Верхогляд Ярослав Васильович
студент спеціальності «Фінанси і кредит»,
Національний університет «Острозька академія»
науковий керівник Дем’янчук Ольга Іванівна
кандидат економічних наук, доцент кафедри фінансів, обліку і аудиту,
Національний університет «Острозька академія»
Анотація. В статті висвітлено результати дослідження економічних наслідків міграції в Україні, особливості та основні зміни у сучасних міграційних процесах нашої держави.
Ключові слова: міграція, перекази, переселення, кордон, населення.
Annotation. In this paper deals with the results of economic effects of migration in Ukraine, features and main changes in international migration processes of our state.
Key words: migration, remittances, resettlement, border, population.
ЕКОНОМІЧНІ НАСЛІДКИ МІГРАЦІЇ НАСЕЛЕННЯ В УКРАЇНІ
Постановка проблеми. Одним із найболючіших питань впродовж розвитку незалежної України є таке явище, як міграція. Кожна її хвиля забирає певну частину молодого, талановитого та перспективного населення країни. На шпальтах газет часто повідомляють про важку долю українських заробітчан і саме ця проблема привертає увагу українського суспільства. Але на сьогоднішні масштаби міграції впливає не тільки світова глобалізація, а й та ситуація, яка склалася в державі. Не вирішення проблем із ринком праці, збільшення безробіття, низький рівень життя – все це є і безпосереднім каталізатором збільшення відтоку населення з країни, як трудових мігрантів, так і молоді.
В результаті цього, дослідження у сфері міграції населення та її наслідків в Україні є дуже актуальним.
Аналіз досліджень і публікацій з проблеми. Вагомий внесок у створення та розроблення основних нормативних аспектів, класифікацій та тенденцій трудової міграції українського населення, зробили такі вітчизняні науковці, як: О. Заклета, О. Малиновська, А. Мокій, С. Пирожков, Є. Савельєв, О. Позняк, В. Новик, А. Платонов, О. Пуригіна, І. Маркова, О. Сича, В. Трощинського, К. Чернова, А. Шевченко.
Проте актуальною залишається потреба різнобічних досліджень наслідків міграції, їх належного осмислення з метою здійснення наукових передбачень розвитку цього феномену в майбутньому.
Мета дослідження та постановка завдання. Мета дослідження полягає у визначенні основних економічних наслідків трудової міграції населення та виявлення змін у сучасних міграційних процесах нашої держави. Тому основними завдання, при виконанні дослідження є: здійснити порівняльний аналіз основних демографічних ситуацій та показників; визначити тенденції та коливання природного руху у зв’язку із зменшенням робочої сили; визначити заходи, які зменшили б негативні наслідки процесу трудової міграції на економіку країни.
Викладення основного матеріалу. Сьогодні у світі не залишилося жодної країни, яка б впродовж усієї історії свого розвитку якимось чином не була б задіяна у різних міжнародних міграційних процесах: певна частина з них як країни-донори – постачальники ефективної національної робочої сили, зокрема людського й інтелектуального потенціалу, або ж як країна-реципієнт.
Міграція робочої сили є неминучим явищем в XXІ ст., оскільки глобалізація міжнародного ринку праці забезпечила збільшення пропозиції праці та попит робочої сили. Загалом причини міграції поділяють на два види: загальні та специфічні. До загальних відносяться такі, як нерівність економічного розвитку країн, інтернаціоналізація господарського життя, політична й економічна нестабільність у державі. Щодо специфічних, то вони включають в себе нестачу трудових ресурсів у певних кваліфікаціях та спеціальностях, відмінність у заробітній платі та якості життя, надлишок робочої сили в країнах-експортерах [1, c. 4–5].
Основними причинами міграції серед економічно активного населення України є тривала політична криза в суспільстві, невдоволення економічним становищем в державі; незабезпечення країною умов для реалізації можливостей своїх економічно активних громадян, значно вищий рівень заробітної плати у країнах імміграції, військові причини [5, с. 8].
Статистика свідчить, що впродовж останніх років все більше спостерігається розширення демократичних свобод, особливого відношення набуває саме свобода пересування, адже транскордонна мобільність українського населення продовжує зростати стрімкими темпами, це безпосередньо стосується перетину західного кордону та отримання статусу «без віз».
Рис. 1. Кількість перетинів державного кордону громадянами України у напрямі виїзду у 2004-2016 рр., млн. разів
Джерело: [Міграція в Україні: факти і цифри 2016]
Аналізуючи кількість перетинів українцями кордону за 2004-2016 рр., що відображено на рисунку 1, спостерігаємо, що до 2007 року кількість перетинів перебувала на одному рівні. Проте вже з 2008 року прослідковується чітка тенденція до збільшення перетинів саме польського кордону. Дане збільшення відбулося внаслідок підписання угоди з ЄС про малий прикордонний рух, через інтенсивність транскордонної мобільності саме в цьому напрямі. Завдяки цій угоді, українське населення, яке проживає на території прикордонної смуги, має можливість без віз потрапляти в Польщу, проте не заїжджати в країну далі, ніж на 30 км.
Ще однією причиною збільшення виїздів стала візова лібералізація з ЄС, адже впродовж 2013-2016 рр. показник зріс з 7 млн. до 9,9 млн. разів на рік. Процес спрощення оформлення шенгенських робочих віз для громадян України дійсно запрацював. Коли ще в 2010 році кількість виданих віз сягала позначки в 1,2 млн., то в 2013 році цей показник становив вже 1,6 млн. Варто зазначити, що майже 40% з них були багаторазовими.
Що до виїздів в Росію, то впродовж 2004-2013 рр., показник не зазнавав особливих змін, становивши в середньому 5,2 млн. разів за рік. Така велика кількість перетинів російського кордону зумовлена тим, що тут обширні ринки праці, відсутність візового режиму, свобода пересування, відносно невелика вартість міграції, історичне минуле, наявність великої кількості друзів на родичів та певна соціальна і культурна близькість.
Проте, впродовж 2013-2016 рр., спостерігалася тенденція скорочення кількості перетинів державного кордону. Різке зменшення стало наслідком загострення відносин з сусідньою державою та змін в її міграційному законодавстві. Адже з 2014 року для того, щоб стати власником дозволу на тимчасове проживання та мати легальне працевлаштування в Росії, необхідно успішно здати іспит з російської мови, історії РФ та основ законодавства. І лише проходження відповідного тесту надає змогу отримати й оформити патент на роботу. Саме тому, у 2014 році їхня кількість скоротилася більше, ніж на третину в порівнянні з 2013 роком. Тим самим спричинивши збільшення частки українського населення, яка виїжджало до Євросоюзу, адже коли в 2014 році їх частка становила лише 10,5 млн., то в 2015 – 12,5 млн., а в 2016 р. – 13,9 млн. чол.
На заробітки до країн СНД виїжджають переважно представники робітничих професій: шахтарі, будівельники, водії, трудівники сільського господарства; до країн далекого зарубіжжя – висококваліфіковані фахівці (науковці, програмісти, перекладачі), моряки, молодь, яка має вищу освіту і розраховує на роботу у сфері послуг. Найбільше емігрантів з України працює в Італії, Чехії, Польщі, на Кіпрі, у Німеччині, Канаді [6].
До головних причин, які змушують науковців залишати наукові установи, можна віднести: мізерну заробітну плату; різке падіння престижу наукової роботи в суспільстві; погіршення умов для нормальної наукової діяльності або неможливість реалізувати себе як ученого. Чисельність фахівців, які виконують науково-дослідні роботи, за останні десять років в Україні скоротилася наполовину, 30% учених, залишаючись на своїх робочих місцях, фактично працюють над виконанням досліджень зарубіжних замовників [7].
За даними статистики, чисельність українських мігрантів просто колосальна. Кожен рік нашу державу покидає приблизно 95,4 тис. фахівців, можна зробити висновок, що кожен 26 спеціаліст, який має вищу освіту, емігрує. За останні 5 років з України виїхало 5,5 тис, учених, що еквівалентно втраті 4 млрд. дол. США. При підрахунку витрат, які йдуть на підготовку кваліфікованого фахівця з вищою освітою, було визначено, що сума коливається в межах 20 тис. дол. США. Саме таку суму втрачає держава-донор, коли даний фахівець переїжджає в іншу державу.
Саме в наслідок інтелектуальної міграції суттєво погіршується економічний стан країни. Відтік умів знижує інтелектуальний потенціал багатьох регіонів, адже національна економіка швидкими темпами позбувається найбільш мобільної та конкурентоспроможної частини наукового потенціалу, що в свою чергою стає першопричиною зниження конкурентоспроможності держави на світовому ринку.
З економічної точки зору Україна несе чималі збитки від еміграції наукового потенціалу. Лише витрати держави від міграції науковців становить приблизно $36 млрд. не враховуючи потенційної вартості того, що вони могли виробити або винайти. Також негативні наслідки від інтелектуальної міграції спостерігаються і в демографічному ракурсі. Оскільки з метою працевлаштування за кордон виїжджають, в основному, молоді люди з досить високим рівнем освіти, то як наслідок в державі відбувається старіння нації, різке зменшення народжуваності, збільшення смертності і відсутність природного приросту – глибока демографічна криза [8].
Варто зазначити, що все більшого поширення в Україні набуває й освітня міграція, якою користуються сотні молодих і талановитих людей. За даними ЮНЕСКО впродовж 2000-2014 рр. кількість українських студентів, які скористалися можливістю навчання за кордоном зросла майже у п’ять разів і сягнула позначки 45 тис. Найбільш стрімко зростає чисельність українських студентів у тих країнах, куди й спрямовуються потоки трудової міграції. Згідно даних, які оприлюднив аналітичний центр CEDOS, який спеціалізується на обробці даних про міграцію українського населення, за останні 8 років кількість студентів українського походження в 33 країнах Європи, Австралії та США сягнула позначки 70 тис. Якщо ж аналізувати зростання кількості студентів з українським корінням за кордоном, то впродовж 20013-2016 рр. їх частка збільшилася на 35 тис.
Тож проаналізуємо чисельність студентів за кордоном в країнах, де їх частка є досить суттєвою.
Таблиця 1
Динаміка кількості українських студентів у закордонних університетах впродовж 2013-2016 рр., чол. 
Джерело: [Міграція в Україні: факти і цифри 2016].
Проаналізувавши дані, видно що, найбільша кількість студентів перебуває на навчанні саме в Польщі. Прослідковується й чітка тенденція до збільшення чисельності студентів, адже в 2016 році позначка сягнула 30 тис., коли в 2013 в Польщі навчалося лише 9,5 тис. Основними причинами такого приросту є нормативно-правова база, яка стосується правил та порядку вступу у вищі навчальні заклади цієї держави, а саме: достатньо лише атестат про повну загальну середню освіту та й вартість навчання не багато більша, ніж у вищих навчальних закладах нашої держави, як видно з таблиці 2.
Також більша частина студентів намагається відновити втрачене коріння, щоб отримати «карту поляка», яка в свою чергу надає її володарю, певні бонуси: стипендію, персональне зменшення вартості навчання, крім того держава частково буде оплачувати курси польської мови та курси підвищення кваліфікації й багато іншого.
Таблиця 2
Середня вартість за рік навчання у провідних вузах України та Польщі в 2016 році, тис. грн.
| Назва вузу | Вартість навчання, тис. грн. |
| Польські вузи: | |
| Ягеллонський університет | 47600 |
| Університет Марії Кюрі-Склодовської (UMCS) | 32200 |
| Варшавський університет (UW) | 56000 |
| Українські вузи: | |
| Національний університет ім. Тараса Шевченко | 40000 |
| Національний університет “Києво-Могилянська академія” | 31000 |
| Національний університет ім. Івана Франка | 20000 |
Джерело: [Міграція і толерантність в Україні]
Проте, можна виокремити й деякі позитивні наслідки міграції. До прикладу процес повторної «циркуляції мізків», а саме задіяння у власному соціальному-економічному розвитку досвіду та знань, які накопичують усі інтелектуальні мігранти. Науковці, які емігрували за кордон, задля покращення власного фінансового соціальному та людського капіталу й надалі сприяють припливу в Україну різних технологій, вагомих інвестицій та більш ефективних ідей та стандартів для ведення бізнесу.
Проте, держава має ставити за мету не повне припинення міграції українських науковців, а формування спеціального механізму для того, мігрантів поверталися назад в Україну, тим самим змінюючи незворотню міграцію в тимчасову.
Саме тому, держава має здійснювати такі кроки:
- фінансувати наукову сферу на 1,7% від ВВП;
- забезпечити пристойну заробітну плату для наукового потенціалу України;
- підтримувати процес що до впровадження наукових розробок у ведення бізнесу;
- покращувати рівень соціально-економічної захищеності працівників наукової сфери;
- здійснювати заплановане оновлення науково-технічної бази;
- покращувати міжнародну співпрацю із вузами інших країн світу.
Ще одним наслідком, який впливає на економіку нашої держави є грошові перекази мігрантів (рис. 2). Саме вони й надалі відграватимуть дуже важливе значення для України, а особливо для багатьох українських домогосподарств. Проаналізуємо суму грошових переказів українських мігрантів, які надійшли в Україну.
Рис. 2. Динаміка обсягів приватних грошових переказів в Україну, млн. дол. США
Джерело: [дані розрахованo на підставі банківської звітності про фінансові операції з нерезидентами України та про перекази, що здійснено з використанням міжнародних систем переказу коштів, та не враховують обсяги коштів, які надійшли в Україну неформальними каналами та з використанням систем переказу коштів, створених резидентами України. З 2016 року дані включають перекази, що здійснено з використанням систем переказу коштів, створених резидентами України].
Спираючись на результати дослідження, яке проводило МОМ в 2014-2016рр., можна зробити висновок, що дві третини або ж майже 60% трудових мігрантів переказували свої кошти в Україну. Середня сума грошових переказів за рік становить приблизно 4,3 тис. дол. США. Щодо суми переказів в натуральній формі, то тут показник становив 100 млн. дол. США на рік. Варто наголосити, що певна частина грошових переказів, потрапляла в Україну неформальними каналами, в середньому впродовж 2013-2016рр. цей показник сягав позначки в 1015 млн. дол. США. Якщо аналізувати, як витрачалися кошти отримані із грошових переказів, то на споживання витрачається приблизно 40%, що до інвестування, зокрема в будівництво, ремонт чи купівлю житла, то на це припадає 20%, а майже всі інші кошти, тобто 40%, спрямовувалися на заощадження.
Проте український уряд має прикласти чимало зусиль, щоб кошти надіслані емігрантами приносили користь для економіки, а не використовувалися домогосподарствами лише для споживання. Саме тому потрібно розробити відповідну систему заходів, суть якої буде базуватися не на примусі, а на зацікавленості, а саме:
– надавати мігрантам дозволи на відкриття валютних рахунків із встановленням на них вищих відсотків (згідно показників Світового банку, такий підхід практикують вже 35% усіх країн світу;
– можливість застосування різного роду механізмів накопичувальних рахунків з метою купівлі житла, освіти чи започаткування бізнесу в довгостроковій перспективі;
– впровадження спеціальної інвестиційної політики для мігрантів;
– підписати договори з країнами в яких знаходиться найбільша кількість мігрантів, як легальних так і нелегальних; суть договору стосується надання можливості для мігрантів відкривати рахунок в банку тієї країни в якій вони працюють, задля легального переказу коштів на батьківщину; (як засвідчує досвід США та Мексики, саме такі зміни у банківській діяльності держав спричинили збільшення обсягу грошових переказів до Мексики більше, ніж на третину;
– налагодити випуск державних цінних папері, проте деномінованих в іноземну валюту, але зі встановленням дійсно вигідних процентів і обмінних курсів та правом першочергового отримання готівки;
– створити механізм для вирішення проблем на місцях (зокрема в територіальних громадах) шляхом спрямування колективних грошових переказів мігрантів (ремонт доріг, будівництво шкіл та лікарень).
Висновки. Сьогоднішня хвиля міграції в Україні є результатом незадоволення громадян рівнем заробітної плати, наявністю заборгованості по заробітній платі, низького рівня соціальної захищеності людей, великим розривом між кількістю випускників ВНЗ та наявністю робочих місць. Саме це стало наслідком щорічного збільшення кількості мігрантів, і, на жаль, усе більше кваліфікованих працівників виїжджає за кордон у пошуках роботи і кращого життя. Все це призводить до значних утрат трудового потенціалу в Україні. Із кожним роком чисельність українських мігрантів збільшується, ми втрачаємо сотні талановитих людей, які б могли ввести частину своєї праці для економічного розвитку батьківщини. Проблема полягає в тому, що в Україні не ведеться статистика щодо реальної кількості українських громадян, які працюють за кордоном. Це спотворює картину еміграційних процесів в Україні, унеможливлює ефективне їх регулювання і потребує приділення урядом більшої уваги до цієї проблеми.
Література:
1. Астахова О. В. Трудова міграція та її наслідки / О. В. Астахова // Праця і зарплата. 2011. 4–5 с. (дата публікації: 27.12.2017).
2. Грошові перекази [Електронний ресурс]. – 2016. – Режим доступу до ресурсу: https://www.bank.gov.ua/doccatalog/document?id=19208357. (дата публікації: 12.01.2018).
3. Міграційний рух населення [Електронний ресурс] // Державна служба статистики України. – 2017. – Режим доступу до ресурсу: http://www.ukrstat.gov.ua/. (дата публікації: 12.01.2018).
4. Міграція в Україні: факти і цифри 2016 [Електронний ресурс] // Міжнародна організація з міграції (МОМ). Представництво в Україні. – 2016. – Режим доступу до ресурсу: http://iom.org.ua/sites/default/files/ff_ukr_21_10_press.pdf. (дата публікації: 27.12.2017).
5. Міграція і толерантність в Україні: №б. ст. / За ред. Ярослава Пилинського. – К.: Стилос, 2007. –191 с. (дата публікації: 12.01.2018).
6. The World Bank [Електронний ресурс] – 2016. – Режим доступу до ресурсу: http://www.worldbank.org/en/topic/migrationremittancesdiasporaissues/brief/migration- remittances-data. (дата публікації: 15.01.2018).
7. Cоціологічне опитування сімей міжнародних трудових мігрантів у межах проекту Open Society Institute.– Higher Education Support Program. – Project Wealth, Poverty and Life Satisfaction in Transition Societies, 2013 (дата публікації: 16.01.2018).
8. United Nations Department of Economic and Social Affairs Population Division [Електронний ресурс] // World Migration in Figures. – 2013. – Режим доступу до ресурсу: https://www.oecd.org/els/mig/World-Migration-in-Figures.pdf. (дата публікації: 17.01.2018).