УДК 305:82.09

 

Швая Оксана Романівна,

здобувачка вищої освіти другого (магістерського) рівня

Навчально-наукового інституту соціально-гуманітарного менеджменту Національного університету «Острозька академія»

 

Анотація. У статті розглянуто поняття «гендерне питання», що визначено за допомогою виокремлення гендерних маркерів, у контексті чого зосереджено увагу на фіксуванні проявів у стереотипах. Здійснено соціологійне дослідження аналізованого питання, на основі якого описано специфіку наявності стереотипних уявлень у мовленні чоловічої та жіночої статей.

Ключові слова: гендерне питання, гендерні маркери, стереотип, маскулінність, фемінність.

Oksana Shvaia

«GENDER ISSUE» AND ITS MANIFESTATIONS IN STEREOTYPES (BASED ON THE STORY “KAYDASH’S FAMILY”)

The article deals with the concepts of “gender issue”, which is defined by identifying gender markers, in the context of which attention is focused on fixing manifestations in stereotypes. A sociological study of the analyzed question was carried out, on the basis of which the specificity of the presence of stereotypical representations in the speech of male and female genders was described.

Key words: gender issue, gender markers, stereotype, masculinity, femininity.

 

Осіб чоловічої та жіночої статей об’єднує культура, правила поведінки, ті чи ті традиції передбачені суспільством та досвід усіх попередніх поколінь закодований у людських уявленнях, що впливає на бачення якими повинні бути чоловіки та жінки, які соціальні ролі варто виконувати, що зумовлює актуальність нашої розвідки та зв’язок із сучасними проблемами  українського мовознавства.

Мета статті – простежити  висвітлення гендерних маркерів спілкування осіб чоловічої та жіночої статей у стереотипах від ХІХ ст. по ХХІ ст. на прикладі повісті «Кайдашева сім’я» І. Нечуя-Левицького та відгуків сучасників на основі результату опитування «Міт чи правда?».

Гендерні ролі не потрібно поділяти на ті, що виконують лише особи жіночої статі й ті, що виконують особи чоловічої статі, якщо не йдеться про біологічні особливості (наприклад, виношування та народження дитини, годування материнським грудним молоком немовлят, що притаманно лише жінкам, або про збільшені фізичні навантаження, що притаманно чоловікам).

Соціальні ролі – це те, що нав’язане, передбачене культурою і прийняте в суспільстві. Узагальнені й поширені уявлення певного кола осіб формують підґрунтя для поширення певних цінностей, моделей, шаблонів, стосовно осіб тих чи тих статей, а коли це відбувається на рівні нації набуває чинности поняття – гендерний стереотип. Це приписування представникам певної статі різних рис завдяки отримання недостовірних фактів, неволодінням достатньою кількістю відомостей або тієї інформації, яка не відповідає потребам часу.

Попри невелику кількість досліджень з лінгвістичних гендерних питань в українських текстах, повість «Кайдашева сім’я» Нечуя-Левицького І. С. –  це текст, де простежуємо велику кількість стереотипів. У статті «Типологія гендерних стереотипів» Зінченка Т. П. подано класифікацію, якою ми послуговуємось під час аналізу стереотипів із повісті «Кайдашева сім’я»:

1. стереотипи маскулінності-фемінності (до цих стереотипів належать міркування про те, що чоловіки – компетентні, домінантні, агресивні, самовпевнені, схильні міркувати логічно, здатні керувати своїми почуттями, а жінки – більш пасивні, залежні, емоційні, турботливі, ніжні тощо);
2. стереотипи професійної діяльності чоловіків і жінок (традиційною для жінок є діяльність обслуговувальна, виконавська, а для чоловіків: організаторська, керівна, творча);
3. стереотипи поєднання сімейних і професійних ролей відповідно до статі (для чоловіків головні ролі пов’язані з кар’єрою, професією, а для жінок – сімейні);
4. стереотипи зовнішності чоловіків і жінок (критерій привабливості) [64, 5 с.] тощо.

З огляду на особливості характеристики, притаманні першому типу стереотипних уявлень маскулінності та фемінності, в повісті І. Нечуя-Левицького мовців зображено відповідно до цих бачень: жінок висвітлено завжди емоційними («Ой боже ж мій? Нащо ти, дочко, нас мучила! Ти знаєш, якого жалю ти нам завдала? – почала говорити Мелашчина мати» [1, с. 19]; «Хто? Я? То це ти на мене таке говориш? – закричала Палажка й вхопила граблі. – Ось я тобі, стара відьмо, покажу ченців та чортів!» [1, с. 18]; «Не жаль мені ні села, ні роду, жаль мені тільки чоловіка. Мабуть, він за мною побивається, коли одразу так залило мою душу сльозами» [1, с. 18]; «Я тижня не пробула в свекрухи і вже сльозами облилася, – говорила Мелашка. – Якби Лаврін не оступався за мною, то вони б мене з’їли» [1, с. 16]; «Це все через тебе, невісточко! – промовила Кайдашиха до Мотрі і вдарила кулаком об кулак!» [1, с. 8]; «Мотря зиркнула на коника та й скипіла, неначе хто линув на неї окропом. Вона лучче витерпіла б лайку, ніж смішки. – Лаяли, били, а це вже знущаються надо мною! – крикнула Мотря й кинула об стіл ложкою» [1, с. 9]; що спостерігаємо у вербальних засобах (вигуки, модальні слова, докори тощо) та невербальних засобах спілкування (характеристика тону, темпу мовлення, дій у супроводі зі словом тощо). Також попри емоційно забарвлене мовлення осіб жіночої статі зображено турботливими та ніжними («Коли я твій голос почую коло двора, я зараз вилину до тебе, – сказала Мелашка» [1, с. 15]; «Омельку, стань та помолись Богу! Що це з тобою діється? – перестала кричати Кайдашиха й промовила спокійно» [1, с. 15] тощо).

Щодо стереотипів, які пов’язані з маскулінністю, осіб чоловічої статі зображено самовпевненими, здатними міркувати логічно, іноді агресивними («Не питай старого, а питай бувалого – сказав Лаврін» [1, с. 20]; «Чи йдеш ти в поле не питаючи мене? – спитав Лавріна батько// А як прийдеться платить подушне за землю, то й тоді мене не спитаєшся? – сказав Кайдаш// – Ви берете гроші в свої руки, то ви й платіть – одказав Лаврін» [1, с. 19]; «Тату, в Мотрі є чоловік, – сказав понуро Карпо – то не дуже на неї махайте кулаками//. Кайдаш спахнув полум’ям.// – А ти чого оступаєшся за своєю жінкою? – крикнув він на Карпа. – Коли хочеш, то я тобі носа втру.// Тату, не махайте на мене руками, бо й у мене руки є! – сказав Карпо й собі зблід на виду…» [1, с. 7]. У мовленні наявні приказки («Не питай старого, а питай бувалого»), які вказують на вміння критично мислити й влучно добирати висловлювання, які доречні тій чи тій комунікативній ситуації, також попри раціоналізм мислення, емоційно забарвлена лексика стає передумовою до дій, навіть якщо вони дещо агресивні, що ми спостерігаємо у вищезазначеному прикладі.

Зважаючи на види діяльности та поєднання сімейних і професійних ролей чоловіків і жінок, у повісті не порушено нав’язаної в уявленнях традиційности цього поділу. Тут крізь призму мовлення ми простежуємо, що особи жіночої статі більшою мірою відповідають за побутові справи, пов’язані з перебуванням на кухні, виховуванням дітей, а чоловіки керують фінансовими питаннями: «Чому ти, Мотре, і досі не замела хати? — промовив Карпо до жінки» [1, с. 7]; Чого це ти, Мотре, сіла шити? Хіба ти не бачиш, що в печі обід недоварений, а хата стоїть і досі неметена?» [1, с. 8]; «Якого ви недовірка вдвох робите, а обід у вас і досі не готовий! – крикнув Кайдаш на всю хату» [1, с. 12]; «Як прийдеться платить подушне за ту землю, то й тоді мене не спитаєшся? – спитав Кайдаш.// – Ви берете гроші в свої руки, то ви й платіть – одказав Лаврін» [1, с. 19].

Під час аналізування комунікативних актів у повісті чітко простежуємо, що мовленню осіб жіночої статі сприяють передбачені національними уявленнями мовні ситуації, які пов’язані з побутовими питаннями, наприклад, дискусії, пов’язані із тематикою кухні, приготуванням страв, догляду за чоловіками, дітьми, з’ясування стосунків, передумовою чого також є питання побуту. Експресивність помічаємо в вигуках («Боже мій!», «Ой!», «Угу», «Лишенько!», «Господи»), словах, які виражають модальність («мабуть», «а може»), сполучниками, які, з огляду на мовні конструкції, вказують на докір («Хіба ж Карпо вас питається, як іде на поле? А чим я гірший од Карпа?» [1, с. 19]); імпліцитне ствердження відомого в питальній формі («Хіба люди не говорять про тебе на селі? Хіба не знаємо як ти нападалась на невістку?» [1, с. 18];) тощо.

Попри рік написання повісті (1878 р.), зважаючи на культурні передумови побутування мешканців сіл та міст, ці стереотипи трапляються в мовленні й сьогодні (2023 р.). Припускаємо, що це явище активно побутує у зв’язку із традиційним шануванням своєї культури, звичаїв, обрядів українцями. Досвід попередників передано народові завдяки фольклору, певні знання, спостереження висвітлено в напрацюваннях (наприклад, повість «Кайдашева сім’я»  Нечуя-Левицького І.С.), що впливають на формування уявлення про світ у наступних поколінь. На сьогодні існує низка спроб розвінчувати стереотипи (наприклад, інтернет-портал «Гурт» – це платформа, розроблена для поширення стереотипів, на якій інноваційні технології подають варіанти спростування тих чи тих стереотипів та ін.).

Щоб перевірити, чи в суспільстві досі поширені нав’язані уявлення про світ, які висвітлено в мовленні комунікантів повісті «Кайдашева сім’я» І. Нечуя-Левицького, було проведено опитування 26 листопада 2023 року «Міт чи правда?», в якому респондентами стали 39 студентів Національного університету «Острозька академія».

Опитувані студенти та студентки давали характеристику висловлюванням із повісті «Кайдашева сім’я», де підтверджували або спростовували своїми відповідями те, що спостерігали ми під час дослідження цього питання. На твердження про те, що емоційність у мовленні більшою мірою притаманна особам жіночої статі, ми отримали 55,6% згоди й 44,4 % незгоди; з огляду на вищеподаний аналіз мовлення персонажів повісті «Кайдашева сім’я» чоловічої статі в опитуванні було висунуто тезу про те, що агресивні твердження притаманні більшою мірою чоловікам, ніж жінкам, яку було спростовано, адже 52,2 % не погодились із цим твердження.

За статистикою, у фразах, які належать особам жіночої статі, подано такі характеристики: емоційність 86,1 %, агресивність 55,6 %, здивування 77,8%, звинувачення 69,4 %, стриманість 2,8%, виправдовування 22,2%, стриманість 5,6%, погрози 97%, добродушність 2,8% . Щодо речень, які вживали чоловіки, тут переважають такі риси: 75 % мудрість, 11,1% лаконічність, 5,6% упевненість; 58,3 % погроза, 11,1% неповага, 8,3 % агресивність, 5,6 % емоційність тощо.

Також на питання: «Яка лексика більшою мірою притаманна особам жіночої/ чоловічої статі?» більшість респондентів у відсотковому співвідношенні визначили, що для мовлення жінок характерними є експресивна (80,6%), деталізована та емоційна (72,2%), варіативна, неоднозначна (69,3%,); для мовлення чоловіків притаманним є однозначність (62,2%), лаконічність (56,8%), стриманість (54,1%)

Отже, визначено що завдяки усталеним уявленням про світ мовлення осіб жіночої статі та осіб чоловічої статі має характеристики, які більшою чи меншою мірою можуть різнитися (зважаючи на вищеподані результати опитування). Це залежить від комунікативної ситуації мовців і від сприйняття чи несприйняття реалій, які так чи так впливають на свідомість суспільства, що висвітлено в гендерних маркерах спілкування осіб чоловічої та жіночої статей у стереотипах від ХІХ ст. по ХХІ ст.

Розподіл соціальних ролей, визначення ознак маскулінности та фемінности та ін. залежить від світосприйняття, що вміщено в визначенні поняття «стереотип».

Список використаних джерел:

1. Нечуй-Левицький І. Кайдашева сім’я. 1879. 23 с. URL: https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=907. (дата звернення 25.10.2023).
2. Опитування «Міт чи правда?» URL: https://docs.google.com/forms/d/1miiMirLmnaAf9XSTJE6W439sfg2vk8slqd5_OIWQZHM/edit. (дата звернення: 01.12.2023).
3. Топчий Л. Гендерна проблематика у мовознавстві. Науковий вісник Ізмаїльського державного гуманітарного університету. Серія «Філологічні науки». Вип. 47. С. 103–110. URL: http://dspace.idgu.edu.ua/jspui/bitstream/123456789/1510/1/%d0%a2%d0%be%d0%bf%d1%87%d1%96%d0%b9_%d0%9b_%d0%9d%d0%92_47.pdf. (дата звернення: 18.02.2023).