УДК 327               

Замковий І. В.

Студент 5 курсу НаУОА

Науковий керівник: Сидорук Т. В.,

доктор політичних наук, професор

ЧИ СПРАВДІ НЕЙТРАЛЬНИЙ КИТАЙ? АНАЛІЗ ОФІЦІЙНИХ ЗАЯВ ПЕКІНА ЩОДО ВІЙНИ В УКРАЇНІ

У статті розглядається нейтралітет Китаю в контексті російсько-української війни. Аналізуються офіційні заяви Пекіна, мирні ініціативи та дипломатична поведінка, протиставляючи їх економічним і політичним зв’язкам із Росією. Дослідження підкреслює зростаючий скептицизм з боку західних держав та України щодо неупередженості Китаю та оцінює наслідки дій Китаю для глобальної дипломатії та безпеки.

Ключові слова: Китай, нейтралітет, російсько-українська війна, дипломатія, міжнародні відносини.

The article examines China’s declared neutrality in the context of the Russia-Ukraine war. It analyzes Beijing’s official statements, peace initiatives, and diplomatic behavior, contrasting them with its economic and political ties to Russia. The study highlights growing skepticism from Western states and Ukraine regarding China’s impartiality and evaluates the implications of China’s actions for global diplomacy and security.

Key words: China, neutrality, Russia-Ukraine war, diplomacy, international relations.

Актуальність дослідження

Конфлікт, що триває між Росією та Україною, не лише змінив геополітичну динаміку у Східній Європі, але й викликав різноманітні реакції з боку світових держав. Як одна з провідних світових держав і постійний член Ради Безпеки Організації Об’єднаних Націй, Китай значною мірою формує міжнародну реакцію на конфлікти. Його проголошений нейтралітет має значну вагу на світовій дипломатичній арені, впливаючи на стратегії як західних, так і незахідних держав щодо війни.

По-перше, неоднозначна позиція Китаю безпосередньо впливає на ефективність міжнародних санкцій проти Росії. Захід запровадив комплексні економічні санкції, спрямовані на послаблення військового потенціалу Росії. Однак торговельні відносини Китаю з Росією, включаючи збільшення імпорту енергоносіїв і технологічну співпрацю, викликають занепокоєння з приводу того, що Пекін опосередковано дозволяє Москві обходити ці санкції. Розуміння позиції Китаю має вирішальне значення для оцінки ефективності цих економічних заходів і їхнього коригування в разі потреби.

По-друге, за китайським наративом про нейтралітет уважно стежать країни, що розвиваються, і члени Глобального Півдня, які часто дивляться на Пекін як на альтернативу міжнародному порядку під проводом Заходу. Якщо заяви Китаю про нейтралітет сприйматимуться як фасад, що маскує проросійські настрої, це може підірвати довіру до нього як до нейтрального посередника в майбутніх конфліктах, включаючи потенційні кризи в Азії, Африці чи Латинській Америці. Дослідження є важливим для розуміння того, як Китай збалансовує свої стратегічні партнерства, зберігаючи при цьому свій імідж відповідального глобального гравця.

По-третє, позиція Китаю має наслідки для європейської архітектури безпеки і стратегічного планування НАТО. Китай, який мовчки підтримує Росію – чи то економічно, чи то військово, чи то дипломатично – кидає довгостроковий виклик західній єдності і безпековим домовленостям. Розуміння масштабів залучення Китаю може допомогти західним політикам підготуватися до більш скоординованої трансатлантичної відповіді.

Це дослідження стосується не лише розуміння офіційних заяв Китаю, а й ширших наслідків для міжнародної дипломатії, безпеки та глобального управління. Точна інтерпретація позиції Пекіна може сприяти виробленню більш ефективних стратегій врегулювання конфліктів і формулюванню політики, спрямованої на підтримання глобальної стабільності.

Аналіз стану наукової розробки проблеми

Дослідження позиції Китаю щодо конфлікту в Україні охоплюють різні дисципліни, зокрема дипломатичну риторику, економічні відносини та геополітичну стратегію. Дослідження Медейроса  та Чжана  аналізують офіційні заяви, виявляючи тонке балансування між підтримкою Росії та виступами за мир. Економічний аналіз Браутігама і Танга висвітлює тривалу торгівлю Китаю з Росією, що свідчить про прагматичний нейтралітет. Геополітичні роботи Еллісона і Куїка стверджують, що позиція Китаю зберігає стратегічну гнучкість. Крім того, медіа-дослідження Лі та Хана показують, як китайські державні ЗМІ висвітлюють конфлікт для формування громадської думки. Загалом, офіційний нейтралітет Китаю є складним і відображає глибші стратегічні та економічні інтереси.

Основна мета цієї статті – критично оцінити заявлений нейтралітет Китаю в російсько-українській війні, проаналізувавши його офіційні заяви та відповідні дії. Завдання статті включають в себе наступні.

• Вивчення офіційних заяв Китаю: аналіз виступів, позиційних документів та дипломатичних комунікацій для виявлення повторюваних тем і позицій.
• Оцінка дій, що суперечать нейтралітету: розслідування повідомлень про матеріальну або логістичну підтримку Росії з боку Китаю, яка може підірвати його нейтральну позицію.
• Контекстуалізація позиції Китаю: розуміння геополітичних інтересів Китаю і того, як вони впливають на його позицію щодо конфлікту.
• Оцінка міжнародного сприйняття: аналіз того, як інші країни інтерпретують позицію Китаю та наслідки для світової дипломатії.

Виклад основного матеріалу

Офіційна позиція Китаю щодо російсько-українського конфлікту характеризується задекларованим нейтралітетом, підкресленням поваги до національного суверенітету і виступає за мирні переговори. Ця позиція сформульована в мирному плані Китаю з 12 пунктів, оприлюдненому в лютому 2023 року, який закликає до припинення вогню і відновлення діалогу між конфліктуючими сторонами [4; 11]. Документ підкреслює відданість Китаю принципам невтручання та багатосторонності. Крім того, мирний план Китаю, хоча його і вітають як дипломатичний жест, критикують за відсутність конкретних заходів для притягнення Росії до відповідальності або забезпечення відновлення суверенітету України. Аналітики стверджують, що розпливчастість формулювань плану і відсутність вимоги виведення військ Росії з окупованих територій знижують довіру до нього як до справді нейтральної пропозиції. Критики припускають, що кінцевою метою Китаю може бути не стільки посередництво у встановленні миру, скільки позиціонування себе як глобального гравця, здатного кинути виклик західному дипломатичному впливу. Крім того, економічні дії Китаю ще більше ускладнюють його нейтральний імідж. Двостороння торгівля між Китаєм і Росією різко зросла у 2023 році, сягнувши рекордних 240 мільярдів доларів, причому Китай збільшив імпорт російської нафти і газу, що стало важливим економічним рятувальним кругом для Москви в умовах західних санкцій. Це економічне партнерство, офіційно оформлене як звичайна двостороння співпраця, багато хто розглядає як непрямий засіб підтримки військових зусиль Росії. Такі дії викликають сумніви щодо готовності Китаю чинити тиск на Росію з метою припинення її агресії, що призводить до звинувачень у тому, що нейтралітет Пекіна є більш риторичним, ніж практичним.

Незважаючи на ці занепокоєння, Китай продовжує позиціонувати себе як потенційного посередника. Дипломатичні заходи високого рівня, зокрема візити міністра закордонних справ Китаю Ван І до європейських столиць та зустрічі з українськими колегами, спрямовані на підтримку іміджу Китаю як конструктивного гравця у врегулюванні глобальних конфліктів. Однак доти, доки Пекін не продемонструє більшої готовності дистанціюватися від Росії або чинити тиск задля справжнього мирного врегулювання, сумніви щодо його проголошеного нейтралітету, ймовірно, зберігатимуться.

На дипломатичному рівні Китай послідовно утримується від резолюцій Організації Об’єднаних Націй, що засуджують дії Росії в Україні. Таке утримання у поєднанні з акцентом Китаю на вирішенні «законних проблем безпеки» Росії сприймається як мовчазна згода з російськими наративами. Аналітики стверджують, що хоча Китай публічно дотримується нейтральної позиції, його дипломатична поведінка відображає стратегічне партнерство з Росією, спрямоване на противагу західному впливу. [8] Така практика утримання від голосування відповідає ширшому підходу Китаю в міжнародних інституціях, де він часто намагається уникати прямої конфронтації, водночас приховано підтримуючи держави, які кидають виклик домінуванню Заходу. У випадку України поведінка Китаю під час голосування в ООН є не просто відображенням нейтралітету, а прорахованим зусиллям захистити Росію від дипломатичної ізоляції, не схвалюючи при цьому її агресію. Науковці зазначають, що таке дипломатичне балансування дозволяє Китаю підтримувати стратегічне партнерство з Росією – особливо в рамках таких платформ, як БРІКС і Шанхайська організація співробітництва – і водночас уникати репутаційних втрат, пов’язаних з відкритою підтримкою війни, яку широко засуджує міжнародна спільнота [7].

Більше того, дипломатична риторика Китаю все частіше перегукується з російськими тезами щодо розширення НАТО і відповідальності Заходу за конфлікт. Китайські офіційні особи неодноразово наголошували на необхідності усунення «першопричин» війни, і ця фраза інтерпретується як приховане схвалення тверджень Росії про те, що розширення НАТО на схід загрожує її безпеці. Таке узгодження наративів свідчить про збіг китайських і російських інтересів у реформуванні глобальних норм безпеки, що відходять від західноцентричних рамок [6].

Однак, останні події ілюструють активну роль Китаю у пошуку розв’язання конфлікту. У лютому 2025 року міністр закордонних справ Китаю Ван І зустрівся з українськими офіційними особами на Мюнхенській конференції з безпеки, щоб обговорити українське бачення миру [10]. Ці дискусії підкреслюють зацікавленість Китаю сприяти діалогу, хоча залишається скептицизм щодо його неупередженості з огляду на тісні зв’язки з Росією.

Зусилля Китаю позиціонувати себе як посередника були додатково підтверджені телефонною розмовою президента Сі Цзіньпіна з президентом України Володимиром Зеленським у квітні 2023 року — першим прямим спілкуванням між двома лідерами з початку війни [1]. Цей дипломатичний вихід був інтерпретований як спроба збалансувати відносини Китаю як з Москвою, так і з Києвом після посилення критики з боку західних держав про те, що Пекін занадто сильно схиляється до Росії. Під час розмови Сі Цзіньпін підтвердив підтримку Китаєм суверенітету України, наголосивши на необхідності «взаємної поваги» та «спільної безпеки», що відображає ширшу дипломатичну мову Китаю, яка часто збігається з занепокоєнням Росії щодо розширення НАТО.

Незважаючи на ці спроби, сумніви щодо нейтралітету Китаю зберігалися, зокрема через його постійне поглиблення економічних зв’язків з Росією. Двостороння торгівля між Китаєм і Росією досягла історичного максимуму в 2024 році, коли Китай збільшив імпорт російських енергоресурсів і постачав критичні технологічні компоненти, які можуть мати подвійне військове застосування. [9] Західні аналітики витлумачили це економічне партнерство як підрив довіри до Китаю як нейтрального арбітра, припускаючи, що заклики Пекіна до миру співіснують із мовчазною матеріальною підтримкою військових зусиль Москви.

Крім того, участь Китаю в альтернативних дипломатичних форматах, таких як група БРІКС і Шанхайська організація співробітництва посилила уявлення про те, що Пекін прагне просувати паралельний міжнародний порядок, який обходить інституції, в яких домінує Захід. На саміті БРІКС у серпні 2023 року в Йоганнесбурзі Китай і Росія спільно виступили за «інклюзивний діалог» щодо України, але їхня пропозиція, зокрема, виключала західні держави та союзників, що викликало занепокоєння тим, що ці ініціативи спрямовані на послаблення впливу Заходу, а не на справжнє вирішення конфлікту [3].

У той час як дипломатична активність Китаю, як-от Мюнхенські дискусії та діалог Сі-Зеленського, демонструє бажання вважатися відповідальною глобальною державою, його ширша геополітична приналежність до Росії ускладнює довіру до нього як неупередженого миротворця. Думка про те, що посередницькі зусилля Пекіна служать його стратегічним інтересам, а не пріоритету суверенітету України та міжнародного права, залишається критичним викликом для самопроголошеного нейтралітету Китаю.

Міжнародне сприйняття нейтралітету Китаю стає дедалі критичнішим. Європейські лідери, наприклад, висловлюють занепокоєння щодо ролі Китаю в мирних переговорах, особливо коли ключові зацікавлені сторони, такі як Україна, виключені з запропонованих самітів. Такі дії викликали скептицизм щодо прихильності Китаю неупередженому вирішенню конфлікту [5]. Цей скептицизм був особливо очевидним під час саміту Китай-Центральна Азія у травні 2023 року, де Пекін висунув своє бачення регіональної безпеки та економічної співпраці без залучення представників України. Європейські дипломати розцінили це як спробу позиціонувати Китай як провідного гравця в євразійській безпеці, водночас відсторонивши Київ і зміцнивши його стратегічний союз із Москвою. Подібним чином небажання Китаю схвалити українську Формулу миру 2024 року, яка закликає до відновлення територіальної цілісності та виведення російських військ, ще більше погіршило довіру до нього в європейських столицях.

Верховний представник Європейського Союзу із закордонних справ Жозеп Боррель наголосив, що будь-яка мирна ініціатива, яка виключає основні вимоги України, не буде розглядатися як легітимна, підкреслюючи зростаючий розрив між посередницькими зусиллями Китаю та очікуваннями Заходу [2]. У результаті європейські та західні лідери змінюють свій підхід до Китаю, наголошуючи на необхідності демонстрації Пекіном справжнього нейтралітету шляхом конкретних дій, таких як обмеження підтримки військових зусиль Росії та більш прозора взаємодія з українськими офіційними особами. Поки такі кроки не будуть вжиті, самопроголошена неупередженість Китаю, швидше за все, залишатиметься під питанням, а його посередницькі зусилля розглядатимуться як частина ширшої стратегії зміни глобального порядку таким чином, щоб кинути виклик впливу Заходу.

У висновку, проголошений нейтралітет Китаю у російсько-українській війні все частіше сприймається скептично. У той час як Пекін просуває мирні ініціативи, такі як його план із 12 пунктів і дипломатичні контакти з Україною, його дії часто свідчать про приєднання до Росії. Утримання від резолюцій ООН, посилення стурбованості Росії безпекою та розширення економічних зв’язків з Москвою підривають неупереджений імідж Китаю. Європейські та західні лідери поставили під сумнів довіру до Пекіна, закликаючи його використати свій вплив, щоб натиснути на Росію до справедливого миру. Зрештою, балансування Китаю виявляє стратегічний інтерес у збереженні свого партнерства з Росією, одночасно позиціонуючи себе як глобальну державу, залишаючи його нейтралітет під сумнівом.

 

Список використаних джерел

1. Зеленський і Сі Цзіньпін поговорили телефоном // Суспільне Новини. URL: https://suspilne.media/457377-zelenskij-i-si-czinpin-pogovorili-telefonom/
2. Китай схвалює проведення мирного саміту, але не бере участі у підготовці – Кулеба // Українська правда, 2023. URL: https://www.pravda.com.ua/news/2023/10/13/7424057/
3. Національний інститут стратегічних досліджень. Саміт лідерів країн-членів БРІКС в Йоганнесбурзі 22–24 серпня 2023 року: підсумки та наслідки для України. URL: https://niss.gov.ua/doslidzhennya/mizhnarodni-vidnosyny/samit-lideriv-krayin-chleniv-briks-v-yohannesburzi-22-24
4. Al Jazeera. Full text: China’s Position on Settling the Ukraine Crisis, 2023. URL: https://www.aljazeera.com/news/2023/3/20/full-text-chinas-position-on-settling-the-ukraine-crisis
5. Areddy J.T. China Tries to Play the Role of Peacemaker in Ukraine // The Wall Street Journal, 2024. URL: https://www.wsj.com/world/china-tries-to-play-the-role-of-peacemaker-in-ukraine-6a9175fe
6. Center for a New American Security. The China-Russia Entente in East Asia. URL: https://www.cnas.org/publications/reports/the-china-russia-entente-in-east-asia
7. China US Focus. Policy Analysis of Russia-Ukraine Conflict. URL: https://www.chinausfocus.com/foreign-policy/policy-analysis-of-russia-ukraine-conflict
8. Hedenskog J. China’s and Russia’s Narratives on the War Against Ukraine // Stockholm Centre for Eastern European Studies, 2023. URL: https://www.ui.se/globalassets/ui.se-eng/publications/sceeus/chinas-and-russias-narratives-on-the-war-against-ukraine.pdf
9. Li M. China’s Position on the Russia-Ukraine War: Between Strategic Neutrality and Pro-Russia Leaning // Journal of Contemporary China, 2024, Vol. 33, No. 145, pp. 1–20. URL: https://www.tandfonline.com/doi/epdf/10.1080/10670564.2024.2358876?needAccess=true
10. Ukraine’s Senior Officials Discuss Kyiv’s Peace Vision with China’s Foreign Minister, 2025. URL: https://www.reuters.com/world/ukraines-senior-officials-discuss-kyivs-peace-vision-with-chinas-foreign-2025-02-15/
11. Zhang L. China’s Strategic Ambiguity in the Russia-Ukraine War // Asia-Pacific Journal of Regional Science, 2023, Vol. 7, No. 1, pp. 45–67. URL: https://link.springer.com/article/10.1007/s42533-023-00129-2