Теоретичне обґрунтування психічних станів військовослужбовців

Новак Юрій Андрійович

ТЕОРЕТИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ПСИХІЧНИХ СТАНІВ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ

 

          Постановка проблеми. Сучасні соціально-політичні умови та тривалий військовий конфлікт зумовлюють значне зростання вимог до психологічної стійкості військовослужбовців. Професійна діяльність у військовій сфері відбувається в умовах підвищеного ризику, невизначеності, інтенсивного емоційного навантаження та необхідності швидкого прийняття відповідальних рішень, що суттєво впливає на психічні стани особистості. Саме психічні стани, як динамічні характеристики психічної діяльності, відображають рівень адаптації військовослужбовця до службових умов і визначають ефективність виконання ним професійних завдань. Актуальність дослідження психічних станів військовослужбовців зумовлена необхідністю глибшого розуміння механізмів їх виникнення, динаміки та впливу на професійну діяльність і особистісне функціонування. Незважаючи на наявність наукових праць, присвячених проблемам психічних станів і психології військової діяльності, потребує подальшого уточнення питання комплексного аналізу специфічних психічних проявів у контексті сучасних умов служби та розроблення ефективних психологічних підходів до їх оцінювання й корекції.

          Аналіз останніх досліджень та публікацій. Особливості психічних станів військовослужбовців у процесі служби досліджував О. Блінов; питання професійної самосвідомості військових психологів аналізували Ю. Живоглядов та А. Денисова; проблеми психічного здоров’я в умовах війни висвітлювали Л. Карамушка, О. Креденцер, К. Терещенко, В. Лагодзінська, В. Івкін та О. Ковальчук. Теоретико-методологічні засади дослідження психічних станів розробляв В. Юрченко, а психологічні механізми переживання як чинника розвитку особистості розкрив С. Максименко. Негативні психічні стани в екстремальних умовах вивчали С. Миронець та О. Тімченко. Особливості психоемоційного стану військовослужбовців після участі у бойових діях досліджував А. Терещук, тоді як питання управління страхом і психологічної готовності в умовах бойових дій розробляли О. Кокун, В. Мороз, І. Пішко та Н. Лозінська. Проблеми психологічної адаптації мобілізованих військовослужбовців висвітлювали Н. Завязкіна та М. Гайдаш. Соціально-психологічне забезпечення діяльності в екстремальних умовах аналізували М. Корольчук і В. Крайнюк, а питання емоційного інтелекту та психологічної сумісності у військових колективах досліджували Г. Дубровинський і О. Рябова. Загальні засади військової та соціальної психології розкрив В. Ягупов, тоді як морально-психологічне забезпечення діяльності Збройних Сил України висвітлювали Н. Агаєв, В. Дикун, В. Чорний та інші дослідники. Правові аспекти військової служби досліджував І. Корж.

          Мета: дослідити та проаналізувати теоретичні аспекти психічних станів військовослужбовців.

          Завдання дослідження: здійснити теоретичний аналіз проблеми психічних станів військовослужбовців.

          Виклад основного матеріалу. Психічний стан розглядається як цілісна характеристика психічної активності особистості, яка відображає особливості її функціонування в конкретний момент часу або протягом певного періоду діяльності. Він охоплює комплекс взаємопов’язаних психологічних проявів, що визначають рівень активності, емоційне тло, когнітивну спрямованість і поведінкові реакції людини. До структури психічних станів належать різні аспекти психічної діяльності, зокрема стан інтелектуальної активності, емоційно-настроєві прояви, рівень вольової мобілізації чи, навпаки, розслаблення, а також особливості поведінки та взаємодії з навколишнім середовищем.

Психічні стани можуть проявлятися через широкий спектр переживань і реакцій, таких як спокій, задоволення, радість, піднесення, тривога, напруження, роздратування чи невпевненість. Вони виступають своєрідним індикатором внутрішнього самопочуття особистості, регулюють процеси адаптації до умов діяльності та значною мірою впливають на ефективність виконання завдань, прийняття рішень і міжособистісну взаємодію [3].

За законом України «Про військовий обов’язок і військову службу» [2] військова служба розглядається як особливий різновид державної служби, що має специфічний правовий статус і пов’язана з виконанням професійної діяльності у сфері забезпечення обороноздатності держави. Вона передбачає участь громадян України, які відповідають встановленим вимогам щодо віку та стану здоров’я, а також у визначених законодавством випадках іноземців і осіб без громадянства, у виконанні завдань, спрямованих на захист суверенітету, незалежності та територіальної цілісності країни. Проходження військової служби регламентується нормативно-правовими актами та визнається складовою професійного шляху військовослужбовця, оскільки період служби враховується у страховому стажі, загальному трудовому стажі, стажі роботи за спеціальністю та стажі державної служби.

Професійна діяльність військовослужбовців характеризується високою інтенсивністю фізичних і психоемоційних навантажень, постійною зміною оперативної обстановки та необхідністю функціонування в умовах невизначеності й підвищеного ризику. Такі особливості служби зумовлюють виникнення різноманітних психічних станів, які супроводжують виконання як повсякденних службових обов’язків, так і бойових завдань. У науковій літературі їх умовно поділяють на конструктивні (позитивні) та деструктивні (негативні) залежно від того, яким чином вони впливають на ефективність діяльності, психологічну стабільність і адаптаційні можливості військовослужбовця.

До психічних станів, що мають позитивний функціональний потенціал, належать впевненість у власних можливостях, внутрішня зібраність, мобілізованість, емоційний підйом, готовність до активних дій, самоконтроль і здатність до вольової саморегуляції. Такі стани сприяють оптимальній активації психічних ресурсів особистості, підтримують концентрацію уваги, швидкість реагування та забезпечують адекватну поведінку в умовах підвищеної складності та небезпеки.

Водночас специфіка військової діяльності, що включає тривалий вплив стресогенних чинників, дефіцит часу для прийняття рішень і постійне перебування в ситуаціях потенційної загрози, може провокувати виникнення негативних психічних станів. Серед них найчастіше виокремлюють психоемоційне напруження, тривожність, страх, панічні реакції, сумніви у власних діях, ригідність мислення, фрустрацію, емоційне виснаження та зниження концентрації уваги. За умов тривалого або інтенсивного впливу такі прояви здатні дезорганізовувати діяльність, ускладнювати процес прийняття рішень і негативно позначатися на психологічній стійкості військовослужбовців [1].

          Висновки. Аналіз наукових підходів до дослідження психічних станів військовослужбовців свідчить, що вони є складним багатовимірним феноменом, який інтегрує емоційні, когнітивні, мотиваційні та поведінкові компоненти психічної діяльності особистості. Психічні стани відображають актуальний рівень психічної активності людини, визначають її готовність до дій, здатність до адаптації та ефективність функціонування в умовах професійної діяльності. Специфіка військової служби, що характеризується підвищеною відповідальністю, ризиком для життя, інтенсивними навантаженнями та тривалим перебуванням у стресогенному середовищі, значною мірою впливає на формування й динаміку психічних станів військовослужбовців. У таких умовах психічні стани виконують регулятивну функцію, сприяючи мобілізації внутрішніх ресурсів або, навпаки, у разі дезадаптивних проявів, знижуючи ефективність діяльності та психологічну стійкість.

 

Список використаних джерел

  1. Блінов О. А. Психічні стани військовослужбовців у процесі служби. Вісник Національного університету оборони України. Зб-к наук. праць. Київ : НУОУ, 2013. Вип. 4 (35). С. 196–201.
  2. Закон України Про військовий обов’язок і військову службу від 25 березня 1992 р. № 2232-ХІІ зі змінами. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2232-12?find=1&text=%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B6%D0%B1%D0%B0#w1_1. (дата звернення: 15.01.2026).
  3. States of mind: Emotions, body feelings, and thoughts share distributed neural networks / Oosterwijk S., Lindquist K., Anderson E., Dautoff R., Moriguchi Y., Feldman Barrett L. National Library of Medicine. Neuroimage. 2012 № 62(3). Р. 2110–2128. doi: 1016/j.neuroimage.2012.05.079.

Залишити відповідь