Чорнобрива Наталя

Анотація: стаття присвячена діяльності відомого краєзнавчого осередку на Волині наприкінці ХІХ- в першій половині ХХ ст. – Братству ім. князів Острозьких, яке діяло в Острозі. В ній подано характеристику сфер його діяльності, йдеться про відомих діячів Братства, а також розповідається про роль діяльності Братства для Острога.

Ключові слова: Острог, Волинь, Братство ім. князів Острозьких, музей, статут.

Аннотация: статья посвящена описанию деятельности известного краеведческого центра на Волыни в конце XIX-в первой половине ХХ в. – Братству им. князей Острожских, которое действовало в Остроге. В ней дана характеристика сфер его деятельности, говорится об известных деятелях Братства, а также рассказывается о роли деятельности Братства для Острога.

Ключевые слова: Острог, Волынь, братство им. Князей Острожских, музей, устав.

Annotation: article is devoted to the description of activity of the known local history center on Volhyn at the end of XIX – in the first half of the XX century – to the Brotherhood of princes Ostrozhsky which acted in the Ostrog. In it the characteristic of spheres of its activity is given, is spoken about known figures of the Brotherhood, and also it is told about a role of activity of the Brotherhood for the Jail.

Key words: Ostrog, Volhyn, brotherhood, museum, charter.

З розвитком  капіталістичних відносин у XIX-на початку XX ст. в Україні проходить інтенсивний процес формування української нації і утвердження національної самосвідомості. В Правобережній Україні даний процес ускладнювався не лише боротьбою з активною русифікаторською політикою самодержавства, а й проти полонізації населення регіону, що  було пов’язано з багаторічним пануванням Речі Посполитої.

Українська інтелігенція у XIX – на початку XX ст. розпочала відновлювати вітчизняну історію і подарувала державі багатьох науковців, головною метою яких було відродження України. В першій половині XIX ст. зароджується така дисципліна як історичне краєзнавство. На перших порах вона розвивалась як заняття деяких вчених або просто зацікавлених осіб, які займались вивченням краю, не маючи жодної підтримки з боку держави. Поступово значення цих досліджень підвищується, що дає можливість до подальшого розвитку науки і сприяє національному відродженню[2,25].

Протягом другої половини XIX-початку XX ст. краєзнавчий рух починає активно розвиватись на Волині. У 60-80-ті роки ХІХ ст. на Волині ще не було створено чітких краєзнавчих організаційних структур, які були б закріплені статутами, мали б власну систему управління, плани роботи. Тогочасні науковці об’єднувались у невеликі гуртки у Волинській православній духовній семінарії в м. Кременці, при Волинському губернському статистичному комітеті, у навчальних закладах Житомира. Члени гуртків видавали праці, в яких здійснювали описи парафій, церков і населених місць, закладали основи вивчення історії Волині. Водночас формувався такий новий напрямок краєзнавства як релігійне краєзнавство. Одним з перших краєзнавчо-православних об’єднань на Волині стало Свято-Володимирське братство, яке було засновано 20 грудня 1887 року в м. Володимирі-Волинському. 2 січня 1894 року відбулось відкриття у Житомирі Волинського Церковно-Археологічного товариства, якому підпорядковувалось єпархіальне Сховище старожитностей. Окрім того, було засновано Городоцький краєзнавчий музей, який пізніше перетворився в ще один культурно-освітній і науковий осередок (25 листопада 1896). 1896 року М. І. Коробка сформував Товариство дослідників Волині[2,73].

Нарешті, 1908 року в Острозі у зв’язку з 300-річчям з дня смерті князя В. К. Острозького було створено Братство імені князів Острозьких, яке стало одним із живих пам’ятників відродження Волині, її боротьби за православну віру і український народ[2,82].

Крім традиційної для православних братств початку ХХ ст. сфери інтересів (опіка над храмом, доброчинність, поширення культу святого покровителя Братства), воно поставило за свою мету збереження, вивчення, відбудову пам’яток острозької старовини, розробило широку історико-просвітницьку програму. В центрі її знаходилась освітня і культурна діяльність князів Острозьких та Острозької Академії. Насамперед слід згадати про того, хто був одним із найактивніших діячів Братства. Крім традиційної для православних братств початку ХХ ст. сфери інтересів (опіка над храмом, доброчинність, поширення культу святого покровителя Братства), воно поставило за свою мету збереження, вивчення, відбудову пам’яток острозької старовини, розробило широку історико-просвітницьку програму. В центрі її знаходилась освітня і культурна діяльність князів Острозьких та Острозької Академії[ 7, 211]. Свою діяльність Братство розпочало з двох спільних зборів братчиків, які відбулись 21 червня і 5 липня 1909 р. На перших зборах вирішувались організаційні питання. Було обрано Раду Братства із 12 членів і створено ревізійну комісію. Головним попечителем Братства обрано отця Антонія, Архієпископа Волинського і Житомирського. Головою Ради став директор Острозької чоловічої гімназії Іван Кіндратович Окойомов. Заступник голови – настоятель Острозького Богоявленського Собору, протоієрей Юлій Іванович Гапонович.  Слід згадати про того, хто був одним із найактивніших діячів Братства. Це був священик Михайло Тучемський. Безумовно, його участь в діяльності Братства ім. князів Острозьких була найвагомішою. Вже у першому річному звіті, опублікованому в 1910 р. за підписом діловода Братства Михайла Тучемського, повідомлялося про перші значні справи новоствореного товариства – заснування давньосховища, наукової бібліотеки, організація народних читань з історико-краєзнавчих, релігійно-моральних і природничих питань[1,84].

11 серпня 1909 р. стало першим урочистим святом Братства ім. князів Острозьких. Тоді відзначався день пам’яті  покровителя Братства – преподобного князя Федора. Для підготовки до цього дня Братство доклало безліч зусиль та енергії. Було заплановано встановити арку преподобного Федора, потурбуватися про влаштування обіду для жебраків та бідного духовенства, зібрати кошти для урочистого засідання зборів Братства на чолі з його попечителем отцем Антонієм[8,6].

Для вирішення подальшої діяльності  та вирішення термінових питань Братство проводило засідання і приватні комісії. Свої постанови Братство фіксувало у звітах, які записувались в журнал, тому про діяльність Братства можна дізнатись за увесь рік.

Головні аспекти діяльності члени Братства уклали у статуті. Його було затверджено Святим Синодом 18-29 квітня 1910 р. В першій його частині відображалося те, з якою метою створено Братство, про прославлення свого покровителя Федора, про доброчинність, якою Братство також мало намір займатись. В статуті детально розповідається про Богослужіння в дні, присвячені преподобному Федору, про те, що саме тоді воно має здійснюватись за архієрейським звичаєм, за участі міського та окружного духовенства[8,7].

В другій частині статуту йдеться про фінансування діяльності Братства. Воно перважно здійснювалось шляхом пожертв та членських внесків. Тут же розповідається про права та обов’язки членів Братства. Зокрема, говориться про те, що членами Братства можуть стати особи чоловічої та жіночої статі, незалежно від стану та звання, православної віри, жителі не лише Острога, а й інших міст. . Головним попечителем Братства був Єпархіальний Архієрей Волинської єпархії. Члени Братства поділялись на почесних, дійсних (пожиттєвих та річних) і змагальників[8,8].

Третя частина присвячена управлінню справами Братства. Тут зазначено, що справами його діяльності керує Рада, яка складається з 10 осіб, голови і його заступника, настоятеля Собору і представниці зборів сестер Братства. Братство у всьому підпорядковувалось Архієрею Антонію[8,11].

Головною заслугою Михайла Тучемського і очолюваного ним Братства імені князів Острозьких є збереження та реставрація унікальної пам’ятки замкової архітектури XIV ст. – Вежі Мурованої в Острозі, здійснена на народні пожертви, та відкриття в її приміщеннях у 1916 р., у день пам’яті князя Федора Острозького – 11 (24) серпня – історичного музею, що діє до сьогодні у складі створеного у 1981 р. на його базі Державного історико-культурного заповідника м. Острога[5,189]. 1910 р. постало очолюване М. А. Тучемським братське давньосховище. У результаті цілеспрямованої дослідницької і збиральницької праці членів і прихильників Братства формувалися музейні колекції стародруків, рукописних книг, архівних документів, портретного живопису, церковних старожитностей, насамперед, пов’язаних з острозькою давниною і добою князів Острозьких. Серед них – Острозька Біблія 1581 р., два латунні п’ятисвічники 1575 р., що належали кн. В.-К. Острозькому, печатка з гербом м. Острога 1700 року. З іменами Михайла Тучемського, як першого хранителя та керівника новоствореного музею, та студента Московської духовної академії М.Струменського пов’язаний початок систематичної науково – музейної праці в Острозі, зокрема, публікація в тому ж 1916 р. першого музейного каталогу, де був поданий опис рукописних книг.Документи Братства у 20 – х роках ХХ століття у невеликій кількості були передані з Острога до Волинського товариства приятелів науки у Луцьку, а звідти вони стали надбанням Волинського краєзнавчого музею. Інша частина залишилася у фондах Острозького краєзнавчого музею[6,201].

У передреволюційне десятиріччя Михайло Тучемський регулярно  друкувався у волинській духовній періодиці з історико-краєзнавчих, богословських, церковно-громадських і освітніх питань, висвітлював у своїх статтях просвітницьку діяльність Братства імені князів Острозьких, упорядковував братський архів. Зокрема, велика кількість такої інформації міститься у такому виданні як «Волынские епархиальные ведомости», одним із засновників якого і був М. Тучемський. Після 1917 р. він змушений був відійти від керівництва Острозьким музеєм та участі в його безпосередній роботі, а в 1921 р. виїхав на Кременеччину[5,188].

Після від’їзду Михайла Тучемського, наступним етапом роботи Братства займався видатний діяч краєзнавства на Волині – Йосиф Новицький. Важливе значення мав початок роботи Новицького в музеї Братства. Оскільки, музей існував на добровільних засадах, то й не було людини, яка б займалася безпосередньо ним, у кожного була основна робота.

Й. Новицький  розпочав розкопки, планував їх розширити, зокрема дослідити подвір’я Миколаївської церкви і території навколо будинка Гельденберга, провести дослідження на Бельмазькому і Новоміському кладовищах з метою прочитання написів на плитах початку ХІХ ст. польською мовою. В червні 1919 р. Йосиф Новицький очолив новостворений  Тимчасовий повітовий комітет з охорони пам’яток мистецтва і старовини, який повинен був реєструвати та заносити до каталогу пам’ятки, опікуватися музеєм. Й. В. Новицький висловлювався за необхідність складення описів надісланої старовини в подальшому, за нових надходжень, повинна була б збиратися вся необхідна iнформація прo них і склaдатися описи. Був створений інвентарний список експонатів, наукових матеріалів і майна Острозького історичного музею. В музеї було: в археологічному відділі –  468 предметів, в архіві  – 1007, в історичному  – 526, в художньому  – 67, у відділі предметів культу – 183, у  відділі нумізматики – 2549 та в природно – історичному – 1427. Також, в музей, завдяки клопотанням Й. В. Новицького, було взято 600 книг, які мали історичне значення та історико-художні речі із відділу реквізиції ревкому. Й. В. Новицький мав намір отримати дозвіл на передачу з Собору Острозької Біблії для доповнення музейної виставки і експонуванням. Проводилась велика робота щодо поповнення старих і створення нових експозицій[3,105].

Роботу музею було призупинено, у зв’язку з приходом в Острог 13 серпня 1919 р. польських військ. В музеї розмістилося командування.

У міжвоєнне двадцятиріччя Бртаство ім. князів Острозьких було позбавлене польською державною адміністрацією права власності на музей і усунуте від керівництва ним. Таким чином, товариство зосередилось виключно на внутрішньопарафіяльних справах Богоявленського собору і виступало під назвою Свято-Федорівське братство.

Після 1939 р. його діяльність остаточно припиняється. Заснований Братством  ім. князів Острозьких музей під різними назвами продовжував діяти, незважаючи на зміни державної влади. В 1981 р. на його основі був  створений Острозький державний історико-культурний заповідник, якому нині належать три діючі музеї (краєзнавчий з історичним і художнім відділами, музей книги та друкарства, музей історії с. Вілія). До складу заповідника ввійшли унікальні архітектурні пам’ятки доби кн. Острозьких (XIV-XVII ст.): замкові та міські оборонні вежі, культові споруди, приміський оборонний монастир у Межирічі.

До 100-річчя з дня заснування Братства ім. князів Острозьких в Острозі 15 травня 2009 року була проведена друга наукова конференція «Історія музейництва, пам’яткоохоронної справи, краєзнавства і туризму в Острозі та на Волині». В роботі конференції взяли участь науковці і краєзнавці з Острога, Рівного, Нетішина, Луцька, Новограда – Волинського, Самчиків. В рамках конференції також відбулася презентація відзнаки державного історико – культурного заповідника м. Острога[9,145].

Джерела та література:

1. Андрухов П. Волинська земля: хроніка, джерела, постаті / П. Андрухов. – Сокаль, 1992. – 88 с.
2. Баженов Л. В. Історичне краєзнавство Правобережної України ХІХ- на початку ХХ ст.: становлення,історіографія, бібліографія / Л. В. Баженов. – Хмельницький, 1995. – 252 с.
3. Бондарчук Я. В. Новицький Йосиф (1878-1964) / Я. Бондарчук // Острозька академія XVI-XVII ст. (енциклопедичне видання). – Острог, 1997. – С. 226-228.
4. Манько М. Братство ім. князів Острозьких / М. Манько // Дев’ятсотлітній Острог. – Острог, 2000. – С. 25-27.
5. Манько М. Михайло Тучемський (1872-1945) / М. Манько // Острозькі просвітники XVI-XVII ст. – Острог, 2000. – С. 187-192.
6. Позіховська С. До історії створення і колектування музею книги та друкарства в Острозі / С. Позіховська // Острозький краєзнавчий збірник. Випуск 2. – Острог, 2007. – С. 199-205.
7. Ульяновський В. І. Краєзнавча діяльність Братства ім. князів Острозьких / В. І. Ульяновський // Минуле і сучасне Волині (тези доповідей та повідомлень ІІ-ї Волинської історико-краєзнавчої конференції 26-28 травня 1988 р.). Частина ІІ. – Луцьк, 1988. – С. 210-213.
8. Хведась А. До історії музейної справи на Волині в 1921-1939 р.р. (На матеріалах архівів та музеїв Волинської, Рівненської та Тернопільської областей) / А. Хведась // Матеріали V науково-краєзнавчої конференції «Острог на порозі 900-річчя». – Острог, 1994. – 145-146.