УДК 657.312.2

Чудінович Микола Васильович

студент магістеріуму

Національний університет «Острозька академія»

керівник Мамонтова Н.А. д.е.н., професор

У статті розкрито взаємозв’язок і взаємозалежність факторів, що впливають на можливості підвищення рентабельності підприємств, визначено резерви її зростання, а також напрямки дій, використання яких в сукупності призведе до рентабельного функціонування підприємств України.
Ключові слова: прибуток; рентабельність підприємств; фінансові результати; резерви зростання.
The article deals with the relationship and interdependence of factors affecting the possibility of increasing the profitability of industrial enterprises defined reserves its growth and direction of impact, the use of which combine to result in cost-effective operation of enterprises in Ukraine.
Keywords: income; profitability of enterprises; financial results; reserves growth.

Одним з головних якісних показників, що характеризують фінансові результати господарської діяльності підприємств, є прибуток [5]. Крім того мета фінансово-господарської діяльності підприємств – не тільки отримання прибутку, але і забезпечення високої рентабельності. На відміну від абсолютного показника прибутку, рентабельність відображає рівень прибутковості щодо певної бази. Підприємство функціонує ефективно і рентабельно, якщо суми виручки від реалізації продукції достатньо не тільки для покриття витрат на виробництво і реалізацію, але і для утворення прибутку. Тому одним з актуальних завдань сучасного етапу розвитку економіки є не тільки підвищення фінансових результатів діяльності підприємств, а й забезпечення зростання їх рентабельності.
Моделі оцінки рентабельності підприємств широко висвітлені в роботах відомих вітчизняних і зарубіжних вчених, таких як Г. І. Андреєва, С.Б. Барнгольц, М. С. Білик, А. Г. Загородній, В.В.Ковальов, Н. В. Тарасенко, М. Г. Чумаченко
У теорії і практиці економічного аналізу всебічно описані трьохфакторна модель аналізу рентабельності, коли досліджуються такі чинники, як зміна прибутковості продукції, вплив зміни фондомісткості і вплив оборотності оборотних коштів, а також п’ятифакторна модель, що включає аналіз матеріаломісткості продукції, трудомісткості продукції, амортизації продукції, швидкості оборотності основного і оборотного капіталу.
Однак на практиці використання трьох- і п’ятифакторної моделей рентабельності є досить трудомістким, тому в останні роки широке поширення набула модель Дюпона, яку можна представити у вигляді двох факторів: рентабельності продажів і оборотності активів.
На практиці у підприємства є великі резерви зростання рентабельності – як традиційні (зростання продуктивності, зниження витрат на одиницю продукції і т. п.), так і нові.
Серед нових резервів зростання рентабельності, виділяють такі:
1. Формування асортименту з урахуванням рентабельності.
2. Підвищення ефективності взаємовідносин з контрагентами.
3. Використання можливостей ризикової діяльності.
4. Інноваційна політика.
5. Оптимізація масштабів підприємства.
6. Використання можливостей кон’юнктури ринку.
З огляду на динамічні макроекономічні умови розвитку, підприємства стикаються з необхідністю диверсифікації виробничих потужностей і вибору тих напрямків вкладень, які найближчим часом будуть затребувані ринком. При цьому чим більш різноманітним буде асортимент, тим повніше буде задоволений попит населення, тобто покупець зацікавлений в можливості широкого вибору товарів. І в той же час необхідно забезпечити вигідність кожного напряму інвестування. Це означає, що доцільно використовувати зважений підхід при виборі постачальників, визначенні оптимальної партії і ціни закупівлі товарів, встановлення обґрунтованої торгової надбавки, витрачання коштів на здійснення комерційної діяльності.
Зниження витрат по виробництву продукції саме по собі ще не означає високої рентабельності. Тому важливо забезпечити правильну збутову політику безпосередньо в точках продажів, тобто розмістити товар так, щоб він приніс більше рентабельності.
Сучасна економічна теорія і практика ризик розглядає як один з чинників формування рентабельності. При цьому деяка частина рентабельності являє собою винагороду за готовність йти на ризик і за ефективне управління ризиком (значимість останнього в країнах з розвиненою ринковою економікою в останні роки зросла).
Формуючи стратегію промислового підприємства по досягненню певних розмірів рентабельності, необхідно розглядати її не як пасивно отримані доходи, а як результат цілеспрямованих дій. У цьому аспекті рентабельність, зароблена завдяки ініціативи, є результатом інновацій, відсутності страху перед ризиком, раціонального використання фінансових та інших ресурсів, далекоглядної політики щодо заборгованості.
Зарубіжні фахівці (І. Шумпетер, Андре Бабо і ін.) Виділяють чотири типи інновацій, що породжують рентабельність. Стосовно до підприємства такими типами будуть [6]:
1) виробництво і реалізація нових товарів, товарів з більш високими якісними характеристиками в порівнянні з раніше і нині продавалися виробами;
2) освоєння нового ринку;
3) впровадження новітніх технологій в процес виробництва і нових методів продажів на етапі комерціалізації, надання додаткових послуг;
4) організаційно-управлінські нововведення.
Масштаби підприємства також виступають довгостроковим чинником, який впливає на рентабельність [3].
Оптимальним розміром підприємства буде той, який дозволить наблизитися до оптимального рівня рентабельності. Як показують багаторічні спостереження, для всіх фірм характерна така тенденція: на перших порах в міру збільшення масштабів промислового підприємства норма рентабельності зростає, потім її зростання сповільнюється, стабілізується, а іноді і знижується. Тому великомасштабні компанії не завжди забезпечують собі перевагу в зрості рентабельності, оскільки більш високими темпами зростають постійні витрати.
Взаємозв’язок між структурою ринку і рентабельністю в ситуації, коли на ринку обертається обмежена кількість товарів (послуг) або коли межі ринку чітко окреслені, прямолінійна. Велика кількість товару (послуг), що реалізовується на цьому ринку, приносить велику рентабельність. На ринку з великою кількістю товарів (послуг) при високому рівні конкуренції і розмитих межах ринку взаємодію між рівнем монополізації (концентрації) ринку і рентабельністю підприємства встановити дуже важко.
Загальна тенденція, характерна для даної ситуації, за висновками зарубіжних фахівців, така: зі зростанням концентрації на ринку рентабельність знижується. Зниження рентабельності відбувається тому, що зростання концентрації супроводжується не тільки зростанням частки рентабельності в товарообігу, а й різким розширенням обсягу компанії, що в свою чергу супроводжується стрибкоподібним зростанням фондоозброєності.
Отже, підвищення рентабельності підприємств залежить від вмілого управління нею, включаючи і маніпулювання змінними, від яких вона залежить та чинниками, які на неї впливають, і, безумовно, від можливості використовувати резервів зростання рентабельності. Сукупність зазначених впливів в результаті дозволить забезпечити не лише рентабельне функціонування підприємств, а й зростання економіки в цілому.

Література:
1. Андреєва Г. І. Економічний аналіз : навчально-методичний посібник / Г. І. Андреєва – К., «Знання», 2008. – С. 215–228.
2. Білик М. Д. Фінансовий аналіз : навчальний посібник / М.Д. Білик – К. : КНЕУ, 2009. – С. 112–118.
3. Економічний аналіз : навчальний посібник / За ред. акад. НАН України проф. М. Г. Чумаченка. – К. : КНЕУ, 2001– С. 158–163.
4. Кіндрацька Г. І Економічний аналіз : підручник /Г.І. Кіндрацька – К., «Знання», 2008. – С. 201–211.
5. Тарасенко Н. В. Економічний аналіз : навчальний посібник /Н.В. Тарасенко – Львів, «Новий світ – 2000», 2004. – С. 98-106.
6. Цал-Цалко Ю. С. Фінансовий аналіз : підручник / Ю.С. Цал-Цалко – К., «ЦУЛ», 2008. – С. 178-191.