Володимир Ясиновий

Феномен довіри до християнського психолога у семантичному просторі віруючої особистості

 

Стаття присвячена дослідженню специфіки сприйняття фігури психолога представниками релігійних громад в Україні. Актуальність теми зумовлена зростаючим запитом на психологічну допомогу в умовах війни та необхідністю подолання бар’єрів, що існують у релігійному середовищі. На основі емпіричного дослідження (N=61), проведеного серед християн (переважно протестантських деномінацій), проаналізовано відмінності у семантичній оцінці понять «світський психолог», «християнський психолог» та «духовний наставник». Використано методику семантичного диференціалу Ч. Осгуда для реконструкції глибинних конотативних значень та виявлення прихованих установок.

Встановлено, що у свідомості віруючих існує чітка ієрархія довіри, де фігура «християнського психолога» займає проміжну позицію між духовним наставником та світським фахівцем, значно перевищуючи останнього за показниками «безпеки», «надійності» та «близькості». Факторний аналіз дозволив виділити інтегративний кластер «Духовної підтримки», куди входять як церковні, так і психологічні інституції, за умови їхньої ціннісної узгодженості. Виявлено сильний кореляційний зв’язок між рівнем особистої релігійності та довірою до фахівця, який декларує християнські цінності (r=0.633), тоді як зв’язок із довірою до світського психолога відсутній. Доведено, що маркер релігійної ідентичності терапевта виступає ключовим фактором подолання психологічного бар’єру «чужого», легітимізує психологічну допомогу та сприяє формуванню міцного терапевтичного альянсу.

Ключові слова: християнська психологія, довіра, релігійна свідомість, семантичний диференціал, психотерапія віруючих, теологічний консерватизм, стигма.

 

Volodymyr Yasynovyi. The phenomenon of trust in a Christian psychologist in the semantic space of a religious personality.

The article is devoted to the study of the specifics of the perception of the psychologist’s figure by members of religious communities in Ukraine. The relevance of the topic is due to the growing demand for psychological help in the context of war and the need to overcome barriers that exist in the religious environment. Based on an empirical study (N=61) conducted among Christians (predominantly Protestant denominations), the differences in the semantic evaluation of the concepts “secular psychologist”, “Christian psychologist”, and “spiritual mentor” were analyzed. C. Osgood’s semantic differential technique was used to reconstruct deep connotative meanings and identify hidden attitudes.

It was established that in the consciousness of believers there is a clear hierarchy of trust, where the figure of a “Christian psychologist” occupies an intermediate position between a spiritual mentor and a secular specialist, significantly exceeding the latter in terms of “safety”, “reliability”, and “closeness”. Factor analysis allowed identifying an integrative cluster of “Spiritual Support”, which includes both church and psychological institutions, provided they are value-aligned. A strong correlation was found between the level of personal religiosity and trust in a specialist who declares Christian values (r=0.633), while there is no correlation with trust in a secular psychologist. It is proved that the marker of the therapist’s religious identity acts as a key factor in overcoming the psychological barrier of the “alien”, legitimizes psychological help, and promotes the formation of a strong therapeutic alliance.

Keywords: Christian psychology, trust, religious consciousness, semantic differential, psychotherapy of believers, theological conservatism, stigma.

 

Постановка проблеми. Сучасні виклики, пов’язані з війною та соціальною нестабільністю в Україні, актуалізували потребу у наданні кваліфікованої психологічної допомоги широким верствам населення. Релігійні громади, які традиційно виконують функцію соціальної підтримки, також стикаються з необхідністю реагувати на складні травматичні досвіді своїх членів. Проте практика свідчить, що інтеграція професійної психології у церковне середовище часто натрапляє на опір. Для віруючої людини звернення до психолога пов’язане з ризиком зіткнення цінностей, страхом, що «світські» методи можуть зашкодити вірі або підмінити духовні практики суто гуманістичними підходами.

Ця проблема має глибоке коріння у феномені «релігійної свідомості» як специфічної картини світу, де всі явища поділяються на сакральні (Божественні, спасительні) та профанні (світські, потенційно гріховні). Психологія, як наука світська, часто потрапляє у другу категорію. Це актуалізує проблему довіри до особистості фахівця. Науковий інтерес становить питання: які саме характеристики психолога роблять його «безпечним» для релігійного клієнта? Чи здатна конфесійна ідентифікація фахівця (статус «християнського психолога») зняти бар’єр відчуження і стати містком між наукою та вірою? [2; 4].

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Проблема взаємодії психології та релігії розглядається в науці через призму кількох моделей. Е. Джонсон у праці «Психологія і християнство: п’ять поглядів» [4] детально описує спектр підходів: від моделі «біблійного консультування» (де психологія відкидається на користь Писання) до «інтегративної моделі», де психологічні знання гармонійно поєднуються з теологічними істинами. Саме інтегративний підхід сьогодні вважається найбільш перспективним. М. Мак-Мінн [2] наголошує, що для ефективного консультування віруючих психолог має володіти «релігійною компетентністю» – умінням розуміти духовну мову клієнта та використовувати ресурси його віри (молитву, сповідь, прощення) у терапевтичному процесі.

Закордонні емпіричні дослідження (А. Морено [7], Д. Шульц [8]) підтверджують існування феномену «теологічного консерватизму», де чим вищий рівень ортодоксальності та релігійної практики людини, тим менше вона схильна довіряти світським інституціям ментального здоров’я, надаючи перевагу допомозі одновірців або пасторів. В українській психологічній науці цей аспект розглядається переважно теоретично або історично (Б. Копач [1] та ін.). Психосемантичний підхід, розроблений М. Тепляковим [5], відкриває нові можливості для емпіричного вивчення цієї проблеми, дозволяючи реконструювати приховані, неусвідомлювані конотації, які визначають реальну поведінку віруючих. Однак порівняльний аналіз сприйняття образів «світського» та «християнського» психолога на українській вибірці досі не проводився.

Мета статті: на основі емпіричних даних виявити психосемантичні механізми формування довіри до психолога у віруючих респондентів, порівняти семантичні профілі «світського» і «християнського» фахівців та визначити роль релігійної ідентичності терапевта у подоланні бар’єрів звернення.

Виклад основного матеріалу дослідження. Емпіричне дослідження проводилося на базі 61 респондента. До вибірки увійшли особи, які ідентифікують себе як християни (83,6% – протестанти, 4,9% – православні, 1,6% – католики) та демонструють високий рівень релігійної активності (85,2% відвідують богослужіння щотижня).

Для діагностики глибинних установок було використано метод семантичного диференціалу Ч. Осгуда. Респондентам пропонувалося оцінити ряд понять, серед яких «психолог», «християнський психолог», «духовний наставник», «довіра до психолога». Оцінювання здійснювалося за 10 біполярними семибальними шкалами, згрупованими у класичні фактори: оцінка (добрий-поганий), сила (сильний-слабкий, надійний-ненадійний) та активність (активний-пасивний, близький-чужий).

Результати дослідження та їх інтерпретація. Аналіз семантичних профілів (середніх значень) дозволив виявити суттєві відмінності у сприйнятті трьох ключових фігур допомоги.

Образ «духовного наставника» (пастора). Це еталонна фігура у семантичному просторі віруючого. Поняття отримало найвищі бали за всіма факторами: оцінка (M=6.45), сила (M=6.32). Особливо показовими є шкали «надійний» та «безпечний». Наставник сприймається як носій абсолютної безпеки та авторитету, що пояснюється його сакральним статусом та приналежністю до «своєї» групи.

Образ «світського психолога». Ставлення до психолога загалом (без уточнення світогляду) є амбівалентним. Серед позитиву можна віднести те, що респонденти високо оцінюють його компетентність. За шкалами «сильний» (5.5) та «активний» (5.8) психолог сприймається як фахівець, здатний впливати та допомагати. Серед негативу спостерігається «провал» на шкалах соціальної дистанції. Психолог оцінюється як менш «близький» (4.0), менш «приємний» і менш «надійний» порівняно з наставником. Він сприймається як професіонал, але «чужий». Ця дистанція зумовлена побоюванням, що світський фахівець не зрозуміє релігійного контексту проблеми або, що гірше, знецінить його.

Образ «християнського психолога». Результати демонструють яскравий ефект семантичної асиміляції. Профіль цього поняття майже повністю збігається з профілем «духовного наставника» і статистично значущо відрізняється від профілю звичайного психолога (за T-критерієм Вілкоксона, p < 0.001). Християнський психолог оцінюється як «близький» (M=5.5), «надійний» (M=5.8) та «безпечний» (M=6.5). Маркер «християнський» діє як сигнал «свій». Він гарантує клієнту, що терапія буде проходити в безпечному ціннісному полі. Віруючий клієнт готовий довірити свою психіку професіоналу, якщо він впевнений, що цей професіонал поважає його душу.

Для перевірки гіпотези про зв’язок віри і довіри було проведено кореляційний аналіз (Спірмен). Виявлено сильний прямий зв’язок (r = 0.633; p < 0.01) між суб’єктивним рівнем релігійності респондента та рівнем довіри до християнського психолога. Чим глибше віруюча людина, тим більше вона цінує фахівця, який інтегрує віру в практику. Натомість зв’язок між релігійністю та довірою до світського психолога практично відсутній (r = 0.112, незначущий).

Це спростовує поширений міф про те, що релігійність нібито блокує звернення до психологів. Вона не блокує потребу в допомозі, а робить вибір фахівця селективним. Віруючі готові звертатися, але лише до тих, кого вважають частиною своєї ціннісної системи.

Факторний аналіз дозволив виділити потужний фактор 1 «Інтегрована духовна підтримка» (пояснює 56% дисперсії). До цього фактору з високими навантаженнями увійшли поняття «церква» (.847), «духовний наставник» (.815), «християнський психолог» (.802) та «конфіденційність» (.830). Це свідчить про те, що у глибинній структурі свідомості респондентів ці фігури не конкурують, а доповнюють одна одну. Християнський психолог сприймається як частина тієї ж системи підтримки, що й церква. Натомість поняття «Стигма» виділилося в окремий, ізольований фактор, що підтверджує: упередження є зовнішнім соціальним нашаруванням, яке не руйнує внутрішнього ядра довіри до «своїх» помічників.

Висновки та перспективи.

1. У релігійній свідомості українських християн існує чітка ієрархія довіри, де «християнський психолог» сприймається значно позитивніше, безпечніше та ближче, ніж світський фахівець. Він займає унікальну нішу, поєднуючи авторитет науки з авторитетом віри.
2. Основним психологічним механізмом формування довіри є ідентифікація фахівця як носія спільних цінностей. Відсутність цієї ідентифікації створює бар’єр «чужості», який складно подолати лише демонстрацією дипломів чи сертифікатів.
3. Для практичної психології це означає необхідність розвитку «релігійної компетентності» фахівців. Психологам, які працюють з релігійними клієнтами, варто відкрито обговорювати питання світогляду, демонструвати повагу до віри клієнта та, за можливості, інтегрувати його духовні ресурси в терапію.
4. Перспективою розвитку системи ментального здоров’я в Україні є впровадження інтегративних моделей (на кшталт COPE), де налагоджується співпраця між світськими психологічними службами та релігійними громадами, а фігура християнського психолога виступає медіатором цієї взаємодії.

 

Література:

1. Копач Б. Релігійна свідомість як предмет психологічного дослідження. Перспективи та інновації науки. Серія «Психологія». 2024. № 3(37). С. 885–894.
2. Мак-Мінн М. Р. Психологія, теологія та духовність у християнському консультуванні / пер. з англ. О. Козинець. Херсон: Таврійський християнський інститут, 2023. 344 с. (Серія «Богословська освіта»).
3. Пророк Н. В., Царенко Л. Г., Бойко С. Т. Релігія як ціннісно-смисловий ресурс у ситуації війни. Наукові записки. Серія: Психологія № 1. С. 129–137.
4. Психологія і християнство: п’ять поглядів / за ред. Еріка Л. Джонсона; пер. з англ. Київ: Паливода А. В., 2018. 328 с.
5. Тепляков М. М. Психосемантичний аналіз трансформації свідомості особистості: кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису: дис. … д-ра психол. наук: 19.00.01.Київ, 2019. 484 с.
6. Ясиновий В. О. Психосемантичний аналіз уявлень про звернення за психологічною допомогою в релігійній свідомості. Психологія в часи воєнних викликів: пошуки стратегій психологічної стійкості та витривалості: матеріали студентської наукової онлайн-конференції (Острог-Львів, 6 листопада 2025 року). Острог : Видавництво «Острозька академія», 2025. С. 52–57.
7. Moreno A., et al. Religion and Help-Seeking Theological Conservatism and Preferences for Mental Health Assistance. Religions. 2022. 13(5). Р. 415.
8. Schultz David M., Harrop Tiffany M., Preston Olivia C. Attitudes and Preferences Regarding Mental Illness and Treatment Among Christian and Religious/Spiritual‑Unaffiliated Individuals in the USA. Journal of Religion and Health. 2025. P. 2034–2052.