У статті розглянуто динаміку прямих іноземних інвестицій в Україну та з України, їх структуру та частку у ВВП, а також вплив інвестиційної діяльності на розвиток держави.
The article considers dynamics of the direct foreign investments to the Ukraine and from Ukraine, their structure and share in GDP, and also influence of investment activity, on development of the state.
Постановка проблеми. Розвиток ринкових відносин в Україні на сучасному етапі не може відбуватися без залучення іноземних інвестицій. Проблема інвестування досить гостро стоїть у більшості країн світу, для України вона також є надзвичайно актуальною. Наша держава може акумулювати внутрішні інвестиції, але їх кількість є значно нижча порівняно з країнами Західної Європи чи США. Отже, ми виходимо з наявних можливостей, які теж мають немало позитивів. Переваги іноземного інвестування для України проявляються в наступному: створення додаткових та збереження існуючих робочих місць, активізація підприємницької діяльності, залучення сучасних технологій і „ноу-хау”, сприяння виходу на світові ринки тощо. Сказане вище підтверджує актуальність даної теми в сучасних умовах в необхідність її дослідження.
Аналіз останніх досліджень та публікацій. Теоретичні та практичні аспекти залучення іноземних інвестицій у вітчизняну економіку висвітлено в працях багатьох вітчизняних вчених-економістів, серед них Л.М. Борщ, А. П. Гайдуцький, Б.В. Губський, А.П. Дука, Т.В. Майорова, А.А. Пересада та ін.
Роботи вчених є ґрунтовними та висвітлюють багато питань досліджуваної проблематики, проте, оскільки економічна система вцілому та її складові зокрема є динамічними та такими, що постійно змінюються, існує об’єктивна необхідність проведення додаткових досліджень у сфері інвестування, а саме щодо активізації вітчизняних інвестиційних процесів за рахунок коштів іноземних інвесторів для вирішення задач стабілізації і піднесення економіки України.
Мета та завдання дослідження. Мета дослідження полягає у визначенні місця та ролі іноземних інвестицій у розвитку держави, а саме здійснення аналізу процесу іноземного інвестування в Україну на сучасному етапі, дослідження основних тенденцій що склалися, проблем, які заважають нашій державі вийти на той рівень у залученні іноземного капіталу, який би дозволив вирішити соціально-економічні завдання, що стоять перед українською економікою, забезпечити її структурну перебудову.
Виклад основного матеріалу. Іноземні інвестиції відіграють важливу роль в економічному розвитку будь-якої країни незалежно від рівня її економічного розвитку.
Відповідно до Закон України “Про режим іноземного інвестування”, іноземна інвестиційна діяльність розглядається як послідовна, цілеспрямована діяльність, що полягає в капіталізації об’єктів власності, у формуванні та використанні інвестиційних ресурсів, регулюванні процесів інвестування і міжнародного руху інвестицій та інвестиційних товарів, створенні відповідного інвестиційного клімату і має на меті отримання прибутку або певного соціального ефекту [1].
Україна потенційно може бути однією з провідних країн по залученню іноземних інвестицій. Цьому сприяє її великий внутрішній ринок, кваліфікована і водночас дешева робоча сила, значний науково-технічний потенціал, наявність інфраструктури, хоч і не надто розвиненої, значна ресурсна база, передовсім це: земельні, лісові та водні ресурси, багаті надра та ґрунти, сприятливі природнокліматичні умови, що дають змогу здійснювати господарську діяльність практично у будь-якій галузі економіки [3, с. 50].
Проте на даному етапі надходженню в інвестиційну сферу іноземного капіталу перешкоджають: політична нестабільність, недосконалість законодавства, нерозвиненість виробничої та соціальної інфраструктури, недостатнє інформаційне забезпечення, корупція. Хоча протягом останніх кількох років ми спостерігаємо покращення ситуації із залученням іноземних інвестицій в економіку України, проте обсяги залучених інвестицій, поки що, не відповідають тому рівню, якого реально потребує наша економіка.
Розглянемо вплив прямих іноземних інвестицій на динаміку виробництва в країні протягом 2005 – 2009 років (рисунок 1).
Рис. 1. Динаміка частки прямих іноземних інвестицій в Україну у ВВП за 2005 – 2009 роки, млн. грн., %
Джерело: [6]
Станом на 01.01.2010 року обсяг прямих іноземних інвестицій в економіку України становив 320214,00 млн. грн. В цілому за 2005 – 2009 роки спостерігається тенденція до зростання обсягу прямих іноземних інвестицій в економіку України, що оцінюється позитивно. Так, у 2009 році розмір прямих іноземних інвестицій збільшився на 234075,00 млн. грн. порівняно з 2005 роком, коли розмір прямих іноземних інвестицій становив 86139,00 млн. грн..
Щодо частки прямих іноземних інвестицій в Україну у ВВП, то протягом 2005 – 2007 років спостерігалося зростання від 19,51 % у 2005 році до 20,70 % у 2007 році. Це пояснюється тим, що темп росту прямих іноземних інвестицій в Україну перевищував темп росту ВВП. Теж саме ми спостерігаємо у наступних роках, проте частка прямих іноземних інвестицій в Україну у ВВП 2008 року (18,97 %) зменшилась на 1,73 % порівняно з 2007 роком (20,70 %). А вже у наступних роках спостерігається протилежна тенденція. Так, у 2009 році порівняно з 2008 роком спостерігається збільшення частки прямих іноземних інвестицій в Україну у ВВП – на 16,12 %, що оцінюється позитивно, проте негативним є те, що таке збільшення відбулося за рахунок зменшення обсягу ВВП на 3,74 %
Варто зазначити, що загальний об’єм прямих іноземних інвестицій, які надійшли в Україну у 2009 році становив 40026,8 млн. дол. США, що на 12,4 % більше за попередній період і в розрахунку на одну особу прямі інвестиції становили 872,6 дол. США.
Аналізуючи галузі у які були направлені дані інвестиції, ми бачимо, що найбільше направлено іноземного капіталу у 2009 році у промисловість – 9021,9 млн. дол. США (22,5 %), в тому числі у переробну – 7740,8 млн. дол. США. Виробництво харчової продукції, напоїв та тютюнових виробів отримано інвестицій на суму 1837,2 млн. дол., металургії – 1401,2 млн. дол. США, хімічна і нафтохімічна – 1205,6 млн. дол. США, машинобудування – 1094,1 млн. дол. США. У фінансову діяльність акумульовано 8968,4 млн. дол. США (22,4 %) прямих інвестицій, у торгівлю, ремонт автомобілів і побутових виробів та предметів особистого вжитку 4224,6 млн. дол. США (10,6 %), у операції з нерухомим майном, оренду, інжиніринг та надання послуг підприємцям – 4065,0 млн. дол. США (10,2 %) [7].
За даними офіційної статистики найбільшою привабливістю для іноземних інвесторів у 2009 році володіли м. Київ і Київська область, Дніпропетровська, Запорізька, Донецька, Одеська, Львівська і Харківська області й Автономна Республіка Крим – у ці регіони вкладено біля 80 % іноземних інвестицій [6].
Проте нам потрібно створити, такі умови, щоб велика кількість інвестицій спрямовувалась не лише на ті регіони, що зазначені вище, але і на інші, які цього потребують. Тому потрібно створити вільні економічні зони і території із спеціальним режимом інвестиційної діяльності.
Вільні економічні зони і території пріоритетного розвитку існують в усьому світі і є економічно виправданими. Як свідчить світовий досвід, створення територій з інвестиційними преференціями відкриває нові можливості вибору напрямів інвестування економіки країни-реципієнта.
В десятку країн-інвесторів, на які прийшло більше 81 % всього об’єму прямих інвестицій у 2009 році, увійшли Кіпр – 8593,2 млн. дол. США, Німеччина – 6613,0 млн. дол. США, Нідерланди – 4002,0 млн. дол. США, Російська Федерація – 2674,6 млн. дол. США, Австрія – 2604,1 млн. дол. США, Великобританія – 2375,9 млн. дол. США, Франція – 1640,1 млн. дол. США, США – 1387,1 млн. дол. США, Британські Вiргiнськi Острови – 1371,0 млн. дол. США, Швеція – 1272,3 млн. дол. США.
Проаналізуємо динаміку прямих іноземних інвестицій з України та частку їх у ВВП протягом 2005 – 2009 років (рисунок 2).
Рис. 2. Динаміка частки прямих іноземних інвестицій з України у ВВП за 2005 – 2009 роки, млн. грн., %
Джерело: [6]
Станом на 01.01.2010 року обсяг прямих іноземних інвестицій з України становив 49786,40 млн. грн.. В цілому за 2005 – 2009 роки спостерігається тенденція до зростання обсягу прямих іноземних інвестицій з України, що оцінюється позитивно. Так, у 2009 році обсяг прямих іноземних інвестицій з України збільшився на 48666,95 млн. грн. порівняно з 2005 роком (1119,45 млн. грн.). Це означає, що відбувається значний відплив капіталу.
Щодо частки прямих іноземних інвестицій з України у ВВП, то варто зазначити, що за досліджуваний період вона значно зросла від 0,25 % до 5,46 %. Так, у 2006 році відбувся незначний ріст частки від 0,25 % до 0,23 % у 2006 році, а вже у 2007 році спостерігалось суттєве збільшення – на 4,11 % і становила 4,34 %. У 2008 році порівняно з 2007 роком відбулось не значне зменшення – на 10,4 % і становила 3,30 %, а вже у 2009 році порівняно з 2008 роком спостерігалась позитивна динаміка, оскільки частка збільшилась на 2,16 % і становила 5,46 %. Таке збільшення частки прямих іноземних інвестицій з України у ВВП протягом 2005 – 2009 років свідчить про збільшення обсягу коштів, що направляється на розвиток економіки інших країн.
Проаналізуємо динаміку прямих іноземних інвестицій в Україну та з України протягом 2005 – 2009 років (рисунок 3).
Протягом 2005 – 2009 років обсяг прямих іноземних інвестицій в Україну постійно зростав. Так у 2005 році їх обсяг становив 16890,00 млн. дол. США, а вже у 2009 році – 40026,80 млн. дол. США. Це на 23136,80 млн. дол. США більше, що є позитивною тенденцією.
Щодо обсягу прямих іноземних інвестицій з України протягом досліджуваного періоду, то їх обсяг зростав нерівномірно. Так у 2005 році обсяг інвестицій становив 219,50 млн. дол. США, а у 2006 році – 243,30 млн. дол. США. Це на 23,80 млн. дол. США більше, тобто спостерігалось незначне збільшення. А вже у 2007 році їх обсяг значно зріс на 5953,30 млн. дол. США порівняно з 2006 роком і становив 6196,60 млн. дол. США. Протягом 2007 – 2009 років обсяг іноземних інвестицій залишався майже на однаковому рівні і лише зріс на 26,70 млн. дол. США.
Рис. 3. Динаміка прямих іноземних інвестицій в Україну та з України за 2005 – 2009 роки, млн. дол. США
Джерело: [6]
Загальний об’єм прямих іноземних інвестицій, які надходили з України в економіку інших країн світу у 2009 році становили 6223,30млн. дол. США. Інвестиції надходили до таких країн як: Кіпр – 5778,5 млн. дол. США (92,2 %), Російська Федерацію -165,5 млн. дол. США (2,7 %), Польща – 49,4 млн. дол. США (0,8 %), Грузія – 32,6 млн. дол. США (0,5 %), Латвія – 31,9 млн. дол. США (0,5 %), Казахстан – 27,1 млн. дол. США (0,4 %), Британські Вiргiнськi Острови -20,8 млн. дол. США (0,3 %), інші країни – 117,5 млн. дол. США (1,9 %).
Отже, найбільше інвестицій у 2009 році надійшло у Кіпр – 92,2 %. В даній ситуації прослідковується офшорний характер. Це пов’язано з тим, що між Кіпром та Україною підписана угода про уникнення подвійного оподаткування, згідно з якою для резидентів з Кіпру застосовуються нульові ставки доходів на отримані пасивні доходи (проценти, дивіденди, роялті). І це пояснює чому ми постійно спостерігаємо такі значні обсяги надходжень іноземних інвестицій з Кіпру, оскільки інвестори, а це в основному український і російський бізнес – таким чином користуються наданими їм законодавством пільгами і уникають податкових платежів до бюджету.
Для нашої держави залучення іноземних інвестицій є досить важливим, тому що це приведе до:
– Створення нових, високооплачуваних робочих місць.
– Кращого задоволення потреб внутрішнього ринку. Виробництво продукції підприємствами за участю іноземних інвестицій, зазвичай, є дешевим, якіснішим і забезпечується широким сервісним обслуговуванням на відмінну від продукції вітчизняних товаровиробників.
– Залучення новітньої техніки і технологій, які сприяють підвищенню конкурентоспроможності країни на світових ринках.
Варто зазначити, що в Україні спостерігається несприятливий інвестиційний клімат, який стримує надходження іноземних інвестицій. Несприятливий інвестиційний клімат пов’язаний в першу чергу з нестабільність політичної ситуації в Україні. Особливо це важливо для великих ТНК з Німеччини, США, Великобританії, які не тільки ведуть свою господарську діяльність, але певним чином виражають політичну позицію найвпливовіших країн світу. Недосконалість законодавства в сфері інвестування та підприємництва, а саме:
− недостатнє правове забезпечення, зокрема з питань платежів до бюджетів всіх рівнів та централізованих фондів спеціального призначення (ця нестабільність стала причиною виходу з українського ринку багатьох потужних компаній, які вже звикли до правил гри в недосконалому правовому полі, але й вони не могли передбачити, що процес такого пристосування стане нескінченим);
− відсутність системи регламентації перевірок підприємницької діяльності;
− тривала процедура реєстрації і отримання необхідних сертифікатів, неоднозначне тлумачення різними гілками влади законодавчих актів, які постійно змінюються.
Стандарти. Невідповідність податкової та бухгалтерської систем міжнародним стандартам створює велику кількість непорозумінь іноземних інвесторів з українськими партнерами в процесі їх спільної діяльності; невизнання сертифікатів ЄС, яке значно ускладнює і уповільнює рух імпортної продукції; обтяжлива система сертифікації.
Податки. Високий рівень і велика кількість податків позбавляє державу конкурентних переваг при залученні іноземних інвесторів. Одним з найгостріших є питання своєчасного повернення раніше сплаченого ПДВ податковими органами. Також відзначається нестабільність економічної і податкової політики, її залежність від організаційних змін на урядовому рівні. Умови оподаткування інноваційно-інвестиційної діяльності не стимулюють її розвиток.
Недостатньо розвинута інфраструктура бізнесу. Відсутність потужної страхової компанії, яка б покривала комерційні ризики під час реалізації масштабних інвестиційних проектів; малошвидкісне транспортне сполучення з промисловими та сировинними центрами.
За оцінками експертів Українсько-Європейського консультативного Центру, із 6 груп чинників, що визначають інвестиційний клімат (політичні, правові, економічні, соціальні, екологічні, геополітичні), високу оцінку в Україні мають лише соціальні (професійна підготовка та кваліфікація українського персоналу) та географічне розташування країни. Привабливим для іноземних інвесторів є також місткий внутрішній ринок споживання, потужний науково-технічний потенціал. Інші чинники мають або низьку позитивну (політичні), або негативну оцінку. На інвестиційну привабливість України та її окремих регіонів для іноземних інвесторів негативно впливає також її імідж як країни з високим рівнем корумпованості.
Під поняттям „інвестиційний клімат” розуміють ступінь сприятливості ситуації, що складається в тій чи іншій країні (регіоні, галузі), для ймовірного надходження інвестицій у цю країну (регіон, галузь) [4, c. 115].
Нам потрібно створити сприятливий інвестиційний клімат, який би полягав не тільки в залученні визначеного обсягу іноземних інвестицій, але й у конкретних умовах їхнього застосування. У цьому розумінні розвиток національної економіки України має визначені особливості, а саме:
– деіндустріалізація країни – скорочення виробництва продукції важкої промисловості до рівня національних потреб і потреб експорту її продукції;
– упровадження нових технологій і створення пріоритетних сфер як основи інформаційного суспільства неминуче пов’язано з залученням іноземного капіталу;
– чималих інвестицій вимагає реконструкція аграрного сектора країни і підвищення його продуктивності;
– відновлення будівельної індустрії зв’язано з оптимальними її розмірам для національної економіки;
– чималих засобів вимагає часткова реанімація минулої і створення нової моделі соціальної політики в країні, де також можуть бути використані іноземні інвестиції.
Негативним фактом є збереження тенденції інвестування у проекти, що приносять швидкий прибуток. Оскільки головним мотивом здійснення інвестиційної діяльності, в тому числі іноземної, є отримання прибутку, іноземні інвестори не поспішають вкладати гроші у розвиток української економіки, її реорганізацію, вдосконалення управлінських процесів. Крім того, ризик ведення бізнесу залишається досить високим через політичну та економічну нестабільність. Тому інвестор прагне якомога швидше вивести свій прибуток з країни.
Крім того, не можна скидати з рахунку мету іноземних інвесторів: використання дешевої робочої сили, дешевої сировини, сприятливої для їх економічної ситуації в прагненні збільшити прибуток від капіталу, що вивозиться, вільне або ні стримування розвитку тих галузей національної економіки, що могли б розвиватися більш успішно при наявності власних інвестиційних ресурсів.
Дуже мала частка прибутку повторно інвестується в основний капітал. Саме тому значний приріст іноземних інвестицій в Україні не обіцяє масових позитивних зрушень у національній економіці. Адже лише 10 % іноземних інвестицій вкладено в оборотні кошти підприємств або купівлю обладнання. Решта прямих іноземних інвестицій вкладено у галузі економіки зі швидким оборотом капіталу: фінанси, нерухомість, торгівля. Таку ситуацію можна пояснити, зокрема, тим, що іноземні інвестори все ще розглядають Україну як країну, де можна швидко заробити гроші. Тому торгівля, операції з нерухомістю та надання послуг юридичним особам залишаються для них основними із найпривабливіших секторів, що для України є негативним, оскільки призводить до диспропорцій у розвитку сфери послуг та реального виробництва (куди у зв’язку з більшим терміном окупності інвестори вкладати свої фінансові ресурси не бажають) [2, с. 323].
Висновки. Іноземні інвестиції відіграють значну роль в економічному розвитку будь-якої держави незалежно від рівня її економічного розвитку та сприяють економічному зростанню приймаючої економіки на основі ефективнішого використання національних ресурсів.
Отже, проаналізувавши динаміку прямих іноземних інвестицій в Україну, ми бачимо, що їх обсяг з кожним роком зростає, водночас наша держава спрямовує прямі іноземні інвестиції в економіку інших держав, а це означає, що йде відплив капіталу.
В Україні спостерігається несприятливий інвестиційний клімат, який спричинений соціально-політичною і макроекономічною нестабільністю. Тому нам потрібно вжити ряд заходів, щоб його поліпшити. Це насамперед вдосконалити законодавчу базу, створити систему гарантій стабільності для забезпечення довгострокового фінансування інвестиційних проектів, стимулювати процес формування інвестиційних умов для інноваційного розвитку, забезпечити зростання обсягів капіталовкладень у сферу впровадження інноваційних технологій та ін.
Література
1. Закон України “Про режим іноземного інвестування”// http://www.rada.gov.ua
2. Борщ Л.М. Інвестування: теорія і практика. – К.: Знання, 2005. – 470 с.
3. Гайдуцький А.П. Мотиваційні чинники міжнародних інвестиційних процесів // Фінанси України. –2004. – №12. – С.50 – 57
4. Пересада А.А. Управління інвестиційним процесом. – К.: Лібра, 2002. – 471 с.
5. Пехник А.В. Іноземні інвестиції в економіку України. – К.: Знання, 2007. – 335 с.
6. http://www.ukrstat.gov.ua
7. http://www.uceps.org/ua