У сучасних умовах господарювання невід’ємним елементом становлення ринкових відносин є мале підприємництво. Саме цей сектор економіки вирізняється гнучкістю та динамічністю щодо змін і є одним із важелів вирішення цілої низки соціально-економічних проблем сьогодення, основними з яких є розширення зайнятості населення за рахунок створення нових робочих місць, посилення економічного потенціалу регіонів і сприяння розвитку конкуренції. Мале підприємництво потребує підтримки з боку держави, яка на сьогодні проявляється за допомогою фіскальних методів впливу через систему оподаткування.
Мета дослідження полягає у визначенні основних переваг та недоліків реформування спрощеної системи оподаткування.
Дослідженням цієї проблематики займались такі науковці як В. А. Ільяшенко, В. М. Кміть, С. І. Логвіновська, Н. М. Ногінова, М. Б. Судомир.
Відповідно до п. 291.2 ст. 291 ПКУ спрощена система оподаткування, обліку та звітності визначається як особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 ст. 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених главою 1, розділу XIV податкового кодексу України, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності [3]. Аналіз справляння єдиного податку протягом 2012-2014 рр. для суб’єктів малого підприємництва свідчить про позитивну тенденцію до зростання обсягів його надходжень. Зокрема, у 2013 році єдиний податок надійшов у сумі 6,6 млрд. грн., що перевищує величину надходжень податку у 2012 році на 1825 млрд. грн., або у 1,4 раза. Таким чином, річний план було перевиконано на 15,6 %, або на 0,9 млрд. грн., що відповідає оцінкам експертів ІБСЕД, наведеним у виданні «Бюджетний моніторинг: аналіз виконання бюджету за 2013 рік» [5]. В основному таке зростання відбулося за рахунок збільшення кількості платників податку: фізичних осіб та суб’єктів малого підприємництва. Протягом січня-вересня 2014 року позитивна тенденція до зростання величини надходжень єдиного податку збереглася. Зокрема, він надійшов у сумі 5,3 млрд. грн., що на 11,2 % перевищує обсяги надходжень 9 місяців 2013 року і складає близько 2 % загальної суми податкових надходжень, що також стало результатом збільшення кількості платників податку.
Структурний аналіз єдиного податку відображає абсолютну перевагу його надходжень з фізичних осіб і щорічне зменшення цієї частки з юридичних осіб. Якщо у 2008 році загальна величина податку з фізичних осіб становила 1062,8 млн. грн., а його частка у структурі складала 57,3 %, то станом на 2013 р. ця сума зросла до 4897,2 млн. грн. і 73,7 %. Натомість величина податку з юридичних осіб щороку зменшується і у 2013 році досягла значення 791,6 млн. грн., або 26,3 % загального обсягу надходжень. Протягом січня-вересня 2014 року структурний розподіл не зазнав змін – як і в попередні роки більша частка надходжень у структурі єдиного податку припадає на фізичних осіб.
З 1 січня 2015 р. в дію вступив Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», відповідно до якого спрощена система оподаткування зазнала певних змін. Проаналізуємо основні переваги та недоліки такого реформування для платників єдиного податку. Передусім, розглянемо основні переваги реформованої спрощеної системи оподаткування:
1) збільшення величини надходжень податку до місцевих бюджетів за рахунок розширення кола платників та зниження податкового навантаження шляхом підвищення граничної величини доходу і зниження ставок податку;
2) спрощення процедури порядку реєстрації платника податку та ведення поточного бухгалтерського обліку та розрахунків, пов’язаних з визначенням суми податку;
3) зменшення зловживань системою спрощеного оподаткування, зокрема щодо реєстрації фіктивних ФОП для зменшення зобов’язань із сплати податку на прибуток та ПДВ;
4) зменшення спотворень конкуренції, пов’язаних з оподаткуванням, оскільки вирівнювання податкового навантаження має витіснити з ринку неефективні підприємства та прискорити зростання ефективних;
5) часткове усунення дискримінації найдрібніших підприємців, в тому числі тих, хто тільки починає діяльність;
6) можливість зменшення податкового навантаження у періоди збитків, оскільки в разі перевищення витрат підприємця над його виручкою сплата ПДФО не здійснюватиметься;
7) збільшення прозорості ведення бізнесу, адже використання касових апаратів та стимулювання обліку витрат забезпечать більш прозору діяльність платників єдиного податку.
Недоліки реформованої спрощеної системи оподаткування:
1) частина платників єдиного податку була вимушена піти з ринку або перейти в «тінь»;
2) спосіб вирівнювання податкового навантаження може бути неоптимальним, зокрема у деяких випадках воно буде надмірним;
3) суттєві витрати бізнесу та держави на придбання та обслуговування касових апаратів, оскільки з 1 січня 2016 року платники II групи єдиного податку зобов’язуються встановити РРО, а з 1 липня 2015 року РРО зобов’язали встановлювати і платників III групи, окрім платників II і III груп, які торгують на ринках або через засоби пересувної мережі.
У 2016 році спрощена система оподаткування знову зазнає змін. Відповідно до проекту Закону України «Про створення конкурентних умов в оподаткуванні та стимулювання економічної діяльності в Україні» для 1 групи платників єдиного податку базові елементи залишаться без змін, однак 2 та 3 групу єдинників об’єднають в одну, встановивши для них критерій річного доходу до 2 млн. грн., а також скасують 3 групу, до якої входять юридичні особи. Тепер до 3 групи платників єдиного податку будуть належати сільськогосподарські товаровиробники, частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік яких дорівнюватиме або перевищуватиме 75 %, а річний обсяг доходу не буде більшим 2 млн. грн. [1]. Також передбачають ввести заборону щодо застосування спрощеної системи оподаткування для фізичних осіб – підприємців, які ведуть господарську діяльність з юридичними особами та одночасно перебувають з ними у трудових відносинах і для платників 2 групи, які здійснюють виробництво, постачання, продаж (реалізацію) верхнього одягу з хутра та натуральної шкіри та у сфері готельного господарства. Заборона застосування спрощеної системи оподаткування також поширюватиметься на виробництво, постачання, продаж (реалізацію) дорогоцінних металів, каміння, напівдорогоцінного каміння, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, окрім надання послуг населенню з ремонту ювелірних виробів [1].
Підсумовуючи вищесказане, доцільно відмітити, що при розробці нової податкової реформи враховані інтереси найбільш чутливих до нововведень суб’єктів господарювання, а саме фізичних осіб-підприємців 1 та 2 груп. Щодо нововведень для інших груп платників єдиного податку, варто зазначити підготовку до їх поступового переходу в рамки загальної системи оподаткування. Однак, на нашу думку, загальна лібералізація податкової системи має привести всю систему оподаткування до певного спрощення, як з точки зору адміністрування податків, так і ведення обліку. Враховуючи міжнародний досвід, вагомим кроком спрощення і уніфікації обліку для суб’єктів малого підприємництва стала б розробка єдиного стандарту обліку та звітності, в якому були б усунуті суперечності існуючих нормативних актів.
Література:
- Про створення конкурентних умов в оподаткуванні та стимулювання економічної діяльності в Україні [Електронний ресурс]: Проект Закону України від 11.12.2015 – Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=57388.
- Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України [Електронний ресурс]: Закон України від12.2014 №76-VIII – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/76-19.
- Податковий кодекс України від 28.12.2014 року № 72-VIII / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://sfs.gov.ua/nk/.
- Гогой І. Ю. Спрощена система оподаткування: переваги та недоліки / І. Ю. Гогой // Управління розвитком. – 2014. – № 5. – С. 78-80.
- Зубенко В. В. Бюджетний моніторинг: Аналіз виконання бюджету за січень-вересень 2014 року / В. В. Зубенко, А. Ю. Рудик, І. В. Самчинська // ІБСЕД, Проект «Зміцнення місцевої фінансової ініціативи (ЗМФІ-II) впровадження, USAID. – К., 2014. – С. 50-51.