У статті проаналізовано динаміку та структуру капіталу підприємства, а також виокремлено фактори впливу на ефективність використання власного капіталу та основні шляхи її підвищення. 

Ключові слова: власний капітал, фінансова стійкість, прибуток

Ключевые слова: собственный капитал, финансовая устойчивость, прибыль.

Key words: equity capital, financial stability, revenue.

Постановка проблеми.  Основними показниками та індикаторами економічного розвитку країни прийнято вважати величини, які характеризують рівень виробництва, об’єм валової доданої вартості, рентабельність ведення певного виду діяльності тощо. Більшість з них застосовують і для характеристики економічного стану підприємства. Проте така категорія як «капітал» для відповідного аналізу застосовується значно рідше, а якщо застосовується, то, зазвичай, як додатковий показник, хоча саме власний капітал є основою та підґрунтям створення та сталого розвитку будь-якого суб’єкта господарювання. Крім цього, розмір власного капіталу є певним «сигналом» для інвесторів щодо визначення підприємства для здійснення капіталовкладень. А тому можна стверджувати, що власний капітал відіграє суттєву роль не лише на початковому етапі розвитку суб’єкта господарювання, але в процесі розширення його діяльності.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Власному капіталу як об’єкту дослідження присвячено багато публікацій, наукових робіт, монографій, які визначають його роль та значення в економіці як на макро- так і на макрорівні. Проте у більшості випадків дослідження власного капіталу є теоретичними, у яких подається аналіз видів, функцій та ролі власного капіталу у діяльності суб’єктів господарювання. При цьому менше уваги приділяється практичним аспектам дослідження власного капіталу, а тому актуальним постає питання аналізу ефективності його використання у поточній діяльності підприємств.

Мета дослідження полягає у визначенні напрямків підвищення ефективності використання власного капіталу ПАТ «Київська кондитерська фабрика «Рошен» на основі з’ясування теоретичних та оцінки практичних аспектів даної проблематики.

Виклад основного матеріалу. За визначенням доктора економічних наук, професора Терещенка О. О. власний капітал – це сальдо між загальною сумою активів та позичковим капіталом, що характеризує частину майна, яка профінансована власниками корпоративних прав, або в результаті реінвестування прибутку. Бланк. І. А. під власним капіталом розуміє суму засобів, які належать підприємству на правах власності і використовуються для формування активів. Згідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 2 «Баланс» власний капітал – це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань. А тому на основі згаданих визначень власним капіталом вважатимемо величину, яка характеризує ту частину майна підприємства, яким воно безпосередньо володіє та зазначена у підсумку розділу І пасиву балансу підприємства [2; 4, с. 39; 5, с. 28; 6, с. 36].

Власний капітал як економічна категорія та основа функціонування практично кожного суб’єкта господарювання виконує ряд функцій, серед яких науковці виділяють декілька основних, які у літературі у більшості випадків дублюються, тому проаналізувавши та об’єднавши їх функціями власного вважатимемо наступні:

• фінансування діяльності на довгостроковий та поточний період у вигляді інвестицій у необоротні та оборотні активи на постійній основі;
• гарантування майнового захисту прав власників підприємства (в акціонерних товариствах – учасників) на частину статутного капіталу;
• захист прав кредиторів, які здатні звернути свої вимоги на майно підприємства в межах власного капіталу і особливо в частині його статутного фонду;
• розподіл доходів за результатами фінансового року між власниками підприємства;
• визначення самостійності підприємства у прийнятті рішень [7, с.47].

Обсяг власного капіталу залежить від фінансових можливостей підприємства та обраної ним політики щодо структури капіталу. Відповідно процес та порядок формування власних коштів підприємства залежить як від виду діяльності суб’єкта господарювання, так і від завдань управління ним та напрямкам його оптимізації.

Структура власного капіталу підприємства змінюється з кожним звітним періодом. Його збільшення є результатом ефективної господарської та фінансової діяльності і найбільше цікавить власників підприємства, тому що свідчить про зростання майна, яке їм належить. Відповідно, в залежності від різних ознак у теорії виділяють різні види капіталу, основними з яких є вкладений, додатково накопичений, зареєстрований та незареєстрований, персоніфікований та неперсоніфікований тощо [3, с. 25; 7, с. 38].

Особливості формування окремих складових власного капіталу підприємств зумовлюються нормами законодавства щодо організаційно-правових форм підприємств та форм їх власності, а також щодо порядку формування і руху власного капіталу. Основними ж складовими власного капіталу є статутний капітал (для акціонерних товариств мінімальний розмір становить 1250 мінімальних заробітних плат), додатковий і резервний капітал (25 % розміру статутного капіталу), нерозподілений прибуток (непокритий збиток). Відомості про розміри статутного і резервного капіталу містяться у статуті підприємства.

Щодо безпосередньо аналізованого підприємства, то варто зазначити, що серед підприємств кондитерської промисловості, які регулярно оприлюднюють фінансову звітність ПАТ «Київська кондитерська фабрика «Рошен» є одним із лідерів ринку (близько 25-30 %) та в цілому відображає тенденції розвитку підприємств кондитерської галузі України.

Таким чином, у структурі капіталу ПАТ «Київська кондитерська фабрика «Рошен» у 2008-2010 роках переважали зобов’язання (таблиця 1).

Таблиця 1

Динаміка та структура капіталу ПАТ «Київська кондитерська фабрика «Рошен» за 2008-2010 роки

Щодо безпосередньо складових власного капіталу ПАТ «Київська кондитерська фабрика «Рошен» (таблиця 2), варто зазначити, що найбільшу питому вагу складав статутний капітал. У 2008 році він становив 50833 тис. грн., або ж 84,35 % у відносному вираженні. У наступному році за рахунок емісії акцій розмір статутного капіталу збільшився на 125000 тис. грн. (на 245,9 %) до 175833 тис. грн. і у структурі становив 94,22 %. У 2010 році змін у статутному капіталі товариства не відбувалося і відповідно його розмір не змінювався, проте за рахунок зростання розміру інших складових власного капіталу його питома вага знизилась до 92,97 %.

Нерозподілений прибуток у 2008 році становив 8265 тис. грн., а його питома вага складала 13,72 %. У 2009 році він збільшився на 1254 тис. грн. (на 15,17 % ) до 9519 тис. грн., проте за рахунок суттєвого зростання статутного капіталу його частка зменшилась на 8,62 процентних пункти до 5,1 %.

У 2010 році за рахунок збільшення до 12194 тис. грн. частка нерозподіленого прибутку зросла до 6,45 % (збільшення відбулося за рахунок відрахування всієї суми чистого прибутку до нерозподіленого).

Щодо резервного капіталу товариства, то найбільший його розмір спостерігався у 2009 році – 900 тис. грн., що на 96 тис. грн. (на 11,94 %) більше, ніж у 2008 році. Проте частка резервного капіталу у 2008 році була на 0,85 процентних пункти більшою, ніж у 2009 році і становила 1,33 %.

Таблиця 2

Динаміка та структура власного капіталу ПАТ «Київська кондитерська фабрика «Рошен» за 2008-2010 роки

Таким чином розмір резервного капталу ПАТ «Київська кондитерська фабрика «Рошен» не відповідає Закону України «Про акціонерні товариства», оскільки становить менше 15 % статутного капіталу підприємства, що може бути фактором зростання потенційної неплатоспроможності підприємства.

Чиста рентабельність власного капталу за аналізований період знизилась і становила 3,18 %, 1,09 % та 1,44 % у 2008-2010 роках відповідно. Це означає, що на 1 грн. власного капіталу у 2008 році припадало 3,2 копійки чистого прибутку, у 2009 році – 1,1 копійки та 1,4 копійки у 2010 році, тобто рівень рентабельності власного капіталу товариства був досить низьким.

Використання суто власного капіталу у поточній діяльності має свої як позитиви, так і негативи. Однією з переваг використання позикових ресурсів є розширення діяльності, яке не могло б відбутися за умов обмеженості власного капіталу. Крім цього, використання позикових коштів на підприємстві приводить в дію так званий ефект фінансового левериджу, який відображає рівень прибутку (або збитків), що додатково генерується на власний капітал при різній частці використання позичкових засобів. Тобто, ефект фінансового левериджу дає змогу підвищити прибутковість за рахунок нижчого рівня виплат за кредитами, ніж безпосередньо рівень рентабельності власного капіталу.

Таким чином, у структурі зобов’язань аналізованого підприємства впродовж 2008-2010 років переважали поточні зобов’язання (таблиця 3), при цьому довгострокові зобов’язання були відсутніми. Так у 2008 поточні зобов’язання становили 333256 тис. грн., що у відносному вираженні склало 99,91 %. У 2009 році їх розмір зменшився на 4,41 %, що відбулося в основному за рахунок зменшення заборгованості перед учасниками на суму 66468 тис. грн. Проте вже у 2010 році спостерігалося зростання розміру поточних зобов’язань на 42715 тис. грн. (на 13,41 %) до 361280 тис. грн.

Таблиця 3

Динаміка та структура зобов’язань ПАТ «Київська кондитерська фабрика «Рошен» за 2008-2010 роки

Однак за рахунок стрімкішого зростання розміру забезпечень наступних витрат і платежів (які на 100 % складалися із забезпечення на виплату відпусток працівникам) питома вага поточних зобов’язань зменшилась на 0,13 процентних пункти до 99,04 %.

Щодо з забезпечення наступних виплат та платежів, то у 2008 році їх розмір становив 312 тис. грн. (0,09 % у структурі зобов’язань), у 2009 році їх розмір збільшився на 125,32 % і був рівним 703 тис. грн. Як наслідок частка даного виду забезпечення зросла до 0,22 %. У 2010 році їх розмір становив 2794 тис. грн. – 0,96 % у структурі зобов’язань.

Як видно з таблиці, основну частину поточних зобов’язань складала кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги. Так, у 2008 році вона становила 243548 тис. грн., що у відносному вираженні було рівним 73,08 %. У наступному році спостерігалося її зростання на 68166 тис. грн. (на 27,99 %) до 311714 тис. грн., при цьому її питома вага зросла до 97,85 %. У 2010 році ріст становив 34859 тис. грн. (11,18 %), проте за рахунок зростання інших складових поточних зобов’язань її частка знизилась на 1,92 процентних пункти до 95,93 %.

Таким чином, враховуючи структуру капіталу, коефіцієнт фінансової незалежності товариства при нормативі 1,5 коливався від 0,15 до 0,37. Коефіцієнт фінансової стабільності вказував на те, що у 2008 році на кожну запозичену гривню припадало лише 0,18 гривні власного капіталу. У 2009 році цей показник дорівнював 0,58 та 0,52 у 2010 році відповідно. Коефіцієнт маневреності власного капіталу підприємства за аналізований період був меншим нуля внаслідок відсутності у товариства власного оборотного капіталу. Коефіцієнт фінансової стійкості за 3 аналізовані роки внаслідок відсутності довгострокових зобов’язань був рівним коефіцієнту фінансової незалежності, тим самим не відповідаючи нормативному значенню в 0,75-0,9. Крім цього аналіз абсолютних показників фінансової стійкості вказує на те, що у підприємства наявна нестача загальних джерел формування запасів, а тому за відсутності довгострокових позик фінансовий стан підприємства впродовж аналізованих років був кризовим.

Висновки. Аналіз показників фінансової стійкості показав, що хоча в динаміці коефіцієнти наблизились до нормативних значень, проте жоден з них їм не відповідав. За умов відсутності довгострокових позик об’єм власного капталу підприємства був надто малим для забезпечення належного рівня фінансової стійкості, оскільки весь спрямовувався на покриття необоротних активів. Крім цього, внаслідок переважання у структурі зобов’язань кредиторської заборгованості ефект фінансового левериджу для підприємства відсутній (оскільки це є безвідсоткова відстрочка платежів). Як наслідок описаних явищ можемо припустити, що причиною відсутності довгострокових зобов’язань є саме низький рівень фінансової стійкості, а тому зростання рентабельності власного капіталу за рахунок механізму фінансового левериджу на даному етапі є неможливим. До того ж розраховане значення питомої ваги порогу рентабельності в операційному доході свідчить про те, що у 2008-2010 роках лише 2,59 %, 1,06 % та 0,73 % відповідно операційного доходу приносили прибуток (решта покривала витрати), а тому навіть залучивши довгострокові позики виплачувати відсотки по них не буде можливості. Тому, для підвищення ефективності використання власного капіталу перш за все потрібно нарощувати його обсяг за рахунок реінвестування прибутку (що і здійснювалось за аналізований період). Для цього (як показав факторний аналіз порогу рентабельності), потрібно нарощувати обсяги реалізації з паралельним зниженням змінних витрат, які впливали найбільше на зростання порогу рентабельності. Доцільним, на нашу думку, буде також використання послуг факторингових компаній для реструктуризації дебіторської заборгованості.

Література

1. ЗУ «Про акціонерні товариства» № 514 від 17.09.2008 / [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua

2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 2 «Баланс» Затверджено наказом Міністерства фінансів України № 87 від 31.03.99 / [Електро. ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua

3. Базілінська А. Я. Фінансовий аналіз: теорія і практика: навч. посібник. / А. Я. Базілінська – К.: Центр навчальної літератури, 2009. – 328 с.

4. Бланк И. А. Финансовый менеджмент. – К.: Ника-центр. – 2004. – 655 с.

5. Кузьменко Л.В., Кузьмін В.В., Шаповалова В.М., Фінансовий менеджмент: Навчальний посібник. / Херсон: К-89 Олді-плюс, 2003 р. – 240 с.

6. Терещенко О. О. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2003. – 554 с.

7. Філіна Г. І. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання. 2 е вид., перероб. і доповнено. Навч. пос. – К.: Центр навчальної літератури, 2009. – 320 с.