У статті здійснено аналіз структурно-змістових типів заголовків з лексичними гендерними компонентами, опублікованих в сучасних українських друкованих засобах масової інформації.

This paper analyzes the structural and semantic types of headers with lexical gender component, published in the current Ukrainian print media.

За останні роки українська держава і суспільство прагнуть розвиватися відповідно до демократичних традицій. У демократичному, гуманно орієнтованому суспільстві захищені політичні, економічні, соціальні, інформаційні права людини. Не винятком є і проблема ролі та місця жінки і чоловіка в соціумі. Велика увага при цьому прикута до ЗМІ, адже саме вони найбільш чутливо реагують на гендерні зміни в суспільстві. Аналізуючи висвітлення гендерної проблематики в друкованих ЗМІ в першу чергу необхідно звернути увагу на заголовки. Кожен заголовок сучасної друкованої масмедійної продукції – це та частина тексту, яка орієнтує читача на характер, тип, призначення журналістського повідомлення, в лаконічній формі знайомить читача з інформаційним наповненням журналу чи газети [1, с. 78].

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Важливі дослідження в цьому напрямку здійснили М. Кіммел, О. Кісь, Ю. Маслова, В. Слінчук та інші.

Метою статті є аналіз заголовків з гендерними лексемами, що транслюються в друкованих українських ЗМІ.

Виклад основного матеріалу дослідження. Для утвердження гендерної рівності в суспільстві необхідно використовувати спеціальні засоби і методи. У книзі «Гендероване суспільство» Майкл Кіммел описує соціальні ресурси які формують гендер. Вчений вважає, що в системі гендерних характеристик особистості рівносильно є важливими й значущими три чинники:

1) ідентичність – соціальне самовизначення особистості;

2) ітерації – стосунки і взаємодія особистості з оточенням;

3) інституції – державні інститути влади, політичні, економічні, соціальні структури суспільства [2, с. 76].

Засоби масової інформації, автор також відносить до цих інституцій. Так як журналістика відноситься до соціальних інститутів і створена для забезпечення багатостороннього й об’єктивного інформування про соціальну дійсність суб’єктів суспільного життя, що необхідно для оптимального функціонування суспільства і всіх соціальних інститутів в цілому як саморегулюючої системи. Отже, формування громадської думки та управління масовими емоціями є соціальною місією журналістики. Зважаючи на суспільні інтереси, журналістика пристосовує частину науково-практичного знання з усіх сфер суспільної діяльності для моделювання поведінки соціуму, для сприйняття їх масовою свідомістю, створення ідеології (моралі, культури, етики, естетики) та шляхів розвитку.

Звідси випливає, що журналістика як соціальний інститут чинить великий (часом навіть вирішальний) вплив на свідомість громадськості. Тому вважається, що саме засоби масової інформації спроможні сформувати принципи гендерної справедливості та спрямувати до нього суспільство.

Українське суспільство переживає період становлення гендерної рівності і основною проблемою є гендерні стереотипи, які активно функціонують у мові і використовуються засобами масової інформації. На думку В. Слінчук, гендерним стереотипом є один із видів соціальних стереотипів, стандартизованих, стійких, емоційно насичених та ціннісно визначених образів, що ґрунтуються на прийнятих у суспільстві уявленнях про «маскулинне» (чоловіче) та «фемінне» (жіноче) [3, с. 67].

Причинами гендерної асиметрії у медіа є андроцентрична культура та домінування в ній андроцентричних дискурсивних практик. Механізми формування і збереження гендерної нерівності у ЗМІ є символічно-мовними, мають риси риторичності, міфологічності, стереотипності. Основним прийомом приховування гендерних проблем у ЗМІ є розширення ознак або інтересів чоловічої статі на все суспільство, або навпаки зведення усього суспільства лише до чоловічої статі.

Одним з найважливіших інструментів гендерної політики є ЗМІ. Професійно продумана гендерна політика здатна врегулювати багато гендерних питань через використання засобів масової інформації, але в той же час існує великий ризик ескалації гендерної напруги через неадекватну гендерну політику (в тому числі у ЗМІ).

Стереотипне висвітлення суспільних ролей та образів жінок і чоловіків є доволі поширеним для більшості сучасних українських засобів масової інформації. Характери й інтереси чоловіків та жінок підлягають протиставленню одне одному. На підтримку  цього журналісти використовують штампи: «слабка стать», «слабка половина людства», «сильна стать», «сильна половина людства». Жінки та чоловіки представленні в різних рубриках новин. Чоловікам присвячується сфера політики та економіки, жінкам – сфера здоров’я, сім’ї, дітей. Вважається, що ЗМІ свідомо відтворюють патріархальні гендерні стереотипи.

Здійснюючи аналіз друкованих медійних текстів в першу чергу слід звертати увагу на заголовки. Розглядаючи проблему зловживання гендерних стереотипів у заголовках преси, спочатку необхідно визначити їх типологію. Для цього доцільно звернутись до підходу В. Слінчук, яка за характером змістовного подання інформації, з використанням структурного поділу, виділяє такі різновиди інформаційних заголовків: проблемні, спонукально-наказові, інформаційно-описові та рекламно-інтригуючі [4, с. 10]. Гендерні компоненти є частиною таких змістових конструкцій, які не лише в певному контексті вказують на тематичну орієнтацію матеріалу, але й сприяють виокремленню певної проблеми і навіть шляхів її розв’язання.

Але для дослідження висвітлення гендерної проблематики в українських друкованих ЗМІ, необхідно використати дещо іншу класифікацію. Зокрема, з врахуванням ступеню вияву гендерних стереотипів, слід звернутись до систематизації заголовків за тематикою. Таку спробу здійснила В. Слінчук у статті «Мовностилістичні засоби актуалізації гендерних понять». Дослідниця поділяє заголовки за такими популярними темами, орієнтуючись здебільшого на вияв у заголовках усталених понять:

1) шлюб;

2) призначення жінки в суспільстві;

3) поділ важливих сфер суспільної діяльності, які здебільшого традиційно закріплені за чоловіками;

4) заміна лексем «жінка» та «чоловік» іншими мовними образами, зокрема біблійної, міфічної та метафоричної образності [5, с. 111].

Критерієм відбору публікацій для контент-аналізу були згадки у назві інформаційного матеріалу про гендер, гендерну поведінку, гендерні проблеми та перспективи. Таким чином до вибіркової сукупності потрапили заголовки статей з різною мірою наявності в них гендерного дискурсу, опублікованих на сторінках сучасних українських друкованих періодичних видань («Урядовий кур’єр», «Газета по-українськи», «День», «Український тиждень») за 2011-2013 роки.

Для ґрунтовного аналізу гендерної ситуації в українському суспільстві, заголовки необхідно систематизувати за найбільш вживаними темами. Зокрема, слід звернути увагу на такі заголовки, які містять гендерні стереотипи, що руйнують традиційні уявлення про фемінне і маскулинне. До першої тематичної групи входять заголовки з концептом «гендер». Для забезпечення стабільного розвитку, ціллю вирішення гендерної проблематики є підтримка досягнення рівності між жінками та чоловіками. Однак, аналізуючи цю групу заголовків, виявляємо, що проблема гендерної нерівності активізується через соціальну політику країни. Значну роль в цьому відіграють канали засобів масової інформації, включаючи друковані видання. Світова спільнота, що підтримує конвенцію Ради Європи щодо боротьби з насильством та гендерною несправедливістю, покладає на медіа роль каталізатора в боротьбі з цією проблемою. Якщо ж піддавати аналізу українські друковані ЗМІ, то бачимо, що вони загострюють проблему гендерної несправедливості: «Гендерна нерівність з поправкою на біатлон» (Урядовий кур’єр, 22.02.2013), «Грайливий гендер» (День, 17.05.2013), «Янукович: в Україні досі існує гендерна нерівність в оплаті праці» (День, 3010.2013), «Про гендерну рівність, молодь і урбанізацію» (День, 28.11.2012), «Гендер по-радянськи: навантаження жінки в СРСР звужувало коло обов’язків чоловіка» (Український тиждень, 8.03.2012), «Шукайте чоловіка: які гендерні стереотипи панують в Україні» (Український тиждень, 14.03.2012), «Шукайте чоловіка. Чому чоловічі гендерні рухи в Україні залишаються маргінальними» (Український тиждень, 08.03.2013), «Найменше гендерних проблем мають скандинавські країни, найбільше – Румунія і Болгарія» (Український тиждень, 14.06.2013), «Про чоловіків і гендерну рівність. Як патріархат дискримінує чоловіків?» (Український тиждень, 07.03.2012), «ООН нагадали Україні про гендерну нерівність» (Український тиждень, 04.03.2013), «Гендер по-радянськи» (Український тиждень, 08.03.2012). Звідси чітко видно, що заголовки спрямовують увагу читача на те, що в статті мова йтиме про розподіл ролей між жінкою та чоловіком. Для таких статей притаманно збільшення соціальної значущості чоловіка у сфері економіки, влади, ефективної політики.

До другого типу заголовків належать ті, в яких виявлено специфіку розподілу важливих сфер суспільної діяльності які раніше традиційно були представлені лише представниками чоловічої статі, сьогодні ж активно освоюються сучасною діловою жінкою: «Жінки-фермери здатні нагодувати світ» (Урядовий кур’єр, 26.10.2012), «Жіночий депутатський «взвод» (Урядовий кур’єр, 06.03.2013), «Нардепи-жінки скаржаться на чоловічий адмінресурс та гречку» (Урядовий кур’єр, 31.05.2012), «Королевська затвердила програму, яка приведе безліч жінок у владу» (Урядовий кур’єр, 26.10.2013), «В органах влади можуть запровадити квоти для жінок» (Газета по-українськи, 26.03.2013), «Українські опозиціонерки поскаржились заступнику Держсекретаря США на тортури над жінкою» (Газета по-українськи, 20.03.2013), «Жінок не братимуть у міліцейські вузи», (Газета по-українськи, 24.02.2011), «Найбільша кількість жінок в українській політиці – в сільських та селищних радах» (Український тиждень, 16.10.2013), «Жіноче обличчя влади: запізнення, пеленальна кімната у Раді та «рівні можливості» (Український тиждень, 26.05.2013), «80% українських вчителів – жінки» (Український тиждень, 8.03.2012), «Найвпливовіші жінки-політики мусульманського світу» (Український тиждень, 13.08.2013), «Європарламент хоче ввести квоти на жінок-керівників» (Український тиждень, 14.03.2012), «У 2012 році в Європі зросте попит на бізнес-леді» (Український тиждень, 2.03.2012), «Литвин дав зрозуміти, що влада – це не жіноча справа» (Український тиждень, 02.03.2012), «У новій Раді кожен десятий депутат – жінка» (Український тиждень, 04.11.2012), «У Держдепартаменті США незадоволені доступом жінок до великої політики в Україні» (Український тиждень, 17.11.2012), «Україна відстає від арабських країн за кількістю жінок у владі» (Український тиждень, 08.03.2011). За таких умов відбувається словесна дискримінація за ознакою статі – мовний сексизм. Світова практика демонструє процеси активного переходу жінок до тих професій, які за гендерними стереотипами вважаються суто «чоловічими», або навпаки. Майже всі демократичні країни світу визнають це явище як норму. Але журналісти часто підсилюють явище мовного сексизму, позначаючи певні професії через наслідування стереотипів і використання штампів. Поширеною є думка щодо гендерної асиметрії мови, яка найчастіше виражається у назвах посад і професій (директор, вчитель, журналіст, кореспондент, громадський діяч, дизайнер). Мовознавці виражають думку про необхідність розв’язання цієї проблеми. Відомий український професор-лінгвіст Олександр Пономарів зазначає, що невмотивоване перенесення рис офіційно-ділового стилю мовлення в інші сфери провокує певну незрозумілість. Тому коли є відповідники жіночих до чоловічих назв посад, звань, професій, то їх потрібно активно вживати. Професор розставляє наголоси на тому, що утворення жіночих відповідників до назв посад і професій чоловічого роду є природною властивістю слов’янських мов, і українській мові немає жодного сенсу цієї властивості позбуватися. Тому необхідно закріплювати в сучасній українській мові етичні та комунікативні норми, які враховуватимуть гендерний компонент. На думку вчених-мовознавців необхідно починати з друкованих ЗМІ, оскільки стиль викладу інформації в періодичних виданнях в більшості не має нічого спільного з офіційно-діловим стилем, а отже, преса має всі можливості впроваджувати відповідники жіночих форм іменників до професій, звань та посад чоловічого роду, популяризуючи їх серед соціуму. У пресі вже наявні матеріали з жіночими відповідниками до професій чоловічого роду, але їх недостатньо для протистояння гендерній нерівності: «Дарина Максимець: «Кобилянська не лише була авторкою романів. Вона сама була ходячим романом…» (Урядовий кур’єр, 22.05.2013), «Викрила журналістка» (Газета по-українськи, 21.02.2013), «Українські опозиціонерки поскаржились заступнику Держсекретаря США на тортури над жінкою» (Газета по-українськи, 20.03.2013),. «Прем’єрка СІЗОну» (Український тиждень, 06.08.11), «Фінська журналістка розповіла киянам про дивацтва росіян» (Український тиждень, 18.08.11).

Водночас такі групи заголовків поділяються на підгрупи: заголовки з концептами «чоловік» та «жінка» й похідними від них; заголовки, у яких переосмислено роль чоловіків і жінок у суспільстві; заголовки з концептом «шлюб» тощо: «Панове стратеги, згадайте про… жінку» (Урядовий кур’єр, 30.01.2013), «Гендер по-європейському – це паритет чоловіка й жінки без купюр» (Урядовий кур’єр, 05.12.2012), «Право жінки мати право» (Урядовий кур’єр, 20.12.2013), «Дами не запрошують кавалерів» (Урядовий кур’єр 20.12.2012), «Чоловік і жінка… Злагода?» (Урядовий кур’єр, 07.03.2012), «Нардепи-жінки скаржаться на чоловічий адмінресурс та гречку» (Газета по-українськи, 31.05.2012), «Литвин прочитав тільки першу сторінку Біблії – Кужель» (Газета по-українськи, 06.03.2012), «Усі жінки світу зазнають дискримінації – феміністка» (Газета по-українськи, 26.06.2013)

Серед аналізованих заголовків привертають увагу ті, в яких гендерна проблематика торкається фінансової сфери. «Жінки добилися однакової з чоловіками ціни на стрижку» (Газета по-українськи, 29.01.2013), «Янукович: в Україні досі існує гендерна нерівність в оплаті праці» (День, 30.10.2013), «Туніс випереджає Україну за економічним розвитком жінок» (Український тиждень, 07.03.2012), «Жінки в ЄС заробляють на 16% менше, ніж чоловіки» (Український тиждень, 23.04.2012), «Українські жінки працюють на рівні із чоловіками, а отримують на 30% менше» (Український тиждень, 04.03.2011), «Світовий Банк: кращі можливості для жінок підвищують продуктивність економіки» (Український тиждень, 20.09.2011), «70-80% фінансових рішень в західних сім’ях ухвалюють жінки» (Український тиждень, 03.12.2011), «Подолання розриву: жінки досягли помітних успіхів, але все ще отримують нижчу зарплату» (Український тиждень, 13.12.2011).

Цікавою традиційною стереотипною гендерною парою є образи Адама та Єви. Біблійна історія про перших чоловіка та жінку Адама та Єву ввійшла в  основу формування стереотипних уявлень про риси і характер поведінки сучасних чоловіка та жінки. «Адам проти Єви: хто кого перевиховає?» (Урядовий кур’єр, 15.01.2013), «Чоловік і жінка… Злагода?» (Урядовий кур’єр, 07.03.2012), «Литвин про жінок при владі: у християнській ментальності чоловік – це вища істота» (Газета по-українськи, 02.03.2012). Гендерна пара, втілена в образах «Адама» і «Єви» засвідчує традиційну модель особистісно-сакральних відносин між чоловіком та жінкою, на літературно-публіцистичну інтерпретацію яких, насамперед, вплинуло їх біблійне походження.

Наскільки можна визначити з розглянутих матеріалів, присвячених гендерній проблематиці, вони почали висвітлювати питання «гендерних» меншин, що пояснює причини використання в текстах понять – «гей-спільноти», «гомосексуалізм», «гей-шлюби», «гей-парад», «гомофобія», «гендерна дискримінація», «ЛГБТ», «лесбіянки», «фемінізм».

Проаналізувавши такі дані, можна стверджувати, що матеріали з висвітлення гендерної проблематики подаються як «скандал», «вибух», «казус», «іронічний нарис», і т.п., тобто, в основному, мають привернути увагу аудиторії своїм стилістичним, змістовним та емоційним пафосом. Для надання яскравості заголовкам текстів журналісти часто підбирають якомога більш провокаційні словосполучення, які часом не відповідають змістовним параметрам тексту, але самі по собі підвищують увагу та шокують. Тобто, гендерна проблематика в пресі подається як привід здивувати, збентежити, шокувати аудиторію.

З такою ж метою з контексту політичної сфери часто вириваються певні висловлювання або компрометуючі дії та думки, на основі яких складається повністю журналістська інтерпретація подій «Литвин прочитав тільки першу сторінку Біблії – Кужель» (Газета по-українськи, 06.03.2012), «Могильов послав Кужель засмагати і пасти корів» (Газета по-українськи, 22.02.2012), «Литвин про жінок при владі: у християнській ментальності чоловік – це вища істота» (Газета по-українськи, 02.03.2012), «Європа змусить українських політиків брати участь в гей-парадах?» (Газета по-українськи, 03.07.2013), «Литвин дав зрозуміти, що влада – це не жіноча справа» (Український тиждень, 02.03.2012), «Жіноче обличчя влади: запізнення, пеленальна кімната у Раді та «рівні можливості» (Український тиждень, 26.05.2013).

Для створення конкретних, а на їх основі й узагальнених, гендерних характеристик активно використовуються різноманітні засоби оцінності, які звертають увагу на вираженні особливостей: а) зовнішнього вигляду, зовнішності представників обох статей; б) їх інтелектуального потенціалу та його виявлення; в) внутрішньо-духовної, ціннісної сутності [4, с. 12].

У дослідженні зафіксована сукупність матеріалів з оціночним контекстом, так чи інакше присвячених гендерній проблематиці, які подаються у більшості своїй нейтрально, хоча і пронизані іронією або сформульовані у вигляді виклику. Але, гостро критичних матеріалів небагато, і вони аргументовані здебільшого традицією, прийнятою суспільною та релігійною мораллю.

В такому контексті критичними матеріалами є спеціальна ініціатива редакції, журналістів, громадських та церковних діячів, які захищають суспільну мораль. Нейтральними ж матеріалами представлений звичайний потік інформації для видань, в такому ж стилі та формі подачі, що й інші «скандали», «інтриги», «виклики», які щоденно публікуються аби привертати увагу аудиторії. Чітко відрізняються ті з них, що є передрукованими з зарубіжних видань, таким способом створюючи ілюзію, що у висвітленні гендерної проблематики ми «крокуємо разом з розвиненими країнами Заходу».

Висновки. Аналіз з використанням структурно-змістового підходу, дав змогу виявити типологічні характеристики побудови і особливості вживання заголовних конструкцій з гендерної проблематики. До змістових конструкцій входять такі гендерні компоненти, які не тільки в певному контексті вказують на тематичну орієнтацію матеріалу, але й сприяють визначенню проблем та шляхів їх розв’язання. Дослідження засвідчило, що журналісти для привернення та підтримання уваги аудиторії до гендерної проблематики використовують яскраві заголовні формули.

 Список використаних джерел та літератури

1. Маслова, Ю.П. Структурно-змістові типи заголовків із лексичними гендерними компонентами [Текст] / Ю. П. Маслова // Науковий вісник Волинського національного університету ім. Лесі Українки. Серія «Мовознавство». – 2010. – Ч. 2. – С. 77–81.
2. Кіммел, М.С. Гендероване суспільство [Текст] / М.С. Кіммел, пер. С. Альошкіна. – К. : Сфера, 2003. – 494 с.
3. Слінчук, В.В. Соціальна типізація гендерних стереотипів у мові ЗМІ [Текст] /В.В. Слінчук // Наукові записки Інституту журналістики. – К., 2004. – Т. 17. – С. 67–74.
4. Слінчук, В.В. Мовностилістичні засоби творення гендерних образів молоді (за матеріалами друкованих мас-медіа) [Текст] : автореф. дис. канд. філолог. наук: 10.01.08 / В.В. Слінчук ; Інститут журналістики Київського національного ун-ту ім. Тараса Шевченка. – К. : 2006. – 20 с.
5. Слінчук, В.В. Мовностилістичні засоби актуалізації гендерних понять [Текст] / В.В. Слінчук // Наукові записки Інституту журналістики. – К., 2005. – Т. 19. – С. 109–113.