«РОСІЙСЬКИЙ ПОЛІТИЧНИЙ ВПЛИВ У КРАЇНАХ ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ»

Кіценко Роман Факультети/інститути No Comments

УДК 327

Кіценко Р.С.

Науковий керівник: Сидорук Т.В.

Доктор політичних наук, професор

У статті проаналізовано конкретні інструменти та прояви російського політичного впливу у країнах Західної Європи. Окреслено діяльність проросійських агентів впливу у кожній країні та надано оцінки перспектив їхньої активності у майбутньому.

Ключові слова: зовнішня політика, агент впливу, Росія, РФ, Москва, Кремль, Захід, НАТО, Західна Європа, Німеччина, Франція, Нідерланди, Бельгія, Люксембург, Україна, війна, протистояння, зловмисний вплив, активні заходи.

R.S. Kitsenko

Scientific supervisor: T.V. Sydoruk

Doctor of political science, professor

«RUSSIAN POLITICAL INFLUENCE IN WESTERN EUROPE»

The article analyzes specific tools and manifestations of Russian political influence in the countries of Western Europe. The activity of pro-Russian agents of influence in each country were outlined and the prospects of their presence in the future were assessed.

Key words: foreign policy, agent of influence, Russia, the Russian Federation, Moscow, the Kremlin, the West, NATO, Western Europe, Germany, France, the Netherlands, Belgium, Luxembourg, Ukraine, war, confrontation, malevolent influence, active measures.

Постановка проблеми. З того моменту, як Україна зазнала відкритої збройної агресії з боку Російської Федерації, велика частина української території окупована, а наступ російських військ триває, питання європейської безпеки залишається одним із найпроблемніших та найактуальніших у світовій політиці. Україна, у своїй боротьбі за суверенітет та незалежне існування, не полишена на одинці із потужним супротивником, а користується широкою підтримкою цивілізованого світу. Природньо, що Москва  намагається позбавити Україну цієї підтримки, застосовуючи для цього політичні засоби впливу на наших західних союзників. Вивчення та розуміння механізмів, що їх застосовує Росія для впливу на зовнішньополітичні рішення у демократичних суспільствах, необхідне для правильного сприйняття наявної ситуації та знаходження доцільної відповіді на створені нею виклики, адже перемога України напряму залежить від рішучості наших партнерів надавати військову допомогу у достатніх обсягах.

У контексті протистояння із Західним світом, потужний вплив у країнах Західної Європи залишається другим найбільшим стратегічним виграшом для Росії поза впливом у Сполучених Штатах. І це не дивно, адже саме країни Західної Європи складають ядро американського впливу на континенті та є потужними гравцями у світовій політиці. У Європейському Союзі Німеччина та Франція є «локомотивами Спільноти», можуть тиснути на менші країни у питаннях Спільної Зовнішньої та Безпекової Політики, а у Бельгії та Нідерландах розташовані загальноєвропейські інституції та регулярно перебувають впливові політичні діячі.

Отже, російський вплив на політику країн Західної Європи може завдати серйозного удару по єдності та потузі Західного світу, від підтримки якого сьогодні вкрай залежна і Україна. Тому необхідно зрозуміти сутність російського політичного впливу та його конкретні прояви для проведення зваженої зовнішньої політики у відносинах України та її союзників.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Ґрунтовного дослідження російського політичного впливу на регіон Західної Європи у вітчизняній літературі здійснено не було. Українські науковці розглядають окремі аспекти впливу Москви на різних прикладах, які, втім, не висвітлюють російської політики стосовно конкретних країн. Найбільш розроблені праці з тематики діяльності російських агентів впливу написані західними авторами, які мають тривалий досвід протистояння цій загрозі ще з часів Холодної війни. Примітною є робота А. Перкінса,[1] який досліджував розвиток «активних заходів» СРСР та їхній зв’язок із сучасними методами здійснення зловмисного впливу Росією. Також у цьому відношенні яскравими є роботи, опубліковані американськими аналітичними центрами. Наприклад, дослідження А. Радіна та Р. Коена, [2] що вивчали російський вплив у країнах Балтії та Центральної Європи. Вони вказують на послідовність російської політики та адаптивність старих тактик. Втім, уваги до інструментарію російського впливу приділялось недостатньо, як і до конкретних прикладів його здійснення в країнах регіону Західної Європи.

Мета і завдання дослідження полягає у знаходженні та аналізі конкретних проявів російського політичного впливу у країнах Західної Європи. Для цього буде оцінена вразливість кожної досліджуваної країни до російського політичного впливу, розглянуті основні засоби, що використовуються Кремлем для проникнення у європейські країни та здійснено прогноз подальших перспектив присутності проросійських сил у регіоні.

Виклад основного матеріалу. Розпочнемо з аналізу російського політичного впливу у Німеччині. Країна є провідною економікою ЄС, отже має вагоме місце у загальноєвропейський інституціях. До того ж, саме у Німеччині розташовані головні військові об’єкти Сполучених Штатів на європейському континенті. Підрив євроатлантичної солідарності між Берліном та Вашингтоном значно послабить НАТО та полегшить здійснення злочинних планів Кремля на пострадянському просторі.

Передумовою проникнення російського впливу у Німеччину є історичні, культурні та світоглядні особливості. Після програшу у Другій Світовій війні німецьке суспільство сповнене колективної провини, що виливається у пацифістські настрої та симпатії до Росії. Допомога РФ часто висвітлювалась як історичний обов’язок, а широкого використання набула формула «Wandel durch Handel» (зміни через торгівлю), головною ідеєю якої є думка про те, що економічна взаємодія та взаємопроникнення неодмінно призведуть до лібералізації авторитарних суспільств.[3] Та які б символічні обґрунтування не вигадували зацікавлені кола, очевидно, що головна причина і мотивація такої поведінки полягає у прагматичній площині – грошах. Росія надає німецькому бізнесу безпрецедентні та дуже звабливі можливості. Далі, вона використовує наявні важелі тиску на бізнес задля отримання ширшого впливу у вищих шарах німецького політикуму. Виразною особливістю російського впливу у Німеччині є його спрямованість знизу до гори і комерційна складова.

Москва досягла величезних успіхів в отриманні лобістів своїх інтересів серед німецьких підприємців та політиків місцевого рівня. Саме вони здійснюють тиск на федеральну владу та законодавців у подальшому. Це була послідовна та санкціонована з самого Кремля політика залучення німецького капіталу в Росію та російського у Німеччину. Росія щорічно організовує економічні форуми з метою привабити іноземний капітал та прорекламувати власні проекти. На них німецькі підприємці отримують можливість узгодити деталі їхньої економічної присутності напряму з високими керівниками РФ. У результаті росіяни пропонують шалені можливості та відчуття власної ваги німецьким бізнесменам. На відміну від рідної країни, у Росії німці користуються сприянням корумпованої влади, яка не створює екологічних заборон, правових лабіринтів, соціальних вимог, не перевіряє жодних ліценцій та погоджень. За наявності політичного рішення від кремлівського можновладця у Росії може бути відкрито будь-яке підприємство.[4] Податковий клімат там також сприятливіший, що обіцяє великі прибутки.

До початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, доля німецьких інвестицій складала 25 млрд. євро. і представлена більше ніж 3,600 компаніями. Погляд на динаміку цього показника робить зрозумілішою політику Німеччини стосовно Москви від 2014 року. Голоси на захист кремлівських інтересів звучали голосно протягом останнього десятиліття ще й тому, що станом на 2012 рік німецький бізнес інвестував більше 81 млрд. євро і був змушений скоротити свої корпоративні зв’язки з РФ до 48 млрд. євро у 2016 році, та 25 млрд. станом на сьогодні відповідно.[5] Зрозуміло, що бізнес не влаштовують такі втрати і саме тому Німеччина так повільно рухається у напрямку ізоляції російського режиму та так голосно захищає його під час обговорення нових санкційних обмежень.

Рішучість німецького бізнесу до торгівлі з Росією втілюється через невелику, але дуже впливову організацію Східний Комітет (Ost-Ausschuss). Вона була створена у середині XX-го ст. для сприяння торгівлі з країнами радянського блоку та виступила провідником для німецьких компанії на схід після розвалу СРСР. До її складу входить більше ніж 350 компаній у ряді яких такі гіганти як Siemens, Linde, BASF, Deutsche Bank, Deutsche Bahn та інші. Сьогодні керівники цих найбільших німецьких компаній використовують організацію як платформу для донесення своєї позиції на німецько-російські відносини. Так, у 2015 році після першого розширення європейських санкцій проти РФ, тодішній голова Східного Комітету Екхард Кордес висловився за послаблення обмежень проти Москви.[6] Його наступник, Вольфганг Бюхеле, який у той же час був виконавчим директором концерну Linde продовжив цю лінію заявивши, що Німеччині слід наповнити партнерство з РФ «новим життям», тому що «кризі в Україні не видно кінця».[7] За рік до цього Linde уклав угоду про інвестиції з РФ на 6 млрд. дол.[8]

Східний Комітет є послідовним у своїй позиції і до російського вторгнення її майже не змінював. До того ж, його члени часто у числі організаторів Мюнхенської Безпекової Конференції, західному форумі на якому обговорюються нагальні політичні та безпекові питання. Вони лобіюють свої інтереси серед світових лідерів під час цієї події. Наприклад Вольфганг Ішингер, який був головуючим на Мюнхенській Конференції до 2022 року, у 2018-му заявив, що «погляди на стратегічну співпрацю з Росією потребують більшої уваги». Він же запропонував лібералізацію візового режиму для росіян, запитуючи «чому росіяни, на відміну від українців, не мають цієї привілеї?»[9] Такі приклади не є поодинокими та демонструють сталу позицію німецьких підприємців щодо поглиблення співпраці з Москвою навіть попри її агресивну поведінку. Звичайно, вона зазнала радикальних змін з повномасштабним вторгненням, змусивши Східний Комітет виправдовуватись у помилковості своїх поглядів щодо Москви та виведенню інвестицій з РФ, однак така ситуація зберігатиметься допоки Росія вестиме злочинну війну проти України. Як тільки ситуація стабілізується, ми можемо зі впевненістю очікувати поступового повернення німецьких компаній до РФ та проросійських поглядів до порядку денного.

Окрім присутності німецького бізнесу в РФ, варто також згадати російські інвестиції до ФРН. У цьому відношенні Росія демонструє притаманну їй стратегію: фінансова доцільність приноситься у жертву політичній. Для проникнення у німецький економічний простір, окрім експорту дешевих енергоносіїв та побудови нерентабельних газогонів, Росія скуповує збанкрутілі німецькі підприємства у економічно відсталих регіонах щоб здобути політичний вплив на урядовців місцевого рівня. Вони, у свою чергу, мають дуже потужний вплив на федеральну політику та збільшують його через тиск у своїх партіях. Яскраво відомим прикладом є російський капітал у Федеральній землі Мекленбург – Передня Померанія, до якої прокладений «Північний потік». Ця територія сповнена невдалих підприємств на межі банкрутства. Москва  домовляється з місцевими політиками про те, що інвестує кошти у ці структури, а натомість отримає прихильність та лояльність місцевого керівника. Для нього це є можливістю зберегти робочі місця для власних виборців, говорити про нібито реальні успіхи економіки за його каденції, хоча насправді робота такого збанкрутілого підприємства можлива тільки завдяки кремлівським вливанням, які є фактичною платою за політичний вплив. Потім, коли мова заходить про обмеження взаємодії з Москвою, німецькі підкуплені політики говорять, що санкції проти Росії шкодять їхнім виборцям та позбавляють роботи простих німців.44 Саме так і діяла прем’єр згаданої Федеральної землі Мануела Швезіг, яку росіяни називали своїм форпостом у Європі.[10] Вона була доволі впливовою і навіть розглядалася як кандидат на посаду голову СДПН. Примітним є також те, що вона неодноразово звинувачувалася у зв’язках з колишніми агентами Штазі. І це не дивно: Москва  досі використовує свою агентурну мережу вибудовану за часів Холодної війни для тіньових операцій впливу у Німеччині. Після російського вторгнення, Швезіг формально визнала помилковість своєї позиції, проте навряд чи це викликано зміною її переконань. Сьогодні Росія занадто токсичний та неприйнятний партнер, тому її агенти впливу ретельніше приховуватимуть свої зв’язки.

Реалізуючи план провокування політичної нестабільності у Європі через різке зростання цін на енергоносії, Росія, ймовірно, робитиме більшу ставку на фінансування ліво- та право-радикальних сил у Німеччині. Тривалий час фінансовані Кремлем «Альтернатива для Німеччини» (АдН) та «Ліві» не проходили до Бундестагу. Проте, у результаті двох останніх виборів поспіль вони отримали місця у парламенті. Виразним є успіх ультраправої АдН, яка отримала 10,3% на виборах 2021 року, що надало їй цілих 83 місця у Бундестазі. «Ліві» з труднощами подолали прохідний бар’єр та зайняли 39 місць.[11] Зростання популярності цих партій пов’язане із їхніми анти-системними поглядами та активними зусиллями російських агентів щодо просування цих політичних сил.

Прямого зв’язку із Кремлем у публічній площині віднайти не вдається: партії ретельно приховують та відкидають будь-які закиди щодо співпраці з Москвою. Втім уважно спостерігаючи за їхньою діяльністю бачимо, що та ж АдН відкрито відстоює російські інтереси, бере участь у кампаніях з дезінформації та має купу недоведених зв’язків з російською агентурою. Не випадково діяльністю партії зацікавилась німецька розвідка,[12] адже її представники регулярно відвідують Москву та навіть їздили до окупованих Росією українських територій напередодні їхньої анексії.[13] Визнання анексії АР Крим, постійні заклики до скасування санкцій проти РФ, закиди у бік Сполучених Штатів та західних цінностей як таких не залишають сумнівів щодо московського сліду у наративах АдН. Яким саме чином Кремль утримує лояльність партії не до кінця відомо, але найбільш ймовірно, що фінансове заохочення члени партії отримують прихованим шляхом у результаті особистих контактів, можливо із залученням кримінальних чи розвідувальних структур. Якби там не було, популісти – це відданий інструмент російського впливу, а отже з погіршенням соціально-економічної ситуації у Німеччині зимою, Кремль неодмінно розігруватиме радикальну карту з метою внутрішньої дестабілізації, провокації соціальних хвилювань, протестів і посилення позицій лояльних політсил у владі. Тим паче, що німецьке суспільство традиційно прихильне до ідеї тісніших взаємин з РФ.

Наступною країною розглядатимемо Францію. Вона займає стратегічне географічне положення з виходами до Атлантичного океану та Середземного моря, має серйозний економічний та ресурсний потенціал, тож є важливим об’єктом російського впливу. У економічній сфері ситуація подібна до німецької, хоча глибина взаємопроникнення менша. Французькі компанії інвестували до РФ 21,7 млрд. дол. станом на 2021 рік, їхня кількість перевищує 500 фірм.[14] Зрозуміло, що великий бізнес у Франції має великий вплив на політику уряду і на законодавців. Проте таких організованих проросійських бізнес-об’єднань як у ФРН у Франції немає, і тим паче вони не мають такого значного впливу на зовнішню політику. Попри те, що бізнес не впливав на формальну зовнішньополітичну риторику Парижу, він все ж здійснював неоднозначні дії стосовно РФ. Одним з таких суперечливих епізодів було постачання продукції подвійного призначення до Росії протягом 2015-2020 років в обхід європейських санкцій використовуючи юридичні лазівки.[15] Тоді французький уряд надав дозвіл на постачання озброєнь та їхніх елементів за контрактами, що були підписані до введення у дію санкцій 2015 року. Головні компанії, що були залучені до цього, Thales та Safran, поставили до РФ продукції військового призначення на 152 млн. євро.[16]

Чи можна вважати це наслідком російського впливу? Скоріше це прояв прагматичної, або радше егоїстичної політики французького уряду та компаній, які заради прибутку зневажали власні цінності та загальноєвропейський курс. Франція, хоча і була не єдиною країною залученою до таких поставок, є лідером, що випереджає усіх інших. Після російського вторгнення в Україну французькі компанії неохоче полишають російський ринок. Це викликало хвилю суспільного обурення, але уряд зайняв політику невтручання, тож деякі гіганти як Total Energies, Leroy Merlin та Auchan досі працюють у Росії, створюють там робочі місця і сплачують податки до російського бюджету. Тим не менш, вони не роблять публічних заяв щодо зміни французької зовнішньої політики у ставленні до РФ. Тож така ситуація навряд чи є наслідком цілеспрямованого впливу Росії. Французька присутність не є політичною необхідністю і точно не сприяє виконанню цілей Кремля, саме тому він без вагань націоналізував заводи Renault на своїй території.[17] Росія також не має великих проектів на території Франції, а її частка у французькій економіці є невеликою (3 млрд. дол.)[18] Отже, Москва має дуже обмежені можливості впливу на французьку політику за допомогою бізнесових зв’язків.

Натомість ширші можливості впливу Росія має за допомогою агентів впливу. Найпомітнішим проявом спроб Москви втрутитись у політичне життя Франції є історія про фінансування Національного Фронту Марін Ле Пен.[19] Маючи потребу у коштах, партія Ле Пен у 2014 р. звернулася до проросійського депутата європарламенту Жан-Люка Шаффгаузера. Він зв’язався зі Спецпредставником Президента РФ по взаємодії з організаціями співвітчизників за кордоном О. Бабаковим через спільний контакт у Російській Православній Церкві. За словами Шаффгаузера, росіяни запропонували позику через Перший Чесько-російський Банк. Цей банк є частиною російської трубопровідної кампанії у власності Г. Тимченка. Він отримав європейську ліцензію, а отже був легальним інструментом фінансування прокремлівських агентів. Саме в ньому партія Марін Ле Пен отримала позику на 9,4 млн. євро. Під час цього процесу Ле Пен надзвичайно активно виголошувала штампи російської пропаганди та виступала за скасування санкцій. Згодом, згаданий Чесько-російський Банк був ліквідований самими росіянами, а виплати за зобов’язаннями партії Ле Пен тепер спрямовувались прямо до Москви, до підставної особи на вимогу Агентства зі страхування вкладів РФ. Ця справа набула великого розголосу і продемонструвала як російський вплив поширюється європейським континентом, тож для Москви цей кредит навряд чи був успішною кампанією, особливо після того, як Ле Пен втратила позиції за результатом виборів. Найімовірніше тепер Росія використовуватиме менші суми невідстежуваної «чорної готівки» в операціях фінансового впливу, і загалом намагатиметься приховати зв’язок зі своїми агентами.

 Тим не менш, президентські перегони 2022 року показали, що Ле Пен була не єдиною кандидаткою, що просувала російські інтереси. Ультраправий Ерік Земмур, в колишньому телевізійний оглядач, є відомим прихильником путінської Росії. Сповідуючи анти-ліберальні, людиноненависницькі погляди (Земмур був засуджений судом за мову ненависті[20]), він працював колумністом RT та поширював російську пропаганду для розділення французького суспільства у питаннях міграції, санкцій проти РФ, критики Сполучених Штатів, розширення НАТО й навіть виходу з військового командування НАТО.[21] Захоплюючись стилем управління Путіна та виправдовуючи його у своїх статтях, Земмур брав активну участь у поширенні російських наративів. Достеменно невідомо чи є він російським агентом чи корисним ідіотом, однак саме на його прихильників спрямована російська дезінформаційна машина. Якби вона була більш успішною, праві могли б зайняти впливові позиції у паризьких коридорах влади.

На іншому боці політичного спектру яскравим є інший кандидат на посаду президента – Жан-Люк Меланшон. Будучи крайньо-лівим він намагався залучитись підтримкою парламентських сил та посісти посаду Прем’єр-Міністра опісля того, як програв вибори Е. Макрону. Його вплив доволі значний, він навіть вмовив партію Зелених відмовитись від проєвропейської політики в обмін на право бути головним кандидатом від блоку Зелених, Соціалістів та Комуністів у 100 виборчих округах. Сам Меланшон займає відверто проросійську та анти-європейську позицію. Він прагне шантажувати ЄС, не виконувати невигідні директиви Спільноти та вивести Францію з неї у разі непоступливості об’єднання. Також Меланшон палко захоплюються Путіним та ідеєю тісніших відносин з Росією. Напередодні вторгнення він виправдовував накопичення російських військ на кордоні пояснюючи це погрозами з боку України, яка опинилась під зовнішнім контролем.[22] Втім, після вторгнення він засудив Путіна та назвав санкції проти російських олігархів доброю ідеєю. Це свідчить про те, що Меланшон, як і інші популісти, є скоріше політичним пристосуванцем ніж людиною з переконаннями.

І праві і ліві спекулюють на вразливостях сімей робітничого класу, які почуваються незадоволеними роботою та особистою незахищеністю, а також економічною та соціальною маргіналізацією, звинувачуючи лібералізм, глобалізацію та імміграцію у своїх нещастях. Росія підживлює подібні настрої за допомогою своїх медіа, куплених експертів і політиків, та навіть інспірує протестні рухи на кшталт «жовтих жилетів».[23] З погіршенням соціально-економічної ситуації, спричиненою російською війною в Україні та можливою міграційною кризою спровокованою голодом у країнах глобального Півдня, Кремль може розраховувати на перемогу радикальних сил, які він підтримує ідеологічно та фінансово. Франція особливо вразлива до цих криз, адже внутрішньо-економічна ситуація істотно погіршилась в останні роки.[24] Росіяни докладають великих зусиль, щоб прив’язати питання підтримки України до проблем пересічних французів, хоча їхній інструментарій скоротився після повномасштабного вторгнення.

Іншою західноєвропейською країною нашого розгляду стане Королівство Нідерланди. Країна не вирізняється потугою у військово-стратегічній площині, має невелику територію і здебільшого цікава з точки зору її впливу на європейське співтовариство. Бізнес зв’язки з Росією не такі глибокі, як у випадку Німеччини чи Франції. Найбільша компанія – енергетичний гігант Royal Dutch Shell до 2022 року мав лише 3 млрд. дол інвестицій у Росії та полишила російський ринок після вторгнення.[25] Значного політичного впливу голландський бізнес на відносини з Москвою не здійснює. Залежність від російських енергоносіїв, що була присутня у енергетиці Нідерландів раніше, рішуче зменшується – від початку російського вторгнення Амстердам прийняв рішення повністю відмовитись від російської нафти та газу. Для країни це не становить великої проблеми з огляду на наявні термінали прийому скрапленого газу та великих портів для отримання нафти. Отже економічні важелі не є домінуючими під час здійснення російського політичного впливу у Нідерландах.

Що стосується агентів впливу, то Москва  робить ту саму ставку на радикальні політичні сили і у Нідерландах. Найяскравішим прикладом є крайньо-правий популіст Тьєррі Боде. Він відомий завдяки референдуму проти ратифікації Угоди про Асоціацію України з ЄС. Він та його аналітичний центр «Форум за Демократію» (пізніше переформатований у політичну партію) був провідним агітатором проти угоди. Отримавши місця у парламенті, Боде висловлює анти-європейську та анти-атлантичну риторику, спекулює на питаннях міграції і доцільності перебування в Євросоюзі та НАТО. І хоча багато крайньо-правих популістів використовують таку риторику щоб отримати політичні можливості, Боде, поміж тим, відкрито захищає Росію у таких питаннях як російська окупація Криму, збиття рейсу MH-17, санкції проти Росії. Неодноразово він брав участь у поширенні російської дезінформації та теорій змов.[26] У тому, що Боде є агентом російського впливу можна переконатися застосувавши методологічну модель, що викриває російський вплив за умови наявності 3-х компонентів: наміру впливу, зв’язку з агентом впливу та досягнутим зовнішньополітичним завданням. Свідчення наявності наміру впливу у середині РФ присутнє – перешкодити українській євроінтеграції; свідчення досягнення російської зовнішньополітичної цілі ми також знаходимо – у цьому випадку відкладення ратифікації Угоди про Асоціацію ЄС з Україною. Свідчення впливу Росії на самого Тьєррі також присутні – голландське журналістське розслідування опублікувало закриту переписку «Форуму за Демократію» у якій Боде говорить про отримані гроші від російського агенту В. Корнілова, якого пов’язують з Путіним особисто. Сам популіст пояснював такі свої повідомлення «жартами» та «грайливими перебільшеннями», а свою переписку назвав несерйозним джерелом для висновків про зв’язки з Кремлем.[27] Хоча голландське правосуддя і служби безпеки не висловлювали публічних звинувачень до нього, та для нашого аналізу достатньо згаданих фактів – російський політичний вплив у Нідерландах безумовно присутній та здійснюється через таких політиків, як Тьєррі Боде. Однак перспективи посилення позицій правих сил у Нідерландах не такі великі, як у інших країнах ЄС, де проблеми енергетичної безпеки та нелегальної міграції стоять гостро. Лише побічне подорожчання енергоресурсів на всьому континенті загрожує збільшенням вартості життя пересічним громадянам. Саме Королівство не критично залежне від Росії, а отже її вплив на Амстердам буде обмеженим.

Далі розглянемо російський політичний вплив у Бельгії. Брюссель небезпідставно вважають «шпигунською столицею», адже у ньому знаходяться штаб-квартири великих міжнародних інституцій. Російських шпигунів, настільки багато, що бельгійські безпекові структури не можуть впоратись із протидією цій активності.[28] Такі тіньові операції не вдається відстежити за допомогою відкритих джерел, але факти неодноразових і чисельних вигнань російських резидентів та дипломатів зі звинуваченнями у шпигунстві дозволяють нам говорити про їхню активну діяльність.

Росія підтримує крайньо-праві сили і у Бельгії. Наприклад партію Vlaams Belang – фламандську націоналістичну ультраправу партію, що виступає за відокремлення незалежної Фландрії. Партія має зв’язки з правими по всій Європі, включно з «Альтернативою для Німеччини», «Національним Фронтом» Марін Ле Пен, «Форумом за демократію» Тьєррі Боде, та «Єдиною Росією». У Європарламенті входить у коаліцію правих сил зі згаданими партіями. Вона є чудовим партнером для Кремля з огляду на євроскептичні та сепаратистські погляди. Прямого зв’язку з Росією відстежити не вдалося, проте риторика та неприхована співпраця з іншими проросійськими силами дає підстави припускати, що Москва має вплив на партію.

У економічних зв’язках Росії та Бельгії відомим є небажання Брюсселя впроваджувати санкції проти російських діамантів. Незважаючи на 6 пакетів санкції ЄС проти РФ, діаманти досі прибувають у Антверпен, головний хаб потрапляння дорогоцінних каменів до ЄС. Проте бельгійські політики не хочуть дистанціюватися від цієї галузі. Напроти, Прем’єр-міністр країни приїжджав до міста на початку восени 2022 року та вкотре наголосив на важливості діамантової промисловості для країни та вказав на те, що санкції у цій царині шкодитимуть ЄС більше ніж Москві. Спікер Антверпенського Світового Діамантового Центру Том Нейс говорить, що вони «не прагнуть втратити 20 років роботи з розбудови світової репутації на користь Дубаю, який вже відчиняє двері російським олігархам».[29] Безумовно діаманти та пов’язані з ними прибутки впливають і на політикум країни у питанні обмежувальних заходів щодо РФ. Втім поза цим питанням Бельгія солідарна з іншими країнами Заходу та не має потужних проросійських голосів у публічній політичній площині.

Остання країна Західної Європи у нашому розгляді – Люксембург, не представляє великого інтересу для Кремля. Проросійських впливів у публічному доступі під час проведення дослідження віднайти не вдалось.

Висновки. Нам вдалося провести детальний огляд політичного зловмисного впливу Росії на країни Західної Європи. Цей регіон виявився надзвичайно важливим з точки зору російських зовнішньополітичних завдань – деструктивний вплив на нього є необхідним для послаблення Заходу, який Москва розглядає як основного геополітичного супротивника. Ми дізналися, що різні країни по-різному вразливі до російських заходів, але також визначили спільні риси кремлівської стратегії. Були розглянули Німеччину, Францію, Королівство Нідерланди, Бельгію та Люксембург.

Найбільш вразливою країною виявилась Німеччина. Це зумовлено її історико-географічними, культурними та світоглядними особливостями. Ключ до політичного впливу у Німеччині полягає у економічній площині. Росія послідовно проводила політику сприяння двосторонньому бізнесу, зв’язки були настільки широкими та глибокими, що здійснювали вплив і на зовнішню політику Берліну. Так, до повномасштабного вторгнення Росії в Україну у Німеччині діяли комерційні об’єднання, що лобіювали м’який курс щодо Москви, сприяли участі у спільних економічних проектах та стримували уряд від активної політики у регіоні російських інтересів. Для отримання агентів впливу Росія застосовує прямий та непрямий підкуп політиків як місцевого, так і федерального рівнів, журналістів, псевдо-експертів та науковців. У площині політики Москва робить ставку на радикальні сили: крайньо-праві та крайньо-ліві партії. Німеччина залишатиметься вразливою та пріоритетною ціллю для російського зловмисного впливу і надалі.

Інша провідна економічна потуга Європи – Франція – також є об’єктом російських інтересів. Її бізнесові зв’язки з РФ не відіграють вирішальної ролі у визначенні зовнішньої політики. Тим не менш, Росія здобула велику кількість агентів впливу у політикумі держави. Враховуючи особливості політичної системи Франції, огляд основних кандидатів на пост президента країни у останні вибори доводить серйозний ступінь проникнення проросійських настроїв. Майже усі суперники діючого президента симпатизували чи продовжують висловлювати прихильність керівництву РФ. Вони розкидані по всіх краях політичного спектру: від крайньо-лівих до крайньо-правих. Деякі з них є також лідерами провідних політичних партій, і мають великий вплив у владних коридорах. Тож Москва має потенціал посилити позиції радикальних сил на тлі ймовірних криз, зокрема енергетичної та міграційної.

Російські зловмисні дії не оминули і Королівство Нідерланди. Вони спрямовані на все ті ж крайньо-праві сили та прагнуть досягти внутрішньої дестабілізації у державі. Росія застосовує схожі тактики отримання агентів впливу, які у подальшому також отримують політичну вагу. Втім перспективи посилення російського впливу проглядаються не так чітко – країна не настільки вразлива до чутливих питань, як-от енергетична небезпека чи неконтрольована міграція.

Як і усіх інших досліджуваних країнах, у Бельгії РФ знов робить ставку на радикальних правих популістів. Прямих свідчень проросійської політики ми не знаходимо, окрім зовнішньополітичних зв’язків правих політичних сил на рівні, наприклад, Європейського парламенту. До того ж, найвпливовіша права партія сповідує фламандський сепаратизм, а отже є чудовою ціллю з огляду на російські інтереси. Бізнес також зберігає контакти з Москвою у чутливих галузях. У Брюсселі присутня величезна кількість російських шпигунів, що займаються таємною, важкою для дослідження діяльністю. Послаблення зацікавленості у країні з боку Кремля також не варто очікувати.

Люксембург значного інтересу для Росії не представляє, а отже вплив на нього здійснюється переважно з німецькомовного простору, проте невідомо наскільки ефективно.

Кремль виробив структурований підхід у здійсненні своїх політичних операцій та злагоджено використовує усі наявні інструменти. Найпоширенішою тактикою є прихований підкуп політиків через надання бізнесових можливостей, таємні зв’язки, підставні організації, інвестиції у занедбані регіони, долю участі у спільних проектах. Використання великого бізнесу як лобістів у політикумі цільової держави також надає потужний важіль впливу в окремих країнах. Окремої уваги заслуговує прихильність Москви до підтримки радикальних політичних сил. Хоча вони є маргінальними у більшості досліджуваних країн, однак мають перспективи здобути вплив у турбулентні кризові часи. А провокування криз, як нам відомо, залишається передовим зовнішньополітичним інструментом Кремля.

Джерела та література

  1. Bundestag election 2021. The Federal Returning Office. URL: https://www.bundeswahlleiter.de/en/bundestagswahlen/2021/ergebnisse/bund-99.html (Дата звернення: 15.08.2022).
  2. Cohen R., Radin A. Russia’s Hostile Measures in Europe. Understanding the Threat. RAND Corporation, Santa Monica, Calif, 2019. 210 p. URL: https://www.rand.org/pubs/research_reports/RR1793.html#download (Дата звернення: 17.08.2022).
  3. Corbet S. Far-right presidential contender convicted of hate speech. AP News. 2022. URL: https://apnews.com/article/europe-elections-paris-presidential-elections-migration-c434065fd6f8eedaeef7ddcf178c0a78 (Дата звернення: 17.08.2022).
  4. Deutsche Exportfirmen fordern Zugehen auf Russland. Reuters. 2016. URL: https://www.reuters.com/article/deutschland-russland-wirtschaft-idDEKCN0VS0XT (Дата звернення: 14.08.2022).
  5. France’s economy unexpectedly grinds to a halt in first quarter. Euronews. 2022. URL: https://www.euronews.com/2022/04/29/france-s-economy-unexpectedly-grinds-to-a-halt-in-first-quarter (Дата звернення: 17.08.2022).
  6. German spy agency probes Russia links to right-wing parties: report. Reuters. 2019. URL: https://www.reuters.com/article/us-germany-security-idUSKCN1Q31LM (Дата звернення: 15.08.2022).
  7. Gridneff I. Belgium’s diamonds lose shine amid Russia sanctions talk. Politico. 2022. URL: https://www.politico.eu/article/belgium-antwerp-diamonds-russia-sanctions-talk/ (Дата звернення: 17.08.2022).
  8. Hanke T. Mélenchon as Putin’s Useful Idiot. The Globalist. 2022. URL: https://www.theglobalist.com/melenchon-as-putins-useful-idiot/ (Дата звернення: 17.08.2022).
  9. Hart R. Renault’s Russian Assets Nationalized After Carmaker Sells To Moscow. Forbes. 2022. URL: https://www.forbes.com/sites/roberthart/2022/05/16/renaults-russian-assets-nationalized-after-carmaker-sells-to-moscow/?sh=286ea7860e92 (Дата звернення: 15.08.2022).
  10. Jandali M. This is how France violated european sanctions and supplied Russia with arms for 5 years. Al-Estiklal Newspaper. 2022. URL: https://www.alestiklal.net/en/view/12727/this-is-how-france-violated-european-sanctions-and-supplied-russia-with-arms-for-5-years (Дата звернення: 15.08.2022).
  11. Karnitschnig M. How Germany Inc. played Russian roulette — and lost. Politico. 2022. URL: https://www.politico.eu/article/germany-inc-played-russian-roulette-and-lost-ukraine-war-energy-gas-trade/ (Дата звернення: 14.08.2022).
  12. Karnitschnig M. How Germany Inc. played Russian roulette — and lost. Politico. 2022. URL: https://www.politico.eu/article/germany-inc-played-russian-roulette-and-lost-ukraine-war-energy-gas-trade/ (Дата звернення: 14.08.2022).
  13. Karnitschnig M. How Germany Inc. played Russian roulette — and lost. Politico. 2022. URL: https://www.politico.eu/article/germany-inc-played-russian-roulette-and-lost-ukraine-war-energy-gas-trade/ (Дата звернення: 14.08.2022).
  14. Karnitschnig M. How Germany Inc. played Russian roulette — and lost. Politico. 2022. URL: https://www.politico.eu/article/germany-inc-played-russian-roulette-and-lost-ukraine-war-energy-gas-trade/ (Дата звернення: 14.08.2022).
  15. Kostov N., Meichtry S. Many Businesses Are Quitting Russia. Big French Firms Are Staying Put. The Wall Street Journal. 2022. URL: https://www.wsj.com/articles/russia-ukraine-war-france-renault-totalenergies-auchan-leroy-merlin-11648040961 (Дата звернення: 15.08.2022).
  16. Lamond J., Bergmann M. The Weakest Link: Russian Influence Operation in the Netherlands Reveals Vulnerabilities in EU Foreign Policy Powers. CAP. 2020. URL: https://www.americanprogress.org/article/weakest-link-russian-influence-operation-netherlands-reveals-vulnerabilities-eu-foreign-policy-powers/ (Дата звернення: 17.08.2022).
  17. Loveday M. Brady K. Far-right German party members to tour Russian-held regions of Ukraine. The Washington Post. 2022. URL: https://www.washingtonpost.com/world/2022/09/20/germany-afd-ukraine-russia-luhansk-donetsk/ (Дата звернення: 15.08.2022).
  18. Perkins. A. M. Soviet Active Measures Reborn For The 21st Century: What Is To Be Done? : Thesis. Naval Postgraduate School. Monterey, 2018. 131 p. URL: https://calhoun.nps.edu/bitstream/handle/10945/61246/18Dec_Perkins_Alexander.pdf?sequence=1&isAllowed=y (Дата звернення: 21.02.2022).
  19. Rettman A. Unmasked: Who were Putin’s spies in the Kingdom of Belgium? EuObserver. 2022. URL: https://euobserver.com/world/155468 (Дата звернення: 17.08.2022).
  20. Roth A., Chrisafis A. Gilets jaunes: grassroots heroes or tools of the Kremlin? The Guardian. 2018. URL: https://www.theguardian.com/world/2018/dec/17/gilets-jaunes-grassroots-heroes-or-kremlin-tools (Дата звернення: 17.08.2022).
  21. Russia was more deeply embedded in German politics than suspected. The Economist. 2022. URL: https://www.economist.com/europe/2022/10/20/russia-was-more-deeply-embedded-in-german-politics-than-suspected (Дата звернення: 15.08.2022).
  22. Russland nicht in die Enge drängen. Suddeutsche Zeitung. 2015. URL: https://www.sueddeutsche.de/wirtschaft/sanktionspolitik-russland-nicht-in-die-enge-draengen-1.2798174 (Дата звернення: 14.08.2022).
  23. Servettaz E. Selling Your Soul to Mr. Putin. The Institute of modern Russia. 2015. URL: https://imrussia.org/en/world/2284-selling-your-soul-to-mr-putin (Дата звернення: 17.08.2022).
  24. Shaart E. Dutch far-right leader Baudet had ties to Russia, report says. Politico. 2020. URL: https://www.politico.eu/article/dutch-far-right-leader-baudet-had-ties-to-russia-report/ (Дата звернення: 17.08.2022).
  25. Shell to sell Russian investments due to Ukraine conflict. BBC. 2022. URL: https://www.bbc.com/news/business-60564265 (Дата звернення: 17.08.2022).
  26. Sonne. P. A Russian bank gave Marine Le Pen’s party a loan. Then weird things began happening. The Washington Post. 2018. URL: https://www.washingtonpost.com/world/national-security/a-russian-bank-gave-marine-le-pens-party-a-loan-then-weird-things-began-happening/2018/12/27/960c7906-d320-11e8-a275-81c671a50422_story.html (Дата звернення: 22.02.2022).
  27. Власюк Н. Що французи люблять більше за гроші? Більше грошей! Дзеркало тижня. 2022. URL:  https://zn.ua/ukr/foreign_economics/shcho-frantsuzi-ljubljat-bilshe-za-hroshi-bilshe-hroshej.html (Дата звернення: 15.08.2022).
  28. Сидоренко С. Німеччина любить Росію. Є також корупція, але не обов’язково йдеться про гроші. Європейська Правда. 2022. URL: https://www.eurointegration.com.ua/interview/2022/02/10/7133796/ (Дата звернення: 14.08.2022).
  29. Франция и Германия вооружили Россию на 273 миллиона евро в обход санкций. Українська правда. 2022. URL:  https://www.pravda.com.ua/rus/news/2022/04/23/7341639/ (Дата звернення: 15.08.2022).

[1] Perkins. A. M. Soviet Active Measures Reborn For The 21st Century: What Is To Be Done? : Thesis. Naval Postgraduate School. Monterey, 2018. 131 p. URL: https://calhoun.nps.edu/bitstream/handle/10945/61246/18Dec_Perkins_Alexander.pdf?sequence=1&isAllowed=y (Дата звернення: 21.02.2022).

[2] Cohen R., Radin A. Russia’s Hostile Measures in Europe. Understanding the Threat. RAND Corporation, Santa Monica, Calif, 2019. 210 p. URL: https://www.rand.org/pubs/research_reports/RR1793.html#download (Дата звернення: 21.02.2022).

[3]  Karnitschnig M. How Germany Inc. played Russian roulette — and lost. Politico. 2022. URL: https://www.politico.eu/article/germany-inc-played-russian-roulette-and-lost-ukraine-war-energy-gas-trade/ (Дата звернення: 14.08.2022).

[4] Сидоренко С. Німеччина любить Росію. Є також корупція, але не обов’язково йдеться про гроші. Європейська Правда. 2022. URL: https://www.eurointegration.com.ua/interview/2022/02/10/7133796/ (Дата звернення: 14.08.2022).

[5]  Karnitschnig M. How Germany Inc. played Russian roulette — and lost. Politico. 2022. URL: https://www.politico.eu/article/germany-inc-played-russian-roulette-and-lost-ukraine-war-energy-gas-trade/ (Дата звернення: 14.08.2022).

[6] Russland nicht in die Enge drängen. Suddeutsche Zeitung. 2015. URL: https://www.sueddeutsche.de/wirtschaft/sanktionspolitik-russland-nicht-in-die-enge-draengen-1.2798174 (Дата звернення: 14.08.2022).

[7] Deutsche Exportfirmen fordern Zugehen auf Russland. Reuters. 2016. URL: https://www.reuters.com/article/deutschland-russland-wirtschaft-idDEKCN0VS0XT (Дата звернення: 14.08.2022).

[8] Karnitschnig M. How Germany Inc. played Russian roulette — and lost. Politico. 2022. URL: https://www.politico.eu/article/germany-inc-played-russian-roulette-and-lost-ukraine-war-energy-gas-trade/ (Дата звернення: 14.08.2022).

[9] Karnitschnig M. How Germany Inc. played Russian roulette — and lost. Politico. 2022. URL: https://www.politico.eu/article/germany-inc-played-russian-roulette-and-lost-ukraine-war-energy-gas-trade/ (Дата звернення: 14.08.2022).

[10] Russia was more deeply embedded in German politics than suspected. The Economist. 2022. URL: https://www.economist.com/europe/2022/10/20/russia-was-more-deeply-embedded-in-german-politics-than-suspected (Дата звернення: 15.08.2022).

[11] Bundestag election 2021. The Federal Returning Office. URL: https://www.bundeswahlleiter.de/en/bundestagswahlen/2021/ergebnisse/bund-99.html (Дата звернення: 15.08.2022).

[12] German spy agency probes Russia links to right-wing parties: report. Reuters. 2019. URL: https://www.reuters.com/article/us-germany-security-idUSKCN1Q31LM (Дата звернення: 15.08.2022).

[13] Loveday M. Brady K. Far-right German party members to tour Russian-held regions of Ukraine. The Washington Post. 2022. URL: https://www.washingtonpost.com/world/2022/09/20/germany-afd-ukraine-russia-luhansk-donetsk/ (Дата звернення: 15.08.2022).

[14] Власюк Н. Що французи люблять більше за гроші? Більше грошей! Дзеркало тижня. 2022. URL:  https://zn.ua/ukr/foreign_economics/shcho-frantsuzi-ljubljat-bilshe-za-hroshi-bilshe-hroshej.html (Дата звернення: 15.08.2022).

[15] Франция и Германия вооружили Россию на 273 миллиона евро в обход санкций. Українська правда. 2022. URL:  https://www.pravda.com.ua/rus/news/2022/04/23/7341639/ (Дата звернення: 15.08.2022).

[16] Jandali M. This is how France violated european sanctions and supplied Russia with arms for 5 years. Al-Estiklal Newspaper. 2022. URL: https://www.alestiklal.net/en/view/12727/this-is-how-france-violated-european-sanctions-and-supplied-russia-with-arms-for-5-years (Дата звернення: 15.08.2022).

[17] Hart R. Renault’s Russian Assets Nationalized After Carmaker Sells To Moscow. Forbes. 2022. URL: https://www.forbes.com/sites/roberthart/2022/05/16/renaults-russian-assets-nationalized-after-carmaker-sells-to-moscow/?sh=286ea7860e92 (Дата звернення: 15.08.2022).

[18] Kostov N., Meichtry S. Many Businesses Are Quitting Russia. Big French Firms Are Staying Put. The Wall Street Journal. 2022. URL: https://www.wsj.com/articles/russia-ukraine-war-france-renault-totalenergies-auchan-leroy-merlin-11648040961 (Дата звернення: 15.08.2022).

[19] Sonne. P. A Russian bank gave Marine Le Pen’s party a loan. Then weird things began happening. The Washington Post. 2018. URL: https://www.washingtonpost.com/world/national-security/a-russian-bank-gave-marine-le-pens-party-a-loan-then-weird-things-began-happening/2018/12/27/960c7906-d320-11e8-a275-81c671a50422_story.html (Дата звернення: 22.02.2022).

[20] Corbet S. Far-right presidential contender convicted of hate speech. AP News. 2022. URL: https://apnews.com/article/europe-elections-paris-presidential-elections-migration-c434065fd6f8eedaeef7ddcf178c0a78 (Дата звернення: 17.08.2022).

[21] Servettaz E. Selling Your Soul to Mr. Putin. The Institute of modern Russia. 2015. URL: https://imrussia.org/en/world/2284-selling-your-soul-to-mr-putin (Дата звернення: 17.08.2022).

[22] Hanke T. Mélenchon as Putin’s Useful Idiot. The Globalist. 2022. URL: https://www.theglobalist.com/melenchon-as-putins-useful-idiot/ (Дата звернення: 17.08.2022).

[23] Roth A., Chrisafis A. Gilets jaunes: grassroots heroes or tools of the Kremlin? The Guardian. 2018. URL: https://www.theguardian.com/world/2018/dec/17/gilets-jaunes-grassroots-heroes-or-kremlin-tools (Дата звернення: 17.08.2022).

[24] France’s economy unexpectedly grinds to a halt in first quarter. Euronews. 2022. URL: https://www.euronews.com/2022/04/29/france-s-economy-unexpectedly-grinds-to-a-halt-in-first-quarter (Дата звернення: 17.08.2022).

[25] Shell to sell Russian investments due to Ukraine conflict. BBC. 2022. URL: https://www.bbc.com/news/business-60564265 (Дата звернення: 17.08.2022).

[26] Lamond J., Bergmann M. The Weakest Link: Russian Influence Operation in the Netherlands Reveals Vulnerabilities in EU Foreign Policy Powers. CAP. 2020. URL: https://www.americanprogress.org/article/weakest-link-russian-influence-operation-netherlands-reveals-vulnerabilities-eu-foreign-policy-powers/ (Дата звернення: 17.08.2022).

[27] Shaart E. Dutch far-right leader Baudet had ties to Russia, report says. Politico. 2020. URL: https://www.politico.eu/article/dutch-far-right-leader-baudet-had-ties-to-russia-report/ (Дата звернення: 17.08.2022).

[28] Rettman A. Unmasked: Who were Putin’s spies in the Kingdom of Belgium? EuObserver. 2022. URL: https://euobserver.com/world/155468 (Дата звернення: 17.08.2022).

[29] Gridneff I. Belgium’s diamonds lose shine amid Russia sanctions talk. Politico. 2022. URL:

https://www.politico.eu/article/belgium-antwerp-diamonds-russia-sanctions-talk/ (Дата звернення: 17.08.2022).

Залишити відповідь