році, який врегулював велику кількість важливих питань, пов’язаних з ринком юридичних послуг в країні, в адвокатурі відбуваються подальші, по суті радикальні зміни. Професійні правила, приведені у відповідність з вищевказаним Законом, тепер дозволяють адвокатам працювати в товариствах один з одним, брати участь в управлінні і володіти акціями структур, які мають назву Legal Disciplinary Practices (LDPs), одночасно працювати в якості самозайнятої особи і за наймом (хоча і не в одній і тій самій справі), вести ділову переписку у повному обсязі від імені клієнта тощо[7].
Розглянемо детальніше LDPs. Це структури (як правило юридичні фірми), в яких серед партнерів – власників бізнесу поряд із соліситорами є й інші особи, які належать до юридичної професії (наприклад баристери) або взагалі не юристи (останніх повинно бути не більше чверті від числа всіх партнерів). Щоб отримати статус LDPs, фірма повинна зареєструватись в якості такого в регулюючому органі. Статистика свідчить про те,що кількість фірм, які зареєструвалися як LDPs і включивши в ряди своїх партнерів баристерів, постійно зростає.
Ще одним феноменом – продуктом нещодавніх реформ є структура під назвою ProcureCo. По суті, це корпоративна форма здійснення адвокатами своєї діяльності. Передбачається, що баристери можуть створити компанію (власником якої може бути і один баристер, і кілька, і навіть уже існуюче об’єднання адвокатів – палати), яка буде пропонувати клієнтам широкий спектр юридичних послуг. Ця компанія залучає на договірній основі інших спеціалістів – юридичні фірми, бухгалтерські, аудиторські фірми, послуги яких використовуються по мірі необхідності в різних справах і проектах. Відповідно, при укладенні договору на юридичне обслуговування з ProcureCo клієнту гарантується весь комплекс юридичних (і не тільки) послуг [4, 70]. Уявляється, що така модель прямого співробітництва з адвокатами буде у визначених випадках більш привабливою з точки зору клієнта – споживача послуг, ніж робота з індивідуальним спеціалістом, юридичною фірмою чи палатою, особливо при веденні найбільш складних, комплексних справ і проектів, де потрібні саме комплексні зусилля спеціалістів різних галузей.
Безсумнівно – це ще один, не менш важливий крок на шляху лібералізації професійних правил, регулюючих діяльність англійської адвокатури, і, відповідно, підвищення її конкурентоздатності. Передбачається, що співробітництво з ProcureCo потенційно буде досить економним способом залучення консультантів: воно дозволить прямий зв’язок з адвокатами, якими буде виконуватись велика частина роботи, а інші спеціалісти будуть залучатися суто по мірі необхідності, що дозволить уникнути проміжних ланок. Причому це стосується не тільки вирішення спорів, але і консультативної роботи.
Ще однією реформою, яка заслуговує уваги, є реформа адвокатських гонорарів “no win, no fee” (з англ. – оплата за результатами). Про плани британського уряду по реформуванню системи оплати праці адвокатів було оголошено міністром юстиції Великобританії ще в березні 2011 року, а вступ в дію нових правил передбачався в жовтні 2012 року, проте був відкладений до квітня 2013 року. Суть реформи полягає в тому, щоб виплата винагороди адвокату покладалась не на сторону, що програла, а вираховувалась із компенсації, призначеній стороні, яка виграла процес. Одночасно була висловлена думка за обмеження винпгороди адвокатів 25 відсотками відсудженої позивачем компенсації, на відміну від більш ранньої пропозиції про 10 відсотків присудженої суми. Такі пропозиції уряду були підтримані парламентарями, однак вони все ж висловили занепокоєння, що в результаті такі зміни призведуть до того, що адвокати не братимуться навіть за виграшні справи через низьку винагороду [5, 93].
Система “no win, no fee” була введена у Великобританії в результаті реформи судової системи, проведеної в 1999 році. Вона дозволила працювати на умовах обумовленого гонорару – “conditional fee arrangement” (CFA). Разом з цими договорами з’явився і механізм страхування від несприятливого завершення справи – так зване страхування “After the Event” (ATE).
Автори реформи вказують на те, що вона дозволить зробити правосуддя більш доступним для тих, хто не може собі дозволити оплатити судові витрати самостійно. Крім того, робота на таких умовах є чудовим стимулом для адвоката, адже в такому випадку його гонорар залежить не від витраченого ним часу, а від успіху в процесі.
Серед адвокатів немає єдиної думки про те, яке ж значення мають всі (особливо останні) реформи для адвокатури, як вони вплинуть на сутність професії і, в кінцевому результаті, на діяльність кожного представника цієї професії.
В англійському суспільстві різниця між соліситорами і баристерами постійно піддається критиці. В результаті провадяться в життя нові реформи, які хоча формально і зберігають поділ юристів на соліситорів і баристерів, але значно зближують їх функції. Зокрема соліситори отримують право вести справи і виступати від імені клієнтів в судах нижчих, а потім і вищих інстанцій; професійні правила дозволяють адвокатам працювати в товариствах один з одним, брати участь в управлінні і володіти акціями структур, а також одночасно працювати в якості самозайнятої особи і за наймом.
Всі ці нововведення сприяють успіху професії адвоката в Англії, і стають предметом запозичення з боку інших держав. Для України питання реформування системи адвокатури є досить актуальним, адже вітчизняна адвокатура потребує нових перетворень для того щоб бути конкурентоздатною на світовому ринку юридичних послуг. Насамперед корисним для української адвокатури є запровадження системи організацій адвокатів, які б займалися вирішенням актуальних проблем адвокатури. Також слід взяти до уваги і той фактор, що все частіше українські адвокати беруть участь у справах міжнародного характеру, і для досягнення позитивних цілей такої участі необхідно співпрацювати з адвокатами з інших країн, зокрема Великобританії.
Отже, з метою вдосконалення вітчизняної адвокатури необхідно запозичити принципи діяльності англійської адвокатури, адже саме в Англії професія адвоката користується повагою з боку суспільства.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Власов И.С. Организация адвокатуры в зарубежных странах / И.С. Власов, В.З. Пультов. – М., 1972. – С. 202
2. Гловацький Ю.П. Адвокатура зарубіжних країн (Англія, Німеччина, Франція): Навчально-практичний посібник / Ю.П. Гловацький. – К.: Атіка, 2007. – С. 116
3. Головко Л.В. Реформа уголовного судопроизводства в Англии // Государство и право. 1996. №8.
4. Святоцька В.О. Деякі питання адаптації законодавства України про адвокатуру до європейських стандартів / В.О. Святоцька // Право України. – 2005. – № 10. – С.87-89.
5. Святоцька В.О. Європейські стандарти функціонування адвокатури / В.О. Святоцька // Право України. – 2007. – № 12. – С.69-71.
6. Шостранд Е. Радикальные реформи в английской адвокатуре./ Е. Шостранд // Новая адвокатская газета. – № 23(88). – 2010. – [Електронний ресурс].–Режим доступу: http://www.advgazeta.ru/rubrics/11/582
7. Legal Services Act 2007 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: