Гладка Ю.О.
Студентка 6 курсу ФРГМ
НаУ «Острозька академія»
Науковий керівник:
Кандидат філологічних наук, доцент
Зелінська Л.В.

ФОРМУВАННЯ ОБРАЗУ МЕРЛІНГА
У ЦИКЛІ РОМАНІВ ДЖОРДЖА Р. Р. МАРТІНА
«ПІСНЯ ПРО ЛІД ТА ПОЛУМ’Я»
Анотація
У статті наводиться аналіз ймовірних причин створення такого нового анімального елемента як «мерлінг» автором Джорджем Р.Р. Мартіном у циклі «Пісня про Лід та Полум’я». Виокремлюються типові риси притаманні ціїй тварині, а також аналізуються зв’язки з іншими міфологічними істотами.
Ключові слова: анімальний елемент, мерлінг, морська діва, наг.

ФОРМИРОВАНИЕ ОБРАЗА МЕРЛИНГА
У ЦИКЛЕ РОМАНОВ ДЖОРДЖА Р. Р. МАРТИНА
«ПЕСНЬ ЛЬДА И ПЛАМЕНИ»
Аннотация
В статье проводится анализ возможных причин создания такого нового анимального элемента как «мерлинг» автором Джорджем Р.Р. Мартином в цикле «Песнь Льда и Пламени». Выделяются типичные черты, присущие этому животному, а также анализируются связи с другими мифологическими существами.
Ключевые слова: анимальный элемент, мерлинг, морская дева, наг.

THE FORMULATION OF THE FIGURE OF MERLING
IN THE EPIC SERIES WRITTEN BY GEORGE R.R. MARTIN
‘A SONG OF ICE AND FIRE’
Annotation
This article presents the analysis of the possible reasons for creating a new animal element, known as‘merling,’ used by author George R.R. Martin in the series ‘A Song of Ice and Fire.’ The researcher identified the typical features inherent to this animal and analyzed the connections with other mythological creatures.
Key words: animal element, merling, mermaid, naga.

Роль тварин, як і взагалі анімального (зооморфного або теріоморфного) елемента, в міфології виключно велика. Вона визначається значенням, яке мали тварини на ранній стадії розвитку людства, коли вони ще не відокремились від людського суспільства – ні в його синхронічному стані (включення тварин в соціальну ієрархію, розташування священних тварин на вершині ієрархічної градації), ні в діахронічному аспекті (ідея походження будь-якої общини від тварини або від тварини-предка), ні, нарешті, онтологічно (уявлення про тварин як про особливу гіпостась людини).
Саме це і спричинило велику розгалуженість міфологічних образів тварин та наділило їх як людськими якостями, так і якостями, які притаманні іншим видам тварин. У світі створеним Джорджем Р.Р. Мартіном існують типові тварини, які не відрізняються від тварин, які існують у нашому світі, проте деякі з них дещо видозмінені. До прикладу, автор утворює новий вид зебр, і хоча у перекладі як українському, так і російському, не акцентується увага на цьому, цей вид називається zorse (від zebra і horse). Офіційний довідник “Світ Льоду і Полум’я” пояснює, що одомашнена zorse – це, як і в нашому світі, зеброкінь, гібридна тварина.
Окрім того, Джордж Мартін використовує таких міфічних істот, як гарпії, горгулії, кентаври, снарки, русалки, гіганти, грамкіни, грифони, сфінкси, сутінкові коти, єдинороги (агресивні істоти), левоящери (по опису схожі на крокодилів або алігаторів), мамонти, лютововки та багато інших.
Зупинимось детальніше на образі новому для літератури в цілому, існування якого викликає багато суперечностей – мерлінгах. У циклі «Пісня про Лід та Полум’я» прямо не пояснюється, хто ж це такі, але з натяків можна припустити, що це земноводні істоти-гуманоїди, до прикладу русалки чи наги, які харчуються людьми.
Взагалі термін merling вживається лише у кількох випадках:
1) Географічна точка Spears of the Merling King – група коп’єподібних скель, що піднімаються з дна Чорноводної затоки. У перекладі на російську було вжито або Копья Водного короля або ж Копья Сардиньего короля, і останнє не є точним відповідником, адже сардина англійською – sardine.
2) Ім’я куртизанки – Merling Queen, яка з’являлась виключно у оточенні чотирьох «русалок» – прислужниць, які вплітали їй квіти у волосcя та притримували хвіст.
3) Один з кораблів Петіра Бейліша має назву «The Merling King», що є натяком на відношення цього чоловіка до народу мерлінгів.
У всіх інших випадках про їхнє існування ходять лиш легенди, проте вони чітко вказують на місце їхнього проживання – Білу Гавань.
Якщо Вінтерфелл – серце півночі, то місто лорда Мандерлі [Біла Гавань] – його рот [‎2] [Переклад наш – Ю.Г.].
Біла Гавань – це головний порт північних земель, що живе в основному торгівлею, стоїть на східному березі затоки Укус, куди впадає одна з найбільших річок Півночі – Білий Ніж. Ця річка ніколи на пам’яті людства не замерзала, навіть у найлютіші холоди, коли зима тривала близько 50 років. Саме це наштовхує на думку про існування ще однієї цивілізації у глибинах затоки.
Якщо припустити, що саме мерлінг зображений на гербі Дому Мандерлі, то це буде «..білий водяний з темно-зеленими волоссям, бородою і хвостом, з чорним тризубцем в руці, що піднімається з синьо-зеленого моря» [‎3] [Переклад наш – Ю.Г.]. Опис занадто розмитий для точного відтворення, адже цей народ можна співвідносити або з морськими дівами (їхній образ з часом злився з русалками), або з нагами.
Русалки – морські діви, які фігурують у різних міфологічних системах. Прабатько морських дів визнається – як не парадоксально – вавилонський бог Оаннес, який довго міняв форму, поки не став істотою з головою і торсом чоловіка і риб’ячим хвостом замість ніг. А першою рибохвостою жінкою стала Атаргате – сирійська богиня Місяця і рибальства.
У міфології різних народів є діви з риб’ячими хвостами, щоправда вони мають різні види. Етимологія слова русалка в англійській мові – mermaid – мала сенс “море” + “дівчина”.
У античних міфах Древньої Греції найближче до зовнішнього вигляду русалок відносять нереїд – морських божеств, дочок Нерея і океаніди Доріди. Вони є уособленням властивостей та якостей морської стихії, оскільки вона не шкодить людині, а навпаки доброзичлива і чарує її своєю красою. Нереїди ведуть ідилічно-спокійне життя в надрах моря, розважаючись мірними рухами хороводів, в такт руху хвиль; в спеку і місячні ночі вони виходять на берег, або влаштовують музичні змагання з третинами, або на березі, разом з німфами суші, водять хороводи і співають пісні.
У слов’янській міфології проживання русалок пов’язано з близькістю водойм, річок, озер, які вважалися шляхом в підземне царство. З цього водного шляху русалки виходили на сушу і мешкали вже там. Так само по слов’янським повір’ям русалки не мали хвоста. Найчастіше їх плутали з сиренами з античних міфів і жити вони могли не тільки у воді, але і на деревах і в горах, а підкорялися Богу Ярилу і його батькові – Велесу.
На деяких мовах слово «сирена» – стало використовуватися для позначення русалки, хоча сирени за давньогрецькою міфологією – напівжінки-напівптиці. Але вже в «Бестіарії» XVI століття сирени описуються і зображуються як напівжінки-напівриби. Альберт Великий згадує їх серед «чудовиськ поетичних сказань»: зовнішність їхня потворна, але голос, як і у грецьких сирен, прекрасний.
За довгі століття легендарного існування сирени «отримали» ще й третє обличчя – діворибопташе. Таке уявлення існувало недовго, але залишило свій слід в образотворчому мистецтві і навіть у віршах. Середньовічний автор Філіп Танський писав про сирен так:
Живе сирена в морі
І накликає горе.
До пояса вона –
Чарівна жінка.
Але при такому вигляді –
З кігтями лапи пташині
І довгий риб’ячий хвіст.
Коли не видно зірок,
Ночами на просторі
Пролунає пісня в морі,
І керманич в каламутній імлі
Засне на кораблі.
Сенс в цьому таємний:
Прекрасні сирени –
Праобраз благ мирських,
Смерть душ людських [‎5] [Переклад наш – Ю.Г.].
Нагами називають змієподібних міфічних істот в індуїзмі і буддизмі, зображуються у вигляді змій з людським торсом і людською головою, вкритої зверху віялом із зміїних голів. Живуть вони в печерах і водоймах, на землі, у воді або під землею. На сході наги вважалися символом знань та мудрості, що вони зберігають істину до тих пір, поки люди не будуть готові її прийняти [‎1].
Наги часто гніваються і вважається, що їхнє дихання є отруйним, а погляд може принести смерть. Особливо виражена функція нагів як духів–захисників країни, і існує повір’я, що вони могли обертатись на людину.
Проте існує також інший поділ нагів, окрім сухопутних і амфібій. Останні вважалися просто хижаками, тоді як сухопутні наги розділилися на два підвиди – вегетаріанці і канібали, що пов’язане з тим, що на суші не було на кого полювати: ні комах, ні інших видів тварин. Вегетаріанці харчувалися в основному різними грибами та іншої мізерною рослинністю. Каннібали, як зрозуміло – харчувалися своїми родичами. Хоча на Землі всі змії хижаки, проте найближчі їхні родичі – деякі види ящірок і сухопутні черепахи – травоїдні, тому перехід до вегетаріанства для нагів не був настільки вже складним.
Мерлінги, як натякають страшні історії світу «Пісні про Лід та Полум’я», є каннібалами: вони їдять і своїх родичів, і людей. Їхній король шанується як Бог, і йому належить одна із статуй, що стоїть у Чорно-Білому Домі у Браавосі (храм Багатоликого Бога, який шанується як втілення усіх богів).
Щодо здатності мерлінгів приймати людське обличчя, то легенди натякають на родинні зв’язки мерлінгів з правлячими династіями минулого. Легенди стверджують, що Сірий Король Залізних островів взяв заміж русалку та став королем західних островів і всього моря за його межами [‎3]. Залізнонароджені вважають, що у водяних залах Бога, що Потонув, є русалки, які турбуються про бажання кожного. Жреці ж стверджують, що залізнонароджені ближче за родинними зв’язками до риб і мерлінгів, ніж до інших людей [‎4, Ironmen].
Згідно легендою, будівники підземних лабіринтів у вільному місті Лорат були знищені морським противником найймовірніше мерлінгами. Пістряк, після кількаденного перебування на дні морському, дивом рятується і згадує підводний народ в своїх загадкових піснях, які можуть і в більшості випадків мають пророче значення. За його словами, морські діви носили неннімони (різновид водяних квітів) у волоссі і ткали собі халати із сріблястих морських водоростей. Русалки Тремтячого моря, за уявленнями, мали бліду шкіра і чорні вкриті лускою хвости, і були набагато небезпечнішими, ніж русалки південних морів [‎4, The Shivering Sea].
Зокрема, пророцтва-пісні Пістряка з розгортанням подій у книзі поступово справджуються, тому можна припустити, що на морському дні він провів кілька днів у оточенні мерлінгів.
Все згадане вище наштовхує на думку, що ця раса є войовничою, проте суперечності виникають, коли згадується історія про Крилатого Лицаря, Артуса Аррена, засновника Дому Арренів та його дружбу з підводними істотами [‎4, House Arren].
Окрім того, ця раса вважається відданою і лояльному лише тому, кого сама визнає своїм королем. Таким чином, вони не служать для втіхи, а обирають серед королів Семи королівств саме того, хто на їхню думку є найсправедливішим правителем для них, правителем, який зможе прийняти їхню сутність без відрази.
Створення такої раси Джорджем Мартіном з використанням елементів різних міфологічних істот, не дозволяє читачеві мислити стереотипно. Напівлюди-напівриби як русалки, зі здатністю приймати людську подобу як наги, а окрім того ще й канібалізм, войовнича натура та лояльність лише тому, хто на це заслуговує – усе це дозволило створити Мартіну непересічний образ нетиповий для фентезі та міфів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Bloss L. W., The Buddha and the Nāga: a study in Buddhist folk religiosity / L. W. Bloss «History of Religion», 1973, v. 13, № 1, p. 36-53.
2. Martin George R.R. A Dance with Dragons / George R.R. Martin. – New York City: Bantam Books, 2011. – 948 p.
3. Martin George R.R. A Game of Thrones / George R.R. Martin. – New York City: Bantam Books, 1996. – 600 p.
4. Martin George R.R. The World of Ice & Fire: The Untold History of Westeros and the Game of Thrones / George R.R. Martin. – New York City: Bantam Books, 2014. – 326 p.
5. Philppe de Thaon Bestiary of Philippe de Thaon / Ed. T.Wright – L., 1841. – 268 p.