Нова книга відомого американського журналіста, автора численних статей у New York Times Magazine та Financial Times, є своєрідним та цікавим поглядом на одну із нагальних проблем європейського суспільства – імміграцію. Кристофер Калдвел намагається відповісти на запитання, до якого, очевидно, багато європейських політиків вдаються ледь не кожного дня – чи залишається Європа такою, якою була у поствоєнний період, добу розквіту цінностей громадянського суспільства, лібералізму, демократизму, секуляризму та інших «брендових» ознак європейськості. Сам автор переконує читача у тому, що його книга – не спроба налякати «ісламською загрозою» або нашестям із країн «третього світу» (c. 24-26). Оскільки Європа у новітній період ще не стикалася із таким масовим переселенням народів, Калдвел наголошує на безпрецедентності та невідворотності культурних змін, а також переосмисленні класичного уявлення про європейськість.Посилаючись на дослідження різних академічних інституцій, особливу увагу автор приділяє демографічній складовій таких змін. Оскільки народжуваність у емігрантських родинах (зокрема, мусульманських) перевищує середньостатистичну серед корінних європейців у 2-3 рази, уже через п’ятдесят років, прогнозує автор, обличчя Європи докорінно зміниться.
Головним чинником культурних та релігійних змін Калдвел вважає іслам, який, за прогнозами окремих дослідників, може стати домінуючою релігію деяких європейських держав уже в цьому столітті. Більше того, іслам формує «паралельні суспільства», зосереджені у приміських зонах великих європейських змін, де уже діють нормативні принципи шаріату, а також рідні для іммігрантів традиції. З іншого боку, мусульманські громади активно розвиваються, їхні члени починають займати державні посади, отримують якісну європейську освіту, розвивають власний бізнес. Як свідчить Калдвел, високий соціальний статус за умови збереження релігійної та культурної ідентичності став одним із пріоритетів молодих мусульман Європи. Усі ці процеси відбуваються на фоні боротьби ціннісних орієнтирів, суспільної інтеграції та дезінтеграції, світоглядних змін у іммігрантському середовищі, які часто призводять до конфліктів (згадаймо, наприклад, погроми у Парижі 2006 року). Світосприйняття мусульман-іммігратів часто виявляється більш стійким, ніж цінності громадянських суспільств Європи. І хоча вестернізація мусульманських громад є невідворотним процесом, більшість дослідників, зокрема й Калдвел, наголошують на тому, що словосполучення «ісламізація Європи» видається сьогодні більш реальним, ніж будь-коли.
Автор «Рефлексій над революцією у Європі», активно посилаючись на північноамериканський досвід мультикультуралізму, вдається до критики багатьох урядів європейських країн за непослідовність у питаннях імміграції, неефективне протистояння потокам нелегалів, відсутності єдиної політики стосовно мігрантів. Кроки, які Європейський Союз зробив у цьому напрямі за останнє десятиліття, Калдвел також оцінює доволі критично. З іншого боку, автор намагається з’ясувати причини такого становища, з’ясувати нові шляхи можливого діалогу між мігрантами та корінним населенням. Але висновки, у яких переконаний Калдвел, свідчать про одне: класичне поняття «європейськості» поступово втрачає своє значення, поступаючись місцем новій, мультикультурній, але уже далеко не «європейській» Європі. Чергове перебільшення це чи справді реалістичній прогноз – покаже недалеке майбутнє.
Інші записи:
- Christopher Caldwell. Reflections on The Revolution in Europe: Immigration, Islam and the West (New York: Doubleday, 2009), 421 pp. (рецензія на книгу).
- Релігійна антифілософія: між мостами ідентичності (рецензія на книгу Галіба Ауваджі «Сучасні філософські школи та їхня роль у різних суспільствах: позиція мусульманина»)