У статті розглядається фандрайзинг як система пошуку джерел фінансування. Здійснено аналіз реалізації фандрайзингу в українських та зарубіжних громадських організаціях.
In article the author describes the fundraising as a system of sources of financing for Ukrainian and foreign non-governmental organization. Analyzed implementation of fundraising in the Ukrainian and foreign NGOs.
Суспільство складається з безлічі організацій, з якими пов’язані всі аспекти і прояви людського життя – суспільства в цілому, економіки, науки, культури, освіти, оборони, навіть особистого життя. В сучасних умовах набули популярності громадські організації. І тому актуальним є дослідження специфіки менеджменту неурядових громадських організацій, адже виконує планування, організацію, приведення в дію та контроль організації з метою досягнення координації людських і матеріальних ресурсів, необхідних для ефективного виконання завдань.
Актуальним на сьогодні є вміння знаходити необхідні фонди, пробудити інтерес до свого проекту, презентувати його, чітко сформулювати заявку, розробити програму заходів для залучення додаткових ресурсів на втілення програм, проектів та дослідних робіт. Вирішенню даних питань, а також забезпеченню розвитку і ефективної діяльності некомерційних і громадських організацій сприяє впровадження фандрайзингу як пошуку джерел фінансування в практику роботи неприбуткових підприємств і організацій Український досвід у залученні коштів для громадських організацій, на перший погляд, є досить багатим і значним. Але все ж тут є важливим і зарубіжний досвід, який сприяє розвитку громадських організацій і є основами для українського досвіду і тому потребує детального вивчення.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Розробкою теми фандрайзингу займалася низка українських та зарубіжних науковців. Варто звернути увагу на наукові напрацювання вітчизняних науковців: Бусленка Б. В. та Башуна О.В [1], а також Чернявської О.В., яка дала визначення фандрайзингу та створила навчальну програму і лекційний курс для студентів [2].
Метою статті є вивчення фандрайзингу як системи пошуку джерел фінансування для громадських організацій та порівняння досвіду України та США у реалізації фандрейзингу.
Виклад основного матеріалу. Фандрайзинг – це професійна діяльність щодо мобілізації фінансових та інших ресурсів з різноманітних джерел для реалізації соціально значущих і науково-дослідних неприбуткових проектів, яка вимагає спеціальних знань та навичок фандрайзера, що можуть вплинути на прийняття позитивного рішення донора.
Суб’єктами фандрайзингової діяльності є неприбуткові організації (НПО), які займаються пошуком джерел фінансування та збором коштів для реалізації проектів [3, с. 38]. Основними завданнями фандрайзингу є: залучення ресурсів для реалізації цільових програм; аналіз ефективності діяльності організації; накопичення нових ідей для реалізації майбутніх програм; підвищення іміджу організації та зміцнення довіри громадськості до неї; інформування та просвіта громадськості щодо проблем, які вирішує організація.
Існує два основних способи фінансування некомерційних організацій: внутрішнє і зовнішнє. До внутрішніх відносяться: кошти від проведення благодійних заходів (доходи від марафонів, розпродажів, концертів тощо), добровільні пожертвування окремих членів організації, доходи від господарської діяльності. Зовнішні джерела фінансових коштів – це гранти міжнародних донорських організацій, громадських та державних фондів уряду чи місцевої організації, спонсорські внески від комерційних структур, приватні та благодійні пожертви [3, с. 40].
Фандрайзинг, як термін, ще не є широко поширеним в Україні. В більшості випадків це поняття асоціюється з філантропією та соціальними проектами, проте важливо розуміти, що крім цього залучення ресурсів для комерційних проектів, пошук фінансового спонсора, спонсора на умовах бартеру, інвестора також є фандрайзингом [3, с. 8].
Основними законодавчими актами у сфері фандрайзингу в Україні можна вважати акти, які регламентують діяльність громадських організацій, а саме благодійних та неприбуткових – це: Конституція України, Господарський Кодекс України, Закони України: «Про благодійництво і благодійні організації», «Про волонтерську діяльність», «Про гуманітарну допомогу», «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість».
Розгалужена система громадських організацій є важливим показником розвитку громадянського суспільства. Враховуючи цей аспект, тут варто зазначити про позитивні тенденції в Україні. Кількість зареєстрованих громадських організацій в Україні з року в рік зростає. Але при цьому виникають і негативні моменти, недовіра суспільства до громадських організацій.
Основними причинами низького рівня довіри до громадських організацій та громадської пасивності є: зайнятість громадян повсякденними проблемами виживання, недостатня інформованість про існуючі громадські організації, пасивність громадських організацій щодо інформування громадян та їх залучення до своєї діяльності . Так, громадяни України майже не знають про роль, функції та можливості громадських організацій. А необізнаність широкого громадянства з діяльністю громадських організацій, зокрема тих, що мають успіхи, породжує скептицизм щодо громадських організацій взагалі [2].
Ще однією важливою причиною низького рівня довіри до громадських організацій є низька оцінка ефективності їх діяльності. Головними ж причинами неефективності громадських організацій, на думку громадян, є їх недостатня активність та неспроможність реально впливати на ситуацію в регіоні і в країні. Так, оптимістичні показники щодо збільшення з року в рік кількості громадських організацій ще не говорять про достатній рівень якості цих організацій. Сьогодні лише менша частина з легалізованих громадських організацій постійно і активно працюють. Більшість інших існують лише формально. Особливу групу складають організації, що активізуються лише в період передвиборних кампаній і працюють у межах агітації чи контрагітації відносно того чи іншого кандидата, виборчого блоку. Вони фактично не роблять істотного внеску у розвиток громадянського суспільства (забезпечення прав і свобод людини, інформованості і політичної освіти громадян, залучення громадськості до вирішення соціальних проблем на місцевому та регіональному рівнях і т. ін) [2].
Особливими формами залучення коштів в Україні є благодійництва, а також його форми: меценатство та спонсорство. Меценатство являє собою цілеспрямовану діяльність окремих осіб, організацій та груп, метою яких є довготривала валоризація їхніх імен, назв та логотипів шляхом фінансової підтримки духовного та культурного життя суспільства. Явище спонсорства можна дефініціювати як добровільну безприбуткову участь фізичних та юридичних осіб у матеріальній підтримці благодійної діяльності з метою популяризації винятково свого імені (назви) чи торгової марки [3, с. 10].
До зовнішніх джерел фінансування, які доступні українським громадам належать такі: Світовий банк, програми Європейської Комісії, проекти розвитку ООН, агенції з міжнародного розвитку (Німеччини, США, Канади), програми малих грантів, фонд сприяння місцевому самоврядуванню в Україні [1].
З вище поданого, можна зробити висновок, що основні гранти і кошти до українських громадських організацій надходять з-за кордону. Але для проектів місцевого характеру, як правило, залучають місцевих підприємців, відомих осіб, а також органи місцевої влади.
Крім того, в Україні поширені також методи залучення коштів через розміщення у торгових точках (магазинах, супермаркетах, торгових центрах) спеціальних скриньок. Ці скриньки, зазвичай, використовують для збору благодійних внесків.
Важливим є співставлення зарубіжного досвіду фандрайзингу, зокрема американського. Свідомість громадян Америки направляється на утвердження обов’язків кожного громадянина за загальний національний добробут. Демократичний устрій США побудований на заохоченні до благодійництва, що вже історично підтверджує законодавство Америки. Громадські організацій Сполучених штатів Америки для залучення коштів використовують певні методи. Один з них, який найбільш популярний за кордоном – інтернет-фандрайзинг.
Все більше число громадських організацій звертаються до Інтернету, щоб зібрати кошти для підтримки їх роботи. Всесвітня мережа надає інструменти, які дозволяють прихильникам переглянути оголошення в обмін на невеликі пожертви на благодійність. Нові можливості з’являються весь час з все більшої частки благодійних доходів, що випливають з джерел в Інтернеті. Інформація про проект розміщується на так званих «інтернет-платформах», кожен донор, або зацікавлена у проекті людина може переглянути її і цим самим зробити свій матеріальний внесок [4].
Ще одним джерел доходу для неприбуткових організацій в Сполучених Штатах Америки є так звані «подієві заходи». Часто ці заходи використовують і для залучення нової громадської аудиторії і залучення донорів. Дохід може бути отриманий з спонсорської участі як це прийнято в благодійних заходах, концертах, або безпосередньо отриманий від продажу квитків на концерт. Зазвичай організації надають додаткові можливості пожертвувати справі через інші джерела доходу: через прості пожертвування, аукціони, лотереї або спонсорства у програмі заходу. Ці події можуть займати досить багато часу і мати жорстку конкуренцію.
Для багатьох громадських організацій, особливо в розвинених країнах світу, окремі донори вже давно є і продовжують бути основним джерелом фінансування. Індивідуальних донорів можна залучити через безліч засобів. Вони являють собою менш інтенсивну форму збору коштів у порівнянні з проектними пропозиціями та корпоративним фандрайзингом. Громадські організації можуть особливо виграти від індивідуальних донорів. Працюючи з останніми, неурядові громадські організації розвивають стосунки із своїми донорами протягом довгого часу, щоб створити більш сильний зв’язок і, в свою чергу, забезпечити великі фінансові внески, а також можуть отримати від спонсорів рекомендації [2].
Також громадські організації Сполучених Штатів Америки використовують різноманітні види та інструменти фандрайзингу. Одним з найбільш використовуваних видів є корпоративна підтримка, тобто корпоративний фандрайзинг відбувається у величезній різноманітності форм, найбільш значні серед них – корпоративні гранти та подарунки. У всьому світі все більше і більше корпорацій вкладають кошти на підтвердження корпоративної соціальної відповідальності і пропонують відповідні програми, пропозиції по збору коштів та волонтерських програм. Наприклад, компанія, яка спеціалізується на дитячих продуктах і послугах, швидше за все, підтримає програму, пов’язану з дітьми, в той час як компанія, яка продає окуляри, швидше за все, підтримає організації, які підтримують людей похилого віку [5].
Торговий фандрайзинг є основою більшості соціальних підприємств, які працюють, щоб бути стійкими, продаючи що-небудь цінне. Спільнота Скаутів в США є відмінним прикладом некомерційної організації, яка отримує значну суму доходу від торгівлі, зокрема продажу печива.
Спонсорство є ще одним варіантом для громадських організацій, які можуть вказувати торгове ім’я спонсора на будівлі, транспортному засобі, рекламних матеріалах або в інший формі, забезпечувати визнання в обмін на їх підтримку. Благодійність магазинів, які продають ужиті товари є ще одним прекрасним прикладом того, що громадські організації, використовують різноманітні тактики для прибутку, щоб підтримати свою некомерційну діяльність.
Фандрайзинг є оптимальним варіантом пошуку джерел фінансування для громадських організацій. Він ще нешироко поширений в Україні, але має великий досвід застосування у Сполучених Штатах Америки. Зарубіжні громадські організації у свій діяльності використовують більш потужніші методи для залучення коштів.
Українські громадські організації залучають кошти для своїх проектів найчастіше застарілими методами, які втрачають свою ефективність. Щоб подолати проблеми фандрайзингу потрібно сприяти вивченню та впровадженню зарубіжного досвіду у даній сфері, наприклад, застосовують поширені за кордоном засоби фандрайзингу: створювати інтернет-платформи, на яких можна розміщувати інформацію про програми та проекти громадських організацій, також проводити загальнонаціональні конкурси, лотереї, щоб заохотити та популяризувати благодійність і меценатство.
Не менш важливим у цьому плані є поширення знань про сутність фандрайзингу та популяризувати його серед громадян, потрібно інформувати населення через проведення тренінгів, семінарів, конференцій, випуск інформаційних бюлетенів тощо. Зрештою, питання діяльності громадських організацій також повинні бути чітко врегульовані і на законодавчому рівні.
Висновки. Отже, для розвитку фандрайзингу в Україні потрібно створити сприятливі умови як з боку держави, так і з боку суспільства. використовуючи напрацювання зарубіжних громадських організацій. Крім того, належна міцність та сталість громадських організацій залежатимуть від того, чи будуть спроможні вони отримати широку соціальну підтримку мас в якості членів, волонтерів та донорів. Вони повинні довести свою необхідність, а громадяни водночас усвідомити це.
Список використаних джерел та літератури
- Бусленко, Б.В. Фандрайзинг неприбуткових організацій в Україні [Електронний ресурс] / Б.В. Бусленко. – Режим доступу: http://www.rusnauka.com/1_NIO_2014/Economics/4_155397.doc.htm. – Заголовок з екрану.
- Корнишова, М.О Діяльність громадських організацій як чинник розбудови громадянського суспільства в Україні: проблеми та перспективи [Електронний ресурс] / М.О. Корнишова. – Режим доступу: http://polis.oa.edu.ua/article/students/2011/%D0%9A%D0%BE%D1%80%D0%BD%D0%B8%D1%88%D0%BE%D0%B2%D0%B0%20%D0%9C.%D0%9E.doc. – Заголовок з екрану.
- Чернявська, О.В. Фандрайзинг [Текст]: навч. посіб. / О.В. Чернявська, А.М. Соколова. – К.: Центр учбової літератури, 2013. – 188 с.
- Rauh K. NGOs, Foreign Donors, and Organizational Processes: Passive NGO Recipients or Strategic Actors? [Electronic resource] / K. Rauh. – Access mode: https://www.mcgill.ca/msr/volume1/article2. – Title screen.
- Toal R. Fundraising Essentials: Creating the perfect fundraising mix for your NGO [Electronic resource] / R. Toal. – Access mode: http://www.fundsforngos.org/free-resources-for-ngos/fundraising-essentials-creating-perfect-fundraising-mix-ngo/. – Title screen.