Дана стаття присвячена популярній темі героїки та героїзму, що нині досить активно експлуатується масовою культурою у коміксах, кіно та рекламі. Автор статті робить спробу порівняти міфологічного героя із супергероєм сучасності, віднайти ключові риси, що є спільними для цих персонажів, а також визначити їхній вплив на суспільство сьогодення.
Ключові слова: міф, герой, супергерой, масова культура
O. Kuzmich. Myths about heroes and superheroes
This article is dedicated to well known theme of heroism in popular culture. We know that mass culture actively used this theme at comic books, movies, AD. The author tries to compare the mythological hero and modern superhero, find main features that are common to these characters and understand their influence on modern society.
Key words: myth, hero, superhero, popular culture
Питання героїв та героїзму має досить глибокі історичні корені. З давніх часів людина творить ідеальний образи, що максимально наділені омріяними якостями, недоступними пересічній особистості.
Сучасна література пропонує безліч визначень поняття «герой». В словнику античної міфології знаходимо такий опис: герої (з гр. hḗrōs ‒ священний, звитяжець) ‒ це ідеальні носії сили й богатирського духу, посередники між людьми та богами, добродійники грецького народу, засновники грецьких міст і держав, фундатори законного порядку [5]. Згідно словника іншомовних слів герой ‒ це воїн, людина казкової сили й мужності, визначний предок, людина, що втілює основні, типові риси певного оточення, часу, певної епохи [6]. Отже, герої постають особистостями цілісними та унікальними, що практично не піддаються впливу зовнішніх чинників і, які самі є творцями історії. Вищезазначене наштовхує на думку, що поняття «герой» та «культурний герой» є досить близькими за своїм значенням. Дослідник Елеазар Мелетинський порівнює культурного героя з деміургом ‒ найдавнішим образом світового фольклору [2]. На його думку, більш архаїчними можна вважати лише образи тотемних предків ‒ напівлюдей ‒ напівзвірів, що представлені в міфах первісних племен. Тотемні предки є творцями людей або тільки вдосконалювачами недорозвинених істот, якими ті були спочатку. А також вважається, що вони є тими, хто роздобув вогонь, встановив шлюбні відносини, ввели обряд ініціації та інші ритуали ‒ усі відомі на сьогодні соціальні інститути. Діяльність тотемних предків, описана в міфах, як далеке минуле, «часи сновидінь».
Цілком логічно, якщо образ деміурга розвивається як узагальнення образів цих тотемних предків, а сучасний стан світу ‒ як результат їхніх дій. Тому міфи про культурних героїв багаті етіологічними мотивами ‒ поясненнями походження різних явищ природи, особливостей культури та побуту. Культурні герої створюють сучасний рельєф місцевості, правильне чергування припливу і відпливу, пір року, видобувають сонце, місяць і зірки, приносять вогонь і прісну воду, визначають людський раціон, навчають її різноманітним прийомам полювання і землеробства, винаходять знаряддя праці, вводять поділ на тотемні групи, роди, класи, встановлюють правила поведінки, звичаї та обряди. Міфічний культурний герой не бог і, як правило, не є об’єктом релігійного культу. Перетворення культурного героя в бога ‒ лише один із шляхів розвитку цього фольклорного персонажу [2].
Коли ж мова заходить про сучасного героя, то ми обов’язково додаємо частку «супер», бо героя попкультури сьогодення варто розглядати ще й у його новому «супервимірі». Російська дослідниця В. Самойлова наголошує на схожості сучасної масової культури із міфологією, а значить проведення подібної паралелі може допомогти нам проявити її сутність і ті механізми, за якими вона виникає і функціонує [4]. На прикладі новітніх сучасних міфів про супергероїв, таких як Супермен, Бетмен, Людина-павук, Люди Ікс, Залізна Людина, Капітан Америка і десятки інших, можна виділити ті ж моделі, що і в традиційних героїчних міфах.
Супергерої – це персонажі коміксів, що вкоренилися в сучасній популярній культурі настільки, що складається враження, чи не існували ці образи завжди. Це ті ж культурні герої, однак, вони володіють певним набором ознак, які відрізняють їх від героїв міфології. Кожен супергерой є яскравим втіленням сучасної епохи. Варто також зауважити, що популярність коміксів в культурі Східної Європи не була настільки високою як у США, але це не завадило яскравим образам прорватися у нашу свідомість та повсякденне життя.
На етапі свого становлення, так звана Золота доба (ера), що почалася в 30-тих роках ХХ ст., супергерої були зразковими громадянами, що боролися за благо країни (Супермен, Капітан Америка). Популярності цих персонажів та коміксів, які й оповідали про подвиги супергероїв, сприяла історична ситуація, а також політично-ідеологічна пропаганда Американського уряду. Але, з часом, спрощений підхід до героїки перестав задовольняти запити публіки. Тож пізніше, з появою нових персонажів, у їхній характер привносилися більш складні та суперечливі риси [8]. До кінця двадцятого століття образ супергероя стає практично девіантним. Подібна динаміка дозволяє говорити про те, що відбулась трансформація з ідеального типу героя на антигероя, героя трікстера.
Порівняння життєвих шляхів міфологічного героя та його супернаступника дасть нам достатньо спільних рис. Дослідник Джозеф Кемпбелл, зокрема, виділяє три етапи становлення героя. Елементи першого етапу описуватимуть відділення героя від соціуму: заклик до подорожі, далі відбувається відмова героя від заклику, а за тим надприродна йому допомога (неочікувана допомога, що приходить з боку того, хто вже вчинив власну подорож), перетин першого порогу, «черево кита» (перехід в царство ночі або сферу переродження). Після цього герой переходить на наступну, лімінальну стадію випробувань [1]. Типовий шлях міфологічного подорожі героя є посиленням формули, представленої обрядами переходу, а результат ‒ ініціація-повернення; цю формулу Кемпбелл називає «атомним ядром мономіфу» [1]. Тобто, якщо узагальнити, то кожен герой проходить шлях свого становлення. І, зазвичай, він складається з певних, повторюваних від міфу до міфу, стандартних частин, що складуть формулу: «вихід-ініціація-повернення».
Якщо ми спробуємо розглянути міф як розкриття структури ініціації, то необхідно зауважити, що головною особливістю сучасного міфу про супергероя є те, що він не може завершити свій шлях ‒ пройти ініціацію повністю. Почавши подорож із заклику та перейшовши перший поріг, супергерой застрягає на випробуваннях лімінальной стадії. Міф, як правило, має своє завершення і його герой, до прикладу, може перетворитися у певний символ-нагадування для людини: сузір’я, частину ландшафту тощо, в той час як супергерой не може цього зробити. Він змушений продовжувати свій шлях, на якому трапляються все нові та більш складні перепони: боротьба зі злом, чудовиськами, стихійними лихами і навіть внутрішніми конфліктами. Як наслідок, з одного боку супергерой є образом архетипічним, а з іншого ‒ таким, що постійно розвивається, тому залишається на стадії незавершеної ініціації.
Одним з важливих маркерів стадії лімінальності супергероя є його «таємна ідентичність» ‒ супергерой завжди є alter-еgo звичайної людини. У реальному житті Супермен діє як скромний репортер Кларк Кент; Бетмен як мільйонер Брюс Уейн; Спайдермен як студент Пітер Паркер. У міфологічних героїв не було потреби приховувати своє обличчя, скоріше навпаки, їх знали і любили, зображали на посуді та прикрасах, будували в їхню честь статуї і навіть храми.
Чи не найбільшим постачальником сучасних героїв масової культури є комікси. У вигаданому світі також з’являються свої культові особистості, що яскраво представляють когорту тих героїв, якої потребує сучасна публіка. Наприклад одне із найпопулярніших американських видавництв «Marvel Comics», випускає серію коміксів під назвою «Месники» («Avengers»), яка містить в собі підбірку різноманітних героїв, кожен з яких має один яскраво виражений талант [8]. При цьому, якщо звернутися до прикладу канонічного українського героя, то він втілюватиме в собі усі можливі позитивні риси українського народу, а от особисті якості американських супергероїв відсуваються на другий план. Це створює суперечності в характері героя, робить його більш схожим на звичайну людину.
Чи не найяскравішим прикладом видозміни формату героїв є два месники (тієї ж компанії «Marvel Comics») – Капітан Америка та Залізна людина [8]. Перший – герой Другої світової війни, що представляє собою ідеальний образ американця – гарний, сміливий, чесний, інколи до нудного правильний. Інший – мізантроп, міліонер, любитель вечірок. Однак, Капітан Америка, сприймається широким загалом з усмішкою, і майже не викликає симпатії, саме через свою надмірну ідеальність. Залізна людина ж, що не має ніяких істино героїчних чеснот стає культовим персонажем, і прикладом для наслідування.
Завдяки своїй всюдисущості, продукти масової культури, що є дуже симпатичними для глядача або читача (інакше б вони не змогли продаватися), формують свідомість людей. Відомий український дослідник Георгій Почєпцов, у своїй статті про вплив сучасних медіа на свідомість людини зазначає, що «віртуальна дійсність задає параметри реальності», і завдяки цьому, відбуваються якісні перетворення у буденному світі. Найчастіше це виявляється у необґрунтовано високих очікуваннях від навколишнього середовища, та людей що в ньому знаходяться. Віртуальна дійсність завжди була сильнішою за реальну у здатності захопити увагу й інтерес, зазначає дослідник. Вона набагато яскравіша, зазначає автор, й оперує драматичними епізодами, які можуть і не трапитися нам у буденному житті. Її дія відбувається лише в нашій уяві. І на експлуатації цієї уяви й побудовано економіку уяви у вигляді кіно і телебачення, книг і мистецтва. Ця економіка уяви продає образи сильних людей або сильні почуття світові, який уже втратив і власну героїку, і власні почуття. Він називає це явище свого роду «ментальними милицями», якими користується людина, аби зберегти баланс в своїй душі [3].
Отож «масова культура» має пантеон своїх героїв, причому героїв дуже популярних. Неважливо, земного вини походження, як Людина-павук, Капітан Америка і наділені надзвичайними властивостями, чи є прибулими з невідомих світів, як Супермен, всі вони є втіленням нездійсненних поки що бажань людей. За визначенням російського критика М. Туровської , вони ‒ «герої безгеройного часу», адже популярність персонажів «масової культури» непостійна. В епоху масової культури прадавні герої сходять нанівець, а їх місце займають «знаменитості». Міфологічний герой творив себе сам: своїми справами, вчинками, служінню високій меті, тому залишався в історії назавжди [7]. А от знаменитості створюються за допомогою реклами та засобів масової комунікації, а тому скільки вони проіснують і який вплив матимуть на історію ‒ покаже майбутнє.
Список використаних джерел та літератури
1. Кемпбел Дж. Тысячеликий герой. [Електронний ресурс]. – режим доступу: http://www.e-reading.ws/book.php?book=115180
2. Мелетинский Е. Предки Прометея (Культурный герой в мифе и эпосе) . [Електронний ресурс]. – режим доступу:
http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Literat/melet10/12.php
3. Почепцов Г. «Гаррі Поттер» і «Камелот»: як будуються альтернативні світи і герої. [Електронний ресурс]. – режим доступу:
http://osvita.mediasapiens.ua/material/4737
4. Самойлова В. Е. Миф о герое и миф о супергерое. [Електронний ресурс]. – режим доступу:
http://sociosphera.com/publication/conference/2012/125/mif_o_geroe_i_mif_o_supergeroe/
5. Словник античної міфології. Словник античної міфології / Уклад. І. Я. Козовик, О. Д. Пономарів; вступ. стаття А. О. Білецького; відп. ред. А. О. Білецький. [Електронний ресурс]. – режим доступу: http://litopys.org.ua/slovmith/slovm04.htm
6. Словник іншомовних слів за ред. О. С. Мельничука.. [Електронний ресурс]. – режим доступу: http://www.jnsm.com.ua/cgi-bin/u/book/sis.pl?article=4602&action=show
7. Шестаков В.П. Мифология XX века: Критика теории и практики буржуазной «массовой культуры». [Електронний ресурс]. – режим доступу: http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Culture/Shest/03.php
8. Archetypes, Commercialism, and Hollywood. A History of the Comic Book. [Електронний ресурс]. – режим доступу: (http://www.randomhistory.com/1-50/033comic.html