Ониськів Юлія Петрівна

студентка 5 курсу,

спеціальність «Міжнародні відносини,

суспільні комунікації та регіональні студії»

Науковий керівник:

Матвійчук Наталія Володимирівна

к.і.н., старший викладач

 

РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКА ІНФОРМАЦІЙНА ВІЙНА В ОНЛАЙН-ПРОСТОРІ

 

Анотація. У статті зазначається, що російсько-українська інформаційна війна в онлайн просторі має значний вплив на громадян України та Росії, а також на міжнародну спільноту. Фейкові новини, дезінформація та інформаційні атаки можуть значно спотворювати сприйняття громадянами реальності та впливати на їхні поведінкові рішення. В статті виділені характерні риси російсько-української інформаційної війни в онлайн просторі та виокремлені деякі можливі інструменти для протидії інформаційним атакам.

Ключові слова: інформаційна війна, дезінформація, фейк, Інтернет-ЗМІ, кіберзахист.

 

Abstract. The article notes that the Russian-Ukrainian information war in the online space has a significant impact on the citizens of Ukraine and Russia, as well as on the international community. Fake news, disinformation and information attacks can significantly distort citizens’ perception of reality and influence their behavioral decisions. The article highlights the characteristic features of the Russian-Ukrainian information war in the online space and highlights some possible tools for countering information attacks.

Keywords: information war, disinformation, fake, Internet media, cyber protection.

 

Новим способом ведення війни без зброї сьогодні є інформаційна війна, головне завдання якої – знищення людей не як фізичної сили, а як суспільства. Феномен інформаційно-психологічного впливу ми можемо спостерігати в засобах масової інформації тих держав, які ведуть між собою цю «невидиму» боротьбу.  Повідомлення, яке кожен з нас може почути, побачити по телевізору, прочитати в газеті або в Інтернеті, може викликати сумніви і налаштувати людину вороже до влади, її приналежності до певної нації або до її становища в країні. Створення такої напруженої ситуації в державі, проти якої ведеться інформаційна війна, збільшує шанси противника послабити суспільство, щоб воно не могло чинити опір.

Все вищенаведене актуалізує тему дослідження і привертає увагу чисельних науковців і дослідників. Серед закордонних науковців слід виділити П. Померанцева, який написав книгу «Нічні феєрверки: як російські медіа стали зброєю», де він досліджує, як російські медіа використовуються для поширення дезінформації та пропаганди. Також вагомим є внесок Т. Снайдера, який займається проблемами демократії та авторитаризму. У своїх роботах він вивчає, як російська пропаганда впливає на політику в різних країнах світу. Серед українських дослідників, які працюють над темою сутності та особливостей реалізації і впливу російсько-української війни можемо назвати О. Андрусяк, О. Іванова, О. Ільєнко, О. Коваль, Ю. Михайлову, Ю. Петренко.

Метою дослідження є виявлення інструментів російсько-української інформаційної війни в онлайн-просторі. Відповідно до теми роботи та мети дослідження перед собою ми поставили такі завдання: проаналізувати загальний стан проблеми; виділити характерні риси російсько-української інформаційної війни в онлайн просторі; окреслити можливі інструменти для протидії інформаційним атакам та обґрунтувати важливість комплексного підходу до боротьби з цією проблемою.

Якщо проаналізувати низку інтернет-ЗМІ, які є учасниками інформаційної війни на боці Росії, то можна побачити, що їхня діяльність заснована на поширюваній неправдивої інформації, так званої «фейкової», яка спрямована на дезінформацію як українського, так і російського населення. Подібна політика російського уряду спрямована на розпалювання недовіри до української влади і суспільства шляхом пошуку найменших приводів для обливання брудом держави, проти якої ведеться агресивна діяльність. Інтернет-видання – як російських, так ДНР і ЛНР – поміщають під необґрунтованими заголовками матеріали, в яких згадуються вигадані «укрнаціоналісти», «націоналістичні батальйони. Під необгрунтованими заголовками публікуються образливі висловлювання на адресу українських військових і влади, публікуються анонімні матеріали і описуються вигадані події без посилань на будь-яке джерело інформації.

Дезінформація – явище не нове. Термін «фейкові новини» з’явився в ХІХ столітті, але засоби масової інформації та соціальні мережі змінили спосіб створення та розповсюдження новин. З поширенням Інтернету з’явилися нові способи публікації, обміну та споживання новин та інформації, а стандарти контролю та редакційні норми значно знизилися. Зараз багато хто читає новини в соціальних мережах та інших інтернет-джерелах. Однак не завжди легко визначити, які історії достовірні, а які ні [10].

Проблема фейкових новин є серйозною загрозою для суспільства, оскільки вона може призвести до недовіри до держави, національної безпеки та міжнародних відносин. Російська Федерація використовує фейкові новини як інструмент гібридної війни проти України, щоб впливати на громадську думку та створювати негативне уявлення про Україну [1, с. 52].

Ми можемо стверджувати, що дезінформація поширюється дуже швидко саме тому, що її автори намагаються використати наші емоції та упередження. І справа не тільки в негативних емоціях – іноді обнадійливі історії теж можуть стати вірусними. Вони піднімають моральний дух, але ускладнюють розуміння того, що насправді відбувається, і сприяють хаосу.

В мережі можна знайти багато сайтів, які поширюють неправдиву інформацію про російсько-українську війну. Інтернет-ЗМІ загарбників покликані, перш за все, дезінформувати населення окупованих територій про діяльність українського уряду і армії, а також українського суспільства, щоб посіяти страх, паніку і недовіру до дій тих, хто намагається захистити цілісність, незалежність, єдність і державність України. Поширення псевдоінформації та маніпулювання громадською думкою є найважливішими інструментами впливу на людей.

Зазначимо, що російсько-українська інформаційна війна – це комплекс заходів, які постійно проводяться державними та неурядовими організаціями РФ в інформаційному просторі України, Росії, інших країн та міжнародних організацій з метою отримання стратегічно-політичних переваг шляхом деморалізації або введення противника в оману і протидії діям інших держав. Цей процес почався під час розпаду СРСР і триває донині як невід’ємна ідеологічна частина сучасної російсько-української війни [2, с. 9].

Можемо виділити характерні риси російсько-української інформаційної війни в онлайн просторі. Так, однією з особливостей є те, що інформаційні атаки здійснюються за допомогою соціальних мереж та інтернет-ресурсів.    О. Іванова стверджує, що російські пропагандистські сайти та мережі часто маскуються під українські джерела, що ускладнює відрізнення правдивої інформації від фейкової [3, с. 48]. Також російські кібер-шпигуни використовують хакерські атаки та кібершпигунство. Ці методи дозволяють отримувати доступ до конфіденційної інформації та впливати на політичну ситуацію в обох країнах [8, с. 58]. О.  Коваль виділяє й використання інформаційного шуму. Російська пропаганда часто створює багато різних інформаційних потоків, щоб затуманити правдиву інформацію та відрізнити її від фейкової стає важче [6, с. 26]. Усі ці риси відрізняють російсько-українську інформаційну війну в онлайн просторі від традиційних конфдіктів.

Оскільки онлайн-простір є глобальним, то російсько-українська інформаційна війна може впливати на інші країни та регіони. Наприклад, Росія може використовувати ті ж самі методи впливу на громадян Європи або США, щоб впливати на їхні політичні процеси. Т. Михайлова переконує, що боротьба з дезінформацією та інформаційними атаками стає актуальною задачею для всього світу [7,      с. 78].

Нашій державі потрібен комплексний підхід до боротьби з цією проблемою. Україні потрібно використовувати різні інструменти для протидії інформаційним атакам. Деякі з можливих інструментів включають:

Розвиток кіберзахисту. Україні потрібно інвестувати у розвиток кіберзахисту для захисту від кібератак і кібершпигунства. Це може включати розробку сильних паролів, двофакторну аутентифікацію, захист від фішингу та інших видів атак [5].

Розробка програм для виявлення дезінформації. Україна може розробити програми, що допоможуть виявляти дезінформацію та фейки [9]. Це може допомогти у розповсюдженні правдивої інформації та зменшенні впливу дезінформації.

Підвищення кіберграмотності. Україна може проводити кампанії з підвищення кіберграмотності серед громадян. Це може допомогти зменшити ефективність фішингу, а також допомогти громадянам впізнавати дезінформацію та фейки [5].

Співпраця з міжнародними партнерами. Україна може співпрацювати з міжнародними партнерами, щоб обмінюватися даними та досвідом у боротьбі з інформаційними атаками. Це може допомогти зменшити вплив інформаційних атак та забезпечити безпеку даних. Проблема фейкових новин є глобальною, тому для її вирішення необхідна міжнародна співпраця. Україна може співпрацювати з міжнародними організаціями, такими як ООН, ОБСЄ, ЄС та іншими, щоб отримати допомогу та підтримку в боротьбі з фейковими новинами. Також важливо співпрацювати з медіа-організаціями, які дотримуються високих стандартів журналістики та етики, а також із соціальними мережами та пошуковими системами, які мають великий вплив на розповсюдження інформації в Інтернеті.

Використання соціальних мереж та інших каналів. Україні потрібно використовувати соціальні мережі та інші канали для виявлення та розповсюдження правдивої інформації. Це може допомогти зменшити вплив дезінформації та фейків, а також підвищити обізнаність громадськості щодо інформаційної безпеки та зменшити ризик піддачі дезінформації [4, с. 75].

Медіа-освіта. Україна може зробити ставку на медіа-освіту, яка буде спрямована на навчання громадян як правильно використовувати медіа-ресурси та інформацію, що надходить до них. Це може забезпечити більшу свідомість громадськості щодо того, які джерела інформації вважати довіреними та як перевіряти їх достовірність. На наше переконання, необхідно включати питання про фейкові новини в шкільну та вищу освіту, а також розвивати медіа-грамотність серед населення, щоб люди могли розрізняти правдиві та фейкові новини.

Регулювання інформаційного простору. Україна може розглянути можливість введення регулювання діяльності медіа-компаній та інших джерел інформації в мережі. Це може допомогти зменшити поширення дезінформації та фейків та збільшити довіру до інформаційних джерел.

Розвиток внутрішнього кіберзахисту. Нашій державі слід також звернути увагу на внутрішній кіберзахист від дезінформації та фейків, забезпечивши захист від внутрішніх загроз та зловживань від працівників державних інституцій, та захист своїх державних інформаційних систем від кібератак [5].

Найголовнішим інструментам, на нашу думку, має стати збільшення доступу до надійних джерел інформації. Держава та міжнародні організації можуть збільшити доступ до надійних джерел інформації про Україну та забезпечити її активне поширення через різноманітні канали комунікації.

Таким чином, російсько-українська інформаційна війна в онлайн просторі має серйозний вплив на громадян та політичні процеси в Україні та Росії, а також на міжнародну політику. Слід наголосити, що боротьба з цією проблемою потребує комплексного підходу, який включає не тільки технічні заходи з кібербезпеки, але і політичні та освітні ініціативи з метою підвищення медійної грамотності громадян

Важливо пам’ятати, що боротьба з фейковими новинами – це довгостроковий процес, який потребує спільних зусиль від держави, медіа-організацій, громадськості та міжнародної співпраці. Це вимагає від нас уваги та активних дій, щоб захистити суспільство від впливу фейкових новин та зберегти свободу слова та право на інформацію.

ЛІТЕРАТУРА

1. 1. Андрусяк О. Інформаційна війна в Україні: сутність та особливості реалізації. Наукові праці Кам’янець-Подільського національного університету. Серія: Політичні науки. 2018. № 2. С. 50-55.
   2. Гай-Нижник П. П. Росія проти України (1990-2016 рр.): від політики шантажу і примусу до війни на поглинання та спроби знищення. Київ: «МП Леся», 2017. 332 с.
   3. Іванова О. Інформаційна війна як інструмент впливу на політичні процеси в Україні та Росії. Політологічні дослідження. 2019. № 2. С. 46-51.
   4. Ільєнко О. Інформаційна війна та боротьба з нею в Україні. Електронне наукове фахове видання «Публічне управління та національна безпека». № 3. С. 69-77.
   5. Кіберзахист в Україні: стан і перспективи. URL: https://www.ukrinform.ua/rubric-society/2942221-kiberzahist-v-ukraini-stan-i-perspektivi.html (дата звернення: 16.03.2023).
   6. Коваль О. Вплив російсько-української інформаційної війни на громадян України та Росії. Соціологічні дослідження. 2021. № 4, С. 23-30.
   7. Михайлова Т. Роль онлайн-медіа в російсько-українській інформаційній війні та її вплив на міжнародну політику. Міжнародні відносини. 2020. № 3. С. 76-81
   8. Петренко Ю. Сучасний стан російсько-української інформаційної війни та її вплив на політичні процеси в Україні та Росії. Політика і право. 2018. № 1. С. 56-60.
   9. Як комп’ютерна програма виявляє фейки. URL: https://www.bbc.com/ukrainian/science-57169143 (дата звернення: 14.03.2023).
   10. Fake News, Propaganda, and Disinformation: Learning to Critically Evaluate Media Sources: What Is Fake News? / Cornell University. URL: https://guides.library.cornell.edu/evaluate_news (дата звернення: 14.03.2023).