Анотація
Стаття присвячена аналізу англосаксонської поеми «Беовульф».
Проаналізовано образи головних персонажів, а також основні теми та
символи у творі. Досліджено зв’язки між героями в контексті існуючих тоді
звичаїв та соціальних норм.
Ключові слова: поема, героїчний код, доблесть.
Аннотация
Статья посвящена анализу англосаксонской поэмы «Беовульф».
Проанализированы образы главных персонажей, а также основные темы и
символы в произведении. Исследованы связи между героями в контексте
существующих тогда обычаев и социальных норм.
Ключевые слова: поэма, героический код, доблесть.
Annotation
The article deals with the analyses of the anglo-saxon poem “Beowulf”. The
images of the main characters and basic themes and symbols were analyzed. The the
relationships between the characters in the context of existing customs and then
social norms were investigated.
Key words: poem, the heroic code, valor.
Постановка проблеми. У наш час суспільство (зокрема українське)
щораз більше цікавиться західноєвропейською культурою та літературою.
Одним з аспектів такого зацікавлення є і північноєвропейський героїчний
епос. Після розпаду Римської імперії центр культурного життя перемістився
із Середземномор’я на північ у Скандинавію, Німеччину та Англію. Це
зумовило розвиток літератури, яка мала стиль абсолютно відмінний від
елліністичного. Базою для цієї літератури стали вірування та міфи
індоєвропейських народів, які прибули в Європу внаслідок Великого
переселення народів. Ці міфи переплелися із легендами корінного населення
і утворили самобутній колорит, який дійшов до нас у вигляді саг, поем та
пісень.
Однією із визначних пам’яток писемної творчості англосаксів є поема
«Беовульф» – типовий зразок героїчного епосу, яка і стала об’єктом цього
дослідження.
Аналіз останніх досліджень та публікацій. Аналіз останніх
досліджень та публікацій. Саксонські героїчні поеми, «Беовульф», зокрема,
досліджувалися багатьма видатними вітчизняними та зарубіжними науковцями.
Варті уваги дослідження таких науковців як О. Ерліх, А. Гуревич, Ф. Фюман,
Дж. Толкін та інші. Незважаючи на те, що тема германського героїчного коду
сьогодні актуальна, праць, які обширно висвітлювали б цю проблему,
недостатньо.
Постановка завдання. Мета статті полягає у дослідженні поеми
«Беовульф» та виявленні основних рис головних героїв та впливу, який на них
виявляють тогочасні звичаї, описані у творі.
Виклад основного матеріалу. Беовульф є уособленням ідеального
героя. Поема висвітлює його героїзм у двох окремих періодах життя –
молодому та зрілому віці і через три окремих і все більш складних конфліктів: з
Гренделем, його матір’ю, і драконом. Можна розглядати ці три зустрічі як
вираження героїчного коду, проте це радше уособлення гарячого юнацького
героїзму та зрілого звитяги короля.[5, c.42] Ці дві фази його життя відповідають
двом різним моделям чеснот а також переходу головного героя від однієї до
іншої.
У юності Беовульф – великий воїн, славиться головним чином своїми
подвигами сили і мужності. Крім того, він прекрасно поєднує в собі звичаї і
цінності, які нав’язані германо-скандинавським героїчним кодом, включаючи
вірність, доблесть, і гордість. Його перемога над Гренделем і його матір’ю ще
раз підтверджує репутацію героя.
Хротгар, який стає наставником і батьком для молодого воїна, дає
поради про те, як мудро правити. Хоча Беовульф і не був королем протягом
багатьох років, його зростання є прикладом поступового дорослішання та
змужніння.
Друга частина історії, розташований в країні гаутів, розповідає про
кінець життя Беовульфа. Проте, через ряд ретроспектив, можна побачити, як
саме Беовульф стає королем. Період після смерті Хігелака є важливим
перехідним моментом для Беовульфа. Замість того, щоб самому захопити трон,
він підтримує законного спадкоємця престолу, тим самим продемонструвавши
ще раз відданість. Цим жестом лояльності і повагу до трону, він доводить, що
гідний титулу.[7, c.84]
У заключному епізоді – зустрічі з драконом:
For friend and for foeman. The folk now expecteth
A season of strife when the death of the folk-king
To Frankmen and Frisians in far-lands is published.
Дружні і ворожі народи тепер в очікуванні
Часів сутичок та міжусобиць, коли про смерть короля
Дійде звістка до франків та фризів у далеких землях
поет розмірковує над відмінністю, яка є між королем, котрий повинен дбати
про свій народ, та воїном, котрому личить дбати про власну доблесть. Тож
смерть Беовульфа висвітлена неоднозначно, оскільки головний герой не
залишив після себе спадкоємця, а отже наразив своє плем’я на небезпеку. Проте
з точки зору воїна він вчиняє вірно, обравши славну смерть. Головна ознака
Беовульфа – це внутрішня колізія між обов’язком короля та честю воїна.
Наступним маскулінним типом є образ Гренделя, одного з трьох
монстрів, подоланих Беовульфом. Його природа неоднозначна. Хоча у нього є
багато тваринних ознак (“horrible stranger” – жахливий чужинець, “dwelt in the
moor-fens” – житель боліт, “the kindred of Cain”- поріддя Каїна), він має
жахливий зовнішній вигляд, та проте, здається, керується людськими емоціями
та показує більше внутрішніх переживань, ніж можна було б очікувати. Такий
образ у літературознавстві називають гротескним. Вигнаний в болота поза межі
людського суспільства, Грендель є ізгоєм. Поет натякає, що агресія Гренделя
проти данців спричинена самотністю та ревнощами. За сюжетною лінією
Грендель є членом “поріддя Каїна, яке було оголошено поза законом творцем
“(106-107). Таким чином, він є тим персонажем, який уособлює почуття образи
і злості.
Третє місце у цій статті займає Хротгар, старий правитель датчан, який
прийняв допомогу Беовульфа в першій частині поеми. Саме цей персонаж
створює поле гри для протагоніста і його антагоніста. Суть допомоги
Беовульфу полягає у навчанні і усвідомленні державної структури та її функції.
Хротгар має відносно статичний характер, сила стабільності в соціальній сфері.
Незважаючи на те, що він не настільки міцно вкоренився в героїчному коді, як
Беовульф, його похилий вік і досвід – результативні. [2, c.83]
Він знає, як привілеї, так і небезпеки влади, попереджає, що його
молодий протеже не повинен піддаватися гордині і завжди пам’ятати, що
благословення може обернутися прокляттям. Хротгар роздумує над героїзмом і
проблемами управління, беручи до уваги всі періоди життя героя, а не тільки
його доблесну молодість. Отже, у третьому маскулінному типі вміщено
контраст між молодістю і старістю, та дотримано балансу задля розсудливості і
поміркованості.
Четвертий маскулінний тип – Унферт відрізняється від самого Беовульфа
тим, що він прагне подвигів, але не може їх зреалізувати.
And greatest chagrin, too, for granted he never
That any man else on earth should attain to,
Gain under heaven, more glory than he.
І велика заздрість взяла його,
Що є на землі, під небом муж,
Який має більше слави, ніж він.
Образ Унферта допомагає виявити деякі тонкощі героїчного коду, за
яким повинні жити воїни. Він страждає від нестачі уваги, котрою втішається
Беовульф. Це явно не такий величний воїн, якого легенда буде пам’ятати.
Замість героїзму Унферт виражає злість та погорду. На відміну від Беовульфа
Унферт боїться битися з монстром сам. Отже, Унферт представлений як
людина менших здібностей у порівнянні із майже досконалим Беовульфом.
П’ятий маскулінний тип – Віглаф, один з родичів і витязів Беовульфа. Це
справді васал, єдиний хоробрий воїн, здатний допомогти герою в його боротьбі
проти дракона. Віглаф ідеально відповідає героїчному коду, оскільки він
готовий померти, намагаючись перемогти супротивника і, що ще важливіше,
щоб врятувати свого сюзерена[4, c.33]. У зв’язку з цим, Віглаф є відображенням
молодого Беовульфа в першій частині розповіді. Він втілює в собі кредо
головного героя: завжди краще діяти, ніж сумувати.
Таким чином, Віглаф є наступним поколінням героїзму і майбутнім
королівства. Його хоробрість та звитяга створюють відтінок оптимізму в
заключній частині історії, яка в основному спрямована на демонстрацію
проблем, які спіткають королівство в майбутньому.
Представлено п’ять основних маскулінних типів, які зцентровані навколо
постаті Беовульфа і відрізняються від нього наявністю чи нестачею тих чи
інших рис. Акцентовано увагу на присутності героїчного коду та його впливу
на формування характерів персонажів.
ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА
1. Bloom, Harold, ed. Beowulf: Modern Critical Interpretations. New York: Chelsea
House, reprint edition 2007.
2. Chambers, R. W. Beowulf: An Introduction to the Study of the Poem. Cambridge,
UK: Cambridge University Press, 1959.
3. Fry, Donald K., ed. The Beowulf Poet: A Collection of Critical Essays. Englewood
Cliffs, NJ: PrenticeHall, 1968.
4. Grigsby, John. Beowulf and Grendel: The Truth Behind England’s Oldest Legend.
London: Duncan Baird Publishers, 2006.
5. Irving, Edward B., Jr. Introduction to Beowulf. Englewood Cliffs, NJ: PrenticeHall, 1969.
6. Niles, John D. Beowulf: The Poem and Its Tradition. Cambridge, MA: Harvard
University Press, 1983.
7. Pearsall, Derek. Old English and Middle English Poetry. London: Routledge,
1977.