У статтi дослiджено пiдходи до визначення поняття «соцiальний проєкт» у вiтчизнянiй та iноземнiй науковiй лiтературi. Акцентовано на відмінностях пiдходiв українських та іноземних авторiв.

Ключовi слова: соцiальний проєкт, соцiальне проектування, соціальна ініціатива.

---

У сучасному суспiльствi активiзується використання соцiальних проєктiв як iнструменту вирiшення складних суспiльних проблем. Особливо актуальним соцiальне проектування стало в Українi в умовах повномасштабної вiйни. Водночас вiдсутнiсть унiфiкованого визначення цього поняття у науковiй лiтературi зумовлює необхiднiсть його теоретичного аналiзу.

Аналiз дослiджень i публiкацiй. Проблематика соцiального проєктування розглядається у працях українських учених Ю. Антропової [1], О. Безпалько [2], А. Данiлової [3], I. Iонової [4], Г. Клешнi [5], Н. Костiної та А. Семеза [6] та iнших. Зарубiжний досвiд представлений працями Н. Ваки-Тавiри, Ф. Херери-Тапiа [7], Т. Михович, С. Кропельницької [8], Дж. Реннера [9] та iн.

Мета статтi: систематизувати наукові пiдходи до визначення поняття «соцiальний проєкт» на основі порівняння вiтчизняних та іноземних трактувань цієї дефініції.

Виклад основного матерiалу. В умовах інтенсивного розвитку соціального проєктування виникає потреба в глибокому осмисленні його змісту та окресленні ключових ознак. Попри зростання значущості соціальних проєктів, на сьогодні відсутнє єдине загальноприйняте визначення цього поняття. У зв’язку з цим доцільним є аналіз існуючих дефініцій, запропонованих у працях українських дослідників (Табл. 1.1).

Таблиця 1.1

Трактування поняття «соціальний проєкт» українськими науковцями

Автор	Визначення	Джерело
Антропова Ю.	Різновид програми, де відображені не тільки актуальні орієнтири, загальні завдання, а й уточнені терміни досягнення конкретних завдань, скоординовані зусилля виконавців на основі глибокого вивчення початкового рівня розвитку об’єкта і використання соціальних нормативів	[1]
Безпалько О.	Сконструйоване соціальне нововведення, мета якого – створення, модернізація чи підтримка в середовищі матеріальної або духовної цінності, яке має просторово-часові та ресурсні обмеження та вплив якого на людей позитивний за своїм соціальним значенням.	[2]
Данілова А.	Соціальне нововведення, метою якого є створення, модернізація або підтримка матеріальної чи духовної цінності, що має просторово-часові та ресурсні обмеження і позитивний соціальний вплив на людей.	[3]
Іонова І.	Сукупність технологічних, управлінських та організаційних рішень, спрямованих на вирішення соціальних проблем, поліпшення соціокультурних умов життєдіяльності особистості, проведення необхідних соціальних змін.	[4]
Клешня Г.	Сукупність цілей, завдань та конкретних дій, метою яких є наближення до певного соціального ідеалу прогнозованого стану соціокультурної реальності з використанням існуючого потенціалу та урахуванням об’єктивних обмежень.	[5]
Костіна Н., Семез А.	Комплекс взаємопов’язаних за термінами, ресурсами та виконавцями заходів, спрямованих на розв’язання соціальної проблеми. Це сконструйоване ініціатором проекту соціальне нововведення, метою якого є створення, модернізація або підтримання у середовищі, що змінюється, матеріальної або духовної цінності, яка має просторово-часові та ресурсні обмеження і вплив якої на людей визнається позитивним за своїм соціальним значенням.	[6]
Хміль Ф.	Особлива форма організації діяльності, яка сприяє досягненню соціально значущого результату в зазначені строки, засобами попередньо визначеної послідовності та способів дій.	[6]

Джерело: складено авторкою

Зміст таблиці 1.1 демонструє, що соціальний проєкт включає мету, чітко визначені часові рамки та ресурси, позитивний соціальний вплив, інноваційний характер, а також конкретний вимірюваний продукт або результат. Більшість розглянутих визначень трактують соціальний проєкт як сукупність взаємопов’язаних заходів або рішень. Щодо відмінностей у підходах, Клешня Г. акцентує увагу на стратегічному аспекті проєкту, тоді як Хміль Ф. підкреслює його організаційну форму [5-6]. Водночас Костіна Н. і Семез А. пропонують інтегрувати ці два погляди [6].

Науковці Безпалько О., Данілова А., Костіна Н. та Семез А. наголошують на інноваційній сутності соціальних проєктів, розглядаючи їх як соціальні нововведення [2; 3; 6]. Вони підкреслюють, що такі проєкти повинні не лише вирішувати актуальні проблеми, а й створювати нові матеріальні та духовні цінності, сприяючи покращенню умов життя суспільства. Науковиця Іонова І. аналізує соціальний проєкт з позиції управлінських та організаційних рішень, спрямованих на покращення соціокультурних умов і впровадження необхідних соціальних змін. Цей підхід підкреслює системний характер соціального проєкту, у якому кожен складник виконує свою роль для досягнення результату.

Закордонні дослідники також вивчали поняття «соціальний проєкт», пропонуючи різноманітні підходи до його інтерпретації. Аналіз їхніх визначень дозволяє порівняти зарубіжний досвід із вітчизняними підходами, виявити спільні та відмінні риси, а також окреслити ключові концептуальні акценти, що формують розуміння цього явища в міжнародному середовищі (Табл. 1.2). Це створює підґрунтя для подальшого опису й узагальнення основних ознак, функцій і методів соціального проєкту як об’єкта наукового дослідження.

Таблиця 1.2

Трактування поняття «соціальний проєкт» іноземними науковцями

Автор	Визначення	Джерело
Вака-Тавіра Н., Херера-Тапіа Ф.	Інструмент, який дозволяє ініціювати зміни з ініціативи суб’єктів, що взаємодіють у конкретній території або секторі. Соціальна трансформація через проєкти передбачає місцеве управління, яке створює нові структури можливостей і розширює простір свободи для мешканців, формуючи тим самим сприятливе середовище для розкриття потенціалу територій. Отже, йдеться про подолання несприятливих ситуацій, що перешкоджають місцевому розвитку, який концептуалізується як ендогенна здатність генерувати соціальне та економічне благополуччя.	[7]
Михович T., Кропельницька С., Кулеша-Любінець M.	Соціальна інновація, створена ініціатором проекту. Його метою є розвиток, модернізація або підтримка матеріальних чи духовних цінностей у мінливому середовищі, яке має просторові, часові та ресурсні межі, а його вплив на людей визначається позитивною соціальною цінністю.	[8]
Реннер Дж.	Проект або заходи солідарності, спрямовані на покращення одного чи кількох аспектів суспільства, у якому він існує, таким чином зміцнюючи почуття громадянства чи соціального розуміння громадян.	[9]
Хернандес Й., Кормікан К.	Пов’язаний із запланованими, спланованими, скоординованими, цілеспрямованими та законними діями, які вживаються соціальними агентами, спрямованими на соціальні зміни, які з’являться під час встановлення нових соціальних практик.	[10]

Джерело: складено авторкою

Спільним для розуміння соціальних проєктів є їх спрямованість на досягнення позитивних змін у суспільстві. Важливу роль у цьому відіграють активні учасники – соціальні агенти, громадські організації або місцева влада, які ініціюють і координують реалізацію таких змін. Головним результатом цих проєктів є покращення соціальних умов, розвиток територій та створення нових можливостей для населення.

Водночас кожне з визначень акцентує увагу на різних аспектах соціальних проєктів. Зокрема, дослідники Вака-Тавіра Н. і Херера-Тапіа Ф. виокремлюють роль місцевого управління, яке створює нові можливості та сприяє подоланню складних умов [7]. Їхній підхід зосереджений на розвитку територій як внутрішньої здатності забезпечувати соціальний і економічний добробут.

Дослідники Ернандес Й. і Кормікан К. підкреслюють важливість планування, координації та цілеспрямованості у діяльності соціальних менеджерів [10]. Вони трактують соціальні проєкти як засіб впровадження нових соціальних практик, що трансформують суспільство завдяки організованим діям.

На відміну від інших, Михович Т., Кропельницька С. та Кулеша-Любінець М. розглядають соціальні проєкти як форму соціальної інновації, створеної ініціатором [8]. Їхній підхід особливо підкреслює розвиток і модернізацію матеріальних та духовних цінностей у динамічному середовищі. Вони також враховують важливість просторових, часових і ресурсних обмежень, що впливають на реалізацію і ефективність проєктів. Реннер Дж., визначає соціальні проєкти як акти солідарності, спрямовані на покращення різних сфер суспільного життя, наголошуючи на зміцненні громадянської свідомості та соціальної єдності як ключових результатах таких ініціатив [9].

Отже, всі іноземні дослідники погоджуються в тому, що соціальні проєкти є інструментами позитивних змін, хоча їхні підходи до реалізації різняться – від управління територіями та координації дій до впровадження соціальних інновацій і посилення громадянської солідарності. Для формування узагальненого визначення поняття «соціальний проєкт» було проведено аналіз спільних та відмінних ознак, які йому надають як вітчизняні, так і зарубіжні науковці.

Українські та закордонні дослідники одностайні у тому, що соціальні проєкти спрямовані на досягнення позитивних соціальних змін. Вони також підкреслюють обмеженість проєктів у часі та ресурсах – кожен має чітко визначений початок і завершення, а також конкретний обсяг ресурсів. Важливою ознакою є інноваційність, адже соціальні проєкти повинні впроваджувати нові соціальні практики або цінності, які сприяють розвитку суспільства.

Вітчизняні науковці, зокрема Пономаренко О., роблять акцент на детальному вивченні ресурсної бази проєктів, виділяючи інтелектуальні, інформаційні, трудові та управлінські ресурси. Натомість зарубіжні автори більше уваги приділяють структурі управління та організації процесів. Щодо управлінського аспекту, українські дослідники (Клешня Г., Хміль Ф.) підкреслюють стратегічну складову, тоді як іноземні вчені (Вака-Тавіра Н., Херера-Тапіа Ф.) акцентують на ролі місцевого управління як механізму соціального розвитку територій. Крім того, зарубіжні автори (Реннер Дж.) зосереджуються на соціальній згуртованості та актах солідарності, у той час як вітчизняні дослідники більше уваги приділяють практичній реалізації проєктів та їх ресурсному забезпеченню.

Наукове трактування сутності соціального проєкту варіюється залежно від підходу та наукового напрямку:

1. Соціологічний підхід передбачає спробу розв’язання соціальних проблем. З соціологічного погляду, соціальні проєкти розглядаються як інструмент для їх вирішення та задоволення потреб громади. Аналіз соціальних відносин і динаміки груп використовується для визначення пріоритетних напрямків діяльності соціального проєкту;
2. Економічний підхід використовує трактування соціального проєкту з боку його вкладу у розвиток інфраструктури та економіки. З економічного погляду, соціальні проєкти можуть розглядатися як інвестиції в розвиток людського капіталу, підвищення конкурентності на ринку праці та покращення загального рівня життя. Оцінка ефективності проєкту здійснюється за допомогою аналізу економічних показників та індикаторів;
3. Управлінський підхід використовує напрями планування та впровадження стратегій, розглядає соціальний проєкт як систему з конкретними цілями та завданнями. Він звертає увагу на важливості ефективного управління процесом впровадження та врахуванні ризиків. Моделі управління можуть використовуватися для оптимізації використання ресурсів та досягнення поставлених завдань.

Ці підходи часто взаємодіють, адже соціальні проєкти можуть розглядатися як комплексні явища, що об’єднують елементи соціальних, економічних і управлінських аспектів.

Вітчизняні та іноземні підходи до визначення соціальних проєктів спільно визнають їхню роль як інструментів для досягнення позитивних соціальних змін. Водночас вони відрізняються за рівнем деталізації ресурсної бази, підходами до управління та акцентами на соціальних аспектах реалізації. Інтерпретації поняття соціальних проєктів значно варіюються між українськими та іноземними дослідниками, що відображає особливості соціально-політичних контекстів і методологічних підходів. Українські вчені зосереджуються на практичному застосуванні соціального проєктування як відповіді на актуальні соціальні виклики, особливо в умовах війни та соціальних вразливостей, тоді як зарубіжні дослідники, як правило, спираються на ширшу теоретичну базу, включаючи різноманітні методології та провідні світові практики.

В англомовній науковій літературі термін «соціальний проєкт» часто розглядається у контексті соціального проєктування та менеджменту соціальних проєктів, які охоплюють процеси розробки й реалізації ініціатив, спрямованих на розв’язання соціальних проблем або покращення життя конкретних спільнот. У працях таких науковців, як Данілова А., Безпалько О., Романовська Л., термін, що за змістом наближений до поняття «соціальний проєкт» і є з ним співзвучним (Табл. 1.3).

Таблиця 1.3

Трактування поняття «соціальне проєктування»

Автор	Визначення	Джерело
Безпалько О.	Комплексна розробка, спрямована на створення науково обґрунтованого та затребуваної моделі бажаного майбутнього з метою її подальшої реалізації в процесі практичної діяльності; побудова конкретних соціальних моделей, прогнозів, заснованих на соціологічних дослідженнях, економічних розрахунках, адміністративних новаціях тощо.	[2]
Данілова А.	Це вид діяльності, який безпосередньо належить до розвитку соціальної сфери, подолання різноманітних соціальних проблем.	[3]
Косенко Н., Доценко Н., Чумаченко І.	Це спеціальне дослідження, що спрямоване на досягнення соціально-значимої мети і локалізоване за місцем, часом  і  ресурсами.  А  основна  мета,  на  думку автора, полягає у створенні суспільно-значимої для суспільства цінності у вигляді розробки та реалізації проєктів з бажаним станом соціальної системи,  однак  з  урахуванням  наявності  необхідних ресурсів.	[11]
Мішина С., Мішина О.	Соціальне проєктування сприяє впровадженю ініціатив, спрямованих на соціальну відповідальність, як у громадах, так і у сфері бізнесу, здійнення проєктів, спрямованих на підвищення рівня освіти та грамотності, що є важливим фактором для розвитку суспільства. Загалом, соціальне проєктування спрямоване на те, щоб забезпечити тривалий та позитивний вплив на суспільство, сприяючи збалансованому і сталому розвитку.	[12]
Романовська Л.	Cамостійне суспільне виробництво на благо і турботу про себе та інших людей. Індивідуалізовану  творчість  соціального  працівника, його певний особистісний стиль.	[13], [14]
Серга Т., Щербина С.	Це методологічний підхід до вирішення соціальних проблем через дизайнерське мислення. Він передбачає аналіз поняття, особливостей, закономірностей, умов і методичних аспектів проектування.	[15]

Джерело: складено авторкою

Соціальне проєктування є складним і багатогранним явищем, яке набуло різних інтерпретацій у науковому середовищі. Аналіз праць провідних дослідників дає змогу виділити декілька ключових підходів до його розуміння.

Дослідниця Данілова А. визначає соціальне проєктування як діяльність, спрямовану на розвиток соціальної сфери та подолання актуальних соціальних проблем [3]. Вона акцентує на практичній спрямованості цього процесу, підкреслюючи важливість досягнення безпосередньої соціальної користі шляхом реалізації конкретних проєктів.

Науковиця Безпалько О. трактує соціальне проєктування як комплексну розробку, яка ґрунтується на створенні науково обґрунтованої моделі бажаного майбутнього [2]. Його концепція передбачає залучення соціологічних досліджень, економічних розрахунків та адміністративних інновацій, що вказує на стратегічний характер підходу та орієнтацію на прогнозування соціальних змін. Іншу думку підтримує Романовська Л [13, 14]. Пропонує індивідуалізоване бачення соціального проєктування, розглядаючи його як самостійне суспільне виробництво, яке поєднує творчий підхід соціального працівника з його особистісним стилем. Вона наголошує на ролі фахівця як суб’єкта творчого процесу, підкреслюючи важливість його особистісного внеску в реалізацію соціальних ініціатив.

Дослідники Косенко Н., Доценко Н., Чумаченко І. характеризують соціальне проєктування як спеціалізоване дослідження, метою якого є досягнення соціально значущого результату [11]. Вони виділяють локалізацію проєкту в часі, просторі та ресурсах, наголошують на створенні суспільно значущої цінності, яка враховує реальні можливості та обмеження середовища. На відміну від них Серга Т., Щербина С. визначають соціальне проєктування як методологічний підхід, що базується на дизайнерському мисленні [15]. Їхній підхід орієнтується на системний аналіз умов та методичних аспектів проєктування, що дозволяє створювати інноваційні рішення для розв’язання соціальних проблем.

Науковці Мішина С., Мішина О. розглядають соціальне проєктування як механізм реалізації соціально відповідальних ініціатив [12]. Вони підкреслюють його роль у підвищенні рівня освіти, грамотності, а також забезпеченні сталого розвитку суспільства. Особливий акцент зроблено на довгостроковому позитивному впливі на громади та бізнес.

Наукове трактування сутності соціального проєктування варіюється залежно від підходу на наукового напрямку, тому узагальнюємо їх як практичний, стратегічний та творчий. Вони часто взаємодіють, адже соціальне проєктування може розглядатися як комплексний процес.

Соціальні проєкти мають певні відмінні ознаки із класичними проєктами. Основні відмінності: результат проєкту завжди стосується людей і впливає на рівень, умови якість життя; реалізують соціальний проєкт люди зі своїми потребами та інтересами, які мають відповідні ресурси; наслідком є соціальні зміни, що актуалізують основні цінності проєкту.

Отже, теоретичні підходи до розуміння сутності соціального проєкту свідчить про багатовимірність цього явища, яке поєднує в собі інноваційні, управлінські, ресурсні та соціокультурні складники. Незважаючи на відсутність єдиного визначення, як в українській, так і в зарубіжній науковій традиції, соціальні проєкти розглядаються як ефективний інструмент для досягнення позитивних змін у суспільстві. Вони мають чітку цільову спрямованість, часові та ресурсні межі, передбачають вимірювані результати та активну участь ініціаторів – громадських організацій, представників бізнесу, органів місцевого самоврядування. У контексті сучасних викликів, зокрема війни в Україні, соціальне проєктування набуває особливої актуальності як механізм консолідації зусиль суспільства, розвитку громад та формування нових соціальних практик.

 

Список використаної лiтератури:

1. Антропова Ю. Ю. Проектне управління // Вісник Хмельницького державного університету. Серія: Філософія. Соціологія. Культурологія. – 2009. – № 11 (149), вип. 11. – С. 164–168.
2. Безпалько О. В. Соціальне проектування : навч. посіб. – К., 2010. – 246 с. – Режим доступу: https://elibrary.kubg.edu.ua/id/eprint/2615/1/O_Bezpalko_SP_IL_KUBG.pdf?utm_source=chatgpt.com (дата звернення: 13.05.2025).
3. Данілова А. П. Соціальний проект як засіб формування та розвитку ініціативності учнівської молоді // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді. – 2013. – Вип. 17 (1). – С. 237–246. – Режим доступу: https://scholar.googleusercontent.com/scholar?q=cache:Y-ECYHsHCjYJ:scholar.google.com/+%D1%81%D0%BE%D1%86%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%B9+%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%B5%D0%BA%D1%82&hl=uk&as_sdt=0,5 (дата звернення: 11.05.2025).
4. Іонова І. М. Проєктна діяльність у роботі спеціалізованих соціальних служб [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://journals.index-copernicus.com/api/file/viewByFileId/570492.pdf (дата звернення: 11.03.2025).
5. Клешня Г. М. Соціальний проєкт у епоху постмодерну. – К., 2019. – 265 с. – Режим доступу: https://enpuir.npu.edu.ua/bitstream/handle/123456789/40304/Kleshnia_dis.pdf?sequence=1&isAllowed=y (дата звернення: 13.03.2025).
6. Семез А. А. Соціально-педагогічне проектування : навч.-метод. посіб. для студентів вищих пед. навч. закладів спец. 6.010106 «Соціальна педагогіка». – Кіровоград, 2012. – 132 с. – Режим доступу: https://pedagogy.lnu.edu.ua/wp-content/uploads/2018/02/Semez.pdf (дата звернення: 14.03.2025).
7. Baca-Tavira N., Herrera-Tapia F. Social projects. Notes on their design and management in rural territories. – 2016. – № 72. – Режим доступу: https://www.scielo.org.mx/scielo.php?pid=S140514352016000300069&script=sci_arttext&tlng=en (дата звернення: 11.03.2025).
8. Myhovych T., Kropelnytska S., Kulesha-Liubinets M. Components and features of the social project. – Stuttgart, 2020. – Режим доступу: https://www.semanticscholar.org/reader/2aea212c1e8602eeb7e8d14fdaabd4b58fd674a7 (дата звернення: 13.03.2025).
9. Soares J. R. R. Innovation and Entrepreneurial Opportunities in Community Tourism. – 2020. – С. 358. – DOI: 10.4018/978-1-7998-4855-4.ch003 (дата звернення: 13.04.2025).
10. Hernandez Y., Cormican K. Towards the effective management of social innovation projects: Insights from project management. – 2016. – Vol. 100. – P. 237–243. – Режим доступу: https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S187705091632316X?ref=pdf_download&fr=RR-2&rr=91f446a5cc66d216 (дата звернення: 13.05.2025).
11. Косенко Н. В., Доценко Н. В., Чумаченко І. В. Інформаційна технологія проєктного управління формування команд з урахуванням компетентнісного підходу. – Харків, 2019. – 134 с.
12. Мішина С. В., Мішин О. Ю. Науково-практичні засади соціального проектування // Ефективна економіка : електр. наук. фах. вид. – 2020. – № 1. – DOI: https://doi.org.10.32702/2307-2105-2020.1.73 (дата звернення: 13.04.2025).
13. Романовська Л. І. Особливості соціального проєктування в соціальній роботі // Педагогіка формування творчої особистості у вищій і загальноосвітній школах. – 2020. – № 68, т. 1. – С. 104–108. – DOI: https://doi.org/10.32840/1992-5786.2020.68-1.21 (дата звернення: 13.05.2025).
14. Романовська Л. Специфіка соціального проєктування у професійній діяльності соціальних працівників // Інноваційна педагогіка. – 2020. – Вип. 21, т. 3. – С. 97–100.
15. Серга Т. О., Щербина С. С. Соціальне проєктування: сутність, призначення, методологія. – 2024. – Вип. 1 (54). – С. 195–199. – DOI: https://doi.org/10.24144/2524-0609.2024.54.195-199 (дата звернення: 03.04.2025).