У статті проаналізовано досвід зарубіжних країн у галузі медичного страхування. Визначено можливості використання існуючих систем в Україні. Запропоновано шляхи покращення системи медичного страхування в Україні.
Ключові слова: медичне страхування, договір медичного страхування, застрахована особа, страхові внески, бюджетне фінансування охорони здоров’я.
В статье проанализирован опыт зарубежных стран в области медицинского страхования. Определены возможности использования существующих систем в Украине. Предложены пути улучшения системы медицинского страхования в Украине.
Ключевые слова: медицинское страхование, договор медицинского страхования, застрахованное лицо, страховые взносы, бюджетное финансирование здравоохранения.
The article analyzes the experience of foreign countries in the sphere of health insurance. Definitely possibilities of using existing systems in Ukraine аnd ways of improving the health insurance system in Ukraine.
Keywords: health insurance, medical insurance contract, the insured, premiums, government funding of health care.
Постановка проблеми: Механізм медичного страхування в Україні перебуває лише на стадії формування. Медична галузь не має можливості користуватися перевагами ринкової економіки. Державний бюджет, з якого в зараз вона фінансується, неспроможний покрити навіть половину її потреб. В теперішній час не існує чіткого уявлення про систему медичного страхування, яка має бути прозорою і зрозумілою для громадськості.
Аналіз останніх досліджень та публікацій: В. Базилевич та С. Осадець розглядали теоретичні аспекти, а також зарубіжний досвід досліджуваного виду страхування, О.Д. Стешенко та Ж.О. Андрійченко розглядали колективне медичне страхування, Є. Г. Козін досліджував функціонування медичного страхування в Україні, також подібною проблематикою займалися Н.Кузьминчук, М. Клімов, Н.Андріїшин, Е. Писанець, Є.Поліщук та інші вчені, які розглядають необхідність та особливості медичного страхування в Україні, а також проблеми та можливі шляхи їх вирішення.
Мета та завдання дослідження: метою дослідження є визначення пріоритетних шляхів розвитку медичного страхування в Україні за допомогою застосування досвіду зарубіжних країн.
Виклад основного матеріалу: Згідно з дослідженням журналу The American Economic Review, протягом останніх чотирьох десятиліть вартість за медичні послуги щороку зростає більш як на 4%. Саме тому у світі набуває значного розвитку саме медичне страхування, як захист інтересів громадян в охороні здоров’я, і виражається у вигляді оплати страхувальнику вартості медичних послуг [7].
За В. Д. Базилевичем, медичне страхування (Medical Insurance) – це форма особового страхування, що гарантує громадянам отримання медичної допомоги при настанні страхової події за рахунок нагромаджених страхових фондів [1, c. 135].
Метою медичного страхування є забезпечення громадян страховим захистом на випадок непередбачуваних медичних витрат. Воно забезпечує більшу доступність, якісність і повноту щодо задоволення різноманітних потреб населення в наданні медичних послуг, є ефективнішим порівняно з державним фінансуванням системи охорони здоров’я.
Медичне страхування за формами поділяється на обов’язкове та добровільне.
Обов’язкове медичне страхування – форма соціального медичного страхування в країнах з розвинутою системою охорони здоров’я, яке є частиною системи соціального страхування.
Добровільне медичне страхування – самостійний або додатковий вид медичного страхування, який на відміну від обов’язкового є галуззю не соціального, а комерційного страхування.
На сьогоднішній день в Україна діє система добровільного медичного страхування. Аналізуючи валові надходження премій на страховому ринку, ми можемо зробити наступні висновки про роль на такому ринку медичного страхування. А саме, у 2010 році частка премій медичного страхування становила 3,13% від загальної суми усіх видів страхування і дорівнювала 809,40 млн. грн. Протягом наступних років ця частка збільшувалась до 4,48% у 2011 році та 4,34%. Суттєве збільшення таких премій характеризується і значним темпом приросту у 2011 році, який був рівний 43,98%. Хоча ця галузь і розвивається повільними темпами, та все перебуває у занедбаному стані.
Для більш об’єктивної оцінки медичного страхування в Україні необхідно оцінити вже наявний досвід в зарубіжних країнах та провести паралель з національною системою. Відомо, що в країнах Заходу, а також Америки, Японії вже протягом десятків років працює сформована організаційно-економічна система медичного страхування. Такий механізм доводить практичність та доцільність організації подібної форми медичної допомоги населенню.
За домінуючим джерелом фінансування у світі існують три моделі національних систем охорони здоров’я [1, с.85]:
- бісмарківська модель (О. Бісмарк) — загальнодержавне обовязкове страхування;
- бевериджська модель (У. Беверидж) — податки;
- модель Семашка (Н. Семашко) — державний бюджет.
На нашу думку, для України найбільшим приорітетом є саме перша модель. Досвід зарубіжних країн показує, що відповідні страхові фонди можуть стати вагомим джерелом фінансування, а механізм формування і витрачання цих коштів може забезпечити саме його адресність, тобто фінансування не медичних закладів, а конкретних жителів.
Аналізуючи дослідження вчених, їх можна розділити на два різних погляди. Частина стверджує, що найоптимальнішою моделеллю для України є французька, коли створюється державний страховий фонд, в який зачислюються відрахування.
Міністерство охорони здоров’я зазначило, що в такому випадку прийнятною ставкою є 3% від заробітної плати громадянина. Т. Бехтеева стверджує, що Верховна Рада України зобов’язана буде щороку переглядати бюджет державної страхової компанії. Також депутат зазначила, що державне фінансування не повинне бути відміненим, і завжди буде зберігатись, а страхова плата – додаткове джерело фінансування.
Інша частина вчених вважає, що зразком для України може стати ізраїльська система, яка, на думку фахівців, є однією з найефективніших в світі. Сутність такої системи: комерційне медичне страхування на окремі види послуг забезпечується приватними страховими компаніями. Більшість полісів оплачують допомогу, пов’язану з певним захворюванням, і відшкодовують витрати на хірургічні витрачання за своїм вибором, отримання допомоги в приватній лікарні, стоматологічну допомогу або довготривалий догляд.
На нашу думку, для України прийнятною є саме французька модель. Створення державного фонду дозволить не тільки розвинути обов’язкове медичне страхування, а й надати значний поштовх для розвитку держави в загальному за допомогою акумулювання коштів громадян у єдиний державний фонд.
Щодо ізраїльської системи, вона є значно дорожчою. Аналізуючи середню заробітну плату пересічного українця та вартість полісу з такої системи, можна чітко зробити висновки про подальший крах такого механізму обов’язкового медичного страхування в Україні.
Потрібно враховувати всі аспекти українського сьогодення та запровадити у вітчизняній практиці свою власну модель, яка буде полягати в тому, що кожен працюючий громадянин в обов’язковому порядку повинен підлягати медичному страхуванню; договір медичного страхування повинен мати обмежений термін, аби застрахований мав можливість змінити організацію медичного страхування при незадовільних результатах її діяльності; страхові внески до системи медичного страхування не повинні обкладатися податками, що стосується як внесків роботодавця, так і внесків працівника; внески на медичне страхування пенсіонерів, інвалідів та інших категорій непрацюючих громадян, які отримують соціальні допомоги, мають сплачуватися за рахунок бюджету.
Запровадження ОМС повинне здійснюватись у наступні етапи:
- підготувати відповідні законодавчі норми для переходу до обов’язкового медичного страхування. Тобто визначити основні умови функціонування системи, зазначити чіткі критерії до страхових компаній;
- визначити базовий пакет надання медичих послуг;
- на основі 2-х регіонів відпрацювати систему ОМС;
- провести реструктуризацію державних та комунальнихзакладів охорони здоров’я ;
- стрворити систему, в якій кожен працюючий піддягатиме ОМС;
- ввести економічні стимули для роботодавців. Наприклад, включення витрат на ОМС до собівартості продукції.
Розвиток медичного страхування дасть можливість системі охорони здоров’я бути мобільною, динамічною і гранично функціональною. Послуги, що будуть надаватись населенню стануть більш якісними і відповідними світовим стандартам.
Висновки: Отже, медичне страхування – це специфічний вид особового страхування, який забезпечує відшкодування застрахованій особі її витрати на лікування в результаті настання страхового випадку.
На даному етапі розвитку галузі в Україні, пріоритетним є вдосконалення та покращення цього виду медичного страхування через впровадження обов’язкового медичного страхування. Аналізуючи досвід зарубіжних країн, можна зробити висновки про те, що для України найбільш прийнятною є модель Франції, де створюється єдиний державний фонд за рахунок акумулювання коштів фізичних та юридичних осіб. Така система дозволить не тільки розвивати медичне страхування в Україні, а й забезпечити розвиток економіки держави в загальному.
Література:
- Базилевич В. Д. Страховий ринок України / В. Д. Базилевич. – К.: Знання, 1998. – 374 с.
- Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України / Страховий ринок // Режим доступу: http://www.dfp.gov.ua/734.html.
- Закон України «Про страхування» № 85/96-ВР від 07.03.1996 р. (зі змінами та доповненнями). – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/85/96-%D0%B2%D1%80.
- Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» № 9742 від 12.08.2001 р. (зі змінами та доповненнями). – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2664-14.
- Офіційний сайт Міністерства охорони здоров’я – Режим доступу: www.mos.gov.ua.
- Проект Закону “Про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування” № 4505 від 12.12.2003 р. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/JF0SW01I.html.
- The American Economic Review. – [Електронний ресурс]. – – Режим доступу: http://www.aeaweb.org.