У статті розглянуто основні теоретичні питання про іншомовну комунікативну компетентність, її структуру та вплив автентичних текстів на формування ІКК студентів мовних факультетів.

Ключові слова: іншомовна комунікативна компетентність, автентичність, автентичні тексти.

This article is devoted to analysis of  the basic notions of foreign language communicative competence, its structure and the effect that is made on development of foreign language communicative competence of students of foreign languages department from reading authentic texts.

Keywords: foreign language communicative competence, authenticity, authentic texts.

Відомо, що останнім часом компетентнісний підхід в освіті отримав досить широке поширення на противагу традиційному дискурсу знань, умінь, навичок (І. Зимня, А. Маркова,  А. Хуторской,  В. Шадриков та ін.). Це пов’язано, насамперед, із стрімкою динамічністю сучасного світу, постійним оновленням вимог до фахівців, які в умовах іншомовного середовища набувають ще й відповідної специфіки. У тому числі змінюються підходи до навчання студентів іноземних мов. Формування у цьому процесі іншомовної комунікативної компетентності є актуальною теоретичною проблемою та практичною задачею. Компетентнісний підхід пов’язаний із інтенсивними прийомами впливу на смислову сферу студента, на його креативні характеристики, його творче самовираження та мотиви.

Метою  статті є розкрити зміст поняття та складові іншомовної комунікативної компетентності й дослідити особливості її формування у студентів засобами читання автентичних текстів.

Відповідно, завданнями статті є:

1) розмежувати поняття «компетентність» та «компетенція»;

2) розкрити зміст та структуру поняття «іншомовна комунікативна компетентність» у співвіднесенні з іншими однопорядковими поняттями: «комунікативна мовленнєва компетентність», «іншомовна професійна комунікативна компетентність».

3) проаналізувати особливості формування ІКК засобами читання автентичних текстів у студентів факультету романо-германських мов НаУ ОА.

Насамперед, зазначимо різницю між схожими поняттями «компетентність» та «компетенція». В перекладі із латинської competentia – означає коло питань, в яких людина добре розуміється, має певні знання і досвід, що дозволяють їй ефективно діяти у визначеній області. Компетенцію визначають як суму знань, умінь та характерних рис, що дозволяє особистості виконувати певні дії. Вирізняють певні особливості окремих видів компетенції в певних галузях, зокрема в освіті. Так, з точки зору вивчення іноземної мови, Клочко виділяє такі особливості:

–         загальні компетенції, тобто такі, що не є специфічними для мовлення, але такі, що необхідні для будь-якого виду діяльності, у тому числі й мовленнєвої;

–         комунікативні мовні компетенції – це такі, які забезпечують суб’єктові можливість діяти, виконувати професійно спрямовану діяльність, застосовуючи спеціальні лінгвістичні засоби.

Користуючись професійно спрямованою іноземною мовою, фахівець використовує загальні та комунікативні мовленнєві компетенції.

Комунікативна мовленнєва компетенція складається із певних компонентів: лінгвістичного (лексичні, фонологічна, синтаксичні знання і вміння та інші параметри мови як системи), соціолінгвістичного (соціокультурні умови користування мовою, соціальні конвенція, такі як: правила ввічливості, норми, які регулюють стосунки між поколіннями, статями, класами) та прагматичного (функціональне вживання лінгвістичних засобів).

Комунікативна мовленнєва компетенція (КМК) особистості реалізується у виконанні різних видів мовленнєвої діяльності, а саме: сприймання, усвідомлення, відтворення (усне чи письмове).

Поняття компетентність визначають як похідне від компетенції, так як воно вказує на суб’єкта як носія компетенції; компетентність передбачає не просто наявність знань та навичок, а здатність їх творчого використання. Отже, компетентність – це здатність приймати рішення, нести відповідальність за їхні наслідки у різних галузях діяльності; компетентність є ситуативною категорією, що виражається в готовності до здійснення діяльності в певних ситуаціях.

Щодо поняття «іншомовна комунікативна компетентність» та її складових серед дослідників немає одностайності.  Автори визначають цей термін (ІКК)  як:

− знання,  уміння  та  навички,  необхідні  для  розуміння  чужих  і  власних  програм  мовленнєвої поведінки, адекватних цілям, сферам, ситуаціям спілкування, зміст якої охоплює знання основних понять лінгвістики мови (стилі, типи, способи зв’язку речень у тексті), навички та уміння аналізу тексту та власне комунікативні надбання [1];

− знання  мови,  високий  рівень  практичного  володіння  як  вербальними,  так  і  невербальними  її засобами, а також досвід володіння мовою на варіативно-адаптивному рівні залежно від конкретної мовленнєвої ситуації [6] тощо.

У різних моделях ІКК розглядаються різні її складові (компоненти). Так, М. Кенел та М. Свейн поділяють  ІКК  на  такі  складові:  граматичну,  соціолінгвістичну, дискурсивну і стратегічну. Д. Хаймс  виділив лінгвістичну (правила мови), соціально-лінгвістичну (правила діалектного мовлення), дискурсивну (правила побудови  смислового  висловлювання)  і  стратегічну  (правила  підтримання  контакту  із  співрозмовником) складові ІКК. Також досліджуються тематичний, організаційний, прагматичний, соціокультурний, соціальний та інші компоненти ІКК.

Особливістю іншомовної професійної компетентності майбутнього фахівця є її зв’язок із професійною свідомістю, професійними цінностями та ідеалами, оскільки йдеться про  ступінь сформованості професійного рівня, стилю професійного  спілкування у різних соціально-рольових ситуаціях.

Набуття іншомовної професійно спрямованої компетентності дозволить майбутньому фахівцеві виконувати різні види робіт з оригінальною літературою зі спеціальності, а саме: розуміти зміст, вміти отримати необхідну інформацію, перекласти або реферувати необхідний матеріал; мати навички діалогічного мовлення, а також володіти зв’язним монологічним мовленням на рівні як самостійно підготовленого, так і непідготовленого висловлювання, розуміти діалогічне та монологічне мовлення в межах вивченого матеріалу; володіти навичками як усного, так і письмового перекладу з іноземної мови на рідну та навпаки; знати основи ведення ділової документації іноземною мовою, вести ділове листування, переговори тощо; володіти основними навичками двостороннього перекладу; використовувати словники та довідковий матеріал при перекладі; вміти стисло та точно висловлювати думки обома мовами; вміти використовувати засоби сучасних інформаційних технологій під час спілкування та передачі інформації [3].

Отож, іншомовна комунікативна компетенція розглядається як сукупність знань, навичок, володіння якими дозволяє студентам практично застосовувати знання іноземної мови в різноманітних соціально детермінованих ситуаціях із врахуванням лінгвістичних і соціальних правил, яких дотримуються носії мови. Необхідно зазначити, що оволодіваючи іншомовною комунікативною компетентністю, важливо не втратити свою власну ідентичність, сформовану в рідному соціокультурному просторі; не потрібно намагатися повністю уподібнитись носієві мови, яка вивчається.

Одним з видів навчальних матеріалів, які сприяють ефективному оволодінню іноземної мови та формуванню ІКК, є автентичні тексти, оскільки автентичність текстів забезпечує природність їх лексичного наповнення, реальні мовні засоби, що їх використовують носії мови, оригінальність слово використання [9].

Основним засобом навчання  умінню читати є автентичні іншомовні газетні тексти різних рівнів: від заголовків статей, афіш до повноцінних газетних статей. Читання не навчальних, а реальних, безпосередньо пов’язаних текстів з культурою країни мову, якої вивчають налаштовує студента на серйозну роботу, звідси формується установка на цікаві лінгвістичні відкриття. Можна зробити висновок, що автентичний газетний текст – це оперативне джерело інформації про соціальні, економічні, політичні, культурні та інші аспекти життя країни, мова якої вивчається, сприяє одночасно формуванню іншомовної комунікативної та країнознавчої компетентності читача. Також на початковому етапі вивчення іноземної мови можна застосовувати прислів’я та приказки народу, вони одночасно відображають його менталітет, а також студенти можуть використовувати їх в усному мовленні. Для реалізації когнітивного підходу навчання читати автентичні тексти та для формування ІКК є забезпечення студентів країнознавчими, соціокультурними фоновими знаннями, які дозволяють студентам більше розуміти контекст соціокультурних автентичних текстів, які написані носіями мови в умовах реального функціонування мови і культури, яка вивчається.

Список використаних джерел та літератури:

1. Бідюк Н.М. Комунікативна компетентність майбутнього вчителя філолога: зміст та структура / Н.М.Бідюк // Збірник наукових праць третьої Міжнародної науково-практичної конференції «Інформаційно-комунікаційні технології в сучасній освіті: досвід, проблеми, перспективи».

2. Зимняя И. А. Ключевые компетентности как результативно-целевая основа компетентностного подхода в образовании/ И.А. Зимняя. – М.: Исследовательский центр проблем качества подготовки специалистов, 2004.

3. Клочко В.І., Прадівлянний М.Г. Формування професійно спрямованої іншомовної компетентності фахівців технічних та економічних спеціальностей засобами сучасних інформаційних технологій: Монографія/ В.І. Клочко, М.Г. Прадівлянний. – Вінниця: ВНТУ, 2009. – 186 с.

4. Кудряшова В.А., Кириченко Л.Г. Некоторые аспекты коммуникативного содержания и коммуникативной компетентности обучения иностранному языку/ В.А. Кудряшова, Л.Г. Кириченко // Наукові праці ОНАЗ імені О.С.Попова. − 2005. −  №2.

5. Садохин А. П. Межкультарная компетентность: понятие, структура, пути формирования /А. П. Садохин // Журнал социологии и социальной антропологии. − 2007. − Том X. − № 1. − С. 126-140.

6. Тинкалюк О. Сутність і структура іншомовної комунікативної компетентності студентів немовних спеціальностей вищих навчальних закладів / О. Тинкалюк // Вісник Львівського університету. Cерія педагогічна. – 2008. – Вип 24. – С. 53–63

7. Грош Е.В.  Развитие межкультурной компетенции как актуальная проблема методики преподавания иностранных языков// http://www.ranez.ru/uploaded/news/konf-2008-07.pdf

8. Добросмыслова С.Н. Основные научные подходи к определению понятия компетентности // http://referat.ukraine-ru.net/?cm=151326

9. Єременко І.І. Автентичні тексти як ефективний засіб формування іншомовної особистості студента [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.psyh.kiev.ua /Єременко_І.І._Автентичні_тексти_як_ефективний_засіб_формування_іншомовної_особистості_студента