Новак Юрій Андрійович

ВИВЧЕННЯ ПСИХІЧНИХ СТАНІВ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ

 

У статті здійснено теоретичний та емпіричний аналіз психічних станів військовослужбовців у контексті специфіки їх професійної діяльності. Розглянуто сучасні наукові підходи до визначення сутності психічних станів, їх структури, функцій та класифікацій, зокрема з позицій когнітивної психології та системного підходу. Проаналізовано вплив екстремальних умов військової служби на формування емоційних, когнітивних і поведінкових проявів особистості. Обґрунтовано значення психічних станів як важливого чинника психологічної стійкості, адаптації та ефективності професійної діяльності військових. Представлено результати емпіричного дослідження, де визначено рівні адаптаційних здібностей, психологічної стійкості та особливості актуальних психічних станів військовослужбовців.

Ключові слова: психічні стани; військовослужбовці; психологічна стійкість; адаптивність; бойовий стрес; психічне здоров’я; професійна діяльність військових; життєстійкість; психодіагностика; адаптаційні ресурси.

 

STUDY OF THE MENTAL STATES OF MILITARY PERSONNEL

The article provides a theoretical and empirical analysis of the mental states of military personnel in the context of their specific professional activities. It considers contemporary scientific approaches to defining the essence of mental states, their structure, functions, and classifications, particularly from the perspectives of cognitive psychology and the systems approach. The influence of extreme conditions of military service on the formation of emotional, cognitive, and behavioral manifestations of personality is analyzed. The importance of mental states as a key factor in psychological resilience, adaptation, and the effectiveness of military personnel’s professional activities is substantiated. The results of an empirical study are presented, which determines the levels of adaptive abilities, psychological resilience, and characteristics of the current mental states of military personnel.

          Keywords: mental states; military personnel; psychological resilience; adaptability; combat stress; mental health; professional activity of military personnel; resilience; psychodiagnostics; adaptive resources.

 

          Постановка проблеми. Сучасні умови військової служби характеризуються високим рівнем ризику, постійним психоемоційним напруженням і необхідністю функціонування в екстремальних та стресогенних ситуаціях, що висуває підвищені вимоги до психологічних ресурсів військовослужбовців. В умовах війни проблема збереження психічного здоров’я та підтримання оптимальних психічних станів особового складу набуває особливої актуальності, оскільки саме психічні стани значною мірою визначають рівень бойової готовності, ефективність діяльності, здатність до прийняття рішень і адаптації до змінних умов служби. Незважаючи на значну кількість досліджень, присвячених психологічним аспектам військової діяльності, питання комплексного вивчення психічних станів військовослужбовців залишається недостатньо розробленим, особливо в контексті інтеграції сучасних теоретичних підходів із результатами емпіричних досліджень. Особливої уваги потребує аналіз взаємозв’язків між психічними станами, адаптаційними здібностями, рівнем стійкості до бойового стресу та життєстійкістю особистості. Таким чином, актуальність дослідження зумовлена необхідністю поглибленого наукового осмислення особливостей психічних станів військовослужбовців, визначення їх структурно-функціональних характеристик та емпіричного виявлення психологічних чинників, які забезпечують ефективну адаптацію і підтримання психологічної стабільності в умовах військової діяльності.

          Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоретико-методологічні засади дослідження психічних станів ґрунтовно розкрито у роботі В. М. Юрченка [13], який розглядає психічні стани як динамічні інтегративні утворення, що відображають взаємодію когнітивних, емоційних і поведінкових компонентів та виконують регулятивну функцію у діяльності людини. Узагальнене визначення психічних станів та їх класифікацію представлено також у психологічному словнику за редакцією Н. Побірченко [8], де наголошується на їх ролі як проміжної ланки між психічними процесами та властивостями особистості. Особливу увагу науковці приділяють дослідженню психічних станів у професіях підвищеного ризику. Так, С. Миронець та О. Тімченко [6] аналізують негативні психічні стани рятувальників у надзвичайних ситуаціях, підкреслюючи вплив екстремальних умов діяльності на розвиток тривожності, емоційного напруження та психічного виснаження. Подібні висновки підтверджують дослідження О. Блінова [1], який розглядає психічні стани військовослужбовців як результат взаємодії службових навантажень, бойового стресу та індивідуально-психологічних особливостей. А. Терещук [11] акцентує увагу на змінах психоемоційного стану військовослужбовців після участі у бойових діях, відзначаючи підвищений рівень тривожності, емоційної напруженості та адаптаційних труднощів. Актуальні дослідження в умовах війни демонструють зростання інтересу до проблем психічного здоров’я в контексті професійної діяльності. Зокрема, Л. Карамушка [4] та співавтори аналізують особливості психічного здоров’я персоналу освітніх і наукових організацій в умовах воєнного стану, наголошуючи на значному впливі стресових факторів на емоційний стан і адаптаційні ресурси особистості. У роботах О. Кокуна [10] та колег розкрито теоретичні й практичні аспекти управління страхом у бойових умовах, що є важливим чинником підтримання психологічної стійкості військовослужбовців. Дослідження Ю. Живоглядова та А. Денисової [2] висвітлюють психологічні особливості професійної самосвідомості військових психологів, підкреслюючи роль рефлексивності та психологічної готовності у подоланні стресових впливів. Важливе теоретичне підґрунтя становить концепція переживання як механізму саморозвитку особистості, запропонована С. Максименком [5], яка розглядає психічні стани як активний процес осмислення досвіду та адаптації до складних життєвих ситуацій. Сучасні міжнародні дослідження (зокрема робота К. Дрісше, К. Шаппе, М. Коніші, А. Клереманс, Дж. Сакур [14]), спрямовані на формування єдиної класифікації психічних станів і підкреслюють їх багатовимірність та контекстуальну зумовленість.

          Мета та завдання дoслідження пoлягає у комплексному психологічному рoзкритті oсoбливoстей психічних станів військовослужбовців.

Методи дослідження. У роботі було використано такі методи, як: аналіз літератури, синтез, узагальнення та систематизація наукових джерел, що дозволило визначити теоретико-методологічні підходи до вивчення психічних станів, уточнити їх структуру, функції та класифікації, а також обґрунтувати концептуальні засади дослідження.

У дослідженні нами використано такі методики:  для оцінки адаптаційних здібностей людини та її психологічної стійкості ̶ багаторівневий особистісний опитувальник (БОО) «Адаптивність-200»; для вивчення актуальних психічних станів особистості ̶  методика «Самооцінка психічних станів» Г. Айзенка; для оцінки рівня життєстійкості особистості, тобто її здатності ефективно протистояти стресовим подіям, адаптуватися до змін і відновлювати психологічну рівновагу після складних життєвих ситуацій ̶ шкала життєстійкості Коннора-Девідсона (CD-RISC-10).

Для обробки результатів застосовано методи математичної статистики, зокрема описову статистику та кореляційний аналіз за коефіцієнтом Спірмена, що дозволило визначити взаємозв’язки між показниками психічних станів, адаптаційних здібностей, стійкості до бойового стресу та рівнем резильєнтності.

          Виклад основного матеріалу (результати дослідження та їх обговорення). Психічні стани є однією з ключових категорій психології, оскільки вони відображають динамічні особливості психічної діяльності людини в певний момент або період часу. На відміну від психічних процесів, які характеризують перебіг пізнавальної діяльності, та психічних властивостей, що визначають відносно стійкі риси особистості, психічні стани займають проміжне положення між ними й виступають важливим регулятором поведінки та діяльності індивіда. Вони визначають рівень активності, емоційне тло, готовність до дії та спосіб реагування на зовнішні й внутрішні впливи.

Провідні дослідники Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН України (Л. Карамушка [4]; О. Крединцер [5]; О. Кокун [10]; С. Максименко [5]) розглядають психічний стан як специфічну психологічну характеристику особистості, що відображає її актуальний внутрішній стан та проявляється через відносно стійкі емоційні й душевні переживання. Науковці підкреслюють, що психічні стани супроводжують діяльність людини, впливають на особливості її поведінки, пізнавальної активності та міжособистісної взаємодії, а також виступають важливим чинником адаптації до умов життєдіяльності.

В. Юрченко [13] розглядає психічний стан як багатовимірне та цілісне психофізіологічне утворення, що має складну структуру, виконує різноманітні функції та зумовлюється індивідуальними особливостями особистості. Науковець підкреслює, що психічний стан відображає особливості психосоматичної організації людини у часових інтервалах між двома значущими для неї змінами у ставленні до внутрішнього чи зовнішнього середовища та забезпечує процеси відображення реальності, регуляції поведінки й інтеграції життєдіяльності особистості.

Аналіз наукових джерел свідчить, що психічні стани є складним і багаторівневим феноменом, який поєднує когнітивні, емоційні, мотиваційні та фізіологічні компоненти. Вони характеризуються певною тривалістю, інтенсивністю та спрямованістю, відображаючи взаємодію особистості з умовами середовища та актуальними життєвими ситуаціями. Дослідники підкреслюють, що психічні стани можуть бути як ситуативно зумовленими, так і відносно стабільними, що дозволяє розглядати їх як важливу ланку між короткочасними психічними процесами та стійкими індивідуально-психологічними властивостями.

Сучасні підходи до вивчення психічних станів акцентують увагу на їхній регулятивній функції, оскільки вони визначають ефективність діяльності, рівень працездатності, особливості прийняття рішень та якість міжособистісної взаємодії. Позитивні психічні стани сприяють активізації ресурсів особистості, підвищенню адаптивності та продуктивності, тоді як негативні або дезадаптивні стани можуть призводити до зниження ефективності діяльності, порушення емоційної рівноваги та формування психічного виснаження.

Проблема класифікації психічних станів ґрунтовно розроблена у наукових працях С. Миронця та О. Тімченка [6], зокрема у дисертаційних дослідженнях і монографічних виданнях авторів. Узагальнюючи результати аналізу широкого кола психологічних джерел, науковці обґрунтовують доцільність систематизації психічних станів за низкою взаємопов’язаних критеріїв, що відображають як часові, так і структурно-функціональні особливості психічної діяльності особистості.

Зокрема, науковці виділяють низку взаємодоповнювальних критеріїв, що дозволяють системно охарактеризувати різноманіття психічних проявів особистості:

За тривалістю перебігу. Відповідно до часових характеристик психічні стани поділяються на:

• короткочасні – ситуативні, швидкоплинні стани, що виникають у відповідь на конкретні події або стимули (наприклад, здивування, короткочасна тривога);
• середньотривалі – стани, які зберігаються протягом певного періоду діяльності чи життєвої ситуації (напруження, втома, фрустрація);
• тривалі – відносно стійкі стани, що можуть супроводжувати особистість упродовж значного часу та істотно впливати на її поведінку і діяльність (хронічний стрес, емоційне виснаження).

          За ступенем реагування особистості. Залежно від інтенсивності психічної відповіді на зовнішні або внутрішні чинники виокремлюють:

• слабко виражені психічні стани, які не спричиняють істотних змін у діяльності;
• помірні, що впливають на продуктивність, увагу та емоційний фон;
• інтенсивні, які супроводжуються значною мобілізацією або, навпаки, дезорганізацією психічної діяльності.

          За домінуванням структурних компонентів особистості. Відповідно до того, які складові психіки є провідними у формуванні психічного стану, розрізняють:

• психологічні психічні стани, пов’язані з переживаннями, самосприйняттям та внутрішнім досвідом особистості;
• соціальні, зумовлені міжособистісними взаєминами та соціальними ролями;
• темпераментальні, що відображають індивідуально-типологічні особливості нервової системи;
• мотиваційні, пов’язані з домінуючими потребами, мотивами та цілями діяльності;
• характерологічні, які виявляються через стійкі риси характеру;
• емоційно-вольові, що характеризуються переважанням емоційних переживань і вольових зусиль;
• інтелектуальні, пов’язані з напруженням, активізацією або гальмуванням пізнавальних процесів [6].

У сучасній науковій літературі з когнітивної психології представляються нові підходи до класифікації психічних станів, що спираються на аналіз змісту думок і когнітивної активності індивіда. Так, класифікація Classification of Mental States (CoMS-5T), запропонована Ш. Ван ден Дрісше, К. ​​Шаппе​, М. Коніші, А. Клереманс та Ж. Сакур [14] включає п’ять типів ментальних станів, які виявляються в потоці думок під час виконання когнітивних завдань. Ця класифікація виділяє такі категорії:

• Фокус (Focus) ̶ ментальний стан повної зосередженості на завданні, коли увага спрямована на конкретну діяльність або об’єкт;
• Перешкоди, пов’язані із завданням (Task-Related Interference) ̶ стан, за якого думки стосуються виконуваної діяльності, але відсутня повна поглиненість нею; увага розпорошується на думки про завдання або його складність;
• Зовнішнє відволікання (External Distraction) ̶ стан, коли увага відвертається від завдання внаслідок впливу зовнішніх стимулів чи подій у середовищі;
• Мрійливість (Daydream) ̶ стан «вільних» думок, характерний для відволікання від завдання, що не пов’язаний із зовнішніми стимуляторами; думки носять внутрішній, самогенерований характер;
• «Порожній» розум (Blank) ̶ стан, коли індивід не може відтворити усвідомлений зміст думок і не зосереджений на жодному об’єкті, що представляє собою відсутність репортованого ментального вмісту [14].

Хоча класифікація CoMS-5T розроблена в рамках дослідження mind-wandering і когнітивних процесів, її підхід до систематизації психічних станів може бути інтегрований у ширший контекст психології психічних станів як характеристика варіацій свідомості та уваги в різних умовах діяльності. Це дозволяє розширити традиційні класифікаційні підходи, включивши до них когнітивні, змістові й часові аспекти психічних станів.

Професійна діяльність військовослужбовців має специфічний характер і здійснюється в умовах підвищеної відповідальності, ризику для життя та постійного психоемоційного напруження. Специфіка професійної діяльності військовослужбовців визначається поєднанням екстремальних умов служби, інтенсивних навантажень і тривалого перебування в стресогенному середовищі. Постійна небезпека, дефіцит часу, відповідальність за власне життя та життя інших, а також необхідність взаємодії в межах чітко структурованої ієрархічної системи впливають на психічні стани військовослужбовців, їхню працездатність, адаптаційні можливості та ефективність професійної діяльності.

Ю. Живоглядов  та А. Денисова [2] зазначають, що професійна та повсякденна діяльність військовослужбовців відбувається в умовах підвищеного ризику та постійного психоемоційного напруження, що зумовлює їхнє систематичне перебування в ситуаціях складного вибору й психологічних випробувань. Бойова діяльність активізує адаптаційні ресурси особистості, однак досягнення повної адаптації в умовах воєнних дій є неможливим, оскільки людина не здатна тривалий час звикати до безперервної загрози власному життю.

У зв’язку з цим у бойових умовах нерідко спостерігаються порушення адаптаційних механізмів. За результатами проведеного дослідження встановлено, що менш ніж половина фахівців після виконання службових завдань в екстремальному середовищі зберігає здатність до подальшої ефективної професійної діяльності. Водночас результати оцінювання рівня стресостійкості на етапі відбору до служби в Збройних силах України свідчать про те, що високі показники стійкості до бойового стресу були притаманні щонайменше двом третинам досліджуваних. Аналогічні пропорції виявлено й щодо комунікативного потенціалу, який у більшості військовослужбовців відповідав середньому або вищому за середній рівню в межах вибірки.

За визначенням психологічного словника [8] психічний стан – це цілісна характеристика психічної діяльності людини у певний період часу, яка відображає особливості перебігу психічних процесів, рівень активності, емоційний фон, мотивацію та загальну спрямованість поведінки в конкретних умовах діяльності та життєвої ситуації.

До психічних станів належать різноманітні прояви внутрішньої активності людини, що відображають її емоційні, когнітивні та регулятивні особливості у певний момент часу. Зокрема, до них відносять: 1) емоційні стани ̶ настрої, афекти, ейфорію, тривогу, фрустрацію, напруження та інші переживання, які визначають емоційний фон діяльності; 2) стани, пов’язані з увагою ̶ зосередженість, розсіяність, підвищену або знижену пильність; 3) вольові стани ̶ рішучість, зібраність, наполегливість, розгубленість чи невпевненість, що характеризують здатність до саморегуляції та прийняття рішень; 4) когнітивні стани, пов’язані з мисленням ̶ сумніви, внутрішні коливання, інтелектуальне напруження; 5) стани уяви ̶ мрійливість, фантазування, образне моделювання можливих ситуацій. Усі ці прояви взаємопов’язані та впливають на ефективність діяльності, поведінку й адаптацію особистості [1].

О. Блінов [1] зазначає, що специфіка військової діяльності пов’язана з високою інтенсивністю навантажень і постійною зміною умов, що зумовлює широкий спектр психічних станів, які супроводжують виконання службових і бойових завдань. Такі стани умовно поділяють на позитивні та негативні залежно від їх впливу на ефективність діяльності та психологічну стійкість військовослужбовця.

До позитивних психічних станів, що сприяють успішному виконанню завдань, належать впевненість у власних силах, внутрішня зібраність, емоційний підйом, готовність до дій, самоконтроль, стриманість і активізація вольових якостей. Вони забезпечують мобілізацію ресурсів особистості, підтримують високий рівень уваги та сприяють адекватному реагуванню на складні ситуації.

Водночас динамічність і ризикованість військової діяльності можуть викликати й негативні психічні стани, зокрема напруженість, тривогу, страх, панічні реакції, сумніви, ригідність мислення, фрустрацію, емоційний спад або зниження концентрації уваги. Такі прояви здатні ускладнювати процес прийняття рішень і знижувати ефективність діяльності, особливо за тривалого впливу стресових факторів.

Важливою умовою результативного виконання навчально-бойових і бойових завдань є врахування індивідуальних психічних станів кожного військовослужбовця. Один і той самий воїн може демонструвати різні реакції залежно від ситуації, умов взаємодії чи стилю керівництва командира. Крім того, інколи військові можуть свідомо приховувати власний емоційний стан або маскувати переживання, тому керівникам необхідно володіти психологічною компетентністю для своєчасного розпізнавання реального внутрішнього стану підлеглих [1].

1. Терещук [11] зазначає, що хоча досвід кожного військовослужбовця є індивідуальним, більшість осіб після повернення із зони бойових дій потребують певного часу для адаптації до мирного життя. Найбільш інтенсивні реакції зазвичай спостерігаються протягом першого місяця й є природною складовою процесу психологічного відновлення, тоді як упродовж кількох місяців більшість військових поступово адаптуються до нових умов.

До типових реакцій належать фізичні (безсоння, втома, соматичні скарги, головний біль, прискорене серцебиття), емоційні (кошмари, нав’язливі спогади, тривога, злість, почуття провини, пригніченість, емоційне оніміння) та поведінкові прояви (підвищена настороженість, труднощі концентрації, уникання тригерів, імпульсивні або агресивні реакції, проблеми у повсякденній діяльності). Нав’язливі спогади або флешбеки можуть викликати відчуття повторного переживання бойових подій, а навіть незначні подразники здатні спричиняти сильні емоційні реакції, що пов’язано з наслідками бойового стресу [11].

Формування психічних станів військовослужбовців залежить від низки факторів, серед яких провідну роль відіграють організація служби, морально-психологічний клімат у підрозділі, стиль керівництва, міжособистісні взаємини та рівень дисципліни. Чітка структура діяльності, зрозумілі завдання та позитивна соціально-психологічна атмосфера сприяють виникненню станів впевненості, професійної відповідальності та високої працездатності. Натомість неорганізованість або невизначеність умов служби можуть провокувати тривожність, нервовість і зниження ефективності діяльності.

Крім соціально-психологічних чинників, на психічні стани військових впливають фізичні та середовищні умови, зокрема обмежений простір, сенсорна депривація, кліматичні особливості, інтенсивність навантажень і специфіка виконуваних завдань. Важливу роль відіграють і попередні психічні стани, які можуть або підсилювати наступні реакції, або трансформуватися в протилежні переживання після завершення напруженої діяльності [3, c. 20-30].

Таким чином, психічні стани військовослужбовців виступають ключовим компонентом психологічного забезпечення військової діяльності, оскільки визначають рівень бойової готовності, емоційно-вольову стійкість і здатність ефективно виконувати поставлені завдання. Їх вивчення та цілеспрямоване управління є важливим напрямом психологічної підготовки особового складу.

На основі теоретичних досліджень постає актуальність емпіричного дослідження психічних станів військовослужбовців, оскільки воно є важливим з огляду на інтеграцію різних наукових підходів до розуміння психічного здоров’я в умовах військової діяльності, вдосконалення методик психологічної діагностики, а також уточнення структури та динаміки психічних станів під впливом бойового й професійного стресу. Проведення емпіричного дослідження дозволяє не лише перевірити теоретичні положення, а й отримати практично значущі дані, необхідні для розробки ефективних психопрофілактичних і корекційних заходів, спрямованих на підтримку психологічної стійкості та збереження психічного здоров’я військовослужбовців.

Вибірка дослідження становила 60 військовослужбовців у м. Рівне віком від 25 до 40 років. Дослідження проводилося онлайн за допомогою Google-forms.

Для дослідження адаптаційних здібностей людини та її психологічної стійкості було використано багаторівневий особистісний опитувальник (БОО) «Адаптивність-200» [7]; оскільки актуальні психічні стани особистості відображають її суб’єктивне сприйняття та емоційні реакції в різних ситуаціях, їх дослідження здійснювалося за методикою «Самооцінка психічних станів» Г. Айзенка [12]; рівень життєстійкості, тобто здатності особистості ефективно протистояти стресовим подіям, адаптуватися до змін та відновлювати психологічну рівновагу після складних життєвих ситуацій, визначався за шкалою життєстійкості Коннора-Девідсона (CD-RISC-10) [9].

Результати дослідження адаптаційних здібностей військовослужбовців та їх психологічної стійкості за багаторівневим особистісним опитувальником (БОО) «Адаптивність-200» [7] представлені у таблиці 2.1.

Таблиця 2.

Адаптаційні здібності військовослужбовців та їх психологічної стійкості за багаторівневим особистісним опитувальником (БОО) «Адаптивність-200» [7]

Шкали	Високий рівень	Середній рівень	Низький рівень
Достовірність (Д)	68%	27%	5%
Поведінкова регуляція (ПP)	23%	52%	25%
Комунікативний потенціал (КП)	30%	48%	22%
Морально-етична нормативність (МН)	45%	40%	15%
Військовопрофесійна спрямованість (ВПС)	37%	43%	20%
Схильність до девіантних форм поведінки (ДАП)	58%	32%	10%
Суїцидальний ризик (СР)	70%	23%	7%

 

Таким чином, шкала достовірності оцінює щирість відповідей: високий рівень виявлено у 68% військовослужбовців, достатній ̶ у 27%, умовно недостовірні результати ̶ у 5%. Шкала поведінкової регуляції відображає нервово-психічну стійкість і самоконтроль: високий рівень мають 23%, середній ̶ 52%, знижений ̶ 25%. Комунікативний потенціал характеризує ефективність міжособистісної взаємодії: високий рівень ̶ 30%, середній ̶ 48%, знижений ̶ 22%. Морально-етична нормативність визначає орієнтацію на соціальні норми: високий рівень ̶ 45%, середній ̶ 40%, знижений ̶ 15%. Військово-професійна спрямованість відображає мотивацію до служби: високий рівень ̶ 37%, середній ̶ 43%, знижений ̶ 20%. За шкалою девіантних проявів (ДАП) у 58% відсутні ризики, у 32% спостерігаються помірні прояви, у 10% ̶ високий ризик. Шкала суїцидального ризику показала відсутність ризику у 70%, окремі маркери напруженості ̶ у 23%, підвищений ризик ̶ у 7% військовослужбовців.

Інтегральний показник рівнів стійкості до бойового стресу (РСБС) представлено у таблиці 2.

Таблиця 2.

Інтегральний показник рівнів стійкості до бойового стресу (РСБС) (за багаторівневим особистісним опитувальником (БОО) «Адаптивність-200») [7]

Рівень	%
Високий	27%
Середній	57%
Низький	16%

 

Інтегральний показник стійкості до бойового стресу визначається як сумарний результат шкал поведінкової регуляції, комунікативного потенціалу та морально-етичної нормативності. Він відображає загальний рівень адаптаційного потенціалу особистості військовослужбовця.

За результатами дослідження високий рівень стійкості до бойового стресу виявлено у 27% респондентів, у більшості учасників (57%) визначено середній рівень, низький рівень виявлено у 16% військовослужбовців.

За результатами дослідження психічних станів військовослужбовців за методикою «Самооцінка психічних станів» (за Г. Айзенком) [12] встановлено, що за шкалою тривожності низький рівень мають 18% респондентів, середній ̶ 55%, високий ̶ 27%. За шкалою фрустрації низький рівень виявлено у 25% військовослужбовців, середній ̶ у 50%, високий ̶ у 25%. Агресивність характеризується низьким рівнем у 32% досліджуваних, середнім ̶ у 46%, високим ̶ у 22%. За шкалою ригідності низький рівень встановлено у 20% респондентів, середній ̶ у 53%, високий ̶ у 27% (див. рис. 2).

Рис. 2. Результати дослідження психічних станів військовослужбовців (за методикою «Самооцінка психічних станів» Г. Айзенка [12])

З метою вивчення здатності військовослужбовців справлятися зі стресом та життєвими негараздами було застосовано Шкалу життєстійкості Коннора-Девідсона (CD-RISC-10) [9]. Результати дослідження представлені у таблиці 2.3.

Таблиця 2.3.

Розподіл досліджуваних за рівнями резильєнтності [9]

Рівень резильєнтності	Бали	% від вибірки
Низький	0-15	6,7 %
Нижчий за середній	16-20	13,3 %
Середній	21-25	23,3 %
Вищий за середній	26-30	35,0 %
Високий	31-40	21,7 %
Разом	—	100 %

 

Відповідно до шкали життєстійкості Коннора–Девідсона [9], резильєнтність відображає здатність особистості адаптуватися до стресових умов, ефективно долати труднощі та відновлювати психологічну рівновагу. За результатами дослідження встановлено, що низький рівень резильєнтності виявлено у 6,7 % військовослужбовців, що свідчить про знижену стресостійкість і потребу в психологічній підтримці. Рівень нижчий за середній зафіксовано у 13,3 % досліджуваних, для яких характерна часткова сформованість адаптаційних ресурсів. Середній рівень резильєнтності виявлено у 23,3 % військовослужбовців, що вказує на наявність базової здатності до подолання стресу з можливими труднощами в умовах підвищеного навантаження. Найбільш поширеним є рівень вищий за середній, який свідчить про ефективну адаптацію та емоційну стабільність у складних умовах служби. Високий рівень резильєнтності зафіксовано у 21,7 % військовослужбовців і характеризується високою психологічною стійкістю та здатністю швидко відновлюватися після стресових впливів.

З метою виявлення взаємозв’язків між показниками психічних станів, адаптаційних здібностей, стійкості до бойового стресу та рівнем резильєнтності було застосовано кореляційний аналіз за коефіцієнтом Спірмена. У результаті аналізу встановлено статистично значущі негативні кореляції між рівнем резильєнтності та більшістю негативних психічних станів (див. табл. 2.4).

Таблиця 2.4.

Взаємозв’язок резильєнтності з психічними станами

Показник	ρ Спірмена	p
Резильєнтність ̶ тривожність	−0,56	≤ 0,01
Резильєнтність ̶ фрустрація	−0,49	≤ 0,01
Резильєнтність ̶ агресивність	−0,37	≤ 0,05
Резильєнтність ̶ ригідність	−0,41	≤ 0,01

 

Отримані дані свідчать, що зі зростанням рівня резильєнтності знижується інтенсивність тривожності, фрустрації, агресивності та ригідності. Найбільш виражений зв’язок виявлено між резильєнтністю та тривожністю, що підтверджує роль життєстійкості як ключового ресурсу емоційної стабільності військовослужбовців.

Також кореляційний аналіз показав позитивні статистично значущі кореляції між рівнем резильєнтності та основними адаптаційними показниками (див. табл. 2.5).

Таблиця 2.5.

Взаємозв’язок резильєнтності з адаптаційними здібностями

Показник	ρ Спірмена	p
Резильєнтність ̶ поведінкова регуляція	0,61	≤ 0,01
Резильєнтність ̶ комунікативний потенціал	0,48	≤ 0,01
Резильєнтність ̶ морально-етична нормативність	0,44	≤ 0,01
Резильєнтність ̶ військово-професійна спрямованість	0,53	≤ 0,01

 

Було встановлено тісний позитивний зв’язок між резильєнтністю та стійкістю до бойового стресу, що підтверджує її роль як системоутворювального чинника психологічної надійності військовослужбовців. Водночас негативні кореляції з девіантними проявами та суїцидальним ризиком свідчать, що зниження резильєнтності супроводжується зростанням психологічної дезадаптації та ризикової поведінки (див. табл. 2.6).

Таблиця 2.6.

Взаємозв’язок резильєнтності зі стійкістю до бойового стресу та ризиковими проявами

Показник	ρ Спірмена	p
Резильєнтність ̶ рівень стійкості до бойового стресу (РСБС)	0,65	≤ 0,01
Резильєнтність ̶ девіантні прояви	−0,46	≤ 0,01
Резильєнтність ̶ суїцидальний ризик	−0,52	≤ 0,01

 

Проведений кореляційний аналіз за коефіцієнтом Спірмена виявив статистично значущі взаємозв’язки між рівнем резильєнтності, адаптаційними ресурсами та психічними станами військовослужбовців. Встановлено, що вищий рівень резильєнтності пов’язаний зі зростанням стійкості до бойового стресу, кращою поведінковою регуляцією, комунікативним потенціалом і мотивацією до служби. Водночас зафіксовано зворотні зв’язки між резильєнтністю та негативними психічними станами, а також девіантними й суїцидальними проявами. Отримані результати підтверджують роль резильєнтності як ключового чинника психологічної адаптації та збереження психічного здоров’я військовослужбовців.

          Висновки. Теоретичний аналіз наукових джерел засвідчив, що психічні стани є багатовимірним психологічним феноменом, який інтегрує когнітивні, емоційні, мотиваційні та поведінкові компоненти та виконує регулятивну функцію у діяльності особистості. Встановлено, що умови військової служби, пов’язані з підвищеним ризиком, високим рівнем відповідальності та тривалим психоемоційним напруженням, значною мірою впливають на формування та динаміку психічних станів військовослужбовців.

Результати емпіричного дослідження показали, що більшість військовослужбовців характеризуються середнім рівнем адаптаційних здібностей і стійкості до бойового стресу, достатнім комунікативним потенціалом та морально-етичною нормативністю. Водночас частина досліджуваних демонструє підвищені показники тривожності, фрустрації, агресивності та ригідності, що може свідчити про вплив професійного стресу та необхідність психологічної підтримки.

Встановлено, що рівень резильєнтності виступає важливим ресурсом психологічної адаптації військовослужбовців. Зокрема, виявлено статистично значущі негативні кореляційні зв’язки між резильєнтністю та негативними психічними станами (тривожністю, фрустрацією, агресивністю та ригідністю), а також позитивні зв’язки між резильєнтністю й адаптаційними показниками та стійкістю до бойового стресу. Це підтверджує роль життєстійкості як ключового чинника підтримання психологічної стабільності та ефективності діяльності військовослужбовців.

Отримані результати підкреслюють необхідність системного підходу до психологічного супроводу військовослужбовців, що включає своєчасну психодіагностику, розвиток адаптаційних ресурсів і впровадження психопрофілактичних та психокорекційних програм, спрямованих на підвищення психологічної стійкості та збереження психічного здоров’я.

Перспективами подальших досліджень є поглиблене вивчення динаміки психічних станів військовослужбовців у різні періоди службової діяльності, розроблення ефективних психологічних інтервенцій та аналіз індивідуально-психологічних чинників, що впливають на формування резильєнтності в умовах бойового стресу.

 

Література

1. Блінов О. А. Психічні стани військовослужбовців у процесі служби. Вісник Національного університету оборони України. Зб-к наук. праць. Київ : НУОУ, 2013. Вип. 4 (35). С. 196–
2. Живоглядов Ю., Денисова А. Психологічні особливості професійної самосвідомості військових психологів. Вчені записки Університету «КРОК». № 4(68). С. 115–122.
3. Захист Вітчизни. Профільний рівень : підручник для 11 класу закладів загальної середньої освіти. / М. М. Фука, І. М. Гарасимів, К. О. Паніко, Ю. П. Щирба, А. А. Гудима. Тернопіль : Астон, 2019. 328 с.
4. Карамушка Л., Креденцер О., Терещенко К., Лагодзінська В. Івкін В., Ковальчук О. С. Особливості психічного здоров’я персоналу освітніх та наукових організацій в умовах війни. Організаційна психологія. Економічна психологія. 2022. № 1 (25). С. 62–74. DOI: https://doi.org/10.31108/2.2022.1.25.7.
5. Максименко С. Д. Переживання як психологічний механізм саморозвитку особистості. Педагогічний процес: теорія і практика: збірник наукових праць. Вип. 3. С. 343–361.
6. Миронець С. М., Тімченко О. В. Негативні психічні стани рятувальників в умовах надзвичайної ситуації : монографія. Київ : ТОВ «Август Трейд», 2008. 249 с.
7. Неурова А. Б., Капінус О. С., Грицевич Т. Л. Діагностика індивідуально-психологічних особливостей особистості : навчально-методичний посібник. Львів : НАСВ, 2016. 181 с.
8. Психологічний словник / авт.-уклад. В. В. Синявський, О. П. Сергєєнкова ; за ред. Н. А. Побірченко. Київ, 2007. 336 с.
9. Стаднік А. В., Мельник Ю. Б. Шкала життєстійкості Коннора-Девідсона : метод. посібник. Харків : ХОГОКЗ, 2025. 12 с.
10. Теорія і практика управління страхом в умовах бойових дій : методичний посібник / О. М. Кокун, В. М. Мороз, І. О. Пішко, Н. С. Лозінська. Київ : ЦУЛ, 2023. 92 с.
11. Терещук А. Д. Психоемоційний стан і поведінка військовослужбовців, що повернулися із зони АТО. Актуальні проблеми психології. Т. 11. Психологія особистості. Психологічна допомога особистості. 2017. С. 526–534.
12. Чала Ю. М., Шахрайчук А. М. Психодіагностика : навчальний посібник. Харків : НТУ «ХПІ», 2018. 246 с.
13. Юрченко В. М. Теоретико-методологічні засади дослідження психічних станів людини : дис. на здобуття наук. ст. докт. психол. наук. Рівне, 2009. 397 с.
14. States of mind: Towards a common classification of mental states / Driessche C., Chappé C., Konishi M., Cleeremans А., Sackur J. Consciousness and Cognition. 2025. Vol. 129. URL: https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S1053810025000212.