Студентка спеціальності “Облік і аудит”
Мальчевська Олена Петрівна

Науковий керівник: Кандидат економічних наук, старший викладач Харчук Юлія Юріївна

 

 Анотація. У статті розглянуто поширені недоліки обліку дебіторської заборгованості на підприємствах України та запропоновано напрями їх удосконалення.

Ключові слова: дебіторська заборгованість, дебітори, резерв сумнівних боргів, розрахункові операції, інвентаризація, автоматизація, фінансова стійкість.

Annotation. The article deals with the common disadvantages of accounting for accounts receivable of Ukrainian enterprises and proposes directions for their improvement.

Keywords: accounts receivable debtors, the reserve for doubtful accounts, payment operations, inventory, automation, financial stability.

Постановка проблеми. На сучасному етапі розвитку ринкових відносин проблема заборгованості установ та підприємств займає досить вагоме значення, оскільки це явище має негативні наслідки. Саме тому є досить актуальним питання організації дебіторської заборгованості, адже фінансовий стан підприємства значною мірою залежить саме від наявності та ефективного управління цим видом заборгованості.

Очевидно, що в сучасних умовах у процесі діяльності підприємство не завжди здійснює розрахунки з іншими підприємствами або фізичними особами одночасно з передачею майна, виконанням робіт, наданням послуг тощо. У зв’язку з цим у нього виникає дебіторська заборгованість. Належна організація обліку дебіторської заборгованості сприяє ефективному управлінню її обсягами і термінами погашення на підприємствах України та посиленню контролю за своєчасним здійсненням розрахунків.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженням можливостей покращення обліку дебіторської заборгованості на підприємствах займаються як зарубіжні вчені, так і вітчизняні науковці, зокрема: Т.Т. Басюк, С. Л. Береза, М.Ю. Білик, Б.І. Валуєв, Л.С. Гангал, О.І. Коблянська, Е.В. Кондукова,
Т.К. Лагода, Н.А. Матицина, Н.Н. Новікова, О.А. Павленко, Н.В. Соловей та інші. Проте сьогодні існує ряд невирішених питань щодо вдосконалення обліку розрахункових операцій підприємств в результаті яких виникають різного роду зобов’язання. Їх розв’язання допоможе суб’єктам господарювання уникнути фінансових проблем і зберегти стійкі позиції на ринку.

Мета і завдання дослідження. Мета роботи полягає у виявленні основних недоліків обліку дебіторської заборгованості підприємств України та пошуку найоптимальніших шляхів їх усунення на основі вивчення теоретичних та практичних аспектів досліджуваної проблематики.

Виклад основного матеріалу. У процесі фінансово-господарської діяльності у підприємства постійно виникає потреба в проведенні розрахунків зі своїми  контрагентами. Реалізовуючи товари, роботи, послуги суб’єкт господарювання, як правило, не отримує оплату одразу, тобто відбувається кредитування покупця. Таким чином, протягом періоду від моменту відвантаження продукції до моменту надходження платежу засоби підприємства знаходяться у вигляді дебіторської заборгованості. Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансовій звітності регламентуються положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість» (далі ПСБО 10).

Дебіторська заборгованість – це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату. Дебітори – юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів [1].

Згідно з ПCБО 10 дебіторська заборгованість поділяється на довгострокову та поточну. При цьому враховуються два критерії: строк погашення та зв’язок з нормальним операційним циклом. Для кращого розуміння цього поняття та наслідків до яких може призвести присутність дебіторської заборгованості  на підприємстві наведемо її класифікацію залежно від своєчасності погашення (табл. 1).

Таблиця 1

Класифікація дебіторської заборгованості в залежності від строків її погашення

Вид заборгованості	Визначення	Умови переходу до іншого стану
Нормальна	Дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість у її погашені боржником	Перехід заборгованості у сумнівну супроводжується нарахуванням резерву сумнівних боргів
Сумнівна	Дебіторська заборгованість, щодо якої існує невпевненість у її погашені боржником	Перехід заборгованості у безнадійну пов’язаний із списанням заборгованості із балансу, оскільки вона перестає відповідати визначенню балансу
Безнадійна	Дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість у її непогашені боржником, або строк позовної давності якої закінчився

Джерело: розроблено автором на основі [1].

 

Основною причиною виникнення проблеми неплатежів є те, що суб’єкти господарювання насамперед вирішують питання пов’язані із забезпеченням власної діяльності і лише згодом виконують фінансові зобов’язання перед своїми партнерами. Договірні зобов’язання між контрагентами не забезпечуються ніякою майновою відповідальністю, тому вони можуть ухилятися від виконання домовленостей. Вирішення даної проблеми залежить від удосконалення обліку взаєморозрахунків в цілому[2].

Існує ряд причин, які пояснюють таке становище. Зокрема:

• недостатнє теоретичне підґрунтя, щодо оцінки заборгованості;
• недосконала методика відображення інформації в системі рахунків бухгалтерського обліку;
• структура дебіторської заборгованості, що представлена у нормативних документах, не передбачає її деталізації та співвідношення різних видів дебіторської заборгованості;
• недостатньо досліджене питання оплати дебіторської заборгованості та політики управління нею [3];
• недостатнє вивчення обліку сумнівних боргів, зокрема резерву на їх покриття з метою зближення бухгалтерського обліку за фінансовим та податковим законодавством, тощо [4].

Правильне і своєчасне списання дебіторської заборгованості відіграє важливу роль при формуванні фінансових результатів діяльності підприємства. Зокрема, необхідно удосконалювати методичний підхід до обліку та аналізу дебіторської заборгованості, тому що саме це є інструментом покращення фінансового стану підприємства. Для цього необхідно зробити комплекс заходів:

• використовувати метод нарахування резерву сумнівних боргів на підставі класифікації дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги по строкам непогашення (до 3-х місяців, до 6-и місяців, до 12-и місяців);
• запозичуючи досвід інших країн, потрібно використовувати метод надання знижок за дострокову оплату товарів, робіт та послуг покупцями та замовниками;
• проводити інвентаризацію дебіторської заборгованості підприємств в кінці кожного звітного періоду і на її основі розраховувати резерв сумнівних боргів на наступний період;
• оцінювати фінансовий стан та платоспроможність потенційних дебіторів для зменшення ризиків;
• збільшувати кількість покупців і замовників підприємств для зменшення масштабів ризику несплати боргів;
• встановити певні ліміти розміру заборгованості як в цілому по підприємству, так і на кожного дебітора окремо;
• внести зміни у П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість», в яких чітко були б розмежовані поняття довгострокової та короткострокової дебіторської заборгованостей. Їх облік нині ведеться на різних рахунках бухгалтерського обліку, що не відзначено у вищезазначеному стандарті. Разом із тим слід вказати, що поточна дебіторська заборгованість є оборотним активом, а довгострокова – необоротним, і вони обліковуються на різних рахунках [5].

Ще одним досить важливим та актуальним є питання автоматизації обліку дебіторської заборгованості підприємств. Це може суттєво спростити контроль за розрахунками та упорядкувати інформацію про дебіторів. Для цього потрібно здійснити ряд заходів:

• створити інформаційну базу учасників розрахунків на певному підприємстві;
• перевірити можливість погашення взаємної заборгованості за допомогою звірок взаємних вимог та зобов’язань;
• скоротити обсяги заборгованості, шляхом проведення взаємозаліків;
• вести облік та звітність проведених взаєморозрахунків [6].

Враховуючи високі темпи інфляції, що характеризують сучасну економіку України, іммобілізація значної частини коштів підприємства у дебіторській заборгованості не тільки сповільнює фінансовий цикл підприємства, але і є вкрай невигідною для суб’єктів господарювання. Зважаючи на наявні тенденції економічного розвитку України та стан дебіторської заборгованості, широке та ефективне впровадження внутрішнього контролю є необхідною передумовою успішного функціонування підприємств.

Організація дієвої системи внутрішньогосподарського контролю повинна ґрунтуватися на своєчасності повідомлення про відхилення, відповідальності, збалансованості, інтеграції, постійності, комплексності, розподілу обов’язків. Метою внутрішнього контролю розрахунків з дебіторами є встановлення повноти, достовірності та своєчасності відображення даних в первинних документах підприємства, облікових регістрах і звітності. По-перше, контроль передбачає здійснення перевірки за дотриманням планових показників; налагодження системи спостереження за строками оплати платежів; контроль за виконанням договірних відносин; виявлення резервів зростання платоспроможності підприємства та контроль за результатами виконання оптимізаційних управлінських рішень. По-друге, встановлення найбільш комфортного для підприємства співвідношення між дебіторською і кредиторською заборгованістю, що важливо для прискорення оборотності цих двох показників. Вважається, що сприятливою є ситуація, коли період обороту дебіторської заборгованості підприємства менший, ніж період обороту кредиторської, оскільки за таких умов підприємство може погасити свої зобов’язання за рахунок коштів, що надходять від дебіторів [7].

Практика свідчить, що більшість керівників підприємств України, особливо не великих, не вбачають необхідності в тому, щоб створювати спеціальні служби внутрішнього контролю, так як не вважають це необхідним заходом для підтримання фінансової стійкості підприємства.

Отже, для того, щоб удосконалити облік дебіторської заборгованості на підприємствах України необхідно здійснити ряд змін як на законодавчому рівні, так і на рівні облікової політики підприємства. Це забезпечить ефективність ведення обліку заборгованості, дозволить попередити проблеми неплатоспроможності контрагентів та покращить фінансовий стан підприємства.

Література:

1.П(С)БО № 10  “Дебіторська заборгованість”, затверджене  Наказом Міністерства фінансів України від 8 жовтня 1999 р. № 237, зі змінами та доповненнями.

2. Гангал Л. С. Основні проблеми та шляхи вдосконалення обліку дебіторської заборгованості. [Електронний ресурс] Режим доступу rus-nauka.com›18_EN_2009/Economics/48184.doc.htm.
3. Матицина Н. Дебіторська заборгованість: нові облікові підходи / Н. Матицина // Економіст, 2007. — №11. — С. 50—52.
4. Коблянська О. І. Методологічні аспекти обліку та аудиту дебіторської заборгованості / О. І. Коблянська // Вісник Київського національного уні-верситету імені Тараса Шевченка, 2008. — № 77— 78. — С. 28—34.
5. Береза С. Л. Побудова облікової політики відображення грошових активів та дебіторської заборгованості / С. Л. Береза // Вісник ЖДТУ. — Житомир, 2007. — №1(23). — C. 35—43.
6. Соловей Н. В. Проблеми обліку дебіторської заборгованості [Електронний ресурс] / Соловей Н. В., Маліношевська К. І. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/ppei/2010_25/malinoshevska.pdf.
7. Кондукова Е.В. Аналітичні аспекти податкового дослідження стану розрахунків з контрагентами // Сталий розвиток економіки. — 2012. — № 3. — С. 285—290.