Досліджено сутність соціального захисту в України, проаналізовано основні показники рівня життя населення та виявлено ряд проблем, які мають негативний вплив на систему соціального захисту України: законодавча та нормативно-правова нерегульованість, неефективність і нераціональність у підходах до фінансування та управління, монополізація державою ринку соціальних послуг. У висновку доведено, що система соціального захисту потребує реформування, впровадження нових шляхів та методів, котрі дозволять працювати більш результативно на користь тих, хто потребує соціального захисту.
Ключові слова: соціальний захист, недоліки системи соціальних послуг, реформування.
Исследовано сущность социальной защиты в Украине, проанализировано основные показатели уровня жизни населения и обнаружено ряд проблем, которые негативно влияют на систему социальной защиты Украины: несовершенство законодательной и нормативно – правовой базы, неэффективность и нерациональность в подходах к финансированию и управлению, монополизация государством рынка социальных услуг. В заключении доказано, что система социальной защиты нуждается в реформировании, внедрении новых путей и методов, которые позволят работать более результативно в пользу тех, кто нуждается в социальной защите.
Ключевые слова: социальная защита, недостатки системы социальных услуг, реформирование.
Investigated the essence of social protection of Ukraine, analysed the main indicators of living standards and identified a number of problems that have a negative impact on social security of Ukraine: legislative and regulatory imperfection, inefficiency and irrationality in approaches to funding and management, state monopolization of the market of social services. In conclusion proved that the social security system needs reform, new ways and methods that will work more effectively for the benefit of those who need social protection.
Key words: social protection, deficiencies in social services, reformation.
Постановка проблеми. Сучасний розвиток України та її євроінтеграція вимагає, щоб соціально-економічна політика держави та дії уряду щодо її реалізації були направлені на досягнення європейських стандартів якості життя. Надійний соціальний захист населення один із визначальних чинників суспільного добробуту. Історичний досвід показує, що реформування соціальної сфери ніколи не відбувалося з міркувань гуманності або добродійності. У сучасних економічно розвинених країнах влада виділяє значні кошти на соціальні потреби з метою отримання підтримки населення, а не для вирішення проблем соціально незахищених верств. Запровадження засад соціально орієнтованої економіки держави вимагає розгляду комплексу проблем соціального захисту населення України в той час, коли нові реалії економічного та громадського життя займають старі та віджилі. Тому необхідно забезпечити високий рівень соціального захисту населення в умовах ринкових перетворень.
Аналіз останніх досліджень та публікацій. Найбільш відомими вченими-економістами, котрі досліджували проблеми соціального захисту населення в Україні є Д. Богиня, Н. Болотіна, Н. Борецька, С. Вегера, С. Гончарова, І. Гнибіденко, Д. Дема, Т. Косова, Е. Лібанова, В. Мандибура, О. Новикова, В. Онікієнко, П. Пилипенко, С. Романенко, І. Сахань, С. Синчук, В. Скуратівський.
Однак, на нашу думку, в сучасних умовах ринкової економіки необхідно приділити більше уваги для визначення основних проблем соціального захисту в Україні та шляхів їх вирішення.
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у визначенні основних недоліків системи соціального захисту населення в Україні та шляхів їх вирішення на основі вивчення теоретичних та оцінки практичних аспектів обраної проблематики. Для вирішення поставленої мети було сформульовано та вирішено такі завдання: обґрунтовано сутність соціального захисту в Україні, з’ясовано проблеми системи соціального захисту держави та розроблено пропозиції щодо її реформування.
Виклад основного матеріалу дослідження. Становлення багаторівневої структури установ соціального захисту населення в Україні відбувається дуже складно, що можна пояснити нестачею ресурсів та відсутністю належної соціально-економічної результативності від діяльності органів соціального захисту. Механізм реформування системи соціального захисту передбачає наявність необхідних ресурсів, створення управлінських структур та вироблення відповідних рішень. Для забезпечення функціонування механізму перетворення системи соціального захисту необхідно здійснити ряд соціально-економічних реформ у державі.
Ринкова економіка сама по собі не може забезпечити справедливий розподіл доходів. Вона приводить до їх диференціації, в результаті чого частина населення опиняється за межею бідності. Цим породжується потреба у соціальному захисті.
Соціальний захист — це державна підтримка верств населення, які можуть зазнавати негативного впливу ринкових процесів, з метою забезпечення відповідного життєвого рівня, тобто заходи, що включають надання правової, фінансової, матеріальної допомоги окремим громадянам (найбільш вразливим верствам населення), а також створення соціальних гарантій для економічно активної частини населення; комплекс законодавчо закріплених гарантій, що протидіють дестабілізуючим життєвим факторам (інфляція, спад виробництва, економічна криза, безробіття тощо) [1].
За даними Пенсійного фонду України середній розмір пенсії разом з цільовою грошовою допомогою станом на 1 січня 2014 року становив 1526,09 грн., що на 3,8% більше від розміру середньої пенсії станом на 1 січня 2013 року, а на 1 жовтня 2014 року – 1549,42 грн., що на 1,5 % більше від розміру середньої пенсії станом на 1 січня 2014 року [3].
За даними Міністерства соціальної політики України рівень бідності за відносним критерієм (75 % медіанних сукупних витрат населення) за І квартал 2014 року становив 25,6 % (І квартал 2013 року – 25,6 %); рівень бідності за відносним критерієм крайньої бідності за І квартал 2014 року склав 12,2 % (І квартал 2013 року – 12,7 %); рівень бідності за абсолютним критерієм (доходи нижче прожиткового мінімуму) знизився і склав 12,9 % (І квартал 2013 року – 13,9 % ); рівень бідності серед працюючих становив 20,5 % (І квартал 2013 року – 20,6 %); рівень бідності серед дітей до 18 років склав 32,8 % (І квартал 2013 року – 32,6 %). Отже, рівень бідності населення майже не змінився у 2014 році порівняно з 2013 роком, а це свідчить про те, що не відбувається ніяких зрушень у реформуванні системи соціального захисту в Україні, соціальні програми не дають очікуваних результатів. Це зумовлено недоліками у функціонуванні системи соціального захисту, які можна виокремити у такі основні блоки[2].
Законодавча та нормативно-правова неврегульованість. Правовим актам, які врегульовують питання надання в Україні соціальних послуг, притаманні неадекватність термінологічного апарату, розмитість визначень функцій, цілей і напрямів роботи відповідних інститутів. Державну політику у сфері соціального захисту та соціального забезпечення визначають близько 30 законодавчих актів, серед яких провідне місце належить законам України, указам Президента та постановам Кабінету Мінiстрів України. Різноманітні пільги, соціальні виплати та соціальні послуги в Україні безпосередньо передбачені у 58 законах та більше ніж 120 підзаконних нормативно-правових актах [6].
Неефективність і нераціональність у підходах до фінансування та управління. Неефективність системи соціальних послуг, про яку вже згадувалося вище, визначається низьким рівнем адресності в наданні соціальної підтримки та допомоги, а нераціональність – розпорошенням виділених на сферу соціального захисту бюджетних коштів. “Соціальний захист та соціальне забезпечення” –найбільша видаткова стаття зведеного бюджету України. Загальний обсяг фінансування за цією видатковою статтею значно перевищує видатки на охорону здоров’я, освіту та економічну діяльність.
Монополізація державою ринку соціальних послуг і розподілу замовлень. Держава домінує в системі соціальних послуг, оскільки їх надання віднесено лише до компетенції міністерств. Ця система базується на громіздкій, забюрократизованій мережі державних і комунальних закладів соціального захисту та соціальних служб.
Недостатність механізмів впровадження норм правових актів – не дає змоги повністю реалізовувати заходи щодо надання соціальних послуг [5].
На сьогоднішній день в Україні у сфері соціального захисту та соціального забезпечення присутня непрозора система пільг і соціальних виплат. Держава утримує громіздку мережу комунальних та державних закладів соціальних служб та соціального захисту, натомість реальне соціальне обслуговування населення залишається на низькому рівні. Система адміністрування пільг та обліку категорій громадян, які мають право на отримання пільг, є настільки складною, що присутня велика кількість зловживань. Наприклад, громадяни мають можливість безпідставно отримати документи, які дають можливість користуватися пільгами, на які вони не мають права (безкоштовне користування громадським транспортом), але ці порушення в Україні здебільшого залишаються безкарними.
З іншого боку, не всі особи, які мають право на отримання пільг, фактично ними користуються (наприклад, пенсіонери, які проживають у сільській місцевості, можуть мати пільги на оплату транспортних послуг, але вони не використовують ці пільги, тому що не подорожують).
Однак, починаються певні позитивні зрушення у реформуванні системи соціального захисту, так Світовий Банк надав позику в розмірі 300 млн. дол. США на реалізацію проекту «Модернізація системи соціальної підтримки населення України» для розширення адресної програми соціальної допомоги з метою підтримки найбільш вразливих та соціально найменш захищених груп населення.
Новий проект допоможе підвищити ефективність системи соціальної підтримки малозабезпечених сімей та системи соціальних послуг в Україні. Підтримка найбідніших верств населення має важливе значення, особливо в умовах, коли Уряд починає проводити низку реформ, які передбачають, зокрема, підвищення тарифів на оплату послуг з постачання газу та централізованого опалення [4].
З 2015 року урядом планується об’єднати Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття в один Фонд соціального страхування, в якому будуть об’єднані функції цих трьох фондів. Основними перевагами цього об’єднання буде скорочення адміністративних видатків, уніфікація системи управління, ефективне використання коштів, покращення обслуговування страхувальників та застрахованих осіб, створення умов для контролю за плануванням та використанням коштів Фонду соціального страхування з боку держави.
З метою посилення ефективності системи соціального захисту основними напрямами її реформування повинна стати реалізація ряду заходів, а саме:
• скорочення переліку соціальних виплат, відмова від надання тих видів допомоги, які не дають очікуваного соціального ефекту. Держава здійснює ряд виплат, що не призводять до підвищення матеріального добробуту громадян, але потребують значних обсягів фінансування;
• замінити надання соціальних пільг на систему адресної соціальної допомоги, яка забезпечуватиме надання соціальної підтримки тим, хто її дійсно потребує, а також відбудеться економія значної частини державних коштів. Соціальні пільги є неефективним, оскільки значна частина їх отримувачів є далеко не бідними особами. Також нерівність між громадянами у праві користування пільгами, тому що деякі з них навіть не мають змоги фізично реалізувати своє право на пільги [6];
• удосконалити законодавство у сфері соціального захисту, скоротити кількість нормативно-правових актів, які регулюють цю сферу. Ухвалити декілька законів, які будуть визначати основний перелік соціальних послуг в державі, прозоро описуватимуть функції, цілі і напрями роботи відповідних інститутів;
• зменшити монополізації держави на ринку соціальних послуг, тобто поступово запроваджувати перехід громадян до недержавного соціального страхування, яке на сьогоднішній день є дуже поширеним і успішним у багатьох розвинених країнах Європи. Проведення пенсійної реформи з метою розширення мережі недержавних пенсійних фондів нарівні з основним державним. Це дозволить знизити навантаження на державний бюджет і виключити неефективні та непотрібні соціальні послуги для населення;
• суттєвого вдосконалення потребує система міжбюджетних трансфертів на фінансування видатків у сфері соціального захисту та соціального забезпечення – більшу частину бюджетного фінансування слід спрямовувати на надання соціальних послуг у громадах, а не утримання громіздкої системи бюджетних установ стаціонарного типу, як це відбувається зараз;
• запровадити систему штрафів для громадян, які користуються пільгами, що їм не належать. А також спростити систему адміністрування пільг та обліку категорій громадян, які мають право на отримання пільг для того, щоб зменшити велику кількість зловживань, які часто трапляються в органах соціального захисту.
Висновки. На основі проведеного дослідження можна зробити висновок про те, що у системі соціального захисту України присутня низка проблем, які потребують негайного вирішення. Непрозора законодавча база, присутність великої кількості неефективних соціальних пільг, недосконала система фінансування та бюрократія а органах соціального захисту. Отже система соціального захисту потребує реформування, впровадження нових шляхів та методів, котрі без додаткових затрат коштів, матеріальних засобів дозволять працювати більш результативно на користь тих, хто потребує соціального захисту. Такими напрямками є : перехід від надання пільг та дотацій до адресної допомоги, удосконалення законодавства у соціальній сфері, скоротити перелік неефективних соціальних виплат, зменшити монополізація держави на ринку соціальних послуг. Реформування системи соціального захисту допоможе зменшити видатки державного бюджету та покращить добробут незахищених верств населення.

Список використаних джерел

1. Державне регулювання економіки: [навчальний посібник]// Стеченко Д. М. – К.: Знання. – 2006.
2. Звіт Міністерства соціальної політики України « Інформація щодо основних показників рівня життя населення у січні-грудні 2013 року». – Київ. – 2014.
3. Звіт Міністерства соціальної політики України « Інформація щодо основних показників рівня життя населення у січні-вересні 2014 року». – Київ. – 2014.
4. Офіційний сайт Світового Банку. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.worldbank.org
5. Реформи соціальних послуг в Україні: сучасний стан і проблеми впровадження// Дубич К. –Вісник Національної академії державного управління. – 2013.
6. Соціальний захист населення в контексті надання соціальних допомог: сучасний стан і пріоритети// Шаманська Н. – Галицький економічний вісник. – 2013. – №2(41). – с.43-48.