У статті розглянуто коло осіб, зобов’язаних відшкодовувати шкоду, що завдано внаслідок недоліків товарів, робіт, послуг, а також суб’єктів права вимоги такого відшкодування.
Ключові слова: споживач, виробник, продавець.
The article describes the range of persons obliged to reimburse the damages caused by the shortcomings of goods and services, and persons who have the right to claim such compensation.
Keywords: consumer, producer, seller
Постановка проблеми. Цивільний кодекс України, Закон України «Про захист прав споживачів» регулюють відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками, виконавцями, продавцями, надавачами послуг в умовах різних форм власності, а також визначають механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. Однак наявна необхідність у чіткому з’ясуванні переліку осіб, що зобов’язані відшкодувати шкоду, завдану внаслідок недоліків товарів, робіт, послуг, а також осіб, що мають право на таке відшкодування. Крім того, важливо на категорійному рівні розрізняти тотожні на перший погляд поняття, а також було б доречно доповнити наявні положення законодавства новими поняття для усунення колізій та правових прогалин у регулюванні суспільних відносин, що виникають у зв’язку із заподіянням та відшкодуванням шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт, послуг.
Аналіз останніх досліджень та публікацій. Коло осіб, зобов’язаних відшкодувати шкоду, завдану внаслідок недоліків товарів, робіт, послуг, та суб’єкти права вимоги такого відшкодування досліджувалися такими науковцями як Бичкова С. С., Борисова В. І., Заіка Ю. О., Письменна О. П., Шишка Р. Б. та ін.
Завдання дослідження полягає у здійсненні комплексного аналізу осіб, зобов’язаних відшкодувати шкоду, завдану внаслідок недоліків товарів, робіт, послуг, та суб’єктів права вимоги такого відшкодування.
Виклад основного матеріалу. Відповідно до статті 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних правовідносин є фізичні та юридичні особи, держава, Автономна Республіка Крим, органи місцевого самоврядування [1]. Тож у цивільному законодавстві застосовано термін «учасники цивільних правовідносин», що в доктрині права є синонімічним до «суб’єктів цивільних правовідносин». Проте, у подальшому, як зазначив Шишка Р. Б., ці учасники цивільних правовідносин персоналізуються у спеціальних семантико-юридичних термінах, які відображають та конкретизують їхнє правове становище. Такий підхід видається дуже розумним і винахідливим [2;118].
Принагідно зазначимо, що на підставі викладеного варто доповнити статтю 1 Закону України «Про захист прав споживачів» таким пропонованим визначенням: «особа, що виконує функції продавця (виготовлювача товару) – це організація, створена продавцем (товаровиробником) для виконання його функцій при зверненні споживачів, а також особа (організація або приватний підприємець), який виконує функції продавця (виготовлювача) на підставі укладеного з ним договору та несе відповідальність перед споживачами в межах переданих йому функцій». Крім того, слід виключити вживання терміну «громадянин» як споживач, як це відбувається у статті 25 Закону України «Про захист прав споживачів», адже використовування лише терміна «фізична особа» усуне підстави для застосування подвійних стандартів охорони прав споживачів в залежності від їхнього правового стандарту [3;47].
Також на категорійному рівні доцільно розрізняти категорії «потенційний споживач» – особа, яка оглядає товар чи контактує з ним іншим чином, і потерпає від його шкідливих властивостей; та «похідний споживач» – особа, до якої на правомірній підставі переходять права споживача [3;211].
Також наперед зазначимо, що доцільним є поширити категорію «продавець» та «виготовлювач товару» і на осіб, які реалізують, із дотриманням встановлених Законом правил, продукцію підсобного селянського господарства чи продукцію, вироблену власноруч: народні промисли, витвори прикладного чи декоративного мистецтва, вироблену в інший спосіб.
Розглядаючи осіб, які зобов’язані відшкодовувати шкоду, завдану внаслідок недоліків товарів, робіт та послуг, звертаємось до Закону України «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції», стаття 7 якого присвячена розгляду осіб, які відповідають за шкоду. Відповідно до частини 1 цитованої статті за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції, відповідає її виробник. Частиною 2 та 3 передбачено, що будь-яка особа, яка ввезла на митну територію України продукцію з метою її продажу, передання в найм (оренду), лізинг або розповсюдження в будь-якій іншій формі в ході провадження господарської діяльності, відповідно до цього Закону несе відповідальність як виробник. У разі коли виробник продукції не може бути встановлений, кожний її постачальник (продавець) відповідно до вказаного Закону несе відповідальність як виробник, якщо він протягом 30 днів не повідомить потерпілому найменування та місцезнаходження виробника або особи, яка поставила йому цю продукцію.
Дія зазначеної норми поширюється також на продукцію, ввезену на митну територію України, якщо на ній не вказані найменування та місцезнаходження особи, що ввезла на митну територію України продукцію з метою її продажу, передання в найм (оренду), лізинг або розповсюдження в будь-якій іншій формі в ході провадження господарської діяльності, навіть якщо на цій продукції вказано найменування її виробника [4].
Відповідно до статті 1210 Цивільного кодексу України шкода, яка є завдана унаслідок недоліків товару, що є нерухомим майном, підлягає відшкодуванню виготовлювачем товару. Також шкода, що завдана внаслідок недоліків товару, що є рухомим майном, у тому числі таким, що є складовою частиною іншого рухомого чи нерухомого майна, включаючи електроенергію, підлягає відшкодуванню виготовлювачем товару або іншою особою, визначеною відповідно до закону. Відповідно особою, що зобов’язана відшкодовувати шкоду, завдану внаслідок недоліків робіт та послуг, є їх виконавець.
Таким чином, Цивільний кодекс визначив суб’єктний склад осіб, на яких покладається обов’язок відшкодувати шкоду, завдану внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг). Якщо мова йдеться про завдання шкоди внаслідок недоліків товарів, потерпілому надається право вибору суб’єкта звернення: продавець або виготовлювач товару. При цьому потерпілий має саме зробити вибір. Висунути вимогу одночасно до продавця та до виготовлювача він не вправі [5]. Продавцем у даній ситуації слід вважати особу, у якої було придбано товар, що став причиною завдання шкоди. Скоріше за все, в даному випадку мова йдеться про кінцевого продавця товару. Дилерів, оптовиків та інших посередників у торгівлі притягнути до відповідальності за даною статтею не можна.
У свою чергу новелою законодавства було те, що потерпілим може бути визнаний не тільки споживач (тобто покупець, що придбає товар (послугу) для особистого, сімейного використання, не пов’язаного з підприємницькою діяльністю), але і користувач, тобто фізична особа, яка замовляє, купує, використовує продукцію для здійснення підприємницької діяльності або виконання обов’язків найманого працівника, або юридична особа, яка купує, замовляє, використовує продукцію, якою внаслідок дефекту заподіяно шкоду. Слід наголосити знову, що дане положення застосовується лише в тих випадках, коли шкода завдається потерпілому внаслідок дефекту продукції, введеної в обіг в Україні. Введення в обіг означає будь-яку першу платну або безкоштовну поставку продукції для її розповсюдження, споживання (використання) на ринку України. Окрім того, звичайно, що потерпілий – третя особа для того, щоб звернутися до продавця товару, має отримати від безпосереднього покупця докази того, що товар був придбаний саме у цього продавця. Такими доказами є квитанції, касові чеки, сервісні книжки, гарантійні талони та інші документи, в яких можна знайти підтвердження того, що товар, внаслідок недоліків якого завдана шкода, був придбаний у конкретного продавця [3;49].
У тому разі, якщо виготовлювач товару є іноземною особою, але має представництво чи філію на території України, потерпілий може звернутися із вимогою до такого відокремленого підрозділу виготовлювача. Подібні правила діють і у випадку, якщо шкода завдана внаслідок ненадання повної чи достовірної інформації щодо властивостей і правил користування товаром, відповідальність за яку передбачена частиною 3 статті 1210 Цивільного кодексу. Незалежно від того, хто винен у ненаданні такої інформації, відшкодовувати шкоду буде продавець або виготовлювач товару за вибором потерпілого.
Однак, у подальшому особа, яка відшкодувала потерпілому шкоду, вправі звернутися з позовом до особи, винної у ненаданні інформації, за правилами загального делікту, що передбачено статтею 1166 Цивільного кодексу. Зокрема, статтею 8 Закону України «Про захист прав споживачів» також передбачено, що виробник зобов’язаний відшкодувати всі збитки продавця (підприємства, що задовольняє вимоги споживача, передбачених вказаним Законом у разі виявлення ним протягом встановленого гарантійного строку недоліків та істотних недоліків), який розглядає претензію споживача до придбаного товару [6].
Продавець (виробник) товарів зобов’язаний у місячний строк відшкодувати підприємству, що виконує його функції, збитки, яких воно зазнало у зв’язку із задоволенням зазначених вимог споживача. Крім того, у статті 8 Закону «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції» міститься положення, відповідно до якого у разі коли відповідальність перед потерпілим за одну і ту саму шкоду може нести кілька осіб, потерпілий має право вимагати відшкодування шкоди як від усіх таких осіб, так і від будь-якої з них окремо. При цьому можуть бути застосовані положення цивільного законодавства про часткову відповідальність за шкоду та про право зворотної вимоги (регресу) до винної особи.
Як зрозуміло, якщо шкода завдана внаслідок недоліків робіт або послуг, вона підлягає відшкодуванню їх виконавцем. Однак Цивільний кодекс нічого не говорить про суб’єкта відповідальності за шкоду, завдану внаслідок ненадання повної чи достовірної інформації про роботи або послуги. Але в даному випадку можна застосувати аналогію закону та покладати обов’язок відшкодування даної шкоди також на виконавця робіт (послуг).
Безсумнівно, уваги заслуговує положення статті 4 Закону України «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції», яким фактично передбачається презумпція вини виробника продукції: «відшкодування шкоди не залежить від вини виробника продукції, а також від того, чи перебував потерпілий з ним у договірних відносинах». Подібна норма міститься і в Цивільному кодексі України, де частина 1 статті 1209 передбачає, що відшкодування шкоди не залежить від вини виготовлювача товару, що є нерухомим майном, виконавця робіт (послуг), а також від того, чи перебував потерпілий з ними у договірних відносинах. Але, на відміну від Закону «Про захист прав споживачів», потерпілому внаслідок дефекту продукції надано право звернення за компенсацією збитків тільки до виробника, тоді як, згідно із законодавством про захист прав споживачів, споживач має право на власний розсуд звернутися з претензією як до виробника, так і до продавця неякісного товару. Правда, виробником в очах даного Закону стали і ті особи, які ввезли на митну територію України продукцію з метою її продажу, здачі в найм (оренду), лізинг або розповсюдження у будь-якій іншій формі в ході здійснення господарської діяльності.
Тобто фактично вище ми з’ясували сторін правовідносин, які виникають у зв’язку із шкодою, заподіяною внаслідок недоліків товарів, робіт, послуг. Відповідно суб’єктами права вимоги, тобто кредиторами є потерпілі – будь-які фізичні та юридичні особи, яким завдано майнової та (або) моральної шкоди внаслідок недоліків товарів, робіт, послуг. Кредиторами можуть виступати як безпосередні покупці товару, замовники робіт, послуг, так і особи, до яких товар чи результати виконання роботи, послуги перейшли на належних правових підставах, або сторонні особи, зокрема, члени сім’ї потерпілого, сусіди тощо.
Принагідно зазначимо, що в разу смерті потерпілого його права та обов’язки передаються та покладаються на осіб, які відповідно до цивільного законодавства України мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого [7;147]. Другою стороною даних правовідносин є боржники, якими є: виготовлювач (виробник) товару у разі завдання шкоди внаслідок недоліків товару, що є нерухомим майном; виготовлювач товару або інша особа, визначена відповідно до закону, у разі завдання шкоди внаслідок недоліків товару, що є рухомим майном, у тому числі таким, що є складовою частиною іншого рухомого чи нерухомого майна, включаючи електроенергію; виконавець робіт, послуг у разі завдання шкоди внаслідок їх недоліків.
Вбачається доцільним дослідити дефініції понять вказаних боржників. Виробник – це суб’єкт господарювання, який: виробляє товар або заявляє про себе як про виробника товару чи про виготовлення такого товару на замовлення, розміщуючи на товарі та (або) на упаковці такого товару чи супровідних документах, що разом з товаром передаються споживачеві, своє ім’я (найменування), торговельну марку або інший елемент, який ідентифікує такого суб’єкта господарювання, або імпортує товар.
Тобто, таким чином, виробником товару, що є рухомим майном, може бути будь-який суб’єкт господарювання, зокрема, який виробляє одяг, консервовану продукцію, предмети домашнього вжитку, наприклад, праски, холодильники, телевізори тощо. У свою чергу яскравим прикладом виготовлювача товару, яке є нерухомим майном, є забудовник [8;98].
Так, Особа 1 звернувся до суду із позовом до будівельної компанії «Промбуд-5» про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, що була завдана внаслідок неякісного будівництва житлового будинку. В процесі розгляду даної справи було встановлено, що Особа 1 уклав договір будівельного підряду із зазначеною будівельною компанією з метою будівництва для нього житлового будинку. Відповідач під час будівництва допустив порушення будівельних норм та правил, внаслідок чого даний житловий будинок виявився непридатним для проживання і потребував перебудови. Експертним висновком було підтверджено, що усунення дефектів, що були допущені під час будівництва, є технічно неможливим, відповідно тому будинок Особи 1 підлягає розібранню. Оцінивши надані докази, суд ухвалив рішення про задоволення позову у повному обсязі [9].
Виконавцем є суб’єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги. Продавцем є суб’єкт господарювання, який відповідно до договору реалізує споживачеві товари або пропонує їх до реалізації. У тому разі, коли відповідальність перед потерпілим за одну і ту саму шкоду може нести кілька осіб, потерпілий має право вимагати відшкодування шкоди від усіх таких осіб, так і від будь-якої з них окремо [10;59]. При цьому, я про це згадувалося вище, можуть бути застосовані положення цивільного законодавства про часткову відповідальність за шкоду та право зворотної вимоги, тобто регресу, до винної особи, як це конкретно передбачено статтею 8 Закону України «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції».
Висновки. Таким чином, аналізуючи положення Закону України «Про захист прав споживачів», можна стверджувати, що особами, які зобов’язані відшкодовувати шкоду, завдану внаслідок недоліків товарів, робіт, послуг є виробники, виконавці, продавцями, надавачі послуг, а суб’єктами права вимоги такого відшкодування – споживачі товарів, робіт і послуг. Вважаємо, що доцільним є поширити категорію «продавець» та «виготовлювач товару» і на осіб, які реалізують, із дотриманням встановлених Законом правил, продукцію підсобного селянського господарства чи продукцію, вироблену власноруч: народні промисли, витвори прикладного чи декоративного мистецтва, вироблену в інший спосіб. Важливим є те, що потерпілим може бути визнаний не тільки споживач (тобто покупець, що придбає товар (послугу) для особистого, сімейного використання, не пов’язаного з підприємницькою діяльністю), але і користувач, тобто фізична особа, яка замовляє, купує, використовує продукцію для здійснення підприємницької діяльності або виконання обов’язків найманого працівника, або юридична особа, яка купує, замовляє, використовує продукцію, яким внаслідок дефекту продукції заподіяно шкоду.
ЛІТЕРАТУРА
1.Цивільний кодекс України : Закон України від 16 січня 2003 року : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/435-15
2. Шишка Р. Б. Цивільне право в Україні : курс лекцій / Р. Б. Шишка – К., 2004. – 417 с.
3. Письменна О. П. Правовідносини, що виникають у зв’язку з порушенням прав споживачів внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг) : дис. … на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. : 12.00.03 / О. П. Письменна. – Одеса, 2007. – 200 с.
4. Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції : Закон України від 19 травня 2011 року : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/3390-17
5. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України / [І. О. Дзера, О. В. Дзера, Ю. В. Носік, Є. О. Рябоконь]; автор. колектив : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://legalexpert.in.ua/komkodeks/gk.html
6. Про захист прав споживачів : Закон України від 12 травня 1991 року : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1023-12
7. Заіка Ю. О. Українське цивільне право / Ю. О. Заіка – К.: Істина, 2005. – 312 с.
8. Бичкова С. С. Цивільне право України (договірні та не договірні зобов’язання) / С. С. Бичкова – К.: Юрінком Інтер, 2012. – 217 с.
9. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 березня 2012 року : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/22372954
10. Борисова В. І. Цивільне право України / В. І. Борисова, І. В. Спасибо-Фатєєва, В. Л. Яроцький – К.: Юрінком Інтер, 2004. – Т. 2. – 297 с.