Стаття присвячена аналізу співробітництва Європейського Союзу та Російської Федерації в рамках ініціативи Енергетичного діалогу. Охарактеризовано основні структурні механізми реалізації ініціативи, розглянуто етапи її розвитку.

Ключові слова: Європейський Союз, Російська Федерація, енергетичне співробітництво, Енергодіалог.

 

The article analyzes the cooperation of the European Union and the Russian Federation within the framework of the Energy Dialogue. The basic structural mechanisms for the initiative implementation were characterized, the stages of its development were considered.

Keywords: European Union, Russia, energy cooperation, Energy dialogue.

 

Постановка проблеми. Російська Федерація займає важливе місце у системі зовнішньополітичних та зовнішньоекономічних пріоритетів Європейського Союзу. Відносини між сторонами характеризуються високим рівнем взаємозалежності, зумовленим, зокрема, енергетичним фактором. З одного боку, Європейський Союз є залежним від поставок російських енергоресурсів, з іншого, – Росія потребує ринків збуту, інвестиційного наповнення, модернізуючих технологій Європейського Союзу. Враховуючи це, сторони періодично запроваджують нові форми та ініціативи з оптимізації співробітництва в енергетичній сфері.

У зв’язку з цим, дослідження Енергетичного діалогу між Євросоюзом та Росією як форми енергетичної взаємодії між ними є актуальним не лише у контексті ознайомлення з особливостями двосторонніх відносин, а й в якості платформи для аналізу подальшого розвитку енергетичної політики сторін.

 

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Дослідженням проблем та перспектив енергетичного співробітництва Європейського Союзу та Росії займалися Р. Гутаренко, І. Пашковська, О. Тєлєгіна, а Т. Романова у своїх працях здійснює аналіз еволюції та сучасного стану співробітництва сторін у даній галузі, описує їх основні проблеми та перспективи подальшого розвитку. Платформу Енергетичного діалогу вивчали М. Ларіонова, Т. Ланьшина та Є. Квочко. Окремої уваги заслуговують праці вітчизняних дослідників О. Яновської та Д. Купара, які вказують на амбітну мету економічного й політичного домінування Росії в Європі, якої Москва намагається досягти за допомогою саме своєї енергетичної “зброї”.

Метою статті є дослідження стану розвитку відносин Європейського Союзу та Росії в енергетичній сфері в рамках ініціативи Енергетичного діалогу.

Виклад основного матеріалу. У 1997 р. Росія і ЄС підписали Угоду про партнерство та співробітництво (УПС), яка стала правовою основою для енергодіалогу між Росією та ЄС. 11 лютого 1999 р. було підписано Меморандум, в якому підтримувалася ініціатива промислового співробітництва в енергетичному секторі, проте сторони не брали на себе жодних конкретних зобов’язань [5]. Постійну основу дані відносини отримали лише у 2000 р. на саміті ЄС-Росія в Парижі, коли була схвалена ініціатива глави Європейської комісії Р. Проді про збільшення поставок енергоносіїв з Росії в 1,5 рази в обмін на інвестиції і технології [9]. Головною метою енергетичного діалогу стало створення стабільного партнерства і забезпечення стійкості поставок нафти і газу. На даний момент енергетичний діалог також включає в себе співпрацю в області об’єднання електромереж Росії та ЄС та торгівлі ядерними матеріалами.

Пріоритети Енергодіалогу обговорюються на засіданнях Постійної Ради Партнерства Росії і ЄС на рівні Міністрів енергетики, а хід і результати розглядаються під час регулярних зустрічей Координаторів Енергодіалогу Росія-ЄС. Координатором Енергодіалогу з російського боку є Міністр енергетики Російської Федерації, з європейської – член ЄК з питань енергетики [8].

Сучасна структура енергетичного діалогу РФ-ЄС підтримує залучення до співробітництва країни-члени ЄС, енергетичну промисловість ЄС і міжнародні фінансові інститути. Існують чотири тематичні робочі групи, що включають більше сотні європейських і російських експертів як з приватного сектора, так і з органів виконавчої влади, а також консультативна рада. У завдання цих робочих груп входить обговорення питань, які стосуються інвестицій, інфраструктури, торгівлі та енергетичної ефективності, а також підготовка пропозицій в рамках енергетичного діалогу.

1. Тематична група з енергетичних ринків і стратегій. Обмін думками та інформацією з зазначених питань дозволяє вести постійний моніторинг ситуації в цьому стратегічно важливому для ЄС та Росії секторі, виявляти й аналізувати потенційні середньострокові і довгострокові ризики, спільно шукати шляхи подолання поточних проблем, а в цілому сприяє досягненню більшої транспарентності дій і відповідно більшого порозуміння сторін. У грудні 2008 р. в рамках групи була створена підгрупа по економіці енергетики як галузі промисловості, маючи на увазі її посткризовий розвиток і перспективи до 2030 р.
2. Тематична група з енергоефективності та інновацій. Робота в групі ведеться в законодавчій, регулятивній і фінансовій сферах (включаючи підготовку та виконання спільних проектів) відповідно до Ініціативи Росії та ЄС з питань підвищення енергоефективності їх економік, прийнятої в 2006р.[10].
3. Тематична група з електроенергетики;
4. Тематична група з атомної енергетики;
5. Консультативна рада з газу (в його рамках діють три робочі групи: за довгостроковими енергетичним сценаріями і “дорожньою картою” співпраці Росії і ЄС в сфері енергетики до 2050 р.; по внутрішньому ринку газу; з розвитку газової інфраструктури) [8].

Для поліпшення координації рішень, пов’язаних з технічними питаннями співробітництва, в 2003 р. Росія і ЄС відкрили спільний Центр енергетичних технологій з метою більш ефективної передачі технологічного досвіду і поширення інновавацій. Центр енергетичних технологій сприяє поглибленню співробітництва між Росією і Євросоюзом, відіграючи важливу роль у наданні технічної допомоги, організовуючи круглі столи та семінари, а також сприяючи підготовці рентабельних енергетичних проектів і пошуку джерел фінансування [3]. Щороку ЄС і Росія готують Узагальнюючі доповіді Енергодіалогу Росі-ЄС [1].

Серед інших документів, що формують основи енергетичного діалогу РФ-ЄС, слід зазначити затверджену розпорядженням уряду РФ від 28 серпня 2003 р. “Енергетичну стратегію на період до 2020 р.” [11], в якій підкреслюється важливість енергетичних ринків Європи для збуту російської продукції, а також робиться прогноз щодо обсягів поставок в ЄС. В області енергетики в ЄС до цих пір переважає міждержавний підхід. Проте, на рівні ЄС є чималі документи, що стосуються енергетичного сектору. Наприклад, 8 березня 2006 р. була опублікована “Європейська стратегія по стійкій, конкурентоспроможній і безпечній енергетиці”, в якій містяться рекомендації щодо подальшої лібералізації енергетичного ринку, недопущення скорочення запасів енергоносіїв та запобігання негативного впливу галузі на екологію [13].

В рамках енергетичного діалогу особливу увагу сторони проявляють здійсненню проектів, що становлять взаємний інтерес. До них належать такі проекти: “Північний потік”; “Південний потік”; спільна робота енергосистем Росії та балтійських держав у синхронному режимі; розробки Штокманівського родовища; створення додаткових потужностей газопроводу Ямал-Європа; інтеграція нафтопроводів “Дружба” і “Адрія”; об’єднання енергетичних систем Росії та Європи [2].

Описати перший період Діалогу можна за допомогою прикметника “клаптевий”: сторони “висмикували” з тканини відносин найбільш гострі питання, намагалися їх якось врегулювати, але керувалися короткостроковими цілями, а не якісним переглядом взаємин, визначенням їх довгострокової перспективи [7]. У 2007 р. починається другий, транзитний, період Діалогу. Тепер замість перерахування окремих суперечливих питань партнери чітко сформулювали свій порядок денний.

По-перше, дискусія йшла навколо стратегій, прогнозів і сценаріїв розвитку енергетики Росії та ЄС. Мета цього обміну думок полягала в зближенні стратегічного бачення сторін, щоб згодом спільно спланувати подальші кроки в енергетичній галузі. По-друге, партнери активно обговорювали організацію ринків. Євросоюз просував введення максимальної конкуренції в секторі природного газу, поділ активів компаній на видобувні, транспортні та розподільні. Саме на цій основі він був готовий створювати єдиний пан’європейський ринок. Росія ж наполягала на поступовій лібералізації цін при збереженні всіх сегментів газового бізнесу в одній юридичній особі, де контрольний пакет належить державі.

Нарешті, третім блоком порядку денного стала чиста енергетика (вона включала підвищення енергоефективності, розвиток поновлюваних джерел, а також зниження викидів СО2 в атмосферу). У лютому 2006 р. Росія і ЄС в рамках Діалогу запустили Ініціативу з енергетичної ефективності. У 2006-2007 рр. були реалізовані три регіональних демонстраційних проекти – в Архангельську, Астрахані та Калінінграді, спрямовані на передачу практик і технологій Євросоюзу до Росії. Кожен з трьох центрів сконцентрувався на підвищенні енергоефективності в конкретній сфері – електропостачання – в ​​Астрахані, промислове споживання електрики – в Калінінграді, а комунальне і побутове споживання – в Архангельську. У 2007 р. в рамках Діалогу були створені постійні інститути трансурядового характеру, так звані тематичні групи, одна з них займалася виключно питаннями енергетичної ефективності. Це продемонструвало важливість енергоефективності, взаємну зацікавленість сторін в ній. Незважаючи на подальші реструктуризації інститутів Діалогу, група по енергоефективності збереглася. Зрештою, взаємодію в рамках енергетичної ефективності було визнано сторонами однією з найбільш успішних при підведенні десятирічних підсумків Діалогу в 2011 р. [8].

Співробітництво Євросоюзу та Росії в галузі енергоефективності є наріжним каменем енергетичного діалогу між суб’єктами. Вперше це питання було зазначене в УПС (1997 р.), а після того обговорювалося на щорічних засіданнях Тематичної групи з енергоефективності. У період з 2000 по         2004 рр. ЄС розглядав енергозберігаючі заходи в Росії через призму безпеки енергетичних поставок до Європи та занепокоєності останньої щодо боротьби зі змінами клімату [12]. Однак, з моменту запуску “Партнерства заради модернізації” у 2010 р. домінантом у співробітництві з енергоефективності були економічні інтереси. Враховуючи те, що питання енергоефективності є значно менш заполітизованим, ніж, наприклад, газове питання, саме ця програма може стати плацдармом для двостороннього та взаємного зміцнення довіри між ЄС та Росією, а також посилити зв’язки між європейськими та російськими компаніями [14].

Одним з важливих результатів співпраці Росії та ЄС у рамках енергетичного діалогу є підписання 16 листопада 2009 р. в Москві Меморандуму про механізм раннього попередження в сфері енергетики. Він передбачає попередню оцінку можливих проблем та ризиків, пов’язаних з поставками та попитом на природний газ, нафту чи електроенергію, а також попередження та оперативне реагування у випадку виникнення чи загрози виникнення надзвичайної ситуації. Також передбачається створення групи експертів механізму раннього попередження для проведення консультацій і розробки рекомендацій та Спеціальної групи моніторингу для вивчення розвитку подій, пов’язаних з надзвичайною ситуацією [16]. 24 лютого 2011 р. комісар Гюнтер Оттінгер та міністр енергетики Росії Сергій Шматко підписали оновлену версію Меморандуму, в якій особлива увага звертається саме на попередження надзвичайних ситуацій [17]. В цілому, на другому етапі Діалогу намітився крен у бік зближення позицій, були зроблені спроби окреслити контури спільної еволюції. При цьому співпраця в чистій енергетиці показала, що найефективніше взаємодія там, де забезпечено мінімальний рівен політизації відносин.

Ні перший, ні другий етап Діалогу, однак, не вирішили задачу інтеграціі енергетики Росії і Євросоюзу. Ця мета – домінанта третього етапу, який розпочався в 2011 р. Його головний маркер – проект “дорожньої карти”, спільної стратегії Росії та ЄС на період до 2050 р. [18]. Згідно з цим документом, подальшу співпрацю планується структурувати за галузями (а не по окремих питаннях, як це було раніше). Карта докладно висвітлює ситуацію, а також спільні плани в електроенергетиці, газовій і нафтовій промисловості, в підвищенні енергоефективності та розвитку відновлюваних джерел. При цьому враховуються обидва компоненти, необхідні для єдиного енергетичного простору: єдина, синхронізована інфраструктура із загальними стандартами і зближення правового регулювання, що забезпечує безперешкодні торгівлю та інвестиції [4]. В даному документі сформульована стратегічна мета співпраці Росії і ЄС в енергетичній сфері: “формування до 2050 р. пан’європейського енергетичного простору з функціонуючою інтегрованою мережевою інфраструктурою, з відкритими, прозорими, ефективними і конкурентними ринками, який сприятиме забезпеченню енергетичної безпеки і досягненню цілей сталого розвитку ЄС та Росії” [7].

Згідно Дорожній карті, сторони ставлять перед собою такі завдання:          1) забезпечення енергетичної безпеки і прозорості торгівлі енергоресурсами;    2) гармонізацію нормативно-правової бази, що регулює відносини сторін в енергетичному секторі; 3) збільшення обсягу інвестицій і технологічне співробітництво. В цілому даний документ є всеосяжним планом дій сторін в рамках Енергодіалогу. Дорожня карта структурована таким чином, що по кожному з питань, що становлять взаємний інтерес, – електроенергетика, газ, нафта, поновлювані джерела енергії, енергоефективність – визначені шляхи співпраці, план дій і практичні рекомендації в коротко- і довгостроковій перспективі (до 2020, 2030 і 2050 рр.), можливі ризики політичного, економічного, фінансового та іншого характеру. В Дорожній карті описані також тенденції розвитку енергетичного сектора по кожному з видів енергоресурсів, можливості постачальників і виробників в залежності від можливого сценарію. Таким чином, підписання даного документу має величезне значення в розвитку Енергодіалогу і відносин Росії і ЄС в сфері енергетики в цілому. Дорожня карта стала першим всеосяжним документом, в якому зроблено спробу виробити загальну для Росії та ЄС стратегію дій на енергетичному ринку з метою проведення узгодженої політики в галузі енергетики [18]. Документ також закликає до регулярного обміну інформацією по концепціях та інститутах їх реалізації, комерційних умовах і технологіях. При цьому довгостроковою метою стає “енергоефективність без кордонів”, а проміжні завдання чітко розписані і мають тимчасові індикатори [15].

Нарешті, ще один проривний момент третього етапу – зросла роль співробітництва з енергоефективності. Ця взаємодія зводиться до копіювання практик і деяких технологічних рішень: якщо в торгівлі вуглеводнями ЄС виступає покупцем, то в енергоефективності саме Росія – покупець, а Брюссель стає сильним експортером [14]. Таким чином, політична повістка Діалогу Росії та ЄС еволюціонувала від “клаптикового” підходу, який був націлений на вирішення окремих проблем, до орієнтації на зближення стратегічного планування та побудови єдиного пан’європейського ринку [7].

Варто зауважити, що розвиток двостороннього співробітництва Європейського Союзу та Росії  в рамках енергетичного діалогу на даний момент призупинено в силу запроваджених по відношенню до останньої секторальних санкцій. Так, у рамках Енергодіалогу в 2014 р. не було проведено жодного засідання. Більше того, не почала роботу тематична група з моніторингу “Дорожньої карти” співробітництва до 2050 р. Планувалося, що з боку Росії роботу тематичної групи з моніторингу “Дорожньої карти” співробітництва очолить віце-президент “Транснєфті” Михайло Барков, але Єврокомісія не направила пропозиції про кандидатуру співголови. Більше того,  робота Консультативної ради з газу “фактично заморожена”, а заплановане на 10 червня засідання ради було перенесено на невизначений термін [6].

Висновки. Прогрес енергетичного партнерства між Росією та ЄС у форматі енергетичного діалогу є найбільш важливим напрямком співробітництва Росії з Європою. Діалог спрямований на створення відповідних гарантій і механізмів забезпечення економічної та енергетичної безпеки Євросоюзу та Росії. Для Росії енергетичний діалог з ЄС – це спосіб залучення інвестицій для розширення експорту нафти і газу, відновлення та модернізації енергетичної інфраструктури, створення сприятливих умов для переходу економіки на інноваційну модель розвитку. Діалог дозволить зменшити ринкові диспропорції та усунути перешкоди для конкуренції в енергетичному секторі, сформувати сприятливе середовище для реструктуризації природних енергетичних монополій. Для Євросоюзу енергетичний діалог – це можливість доступу до російських енергоресурсів, насамперед, до нафти і газу. Для забезпечення енергетичної безпеки дії країн ЄС спрямовані на лібералізацію ринків газу та електроенергії. В результаті знижуються економічні та політичні ризики енергозабезпечення. Економічні – за рахунок посилення конкуренції на ринках енергоносіїв і зменшення цін на енергоносії, політичні – за рахунок диверсифікації імпорту.

Тим не менше, відносини Росії з головним споживачем енергоносіїв і головним джерелом новітніх технологій у геологорозвідці – ЄС – важко назвати цілком дружніми та прозорими. Для Росії постачання нафти й газу на європейський ринок мають життєво важливе значення, і не лише з суто економічної точки зору. Амбітна мета економічного й політичного домінування Росії в Європі та енергетична зброя, яку Москва активно використовує задля досягнення цієї мети, вимагає тепер зовсім інших підходів і засобів. І якщо з економічної точки зору відносини сторін не виходять за межі цивілізованого діалогу та співробітництва, то політичні наслідки російської енергетичної політики вже давно привертають пильну увагу західних держав, насамперед через недостатню прозорість енергетичного сектору РФ і спроби російського керівництва здобути політичні дивіденди за допомогою важелів енергетики.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ:

1. 13-й Обобщающий доклад А.Новака И Г.Эттингера “Энергодиалог Россия-ЕС” [Электронный ресурс]. – Режим доступа :  http://minenergo.gov.ru/press/doklady/17473.html – Оглавление с экрана.
2. Волошин, В.И. Энергетический диалог ЕС – Россия Балтике [Электронный ресурс] / В.И. Волошин. – Режим доступа : http://www.recep.ru/files/documents/04_10_10_Energy_dialogue_Ru.pdf – Оглавление с экрана.
3. Ларионова, М. В. Проблемы и перспективы сотрудничества России и ЕС в рамках энергетического диалога М.В. Ларионова, Е.А. Квочко, Т.А. Ланьшина. – Режим доступа :  http://iorj.hse.ru/2006–4/27247651.html – Оглавление с экрана.
4. Махнач, Иван. Развитие энергетического диалога Российской Федерации и Европейского союза [Электронный  ресурс] / И. Махнач. – Режим доступа : http://evolutio.info/content/view/2124/235/ – Оглавление с экрана.
5. Меморандум о промышленном сотрудничестве в энергетическом секторе между Министерством топлива и энергетики Российской Федерации и Европейской комиссией [Электронный  ресурс]. – Режим доступа : www.delrus.cec.eu.int/ru/p_327.htm – Оглавление с экрана.
6. Работа по “Энергодиалогу Россия – ЕС” заморожена [Электронный  ресурс]. – Режим доступа :  http://itar-tass.com/ekonomika/1423153 – Оглавление с экрана.
7. Романова, Татьяна. Энергетическое сотрудничество России и Евросоюза: основные направления эволюции и современное состояние [Электронный  ресурс] /  Т. Романова. – Режим доступа :   http://cyberleninka.ru/article/n/energeticheskoe-sotrudnichestvo-rossii-i-evrosoyuza-osnovnye-napravleniya-evolyutsii-i-sovremennoe-sostoyanie – Оглавление с экрана.
8. Сотрудничество с ЕС [Электронный  ресурс]. – Режим доступа : http://minenergo.gov.ru/co-operation/russia_eu/#ЭнергодиалогРоссия-ЕС – Оглавление с экрана.
9. Чижов, В.А. Сотрудничество в сфере энергетики – важная составная часть взаимоотношений России и ЕС [Электронный  ресурс] /  В.А. Чижов. – Режим доступа : http://www.russianmission.eu/ru/intervyu/statya-postoyannogo-predstavitelya-rossii-pri-es-vachizhova-v-zhurnale-neft-rossii – Оглавление с экрана.
10. Шумило, П.С. Энергетический диалог России и Евросоюза – основа европейской энергетической безопасности [Электронный  ресурс] /  П.С. Шумило. – Режим доступа : http://www.rfej.ru/rvv/id/B00474948/$file/67-73.pdf – Оглавление с экрана .
11. Энергетическая стратегия России на период до 2020 г. Утверждена распоряжением правительства Российской Федерации от 28 августа 2003 г. № 1234-р [Электронный  ресурс]. – Режим доступа :  minprom.gov.ru/docs/strateg/1 – Оглавление с экрана.
12. De Silva, Edoardo. Between conflict an cooperation: the relations between the European Union and Russian Federation in the field of energy [Electronic resource] / E. de Silva. – Mode of access http://www.ie-ei.eu/ie-ei/ressources/file/memoires/2011/edesilva.pdf – Title from the screen.
13. Green paper. A European Strategy for Sustainable, Competitive and Secure Energy. Brussels, 08.03.2006 [Electronic resource]. – Mode of access: http://europa.eu.int/comm/energy/green-paper-energy/doc/2006_03_08_gp_document_en.pdf – Title from the screen.
14. Gusev, Alexander Energy Efficiency Policy in Russia: Scope for EU-Russia Cooperation [Electronic resource] / A. Gusev. – Mode of access: http://www.swp-berlin.org/fileadmin/contents/products/comments/2013C16_gsv.pdf – Title from the screen.
15. Hazakis, Konstantinos, Proedrou, Filippos. EU-Russia Energy Diplomacy: The Need for an Active Strategic Partnership [Electronic resource] / K. Hazakis, F. – Mode of access: http://webcache.googleusercontent.com/search?q=cache:1gxyk4tedSIJ:https://www.coleurope.eu/system/files_force/researchpaper/edp_4_2012_hazakis_proedrou_0.pdf%3Fdownload%3D1+&cd=1&hl=uk&ct=clnk&gl=ua – Title from the screen.
16. Memorandum on an Early Warning Mechanism in the Energy Sector within the Framework of the EU Russia Energy Dialogue [Electronic resource]. – Mode of access: http://ec.europa.eu/energy/international/russia/doc/reports/2009_11_16_ewm_signe_en.pdf – Title from the screen.
17. Memorandum on an Early Warning Mechanism in the Energy Sector within the Framework of the EU Russia Energy Dialogue (Early Warning Mechanism) [Electronic resource]. – Mode of access: http://ec.europa.eu/energy/international/russia/doc/20110224_memorandum.pdf – Title from the screen.
18. Roadmap EU-Russia Energy Cooperation until 2050 [Electronic resource]. – Mode of access: http://ec.europa.eu/energy/international/russia/doc/2013_03_eu_russia_roadmap_2050_signed.pdf – Title from the screen.