У статті розглянуто та проаналізовано мовлення ведучих новин провідних державного та приватного телеканалів, запропоновано варіанти поліпшення мовленнєвої ситуації в ефірі.
Ключові слова: засоби масової інформації, культура мовлення на телебаченні, ведучий, норма, аналіз.

This article is about speech analysis leading public and private channels. There are proposed options to improve speech situation in the air.
Keywords: media, culture, broadcasting on television, presenter, rule, analysis.

Для більшості українців телебачення – це незмінне джерело інформації, до якого вони звертаються чи не щодень, і яке має величезний уплив на формування їхнього мовлення, смаків, світогляду. Прикрий той факт, що у переважної більшості телевізійних ораторів відсутні практичні навички культури і техніки мовлення, що негативно впливає на розвиток української літературної мови.
Ця тема є досить актуальною сьогодні, оскільки зростає конкуренція, українські телеканали хочуть вирізнитися, вийти на якісніший рівень, аніж був кілька років тому. Разом з тим постійно вдосконалюється, змінюється техніка ефірного мовлення.
Мета нашого дослідження – проаналізувати основні порушення мовних норм на провідних державному та приватному телеканалах.
Поставлена мета передбачає виконання таких завдань, як: опрацювання літератури та відеоматеріалів, виявлення основних мовних порушень, надання практичних рекомендацій.
Об’єктом даної роботи є культура мовлення на українському телебаченні.
Предмет – окремі україномовні телепередачі та телеканали. Наукове дослідження базується на спостереженнях за мовленням у програмах новин на «УТ-1» та «1+1».
Проблема мовлення на телебаченні мало досліджувана, що визначає новизну цієї роботі. Подальше дослідження специфіки ефірного мовлення сприятиме підвищенню загального рівня культури усного спілкування не лише представників ЗМІ, а й тієї категорії слухачів і телеглядачів, які зацікавлені новинами в Україні та світі. А це – абсолютна більшість.
Питання культури мовлення досліджували О. Сербенська, Т. Гриценко, О. Пономарів, В. Русанівський, С. Єрмоленко, які у навчальних посібниках орієнтують читача на вибір правильного слововживання, засвоєння граматичних, лексичних норм, порушують проблеми культури мови, яка є важливою в ефірному мовленні. Особливості ефірного мовлення розглядали також Н. Нікітіна, Є. Вокальчук, Ю. Єлісовенко, Н. Романюк, О. Штурнак, О. Білянська, О. Ваніна та інші.
Сьогодні телебачення – найпотужніший інструмент пропаганди. Як засвідчують соціологічні дослідження, рівень довіри до ЗМІ високий та стабільний. Так, згідно з даними Інституту соціології НАН України, індекс довіри за п’ятибальною шкалою коливається в межах трьох. Вищим ступенем довіри серед громадських інститутів користується лише церква [4].
Особливої уваги заслуговує мовлення телеведучих, які не лише інформують населення з допомогою засобів мови, а й неабияк упливать на мовні норми (вимову, мелодику), словниковий запас глядачів. І такі діяння телеефіру часто результативніші, ніж шкільна наука. І досить прикрий той факт, що тележурналісти порушують елементарні правила вимови звуків, звукосполучень, граматичні та лексичні норми, неправильно наголошують слова, також їм часто бракує ораторської майстерності. Вони, мабуть, забувають, що від них залежить імідж та популярність не тільки конкретної програми, а й телеканалу загалом.
Але ситуація не така вже й безнадійна: у кількадесятковому потоці телеканалів все ж таки можна виділити декілька гідних уваги, а головне – з позитивним коефіцієнтом вдосконалення. Сюди належать «СТБ», «ІНТЕР», «5 КАНАЛ», «ТВі», «ІСТV», «УТ-1», «1+1» і т.п. Наразі, проаналізуємо мовлення телеведучих останніх двох, як найпопулярніших державного та приватного каналів відповідно.
На сьогодні Перший Національний – єдиний в Україні телевізійний канал, який забезпечує трансляцію на 97% території держави. Його програми орієнтовані на всі соціальні верстви населення. Серед пріоритетних напрямів каналу – інформаційно-публіцистичне, науково-популярне, культурологічне, розважальне та спортивне мовлення [9].
“1+1” – загальнонацiональний україномовний телеканал, один із лідерів вiтчизняного телевиробництва та найулюбленiших телеканалiв українських глядачів, який завдяки легкій та простій манері поведінки ведучих завоював чималу аудиторію. Також ТСН різноманітністю та змістом повідомлень неабияк відрізняється від новин на інших телеканалах. Працівники ТСН уміло завойовують довіру та симпатію глядачів. Але, можливо, максимальна простота та енергійність і породжують немалу кількість помилок у мовленні ведучих та кореспондентів ТСН та інших програм.
Аналіз фактичного матеріалу свідчить про наявність в усному мовленні ведучих не катастрофічної кількості помилок, з-поміж яких найчастішими є такі: неправильне наголошування слів, неправомірна вимова звуків та ін. Значно рідше порушуються лексичні та граматичні норми. Розглянемо це на конкретних прикладах.
Щодо орфоепічних норм, які регулюють правильну вимову звуків, звукосполучень та наголошення слів, то найчастіше спостерігаємо неправильну вимову звуків у ненаголошеній позиції:
– перехід [о] в [у]: Долає до роботи близько дв[у]хсот кілометрів (Любов Марченко, «УТ-1»); Співпрацювати із с[у]юзом (Марина Кухар, «1+1»); Мати-з[у]зуля (Лідія Таран, «1+1»);
– надмірне наближення [е] до [и]: На перетворення ч[и]кає територія (Сергій Никифоров, «УТ-1»); Ч[и]кайте наступного року (Максим Сухенко, «1+1»); Парадоксальний ан[и]гдот (Лідія Таран, «1+1»);
– наближення [и] до [і]: Усе перетвориться на к[і]ївський парк; На логотипі слово «олімпійськ[і]й») (Сергій Никифоров, «УТ-1»); Його зустріли у Ват[і]кані (Світлана Леонтьєва, «УТ-1»); Збудували так[і]й завод; Вона прилетіла до К[і]єва (Марія Васильєва, «1+1»);
– наближення [е] до [і]: Він не зміг к[і]рувати (Олена Фроляк, «ІСТ\/»); Знайшли кошти на від[і]ореєстратор (Азад Сафаров, «5 КАНАЛ»);
– наближення [о] до [а]: Понад с[а]р[а]ка фастфудів (Сергій Никифоров, «УТ-1»); Він з[а]бов’язаний заплатити (Марічка Падалко, «1+1»);
– наближення [е] до [йе]: Я[к’е] ухвалили на засіданні (Наталія Мосейчук, «1+1»).
Також спостерігалося оглушення дзвінкого щ та одзвінчення приголосного г, де він мав би оглушуватися:
– не знаю, шо ти розказуєш (Ольга Петрів, «5 КАНАЛ»);
– їй вдалося легко поспілкуватися (Марія Васильєа, «1+1»).
Часом помітне ненормоване пом’якшення твердих приголосних:
– Незадовго до того відвідали Харьків, на щястя жертв не було (Лідія Таран, «1+1»);
Чималою проблемою для мовців є правильне наголошування слів. Це зумовлено елементарним незнанням правил наголошування загальновживаних українських слів, а, можливо, і через те, що попри цілковиту сформованість акцентуаційна норма в українській мові є найменш усталена, оскільки на наголос впливають діалекти та інші мови. Телеведучі та репортери не є винятками, оскільки їхнє мовлення також часто-густо рясніє неправильно наголошеними словами.
Це і неправильне наголошування іменників:
– гості куштували коропі́в; Тернопільські кухарі́ влаштували майстер-клас; Вони чекали на го́стей; Коли читали запи́ски (Любов Марченко, «УТ-1»); Спонсорських гроше́й вистачило, Вірші́ Франка (Євген Павленко, «УТ-1»); Поселили до гуртжи́тків; Але госте́й не зустріли (Наталія Мосейчук, «1+1»); Та аеропОрти були заповнені (Олена Мацюцька, «1+1»); Та часу́ бракувало (Марічка Паделко, «1+1»); У мережі́ про них часто пліткують; Їх обдаровують вірша́ми (Соломія Вітвіцька, «1+1»);
прикметників:
– виїхав на зу́стрічну смугу (Світлана Павук, «1+1»);
дієслів:
– більше не пове́рнеться (Юлія Бориско, «1+1»); ми бе́ремо приклад (Лідія Таран, «1+1»);
прислівників:
– вони поїхали разо́м (Микола Гудкович, «1+1»);
займенників:
– запросили для цьо́го заходу сусідів) (Любов Марченко, «УТ-1»);
числівників:
– прибуло сімде́сят ветеранів (Лідія Таран, «1+1»);
сполучників:
– а́ле з оголошень в Інтернеті відомо (Любов Марченко, «УТ-1») а́ле гостей не зустріли (Наталія Мосейчук, «1+1»).
Із граматичними нормами на вітчизняному мовленні теж не все ідеально, адже далеко не всі правильно вживають граматичні форми слів, усталено будують словосполученя, речення.
Найчастіше ведучі та кореспонденти помиляються під час утворення відмінків:
– Родовий відмінок: Вони повернулися з Білорусії (Марина Кухар, «УТ-1»), хоча граматично правильна форма – Білорусі; Отримали документи з Ізраїля (Ольга Василевська, «1+1»), проте правильно – Ізраїлю; Хотіли його забрати з морга (Наталя Мосейчук, «1+1»);
– Знахідний відмінок: масово вирубували зелені ліса (Лідія Таран, «1+1»);
– Орудний відмінок: згідно опитування (замість згідно з опитуванням) (Лідія Таран, «1+1»);
– Кличний відмінок: Маша, вітаю! (Наталя Мосейчук, «1+1»); Вітаю, студія (Олена Мацюцька, «1+1»); Настуня-заєчка (Лідія Таран, «1+1»);
Також помітні помилки в узгодженні частин мови, роду, числа або відмінка:
– за результатами було підписано (Марія Васильєва, «1+1»), хоча більш нормативно було б – згідно з результатами;
– застосувати навичок ніде (Микола Гудкович, «1+1»).
Лексичні норми української мови також не є досконало нормованими і відзначаються значною рухливістю. Найчастіше це зумовлено впливом інших мов, зокрема російської. Часто вживаються слова з невідповідними значеннями, також зустрічаються кальки:
– завинити, замість заборгувати: Споживачі завинили 100 тисяч гривень (Любов Марченко, «УТ-1»);
– підтримати, замість уподобати, обрати: Підтримав бабцю з-поміж інших проектів (Юлія Галушка, «УТ-1»);
– лісоруби зупинилися на смереці (Любов Марченко, «УТ-1»);
– готується дати прес-конференцію (Ольга Василевська, «1+1»);
– атракціон не проходив перевірок безпеки (Алла Мазур, «1+1»);
– чи можна задати питання? (Лідія Таран, «1+1»);
– бачисо юнака, що зображений (Лідія Таран, «1+1»);
– нещодавно відвідав Турцію (Лідія Таран, «1+1»).
Також у деяких ведучих дуже невиразне та нечітке мовлення. Зокрема Іванна Найда («УТ-1») дуже швидко читає текст, не вимовляючи до кінця деякі слова і ковтаючи окремі звуки, внаслідок чого втрачається зміст інформації. Така ж проблема у мовленні Юлії Галушки («УТ-1»), часом ковтає склади і Лідія Таран з «1+1» (тре буде надати довідку). У ведучого «УТ-1» Олеся Терещенка спостерігається невисокий рівень володіння ораторською майстерністю, відчутна меланхолійність, а також відсутність емоційності. Тому для гармонійності та досконалості телеведучого знання культури мовлення та дотримання норм – замало. Потрібно ще й пропускати крізь себе інформацію, аби вона відображалася на емоціях, міміці, жестикуляції. Адже довіра глядача є надзвичайно важливою, що неабияк впливає на загальний рейтинг передачі та каналу вцілому.
Результати дослідження засвідчили, що мовлення на телебаченні не катастрофічне, проте все ж залишає бажати кращого. Порушення літературних норм було зафіксовано під час аналізу кожного з відеосюжетів. Варто зауважити, що дослідженням було охоплено одні з провідних телеканалів України, про мовлення на менш популярних – годі й говорити.
Система підготовки журналістів телебачення потребує вдосконалення – такий вердикт сучасному телемовленню. Навчальні курси, орієнтовані на практичне оволодіння культурою мови, зокрема орфоепією, технікою усного мовлення, ораторським мистецтвом, повинні займати передову позицію під час підготовки «зірок екрану». Постійна праця над собою: вдосконалення артикуляційної бази, дикції, задля чіткої та виразної вимови звуків, складів, слів, вироблення чіткої інтонації – ще один крок до вдосконалення мовлення. Культура мовлення – невід’ємна ознака інтелігентної людини, з якою себе часто ідентифікують працівники ЗМІ. Тому аналіз граматичних, лексичних, фразеологічних, фонетичних, стилістичних, орфографічних помилок, робота над їх усуненням та фільтрацією свого мовлення – це професійний обов’язок та ключ до успіху кожного, хто називає себе журналістом.

Література:
1. Ваніна О. Значення голосу і манери говорити для теле – і радіожурналістів / Ваніна О. // Телевізійна й радіожурналістика: Зб. наук.-метод. праць. Львів, 2002.
2. Єлісовенко Ю. П. Культура і техніка мовлення в телерадіожурналістиці// Стиль і текст. – 2001. – ВИП. 2. – С.168-175.
3. Єрмоленко С. Культура мови на щодень. / Є. Єрмоленко. – К. : Довір, 2000. – 157 с.
4. Нікітіна Н. Українська мова на телебаченні: сьогочасна ситуація // Дивослово. – 2004. – № 12. – С. 2-7, с. 2.
5. Пономарів О. Д. Культура слова: Мовностилістичні поради. / О. Д. Пономарів. – К. : Либідь, 2001. – 240 с.
6. Сербенська О. А. Актуальне інтерв`ю з мовознавцем / О. А. Сербенська, М. Волощак. – К. : Просвіта, 2001. – 294 с.
7. Українська літературна вимова і наголос: Словник-довідник. – Київ: Наук. думка, 1973. – 724 с.
8. Штурнак О. Порушення мовних норм на українських телеканалах (УТ-1, 1+1, ІНТЕР) / Штурнак О. // Телевізійна й радіожурналістика: Зб. наук.-метод. праць. Львів, 2003.
9. http://1tv.com.ua/uk/videо
10. http://tsn.ua/video/video-novini