Стаття присвячена дослідженню біблійних текстів про роль та призначення жінки в християнстві, та визначення ідеалу жінки як дружини в шлюбі в сучасному суспільстві через призму Святого Письма.

Статья посвящена исследованию библейских текстов о роли и назначении женщины в христианстве, и определение идеала женщины как жены в браке в современном обществе сквозь призму Святого Письма.

Постановка проблеми. Питання про роль та признаxення жінки в християнстві, належить до одного з найбільш гострих та дискусійних. Складність ця виникає навіть не з очевидного факту нестачі фактологічного матеріалу, а з величезної політизованості цього питання в даний час. Останні десятиліття минулого століття пройшли під прапором боротьби жінок за свої права. Нове тисячоліття ознаменувалося зниженням напруження цієї боротьби. Кіптява над полем битви почала потихеньку розсіюватися, і все частіше почали роздаватися боязкі допитливі голоси, які цікавилися: «А із-за чого все-таки весь сир-бір розгорівся?» [15, с. 24]. З тих пір, як прогриміли перші залпи битви за права жінок, що час від часу розпалювалися з новою силою, минуло багато років. Фемінізм як рух жінок за рівні права з чоловіками з середини 1960-х років по сьогодні спричинився до вироблення власної теорії, філософії та програми дій. Жінок вибили з колії благодушного самовдоволення, що, до речі, й непогано, атаки феміністок, які марширують під прапором, з відбитими на ньому словами: «Свобода, Рівність, Братерство». А супротивники виставили лише простакуватий білий прапор із єдиним надряпаним на ньому словом — яке означає щось середнє між упокорюванням та скромністю.

Полеміка триває до цього дня, і жінки-християнки напружено стежать за дебатами. До кого приєднатися? Чи вступити до лав супротивників існуючого домінанту або змиритися? На чому повинні бути засновані життєві принципи християнок? Чи є гарантія того, що рано чи пізно не доведеться звернутися до нових цінностей?

Поза сумнівом, моральна невизначеність сучасного суспільства породжує в багатьох людях розгубленість і подив. Могутні колективістські ідеології, засновані на нав’язаних із «центру» системах уявлень і практик потерпіли крах, залишивши мільйони людей у світі без витоків етичних норм і цінностей, якими вони звикли керуватися у своєму приватному, суспільному, діловому і політичному житті.

Аналіз останніх досліджень. Спроби осмислити роль та призначення жінки робились ще в часи античності, зокрема, найвизначнішими філософами стародавньої Греції Платоном та Аристотелем. До питання ролі жінки в суспільстві та релігії звертались філософи та богослови Середньовіччя, доби Відродження, Нового часу. Серед них в першу чергу можна назвати іудейських мудреців: Раші, Рамбам, Маймонід, Отців Церкви: Ігнатій Антиохійський, Іриній, Амвросій, Августин та інші. Досить докладний огляд літератури по темі жінки в аврамістичних традиціях є в роботах Недзельської Н. І. Філософія статі представлена в історії європейської філософської думки, в якій цей феномен, як правило, пов’язується з феноменом любові. Фома Аквінський пояснював становище та призначення жінки в суспільстві її біологією. А Сімона де Бовуар вважала, що саме соціальні причини впливають на розуміння призначення жінки в суспільстві. Гендерний аспект, питання шлюбних відносин та тлумачення християнськими церквами поліфункційності жінки, та реалізації сенсу її буття частково висвітлюються також в працях теологів, богословів та християнських психологів та соціологів різних конфесій.

Мета і завдання. Метою даної статті є осмислення призначення жінки в християнстві, визначення ідеалу жінки як дружини в сучасному суспільстві через призму Святого Письма. Нашим завданням є проведення аналізу біблійних текстів, які визначають ідеал жінки як дружини з позиції християнських церков.

З самого початку творіння людства Бог призначив сім’ю бути одним з найважливіших інститутів на землі (Бут.1:28).Він наказав Адаму і Єві, як чоловіку і дружині, зберігати і упорядковувати створений Ним світ. План Бога щодо шлюбу полягає в тому, що один чоловік і одна жінка стають «одним тілом» (Бут.2:24) (тобто з’єднуються фізично і духовно). План Божий не допускає таких речей, як перелюбство, полігамія, гомосексуалізм, розбещеність і розлучення (Марк. 10:7-9; Матв. 19:9).

Незважаючи на те, що поняття «шлюб» і «сім’я» взаємопов’язані, вони мають різні значення. Ми будемо говорити про шлюб як про союз одного чоловіка і однієї жінки, а для позначення священнодійства створення шлюбного союзу будемо використовувати термін «одруження».

Для більш повного розуміння значення слова «шлюб» наведемо декілька визначень, які дають різні автори. В.І. Даль визначає шлюб як «законний союз чоловіка і дружини» [8 с.122], а сім’ю він розглядає як «сукупність близьких родичів, що живуть разом». [8, с.173]. Ожегов С.І. визначає сім’ю як «групу родичів, що живуть разом (чоловік і дружина, батьки з дітьми)» [14 с. 618]. Е. Нюстрем підкреслює, що шлюб – це союз чоловіка і жінки, які з’єднані в одне ціле, що характеризується самостійністю і відповідальністю [2, с. 48-51]. За Брокгаузом, шлюб – це встановлений Богом постійний союз між чоловіком і жінкою, ознаменований тілесною і духовною спільністю, причому при укладенні цього союзу чоловік і жінка роблять вибір і беруть на себе певні зобов’язання [1, с. 106, 107].

У різній літературі також підкреслюється, що шлюб – це союз чоловіка і жінки, що породжує їх права і обов’язки по відношенню один до одного і до дітей, а сім’я розглядається як заснована на шлюбі або кровній спорідненості група людей, члени якої пов’язані спільністю життя, побуту, взаємної допомогою, моральною і юридичною відповідальністю. [17, с. 165,194]

Багато авторів відзначають важливість публічного прийняття на себе відповідальності при створенні шлюбу і визначають шлюб як Боже встановлення союзу одного чоловіка і однієї жінки на все життя, при якому як чоловік, так і дружина беруть на себе певні зобов’язання. [19, с. 5]

Богослови звертають увагу на те, що шлюб передбачає не тільки тілесну єдність, а й єдність душі і духу, моральну єдність. При цьому підкреслюється, що з поняттям про шлюб нерозривно пов’язане уявлення про борг і самопожертви. [16, с. 396-397] Слід також зазначити, що шлюб є добровільним союзом чоловіка і жінки, заснованим на любові. Він подібний до способу духовного союзу Христа з Церквою. [2, с. 97,98]

Шлюб є основоположним елементом всього людського суспільства і встановлений Богом раніше з усіх інших суспільних інститутів. Перш, ніж з’явилися церква, школа, держава, ще в Едемському саду, на самому початку людської історії, Бог заснував шлюб як суспільний інститут (Бут.2-3) [9,с.15].

У своїй книзі «Різні за задумом» Джон Мак-Артур пише, що незважаючи на цю рівність, у другому розділі Буття при більш детальному описі створення перших двох людей показано розходження в даних їм Богом ролях і обов’язках. Бог створив чоловіка та жінку не одночасно, але Він спочатку створив Адама, а потім Єву з особливою метою, щоб вона була йому помічницею. Єва була рівна Адаму, але її роль і обов’язки полягали в підпорядкуванні йому [18, с. 15]. Хоча слово «помічник» несе в собі дуже позитивний сенс – воно навіть використовується стосовно Самого Бога як помічника Ізраїлю (Повт. 33:7; Пс. 32:20) – все ж воно означає того, хто служить комусь іншому. Таким чином, обов’язок дружини підкорятися своєму чоловікові входив до Божого плану від самого створення, ще до гріхопадіння і прокляття. У перших книгах Біблії стверджується як рівність між чоловіком і жінкою, так і підпорядкована роль дружини (див. Вих. 21:15, 17, 28-31; Чис. 5:19-20, 29; 6:2; 30:1 – 16) [11, с. 39 ].

Хоча християнський шлюб має на увазі взаємну любов і підпорядкування між віруючим подружжям (Еф. 5:21), чотири новозавітних тексти ясно покладають на дружину обов’язок підкорятися своєму чоловіку (1 Пет. 3:1; Еф. 5:22; Кол. 3:18; Тит. 2:5). Таке добровільне підпорядкування одного іншому, рівному йому, є проявом любові до Бога і виразом бажання слідувати Його задуму, відкритому в Його Слові. Під цим ніколи не мається на увазі приниження чи будь-яке применшення рівності дружини чоловікові. Швидше, навпаки, на чоловіка покладається обов’язок жертовно любити свою дружину, як Христос полюбив церкву (Еф. 5:25), і служити в якості керівника та захисника [5, с. 183].

Зокрема, як чоловікам та батькам дана першорядна відповідальність у керівництві своїми дітьми (Еф. 6:4; Кол. 3:21; 1 Тим. 3:4-5), дружини і матері також покликані бути «господарні» (Тит. 2: 5), тобто, управляти домашнім господарством. Домівка і діти мають бути головним пріоритетом дружини.

Досліджуючи Біблійні тексти, ми бачимо, що у всіх сферах буття людини Господь встановлює гармонійний порядок слухняності та підпорядкованості, який побудований на відповідній, Богом встановленої ієрархії покірності і верховенства у всіх сферах: «бо Бог не є Богом безладу, але миру» (1 Кор. 14:33). Це – фундаментальний Божий порядок і Боже встановлення. Його виконання приносить благословення, а невиконання призводить до труднощів і нещастя.

Так, у духовному світі – Христос кориться Богові Отцю (1Кор. 11:3), а Бог Батько все підкорив і підпорядкував Богу-Синові (Еф. 1:17-22), а після воскресіння праведних Син передасть Царство Отцю (1 Кор. 15: 22-28). У церковному устрої – Церква слухняна Христу як голові Церкви (Еф. 5:23, 24; Еф. 1:22; 1Kop. 12:27). В церкві – молодші коряться пастирям і служителям (1Пет. 5:5). Між людьми – підпорядкування один одному в любові та смиренні (Фил. 2:3; Еф. 5:21). У державному устрої – всі повинні підкорятися владі, начальникам та правителям (1Пет. 2:13-20; Рим. 13:1-7; Еф. 6:5-7; Мт. 22:21; Тит. 3:1; 1Тим. 2:1-3); у відносинах чоловіка і дружини – дружина кориться чоловіку (1Пет. 3:1; 1Kop. 11:3; Еф. 5:22-24; Кол. 3:18; Тит. 2:4, 5); У відносинах батьків і дітей – діти слухняні батькам, молодші-старшим (Еф. 6:1-3; Кол. 3:20; Пр. 23:22).

Життя в шлюбі влаштоване так, що без взаємного виконання своїх обов’язків весь механізм сімейного щастя не працює. Іоанн Златоуст підкреслює, що не може бути любові і злагоди між подружжям, якщо кожен вимагає любові і відданості від іншого, а сам не ревнує про виконання своїх обов’язків. У своїх бесідах на 1-е Послання до Коринтян і на Послання до Ефесян він пише: «Хоча інші не виконують того, що слід, ми повинні виконувати те, що слід виконати нам … Такий шлюб від Христа, шлюб духовний. Отже, нехай дружина не чекає наперед чесноти від чоловіка, щоб потім уже показати йому свою, тому що це буде поганою справою; рівним чином, і чоловік нехай не чекає чесноти від дружини перш, щоб потім уже піклуватися про неї, тому що і з його боку це не буде вже чеснотою, і кожен, як я сказав, нехай наперед виконує свої обов’язки». [12]

Таким чином, можна виділити основні якості дружини, виходячи з Божого призначення в шлюбі і з тих обов’язків і відповідальності її, які відображені в Писанні: бути слухняною чоловікові (1Пет.3:1; Ефес.5:22, 24, 33; Кол.3:18; Тит.2:5), бути помічницею чоловікові (Бут.2:18; Пр.14:1; 1Сам.25:23, 24, 28, 31; Гал.6:3), бути вірною та доброчесною дружиною (1Тим. 3:11; Пр.12:4; 31:10; 31:29; 1Тим.2:9,10; 1Пет.3:2). Гармонійні стосунки в сім’ї будуть досягнуті тоді, коли кожен член сім’ї (і чоловік, і дружина, і діти) буде з радістю прагнути виконувати свої обов’язки, створювати умови для процвітання здібностей інших, бути поблажливими до недоліків іншого і цінувати один одного, як найдосконаліший дар від Господа. У цих відносинах у творенні світу, домашнього затишку і тепла велика роль дружини.

У книзі Приповістей мудрий Соломон так лаконічно і яскраво визначив цю роль берегині домашнього вогнища: «Мудра жінка будує свій дім, а безумна своєю рукою руйнує його» (Пр.14:1); «Жінка чеснотна корона для чоловіка свого, а засоромлююча мов та гниль в його костях»; (Пр.12:4); «Жінка чеснотна осягує слави, і пильні багатства здобудуть» (Пр.11:16). Апостол Павло розглядає дружину як важливий критерій оцінки чоловіка в Божих очах, вона є слава свого чоловіка (1Кор.11:7).

Дружина в шлюбі може бути або натхненням (Пр.31:25), або смутком (Пр.19:13); давати крила чоловікові, або бути гирею на ногах; бути помічницею, або противницею на всіх шляхах; бути невидимим захистом і бальзамом для рани, або пролом в домашній фортеці і стрілою для ран. Вона може стати тією, яка зупиняє гріх, або ініціатором гріха; бути пахощами в будинку, або важкою атмосферою; бути славою чоловіка, або бути ганьбою і слабкістю. [19, с. 867,883] Дружина як прикраса вінця Божого творіння відіграє найважливішу роль в шлюбі, і її вплив на щастя такий же, як і чоловіка.

Шлюб – це спільнота, де ніхто не може бути щасливий поодинці, а тільки у взаємному доповненні. Лінда Деллоу у своїй книзі «Созидающее партнерство» визначила основні сфери, де дружина може доповнювати свого чоловіка, володіючи суто жіночими якостями, якими нагородив її Господь. Якщо чоловік несе відповідальність, то дружина не дає розгубити багатство цієї відповідальності; там, де чоловік дивиться далеко і широко, дружина – глибоко і прямо; доповнення упевненості чоловіка – дружина здогадлива та інтуїтивно чутлива; чоловік формує звичаї, а дружина їх оберігає і збагачує красою; чоловік багатий силою, а дружина – ніжністю і лагідністю; чоловік – це філософія, а жінка – це поезія; чоловік – надійність, а дружина – тепло і затишок [13, с. 11-23]. Кожен може серцем і розумом прийняти глибоку істину, що «дружина, що боїться Господа, гідна хвали» (Пр. 31:30) і що «хто знайшов добру дружину, знайшов той добро, і милість отримав від Господа» (Пр. 18:23).

Біблія також вчить про те, що старання дружини-християнки в родині повинні бути спрямовані на те, щоб: чоловіки були підкорені Господу «без слова добрим поводженням дружин» (1 Пет. 3:1); створювати умови, за яких «невіруючий чоловік освячується вірною дружиною» (1 Кор. 7:14); прагнути до чистоти серця, до зростання в любові і вести життя, «як то личить жінкам, що присвячуються на побожність» (1 Тим. 2:10); прагнути бути подібною до Церкви, «не мати плями чи вади» (Еф. 5:27), зберігати вірність своєму чоловікові і надавати йому допомогу на всіх життєвих шляхах.

Жінка, названа чеснотною дружиною, про яку розповідається в 31 Приповісті Соломона – повна здібностей і ресурсів. У Святому Письмі позитивна дружина – це поважна особа з сильним характером. У тих випадках, коли Біблія надає першість чоловікові, це робиться для блага жінки, щоб вона могла уникнути напруженої боротьби і суворих умов, від яких чоловік повинен захищати її. І саме біблійні чеснотні жінки далеко не слабкі. Вони – творчі, винахідливі, навіть агресивні, якщо це торкається захисту їх сімей, і в той же час жіночні. Біблійна жінка перебуває в шлюбі з чоловіком, але не тому, що не в змозі вижити сама. Для неї є великим благословенням вибирати собі супутника життя на підставі його характеру, а не забезпеченості. Якщо жінка вибирає чоловіка, ґрунтуючись тільки на його здатності забезпечувати сім’ю, вона може вибрати людину, матеріально забезпечену, але «духовного жебрака» Чеснотна жінка вибирає чоловіка, який досягає успіху сам і в той же час не боїться її успіхів [10 с. 238-239].

Втім, ідеальними дружинами не народжуються, ними готуються стати в процесі всього життя до шлюбу і стають в процесі вдосконалення у шлюбі. Тому шлюб є дивним створенням, а сім’я – чудовим місцем, де люди вчаться бути щасливими і досягають повноти щастя. Шлюб – це школа любові, а час навчання в ній – усе життя. Про роль жінки як дружини, висловлювалися багато великих особистостей. Так, відомий вислів «За спиною великих мужів завжди стояли не менш великі дружини» став крилатою фразою усіх часів. Поет У. Уїтмен (1819-1892), сказав, що «чоловік великий на землі і в століттях, але кожна йота його величі виросла з жінки» [6, с. 697]. Апостол Павло більш глибоко висловив взаємозалежність і взаємодоповнення чоловіка і дружини: «Одначе в Господі ані чоловік без жінки, ані жінка без чоловіка. Бо як жінка від чоловіка, так і чоловік через жінку; а все від Бога (1Кор.11:11,12).

Висновки: Покликання жінки як дружини за Святим Письмом, означає бути не тільки помічницею чоловіка, а навчитися творчо підходити до своєї ролі, бути будівником, творчим партнером. Обравши покликання дружини і матері (або опинившись у цій ролі), жінка повинна навчитися досягати успіху в усіх аспектах життя сім’ї, докладаючи для цього не менше зусиль, ніж до досягнення успіху якогось великого підприємництва, якби вона була його керівником. Професіоналізм в усіх сферах сімейного життя – ось у чому полягає суть будівничого, творчого партнерства.

Список використанних джерел та літератури

1. Библейская энциклопедия Брокгауза. Фриц Ринекер. Герхард Майер. Пер. с нем., CVP, 1999, с. 106.
2. Библейская энциклопедия в 4-х вып. – Вып. 1 Архимадрита Никифор а Изд. второе, Корнталь, «Свет на Востоке». 1989. – 902 с.
3. Біблія або Книги святого письма старого й нового заповіту. Із мови давньоєврейської та грецької на українську наново перекладена. Українське Біблійне товариство, – 1993.
4. Боєчко В. Шлюб з небес. – Львів, Місія милосердя “ Добрий самарянин”,
5. Брюс Литтл. Модель супружества для стабильного общества / Брюс Литтл.// Семья, образование и образ жизни. – Человек и христианское мировоззрение: Альманах, выпуск №6. – Симферополь, – 2001. – С. 181-184
6. Ворохов Э. Энциклопедия афоризмов (мысль в слове). — М.: ООО «Фирма «Из­дательство ACT», 2000 — 720 с.
7. Гудінг Д., Леннокс Дж. Людина та її світогляд: для чого ми живемо і яке наше місце у світі / Перекл. з рос. зі звіркою з англ.оригіналом під заг.ред.М.А.Жукалюка. – Київ. УБТ, 2007 Т.1, – 416 с.
8. Даль В.И. Толковый словарь живого великорусского языка, в 4 т.т. Т. 4 – СПб.: ТОО «Динамит», 1998, с. 173.
9. Дж. Е. Адаме. Брак, развод и повторный брак. Казань, «Ключ», 1999, с. 15.
10. Джейкс Т.Д. Женщина, ее возлюбленный и ее Господь: Пер. с англ. К. Кузова. – К.: Светлая звезда, 2005. – 288 с.
11. Джон Мак-Артур. Различны по замыслу. СПб. – Киев: Христианское библейское братство св. апостола Павла, 2007. – 264 с.
12. Иоанн Златоуст. Творения святого отца нашего Иоанна Златоуста, СПб., 1902, Бес. 20 на Еф. Т. II, с. 149; Бес. 26 на Жор, т. 10, с. 236, 237.
13. Линда Диллоу. Созидающее партнерство. Луцк: «Христианская жизнь», 1986, – 206 с.
14. Ожегов С.И. словарь русского языка: 70000 слов / Под ред. Н.Ю. Шведовой. – 22-е изд., стер.- М.: Рус. Яз., 1990.- 921 с.
15. Осборн Д. Верующая Женщина. — К., 2000. — 290с.
16. Полный православный богословский энциклопедический словарь, т. 1, М.: «Возрождение», 1992, С. 396, 397.
17. Советский энциклопедический словарь./Гл. ред. A.M. Прохоров – 4-е изд. – М.: Сов. энциклопедия, 1986, с. 165, 194.
18. Строк А. Мужчины и женщины равные, но разные.-Спб.:”Шандал”,2002.-164с.
19. Тематическая Библия с комментариями./Пер. с англ. А.А.Коломийца, Н.С. Лещинской, Г.В. Савицкой; под общ ред. B.C. Немцева. Изд. 2-е, испр. – Мн.: «Библейская Лига» в РБ, 1999, – 1776 с., ил.