УДК: 336

Пророк Я.М.

студентка, Національний університет «Острозька  академія»

Науковий керівник:

кандидат економічних наук, доцент кафедри фінансів, обліку та аудиту Дем’янчук О.І.

 

МЕХАНІЗМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ СТРАХОВИКА В УМОВАХ СУЧАНИХ ТЕНДЕНЦІЙ СТРАХОВОГО РИНКУ УКРАЇНИ

 

В статті розглянуто питання забезпечення платоспроможності як основної характеристики фінансової стійкості страховика, визначено основні фактори впливу на платоспроможність, окреслено підходи та умови її забезпечення. На основі отриманих результатів запропоновано шляхи покращення платоспроможності страховика

Ключові слова:  страхування, платоспроможність, механізм забезпечення платоспроможності, фактичний та нормативний запас платоспроможності.

 

В статье рассмотрены вопросы обеспечения платежеспособности как основной характеристики финансовой устойчивости страховой компании, определены основные факторы влияния на платежеспособность, подходы и условия ее обеспечения. На основе полученных результатов предложены способы улучшения платежеспособности страховщика

Ключевые слова: страхование, платежеспособность, механизм обеспечения платежеспособности, фактический и нормативный запас платежеспособности.

 

In the article the questions of ensuring solvency as the main characteristics of financial stability of the insurer, outhor identified the main factors, which influencing the solvency, approaches and conditions for its support. On the basis of the obtained results suggested ways to improve the solvency of the insurer

Key words: insurance, solvency, guaranteeing the ability to pay, actual and target solvency margin.

 

Постановка проблеми: Страхування як галузь вітчизняної економіки має суттєвий вплив на соціально-економічну рівновагу суспільства, оскільки тенденції розвитку страхового ринку є похідною соціально-економічного розвитку держави. Зацікавленість держави у розвитку страхування як сектору зумовлена можливістю розв’язання гострих проблем соціального забезпечення завдяки розвитку недержавного пенсійного страхування та зменшення кризових явищ у системі охорони здоров’я завдяки впровадженню обов’язкового медичного страхування.

Проте, основною перешкодою для стрімкого розвитку страхового ринку України залишається високий ступінь недовіри населення до діяльності страхових компаній, що підсилює макроекономічна нестабільність, негативні тенденції фінансового ринку, високі темпи інфляції та нестабільність національної одиниці, саме тому, питання забезпечення платоспроможності страхових організацій є одним із пріоритетних напрямків дослідження сучасної економічної думки.

 

Аналіз останніх досліджень та публікацій: Тема забезпечення платоспроможності страховика знаходить своє відображення у працях таких науковців, як Ткаченка Н. В., Гамакової О.О., Приходька В. С. , Шелудько В. М., Волкової О. Н., Г.А. Бєлянкіна, Єрмошенка А.М., Кірейцева Г.Г., Шелехова К. В.,  Бутиріної В.М., , Сарахман К.І та інших.

 

Виклад основного матеріалу: Страховим компаніям для забезпечення достатнього рівня платоспроможності  необхідно підтримувати баланс між активами та зобов’язаннями, зокрема для покриття термінових страхових та інших зобов’язань а також для покриття збитків за несприятливих умов ринкового середовища.  У вітчизняному законодавстві закладено низку умов забезпечення платоспроможності, які зобов’язані дотримуватись страховики, серед яких:

• наявність сплаченого статутного фонду та гарантійного фонду страховика;
• створення страхових резервів, достатніх для майбутніх виплат страхових сум та покриття збитків від реалізації застрахованих ризиків;
• перевищення фактичного запасу платоспроможності страховика над розрахунковим нормативним запасом платоспроможності [1].

Страхове законодавство Європейського Союзу пропагує дещо інший підхід до визначення платоспроможності, це виявляється у тому, що страховикам  Євросоюзу необхідно мати у розпорядження вільні активи, які розглядаються як мінімальні фінансові ресурси для забезпечення резерву платоспроможності. Величина такого резерву залежить від обсягів діяльності компанії. Таким чином, платоспроможність страховиків, що провадять свою діяльність в країнах Європейського Союзу забезпечується:

– до початку діяльності – сплаченою часткою статутного капіталу, яка не може бути меншою за гарантійний фонд, і фонду на організаційні витрати;

– у процесі діяльності – резервним фондом, технічними резервами, які адекватні зобов’язанням страхової компанії за обсягом, відповідно до розміщених активів і резерву платоспроможності (1/3 резерву платоспроможності складає мінімальний гарантійний фонд) [2].

Механізм забезпечення платоспроможності страховика має двояких характер, з одного боку, його можна розглядати як сукупність форм та методів формування, розподілу та використання фінансових ресурсів страховика з метою забезпечення потреб держави  в інвестиційних ресурсах, а представників бізнес – середовища та населення у страховому захисті, що виявляється у компенсації можливих фінансових втрат внаслідок реалізації певних страхових ризиків. З іншого боку, цей механізм є сукупністю відносин, що проявляються у:

• визначенні джерел формування та напрямів використання страхових резервів та інших фондів грошових коштів, які знаходяться у розпорядженні страховика;
• фінансовому плануванні, методи якого враховують особливості організації страхового бізнесу;
• управління грошовими коштами та інвестиційними ресурсами страховика;
• особливостях правового регулювання ринку страхування та законодавчих вимогах щодо забезпечення платоспроможності та фінансової стійкості страховиків [3].

Платоспроможність страховика також проявляється у здатності компанії покривати раптові потреби у грошових коштах. В сучасних умовах господарювання існує два способи покриття незапланованих збитків, зокрема,  за умови стабільності фінансового ринку, коли потреби у фінансових ресурсах можна чітко спланувати, неочікувана потреба у фінансових ресурсах може бути перекрита короткостроковими банківськими кредитами. Перевагами такого способу є те, що це дозволяє не порушувати структуру інвестиційного портфеля страховика, а також, може запобігти продажу активів компанії за невиправданою ціною. Проте, в умовах нестабільного рику, раптова потреба в грошових коштах може перекриватися шляхом продажу активів, оскільки в період фінансової кризи банківські ставки за користування кредитами досить високі, що в свою чергу спричинює значні фінансові втрати навіть у короткостроковій перспективі.

Оскільки останні тенденції фінансового ринку України можна трактувати як негативні, то для забезпечення достатнього рівня платоспроможності страховики приділяють багато уваги питанню управління активами, що виявляється у переорієнтації напрямів вкладення коштів в об’єкти нерухомості, банківські депозити та безризикові цінні папери.

Окрім законодавчого регулювання та політики управління інвестиційними ресурсами, на платоспроможність страховика впливає ще ряд факторів, серед яких: склад і структура витрат, темпи інфляції, період дії договорів страхування, тривалість звітного періоду, ринкова кон’юнктура, маркетингова політика компанії, а також особливості менеджменту страховика [4].

Механізм забезпечення платоспроможності страховика передбачає підвищення фактичного запасу платоспроможності, що можна забезпечити за рахунок впровадження таких заходів:

• удосконалення структури формування активів у частині збільшення обсягу власного капіталу та забезпечення майбутніх витрат і платежів. Це зумовлено тим, що при розрахунку фактичного запасу платоспроможності враховується обсяг довгострокових та поточних зобов’язань, які  зменшують цей запас, а отже це врахування дасть змогу значно зменшити використання поточних та довгострокових зобов’язань для фінансування активів;
• збільшення обсягів страхових резервів, використання яких зможе збільшити суму нерозподіленого прибутку та усунути непокриті збитки;
• у структурі активів доцільно перерозподілити фінансові ресурси із статті «грошові кошти та їх еквіваленти» на статтю «довгострокові фінансові інвестиції» та «поточні фінансові інвестиції» [5].

Для комплексного управлінням фактичним запасом платоспроможності необхідно розподілити важелі за складовими частинами цього показника.

Важелями прямого впливу є:

– загальна сума активів;

– сума нематеріальних активів;

– загальна сума зобов’язань.

Оскільки важливою є саме позитивна маржа між фактичним і нормативним запасами платоспроможності страхової компанії, то важливим є врахування також і резервів довгострокових зобов’язань (математичного резерву). Ці резерви входять до складу страхових резервів разом із резервом належних виплат страхових сум.

Для визначення напрямів покращення платоспроможності страховика важливо визначити внутрішні та зовнішні чинники, з а рахунок яких можна підвищити здатність страховика вчасно та в повному обсязі розраховуватись за своїми зобов’язаннями.

Внутрішніми факторами підвищення платоспроможності страховика є:

• нарощення частки власних фінансових ресурсів за статтями «власний капітал» та «забезпечення майбутніх витрат та платежів», що дозволить скоротити обсяг поточної та довгострокової кредиторської заборгованості яка залучалась для фінансування активів;
• збільшення суми страхових резервів, що дозволить зменшити суму непокритих збитків компанії;
• формування ефективної структури активів за рівнем їх ліквідності, зокрема, можливо розподілити кошти за статтею «грошові кошти та їх еквіваленти» на збільшення суми поточних та довгострокових інвестицій шляхом їх вкладення у нерухоме майно, акції, облігації, іпотечні сертифікати, банківські метали чи інші напрямки, визначені Кабінетом Міністрів України;
• диверсифікація інвестиційного портфеля компанії;
• створення передумов для зростання ділової репутації компанії, що в свою чергу відобразиться за статтею балансу «Гудвіл» та призведе до збільшення суми активів;
• забезпечення своєчасного погашення дебіторської та кредиторської заборгованості [5,6].

Основним зовнішнім фактором підвищення платоспроможності страховика є удосконалення нормативно – правового поля. У цьому напрямку важливо розглянути можливість запровадження європейських вимог щодо визначення платоспроможності, зокрема перспективи застосування вимог Директиви ЄС Solvency II. Адаптація національного законодавства до стандартів Solvency II сприятиме вдосконаленню системи управління страховою компанією, підвищенню рівня довіри населення до ринку страхових послуг, розвитку конкуренції всередині ринку. Що в сукупності спричинить прискорення темпів росту і розвитку страхового ринку України.

Висновки: Отже, основним моментом у забезпеченні достатнього обсягу фактичного запасу платоспроможності є слідування правилу, що різниця власного капіталу та суми всіх зобов’язань, включаючи страхові, має бути вищою ніж 5% загального обсягу сформованих страхових резервів компанії із страхування життя що є граничною умовою достатньої платоспроможності страховика. Згідно вітчизняного законодавства страхова компанія має підтримувати позитивну різницю між фактичним та нормативним запасом платоспроможності, проте, основною проблемою у збільшенні маржі платоспроможності  є нестабільність інвестиційного клімату в Україні та негативні тенденції у фінансовому секторі, що знижує достовірність та надійність прогнозів щодо коливань дохідності фінансових інструментів на ринку та не дозволяє побудувати стійку фінансово-інвестиційну політику на базі довгострокових інвестицій в різні сфери національної економіки України.

 

Список використаних джерел:

1. Закон України “Про страхування” № 85/96­ВР від 07.03.1996 р. (зі змінами та доповненнями) [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/85/96­%D0%B2%D1%80.
2. Єрмошенко А.М. Нова політика у сфері платоспроможності страхових компаній Європейського Співтовариства / А.М. Єрмошенко // Фінанси України. – 2007. – №11. – С. 103– 109.
3. Кірейцев Г.Г. Фінансовий менеджмент: Навч. посіб./Г.Г. Кірейцев, – Житомир: ЖІТІ, 2001. – 440 с.
4. Бутиріна В.М. Концептуальні основи фінансової стійкості страхових організацій[Електронний ресурс / В.М. Бутиріна // Серия «Экономика и управление».– Том 26 (65).–  2013 – . № 1. С. 20– 26.
5. Гамакова О. О. Фінанси страхових організацій : Навч. посіб. / О. О. Гамакова. – К.: КНЕУ, 2007. – 328 с.
6. Сарахман К. І. Дослідження категорії платоспроможності як фактора забезпечення економічної стійкості підприємства / К. І. Сарахман // Економічний простір. – 2014.– №81. – С. 239– 247 .