Ірина Кушнір
ЕМОЦІЙНИЙ ІНТЕЛЕКТ ЯК ДЕТЕРМІНАНТА ЕФЕКТИВНОЇ КОМАНДНОЇ ВЗАЄМОДІЇ В УМОВАХ ОРГАНІЗАЦІЙНИХ ЗМІН
У статті розкрито роль емоційного інтелекту як ключового чинника забезпечення ефективної командної взаємодії в умовах організаційних змін. Проаналізовано теоретичні підходи до розуміння емоційного інтелекту, зокрема моделі П. Саловея і Дж. Майєра, Д. Гоулмана та Р. Бар-Она, а також їх значення для підтримання командної стійкості у періоди турбулентності. Особливу увагу приділено психологічним механізмам впливу емоційного інтелекту на командну згуртованість, комунікацію, довіру та адаптивність співробітників до змін. Представлено результати досліджень, які засвідчують, що високий рівень емоційної компетентності сприяє зниженню конфліктності, підвищенню продуктивності та формуванню позитивного емоційного клімату. Обґрунтовано практичні рекомендації щодо розвитку емоційного інтелекту в організаціях як інструменту забезпечення успішних трансформацій.
Ключові слова: емоційний інтелект, командна взаємодія, організаційні зміни, емоційна регуляція, лідерство, адаптивність.
Kushnir Iryna. Emotional intelligence as a determinant of effective team interaction in the context of organizational change
The article examines emotional intelligence as a crucial determinant of effective team interaction during organizational changes. Theoretical models of emotional intelligence by P. Salovey, J. Mayer, D. Goleman, and R. Bar-On are analyzed, emphasizing their importance in maintaining team resilience during periods of instability. Special attention is paid to the psychological mechanisms through which emotional intelligence affects team cohesion, communication, trust, and employees’ adaptability to change. Research findings indicate that higher emotional competence contributes to reduced conflict, increased productivity, and the creation of a positive emotional climate. Practical recommendations for developing emotional intelligence in organizations are proposed as tools for successful transformation.
Keywords: emotional intelligence, team interaction, organizational change, emotional regulation, leadership, adaptability.
Постановка проблеми. Сучасні організації функціонують у середовищі постійних змін — технологічних, соціальних, економічних та управлінських. Ці трансформації часто супроводжуються невизначеністю, психологічною напругою, опором персоналу та порушенням командної взаємодії. Тому постає питання про детермінанти, що забезпечують стійкість команд та здатність ефективно співпрацювати в умовах переходу до нових форматів діяльності.
Одним із ключових чинників, що визначає адаптивність організаційних команд, є емоційний інтелект. Він дозволяє співробітникам розуміти власні емоції та емоції інших, регулювати поведінку в стресових ситуаціях, зберігати конструктивність у взаємодії та підтримувати психологічну безпеку.
У контексті організаційних змін емоційний інтелект виступає не лише індивідуальною рисою, а й системним ресурсом, що впливає на ефективність комунікацій, прийняття рішень, командну згуртованість та атмосферу довіри. Саме тому дослідження його ролі як детермінанти командної взаємодії є вкрай актуальним.
Мета статті Теоретично обґрунтувати роль емоційного інтелекту як чинника забезпечення ефективної командної взаємодії в умовах організаційних змін та визначити психологічні механізми його впливу на адаптивність і продуктивність команд.
Виклад основного матеріалу. Проблематика командної взаємодії в умовах організаційних змін є однією з ключових у сучасному менеджменті. Процеси цифровізації, реструктуризації, упровадження інноваційних підходів та зміни внутрішніх стандартів компаній супроводжуються високим рівнем невизначеності й емоційної напруги. У цих умовах особливого значення набуває емоційний інтелект, який виступає стрижневим чинником стабільності та ефективності командної роботи. Саме здатність розуміти власні емоції і емоції інших, регулювати поведінку в стресових ситуаціях та підтримувати конструктивну комунікацію є тим ресурсом, який дозволяє команді зберігати цілісність у період трансформацій.
Концепція емоційного інтелекту, запропонована П. Саловей і Дж. Майєром, розглядає його як здатність розпізнавати, інтерпретувати та управляти емоціями. У подальшому Д. Гоулман розширив модель, виокремивши такі компоненти, як самоусвідомлення, саморегуляція, мотивація, емпатія та соціальні навички. Саме ці елементи забезпечують основу для ефективної командної взаємодії, адже дозволяють мінімізувати конфлікти, формувати позитивний емоційний клімат та підтримувати високу якість комунікацій. У команді, де учасники володіють розвиненим емоційним інтелектом, створюються умови для відкритого обговорення складних питань, конструктивного прийняття рішень і взаємної підтримки у періоди змін.
Організаційні зміни супроводжуються підвищенням тривожності, опором нововведенням, порушенням усталених ролей та невизначеністю у міжособистісних стосунках. У таких ситуаціях особливо важливою є здатність працівників керувати власними емоційними реакціями та зберігати психологічну рівновагу. Емоційний інтелект дає можливість не лише розуміти природу страху чи напруги, а й перетворювати ці стани на ресурс для адаптації. Емпатія допомагає членам команди приймати емоційні переживання інших, що сприяє зростанню згуртованості та взаємної підтримки, а саморегуляція слугує запобіжником від емоційного вигорання та конфліктів.
У сучасних організаціях, які переживають трансформаційні процеси, спостерігається потреба у розвитку емоційної компетентності як частини корпоративної культури. Працівники з високим емоційним інтелектом краще адаптуються до змін, проявляють більшу гнучкість у прийнятті нових рішень і легше долають стресові ситуації. Команди, в яких домінують позитивні емоційні взаємодії, швидше формують нові робочі моделі, характеризуються ініціативністю та здатністю до інноваційного мислення. Навпаки, у командах із низьким рівнем емоційної компетентності частіше виникають конфлікти, спостерігається зниження продуктивності та розмитість відповідальності.
У дослідженні взяли участь 60 респондентів, які працюють у сфері обслуговування приватного підприємства «Профілайн». Вибірка є цілеспрямованою та репрезентує працівників, що мають високий рівень міжособистісної взаємодії та щоденно стикаються з емоційним навантаженням.
Дані емпіричних досліджень, підтверджують позитивний зв’язок між емоційним інтелектом і командною ефективністю. Працівники з розвиненою здатністю до саморегуляції та емпатії демонструють кращі показники комунікативних і організаторських схильностей, ефективніше взаємодіють у групі та виявляють меншу схильність до конфліктності. Кореляційний аналіз засвідчує, що такі компоненти ЕІ, як емпатія, самомотивація та управління емоціями, є найбільш значущими предикторами психологічної готовності до змін і підтримання командної цілісності.
Особливо важливим є вплив емоційного інтелекту на процеси групового прийняття рішень у період реформування або трансформацій. Команди з високим рівнем емоційної зрілості здатні до гнучкого обговорення альтернатив, уникнення емоційних упереджень і формування спільного бачення. Емоційно компетентні члени групи краще відокремлюють факти від емоційних реакцій, що знижує ризик імпульсивних або нераціональних рішень. Водночас вони здатні утримувати позитивну мотивацію, підтримувати колег і забезпечувати психологічну стійкість навіть під тиском зовнішніх обставин.
Значущу роль відіграє й емоційний інтелект керівника, який у період змін задає тон командній взаємодії. Лідер із високим рівнем ЕІ здатен моделювати емоційну поведінку, що сприяє створенню атмосфери довіри та відкритості. Його здатність до емпатійного слухання, конструктивного вирішення конфліктів і трансляції впевненості суттєво підвищує готовність працівників до прийняття змін. Дослідження показують, що стилі лідерства, засновані на емоційній компетентності, формують командний емоційний резонанс — узгодженість емоційних станів, яка підсилює згуртованість та продуктивність.
Таким чином, емоційний інтелект виступає фундаментальним психологічним механізмом, що визначає успішність командної взаємодії в умовах організаційних змін. Він забезпечує адаптивність, емоційну стабільність, конструктивну комунікацію та здатність команди бачити зміни не як загрозу, а як можливість для розвитку. Підвищення рівня емоційної компетентності персоналу має стати стратегічним напрямом у системі управління організаційними трансформаціями.
Висновки.
- Емоційний інтелект виступає ключовою детермінантою ефективної командної взаємодії, оскільки забезпечує розвиток емпатії, саморегуляції, комунікативних і соціальних навичок.
- В умовах організаційних змін ЕІ виконує функцію психологічного стабілізатора, знижуючи тривожність, конфліктність та опір нововведенням.
- Емоційний інтелект прямо впливає на командну адаптивність, згуртованість, емоційний клімат та продуктивність.
- Розвиток ЕІ у працівників і керівників є стратегічним ресурсом організації, оскільки сприяє успішній реалізації трансформаційних процесів.
- Для підвищення ефективності команд організаціям доцільно впроваджувати програми розвитку емоційної компетентності та створювати культуру емоційної взаємодії.
Література:
- Гоулман Д. Емоційний інтелект / пер. з англ. С.Л. Гумецької. Харків : Віват, 2019. 512 с.
- Гриньова Н. Роль емоційного інтелекта в особистісній регуляції рішень і дій керівника як лідера. Вісник Національного університету оборони України. 2022. 66(2). С. 37–42.
- Єрмак Т. М. Роль емоційного інтелекту у формуванні лідерських навичок учнів. Актуальні проблеми технологічної і професійної освіти. 2020. С.139.
- Ковальчук В. І. Вплив емоційного інтелекту на розвиток та успішність людини. Актуальні проблеми вищої професійної освіти: збірник наукових праць. Київ, 2020. С. 90–93.
- Романченко Н. С., Костиря І. В. Проблема формування «ідеального лідера». Україна і світ: гуманітарно-технічна еліта та соціальний прогрес : матеріали міжнар. наук.-теорет. конф. 2020. С.158–160.
- Сіденко Ю., Драгола, Л., Копчинська, О. Концептуальний аналіз ролі емоційного інтелекту в забезпеченні лідерської ефективності. Психологічний журнал. 2025. № 15. С. 24–32.
- Шехавцова С. О. Емоційний інтелект в лідерстві: виклики сьогодення. Інтеграція науки та практики управління в умовах соціокультурних трансформацій. Полтава : збірник матеріалів. 2025. С. 406–408.
- Яроцька Н. Г. Вплив емоційного інтелекту на розвиток лідерських якостей особистості. Київ, 2024. 66 с.